Рішення № 139039788, 17.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2026 Справа № 366/1099/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 до Іванківського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», представником позивача - Пєсковою С.В. подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №511787-KC-001 про надання кредиту від 04.10.2024, що становить 13 053,78 грн., та судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.10.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено Договір №511787-КС-001 про надання кредиту. Позивач зазначив, що 04.10.2024 направив відповідачу індивідуальну пропозицію (оферту) укласти договір, яку відповідач прийняла (акцептувала), використавши одноразовий ідентифікатор UA-1876, надісланий кредитодавцем на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. На думку позивача, такий спосіб укладення правочину відповідає статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За викладом позову, відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 5 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. Позивач послався на те, що кредитні кошти в сумі

5 000,00 грн були перераховані 04.10.2024 на банківську картку № НОМЕР_2 , зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. У договорі було передбачено фіксовану процентну ставку 1 % на день, комісію за видачу кредиту в сумі 1 000,00 грн та первісний строк кредитування до 24.01.2025. Позивач також зазначив, що 08.06.2025 сторони в електронній формі уклали Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою реструктуризували заборгованість та продовжили строк кредитування до 23.11.2025. За умовами цієї угоди на момент її укладення заборгованість за договором була визначена у сумі 14 150,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн кредиту, 5 650,00 грн несплачених процентів, 1 000,00 грн несплаченої комісії та 2 500,00 грн пені/штрафів/інших платежів. Позичальник зобов`язалася в день укладення угоди сплатити 2 540,00 грн, після отримання такого платежу кредитодавець мав припинити частину зобов`язання у сумі 1 216,22 грн шляхом прощення боргу. У позові зазначено, що відповідач здійснила часткові платежі на загальну суму 3 428,50 грн, однак у повному обсязі своїх зобов`язань не виконала. Позивач вважав, що часткове виконання договору додатково підтверджує факт його укладення та визнання відповідачем кредитних правовідносин. Обґрунтовуючи заявлений розмір процентів, позивач послався на статті 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умови кредитного договору, зазначивши, що проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами, а не неустойкою чи відповідальністю за порушення грошового зобов`язання. За твердженням позивача, проценти після закінчення строку дії договору не нараховувалися, пеня, штраф та платежі за статтею 625 ЦК України до стягнення не заявлялися. Щодо комісії у сумі 1 000,00 грн позивач зазначив, що договором встановлена саме одноразова комісія за видачу кредиту, а не плата за обслуговування кредитної заборгованості або за надання інформації. Позивач послався на положення Закону України «Про споживче кредитування», за якими до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також на те, що розмір комісії був безпосередньо визначений у кредитному договорі та Паспорті споживчого кредиту. Разом із позовом позивач просив витребувати в АТ «ПУМБ» відомості, які становлять банківську таємницю: підтвердження випуску банківської картки № НОМЕР_2 та відкриття відповідного рахунку на ім`я ОСОБА_1 , а також виписку про рух коштів по цьому рахунку за період з 04.10.2024 по 23.11.2025.

Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 04.05.2026 позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області.

Матеріали цивільної справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області 04.06.2026 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано судді Лукач О.П. для розгляду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ «ПУМБ» докази щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 і виписку про рух коштів по рахунку, відкритому для її обслуговування, за період з 04.10.2024 по 23.11.2025.

30.06.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 01.07.2026), відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила повністю та просила відмовити у його задоволенні. Відповідач послалася на статті 526, 598, 599, 1049, 1054, 610 ЦК України та статті 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 95, 100 ЦПК України, зазначивши, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. За її доводами, додані до позову копії документів не доводять належними та допустимими доказами ані факту укладення нею електронного кредитного договору, ані фактичного перерахування їй кредитних коштів, ані неналежного виконання нею зобов`язання з їх повернення. Окремо у відзиві наголошено на правовій природі електронного документа та його оригіналу. Відповідач зазначила, що оригіналом електронного документа є електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі електронним підписом, а питання достовірності, цілісності та незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим для вирішення спору. На думку відповідача, електронний підпис одноразовим ідентифікатором відрізняється від кваліфікованого чи удосконаленого електронного підпису тим, що сам по собі не забезпечує технічної незмінюваності підписаних даних. Тому за наявності заперечень щодо змісту електронного договору суд повинен перевірити, які саме електронні дані були підписані, чи надсилався примірник договору відповідачу, у якому форматі, та чи могла сторона, у системі якої створено документ, змінити його зміст після укладення правочину. Відповідач послалася, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо дослідження електронних доказів та на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23, у якій наголошено на необхідності перевірки цілісності й незмінюваності електронного кредитного договору, якщо його підписано не КЕП або УЕП та сторона ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. У прохальній частині відзиву відповідач просила витребувати у позивача оригінал Договору № 511787-КС-001 про надання кредиту від 04.10.2024, відмовити у задоволенні позову повністю та розглядати справу за її відсутності. Відповідач також повідомила, що судових витрат не понесла і не очікує понести. Копію відзиву 30.06.2026 доставлено до Електронного кабінету позивача.

03.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 засобами поштового зв`язку надійшла відповідь від АТ «ПУМБ», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком була випущена платіжна картка № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні. Банк також надав в електронному вигляді виписку по цьому рахунку за період з 04.10.2024 по 23.11.2025.

22.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача подано додаткові письмові пояснення, з додатками, які просить врахувати, та поновити строк для подання доказів, долучити їх до матеріалів справи, відмовити у клопотанні відповідача про витребування оригіналу кредитного договору, розглядати справу за відсутності представника позивача та задовольнити позов у повному обсязі.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що розрахунок заборгованості відображає часткове виконання договору, а платежі за кредитним договором є конклюдентними діями, які підтверджують існування кредитних правовідносин. Позивач вказав на загальну суму зарахованих у розрахунку погашень 4 644,72 грн та долучив квитанції платіжної системи Platon, у тому числі про платіж 2 540,00 грн 08.06.2025 і платіж 888,50 грн 27.06.2025, а також Договір про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ТОВ «ПрофітГід», який регулює технологічне обслуговування приймання та перерахування платежів через систему Platon. Заперечуючи доводи відзиву щодо електронної форми правочину, позивач повторно виклав алгоритм його укладення: реєстрація та вхід відповідача до особистого кабінету, заповнення анкетних даних, надання Паспорта споживчого кредиту, формування індивідуальної оферти, направлення одноразових ідентифікаторів, акцепт оферти та підписання договору відповідачем одноразовим ідентифікатором, після чого кредитодавець наклав на електронний примірник кваліфікований електронний підпис і направив договір на електронну адресу відповідача. Позивач додатково надав файли кредитного договору та Додаткової угоди № 1 із кваліфікованими електронними підписами директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», протоколи перевірки підписів, докази направлення 04.10.2024 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 примірника кредитного договору та Правил, а 08.06.2025 - примірника Додаткової угоди № 1. Позивач наголосив, що ця електронна адреса збігається з адресою, яку сама відповідач зазначила у відзиві. На підтвердження видачі кредиту позивач послався на анкету клієнта, в якій відповідач зазначила картку № НОМЕР_2 для перерахування кредитних коштів, та на довідку ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 04.10.2024 о 19:59 суми 5 000,00 грн на картку НОМЕР_5 , емітовану АТ «ПУМБ», із призначенням платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , згідно з кредитним договором № 511787-КС-001 від 04.10.2024. Позивач також зазначив, що як небанківська фінансова установа не відкриває позичальникам рахунків і не емітує банківських карток, тому для переказу кредитних коштів та приймання платежів користується послугами платіжних посередників, а відомості про належність картки та рух коштів по рахунку можуть бути надані банком або самим власником рахунку. Щодо розрахунку заборгованості позивач наполягав, що він є деталізованим, містить щоденний рух заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією, платежами та іншими показниками, а всі платежі відповідача в ньому враховані. Позивач підтримав вимогу про стягнення 5 000,00 грн кредиту, 7 053,78 грн процентів та 1 000,00 грн комісії. Копії додаткових пояснень та всіх доданих до них документів 22.07.2026 о 14:46 доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету ОСОБА_1 в ЄСІТС.

У судове засідання, призначене на 11.08.2026, учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явились.

Позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, а відповідач у відзиві просили розглядати справу за їх відсутності. З огляду на належне повідомлення учасників справи та подані ними заяви суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи питання про прийняття додаткових доказів, поданих позивачем 22.07.2026, суд враховує, що значна їх частина спрямована саме на спростування заперечень відповідача, вперше викладених у відзиві від 30.06.2026, щодо оригінальності, цілісності та незмінюваності електронного договору, а також щодо належності доказів перерахування коштів. Додаткові матеріали були завчасно направлені відповідачу через її Електронний кабінет, що надало їй реальну можливість ознайомитися з ними до судового розгляду та надати свої заперечення. З огляду на значення цих доказів для перевірки доводів обох сторін та відсутність порушення права відповідача на змагальність суд вважає можливим прийняти їх і оцінити в сукупності з іншими матеріалами справи.

Клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналу Договору

№511787-КС-001 підлягає вирішенню з урахуванням того, що після подання відзиву позивач надав електронні файли договору та Додаткової угоди № 1 з кваліфікованими електронними підписами кредитодавця, протоколи перевірки таких підписів, а також докази направлення електронних примірників договору і додаткової угоди на електронну адресу відповідача. За таких обставин необхідність додаткового витребування того самого електронного доказу відсутня.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. За змістом статей 76, 77, 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що мають значення для вирішення справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Частина перша статті 100 ЦПК України відносить до електронних доказів інформацію в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема електронні документи, вебсторінки, текстові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, а якщо подано копію, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі витребувати оригінал.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) звернув увагу, що під час перевірки електронного кредитного договору, підписаного електронним підписом іншого виду, ніж кваліфікований або удосконалений, суд має оцінити спосіб ідентифікації особи, спосіб направлення договору, формат електронного документа, зв`язок одноразового ідентифікатора з конкретним текстом правочину та наявність або відсутність технічної можливості односторонньо змінити його зміст після укладення.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, у тому числі електронній, формі; письмова форма вважається додержаною, якщо зміст правочину зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони або які були надіслані ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, та якщо правочин підписаний його стороною (сторонами). За частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Особа, яка приймає оферту в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, має ідентифікуватися в цій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у визначений законом спосіб. Частина дванадцята статті 11 цього Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку статті 12 Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з відповідним підписом є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину може бути, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 виходив із того, що використання одноразового пароля-ідентифікатора за умови належної ідентифікації особи та підтвердження послідовності її дій може підтверджувати укладення електронного договору.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що 04.10.2024 в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було сформовано кредитний договір № 511787-КС-001 щодо ОСОБА_1 . Анкета клієнта містить її прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП НОМЕР_3 , паспортні дані, електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та номер банківської картки НОМЕР_2 , а також бажану суму кредиту 5 000,00 грн.

Візуальна форма послідовності дій клієнта відображає вхід відповідача до особистого кабінету із використанням зазначеного номера телефону, надання їй Паспорта споживчого кредиту, направлення одноразового ідентифікатора UA-2974 для підписання Паспорта та його використання, формування індивідуальної оферти, а також направлення одноразового ідентифікатора UA-1876 для підписання кредитного договору та акцептування відповідачем умов оферти цим ідентифікатором.

Сам кредитний договір у розділі «Реквізити та підписи сторін» містить відомості про відповідача, її РНОКПП, засоби зв`язку та електронний платіжний засіб, а також відмітку про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1876. З боку кредитодавця документ підписано кваліфікованим електронним підписом директора.

Крім того, 04.10.2024 о 19:59 з електронної адреси info@bizpozyka.com на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено повідомлення про укладення договору з вкладеними файлами договору, Правил, таблиці обчислення та файлами кваліфікованих електронних підписів. Саме цю електронну адресу відповідач згодом зазначила у відзиві, що додатково підтверджує належність використаного засобу електронної комунікації відповідачу.

Відповідно до пунктів 2.1-2.11 кредитного договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн на 16 тижнів, стандартна процентна ставка становила 1 % на день і була фіксованою, комісія за видачу кредиту - 1 000,00 грн, строк дії договору - до 24.01.2025, орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 097,12 грн. Графіком платежів за умови дотримання погодженого режиму погашення було передбачено сплату 5 000,00 грн основної суми кредиту, 4 097,12 грн процентів та 1 000,00 грн комісії.

Паспорт споживчого кредиту від 04.10.2024 містить ті самі ключові індивідуальні умови: суму кредиту 5 000,00 грн, строк 113 днів, комісію 1 000,00 грн, фіксовану процентну ставку та графік платежів. Паспорт підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором

UA-2974.

Факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 04.10.2024 о 19:59 на підставі платіжної інструкції ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснено успішний переказ 5 000,00 грн на картку НОМЕР_5 , емітовану АТ «ПУМБ», із зазначенням одержувача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та призначенням платежу за кредитним договором № 511787-КС-001 від 04.10.2024. Довідку підписано кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід».

Належність зазначеного платіжного засобу відповідачу підтверджена й незалежним від позивача доказом: АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_2 була випущена на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до рахунку № НОМЕР_4 . Банк також надав суду виписку про рух коштів за витребуваний період.

Отже, доводи відзиву про недоведеність самого факту укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів спростовуються не одним окремим документом, а взаємоузгодженою сукупністю доказів: анкетою клієнта, даними ідентифікації, візуальною послідовністю дій, електронним договором з відмітками про підписи сторін, електронним листом із вкладеним договором, довідкою платіжного посередника про переказ 5 000,00 грн та відповіддю банку про належність картки відповідачу.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 не дає підстав для відмови у позові. Наведений у цій постанові підхід вимагає перевіряти не лише наявність одноразового ідентифікатора, а й цілісність електронного документа та спосіб його доведення до адресата. У цій справі позивач надав не лише візуальне відображення договору на вебсайті, а електронні файли договору з кваліфікованим електронним підписом кредитодавця та протоколами його перевірки, а також доказ направлення відповідачу саме вкладеного примірника договору на належну їй електронну адресу. Тому сукупність доказів дає змогу встановити зв`язок одноразового ідентифікатора з конкретним правочином та перевірити зміст документа, який був доведений до відповідача.

08.06.2025 сторони в тому самому електронному середовищі уклали Додаткову угоду №1 до договору. Візуальна форма послідовності дій відображає авторизацію відповідача в особистому кабінеті, ознайомлення з індивідуальною офертою, направлення на її номер телефону одноразового ідентифікатора UA-0680 та підписання ним Додаткової угоди. В електронному примірнику Додаткової угоди міститься відповідна відмітка про підпис відповідача, а з боку кредитодавця накладено кваліфікований електронний підпис. 08.06.2025 примірник Додаткової угоди та її додатки також направлено на електронну адресу відповідача.

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони зафіксували, що на момент її укладення заборгованість за договором становила 14 150,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - неповернутий кредит, 5 650,00 грн - нараховані та несплачені проценти, 1 000,00 грн - несплачена комісія,

2 500,00 грн - пеня/штрафи/інші платежі.

За пунктом 2.1 Додаткової угоди відповідач зобов`язалася до кінця дня її укладення сплатити 2 540,00 грн. Після отримання такого платежу кредитодавець зобов`язався припинити частину зобов`язання в сумі 1 216,22 грн шляхом прощення боргу. У пункті 10 Додаткової угоди прямо передбачено, що невнесення або неповне внесення платежу 2 540,00 грн до кінця дня є скасувальною обставиною, у разі настання якої угода анулюється з 00:00 наступного дня.

Квитанція Platon підтверджує, що 08.06.2025 відповідачем було здійснено платіж у розмірі 2 540,00 грн на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Отже, передбачена пунктом 10 скасувальна обставина не настала, Додаткова угода набула та зберегла чинність, а сторони перейшли до реструктуризованого графіка виконання зобов`язань.

Пунктом 2.4 Додаткової угоди сторони погодили нову фіксовану процентну ставку: незалежно від того, які процентні ставки застосовувалися до її укладення, з дати укладення Додаткової угоди проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 0,01 % на день на залишок суми кредиту за кожен день користування, починаючи з наступного дня після укладення Додаткової угоди до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Строк дії договору було продовжено до 23.11.2025.

Друга квитанція Platon підтверджує здійснення 27.06.2025 (за часом UTC; у розрахунку позивача відображено 28.06.2025) платежу в сумі 888,50 грн на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

За змістом статей 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених умовах, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. За статтями 1048, 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Відповідач доказів повернення 5 000,00 грн основної суми кредиту не надала. Детальний розрахунок позивача також засвідчує, що жоден із фактично внесених платежів не був спрямований на погашення тіла кредиту. Тому вимога про стягнення 5 000,00 грн основної заборгованості є обґрунтованою.

Щодо заявленої до стягнення комісії суд виходить із такого. Пунктом 2.5 кредитного договору прямо встановлено одноразову комісію за видачу кредиту в сумі 1 000,00 грн; її розмір відображено у Паспорті споживчого кредиту та включено до первісного графіка платежів. Закон України «Про споживче кредитування» відносить до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 розмежувала допустимість встановлення комісій як складової вартості кредиту та нікчемність плати за ті послуги, які за законом мають надаватися споживачу безоплатно.

У цій справі предметом вимоги є одноразова, заздалегідь визначена та включена до загальної вартості кредиту комісія саме за видачу кредиту, а не періодична плата за надання обов`язкової безоплатної інформації про стан заборгованості чи іншу послугу, яка законом має бути безоплатною. Відповідач не заявляла самостійної вимоги про застосування наслідків недійсності цієї умови та не навела обставин, які б свідчили про стягнення комісії за безоплатну за законом послугу. Тому вимога про стягнення 1 000,00 грн комісії підлягає задоволенню.

Разом з тим вимога про стягнення процентів у заявленому розмірі 7 053,78 грн підлягає перевірці судом незалежно від того, чи подав відповідач власний математичний розрахунок. Обов`язок суду встановити розмір належного до стягнення боргу випливає з необхідності ухвалити законне та обґрунтоване рішення в межах заявленої вимоги і на підставі погоджених сторонами умов договору.

Із детального розрахунку позивача вбачається, що до 24.01.2025 нараховані та несплачені проценти становили 5 650,00 грн. Після укладення Додаткової угоди № 1 та внесення 08.06.2025 платежу 2 540,00 грн, з урахуванням передбаченого угодою прощення частини боргу, непогашений залишок процентів становив 4 393,78 грн. Починаючи з 09.06.2025 позивач до 14.09.2025 у своєму розрахунку застосовував погоджену Додатковою угодою ставку 0,01 % на день до 5 000,00 грн основного боргу, тобто нараховував по 0,50 грн за день.

Після платежу 888,50 грн, відображеного позивачем у розрахунку 28.06.2025, залишок процентів склав 3 514,78 грн. У період з 29.06.2025 по 14.09.2025 розрахунок продовжував збільшувати проценти на 0,50 грн за день, що відповідає ставці 0,01 % на залишок кредиту

5 000,00 грн.

Однак із 15.09.2025, попри те, що у колонці розрахунку продовжує бути зазначена ставка 0,01 %, сума процентів починає збільшуватися не на 0,50 грн, а на 50,00 грн за кожний день. Так, станом на 14.09.2025 у розрахунку зазначено 3 553,78 грн процентів, а станом на 15.09.2025 - вже 3 603,78 грн; надалі аналогічне збільшення на 50,00 грн щоденно триває до 23.11.2025, коли розмір процентної заборгованості досягає заявлених 7 053,78 грн.

Такий спосіб нарахування з 15.09.2025 фактично відповідає ставці 1 % на день від

5 000,00 грн, а не погодженій Додатковою угодою ставці 0,01 % на день. При цьому пункт 2.4 Додаткової угоди сформульований однозначно: незалежно від ставок, які діяли до її укладення, з дати укладення Додаткової угоди проценти нараховуються за ставкою 0,01 % на день на залишок кредиту до фактичного повернення всієї суми кредиту. Умови про відновлення після порушення нового графіка попередньої ставки 1 % на день Додаткова угода не містить.

Пункт 4 Додаткової угоди, навпаки, передбачає, що з моменту її укладення щодо строків внесення платежів, строку дії договору та відповідальності сторін застосовуються положення самої Додаткової угоди. Пункт 4.3 визначає окремі наслідки прострочення як відповідальність за статтею 625 ЦК України. Позивач у цій справі прямо зазначив, що нарахування за

статтею 625 ЦК України, штрафи чи пеню до стягнення не заявляє. Тому немає правових підстав під виглядом процентів за правомірне користування кредитом стягувати суму, математично розраховану за непогодженою після 08.06.2025 ставкою 1 % на день.

З огляду на умови Додаткової угоди належний розмір процентів після платежу 28.06.2025 має визначатися із застосуванням 0,01 % на день. За період з 29.06.2025 по 23.11.2025 включно, який становить 148 днів, на 5 000,00 грн основного боргу підлягало нарахуванню 74,00 грн процентів (5 000,00 грн ? 0,01 % ? 148 днів). Відтак станом на 23.11.2025 належна процентна заборгованість становить 3 588,78 грн (3 514,78 грн + 74,00 грн).

Того самого результату можна дійти шляхом виключення із заявленої процентної заборгованості надмірного нарахування за період з 15.09.2025 по 23.11.2025: за 70 днів позивач щоденно нараховував на 49,50 грн більше, ніж передбачено Додатковою угодою, що становить 3 465,00 грн; 7 053,78 грн - 3 465,00 грн = 3 588,78 грн.

Суд окремо звертає увагу, що наведена у додаткових поясненнях позивача сума «здійснених відповідачем платежів» 4 644,72 грн не тотожна фактично внесеним відповідачем грошовим коштам. Матеріалами підтверджено два грошові платежі на загальну суму

3 428,50 грн (2 540,00 грн + 888,50 грн). Різниця 1 216,22 грн відповідає сумі прощеного кредитодавцем боргу за пунктом 2.1 Додаткової угоди. У детальному розрахунку ця сума разом із фактичними платежами відображена як загальне зменшення заборгованості, однак за своєю правовою природою прощення боргу не є платежем позичальника. Ця обставина не змінює визначеного судом залишку основного боргу, процентів і комісії, проте потребує коректного розмежування при оцінці розрахунку позивача.

Отже, доведеними та такими, що відповідають погодженим сторонами умовам договору з урахуванням Додаткової угоди № 1, є вимоги про стягнення 5 000,00 грн основного боргу,

3 588,78 грн процентів та 1 000,00 грн комісії, всього 9 588,78 грн. У решті вимог про стягнення 3 465,00 грн процентів слід відмовити як у таких, що не підтверджені умовами чинної Додаткової угоди та наданим розрахунком.

Інші доводи сторін, наведені у позовній заяві, відзиві та додаткових поясненнях, не спростовують наведених висновків суду. Судом надано оцінку тим аргументам і доказам, які є визначальними для вирішення спору, а обов`язок мотивувати рішення не означає необхідності надавати окрему відповідь на кожне другорядне твердження учасника справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив за подання позову 2 662,40 грн судового збору. Оскільки позов задовольняється на 9 588,78 грн із заявлених

13 053,78 грн, тобто на 73,455964 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 955,69 грн судового збору.

Керуючись статтями 205, 207, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 100, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 511787-КС-001 про надання кредиту від 04.10.2024 у загальному розмірі 9 588,78 гривень, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 3 588,78 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією, та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 955,69 грн., а всього стягнути 11 544 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 47 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс, 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання/реєстрації, зазначене у матеріалах справи: АДРЕСА_1 ..

Суддя О.П. Лукач