Ухвала суду № 139039323, 14.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44604/26-к

пр. 1-кс-43694/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024000000002211 від 01.11.2024, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харькова, громадянина України, із вищою освітою, приватного підприємця, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000002211 від 01.11.2024, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 23 жовтня 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось за можливе, у ОСОБА_9 , усвідомлюючи ситуацію в Україні, зокрема діючий воєнний стан та пов`язану з ним мобілізацію для осіб чоловічої статі призовного віку, що перебувають на військовому обліку, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішень службовими особами медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), а після 01.01.2025 - членами експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, які уповноважені на виконання функцій держави, щодо призначення II групи інвалідності особам, в яких відсутні для цього медичні показання.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_9 залучив до своєї протиправної діяльності зокрема серед інших ОСОБА_4 .

В свою чергу, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно з розподілом ролей, забезпечував загальне функціонування злочинної схеми, відповідаючи за медичну частину фальсифікації документів (вибір клінік, роботу з медичним персоналом м. Харкова для виготовлення завідомо неправдивих виписок та документів), що створило умови для одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 .

Учасники діяли за попередньою змовою групою осіб, відповідно до розподілених ролей, а саме:

ОСОБА_4 - забезпечував супровід медичної частини протиправної схеми, зокрема: визначав заклади охорони здоров`я м. Харкова, до яких мали звертатися відповідні особи з метою формування необхідної медичної документації; підшукував та залучав медичних працівників, за сприяння яких до медичної документації вносилися завідомо неправдиві відомості щодо стану здоров`я, діагнозів, проходження обстежень та лікування таких осіб; координував отримання необхідних консультативних висновків, результатів обстежень та стаціонарних виписок. які створювали документальні підстави для подальшого прийняття експертними командами/МСЕК необхідних учасникам схеми рішень.

13.08.2026 ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України КК України.

У клопотанні зазначається, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується сукупністю доказів, доданими до матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:

- протоколами допитів свідка ОСОБА_10 ;

- протоколом огляду даних від 27.12.2024, у ході якого оглядався мобільний телефон, який належить ОСОБА_10 ;

- протоколом огляду документів від 27.12.2024;

- протоколом огляду даних від 04.03.2025, у ході якого оглядався мобільний телефон, який належить ОСОБА_10 ;

- протоколом огляду даних від 10.07.2025, у ході якого оглядався мобільний телефон, який належить ОСОБА_10 ;

- протоколом огляду документів від 13.06.2025;

- протоколами впізнання за фотознімками від 25.07.2025 за участю ОСОБА_10 ;

- розсекреченими протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, у яких зафіксовано розмови ОСОБА_10 з підозрюваними ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , факти передачі грошових коштів, проходження фіктивних медичних обстежень та інше.

- протоколами оглядів мобільних телефонів ОСОБА_8 та ОСОБА_11

-іншими доказами в їх сукупності, які у тому числі відповідно до ст. 222 КПК України не підлягають розголошенню під час досудового розслідування, на даному етапі досудового розслідування.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених пунками 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Захисник надав письмові заперечення на клопотання, заперечував проти задоволення, просив відмовити.

Підозрюваний також заперечив проти задоволення клопотання.

Розглянувши клопотання, заслухавши учасників процесу, оцінивши всі обставини, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується доказами, долученими до клопотання в їх сукупності.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Слідчий суддя дослідивши матеріали, долучені до клопотання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, приходить до висновку про обгрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_12 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_12 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглянувши питання існуючих ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.

Щодо ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки, санкцією статті якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Також, з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Про наявність вказаного ризику свідчить також систематичний перетин кордону ОСОБА_4 під час воєнного стану: згідно з витягом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (лист № 111387-2026 від 22.07.2026), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовозобов`язаним чоловіком призовного віку, у період з 2023 по липень 2026 року систематично за паспортами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 виїжджав за межі України (зокрема через пункт пропуску «Чоп (Дружба)» на поїздах рейсу «Київ-Будапешт» та «Відень-Захонь-Чоп»). За вказаний період ним здійснено більше десяти виїздів за кордон. Наявність діючих паспортів громадянина України для виїзду за кордон, налагоджених логістичних шляхів та фінансової спроможності безперешкодно перебувати за межами України свідчить про реальну можливість ОСОБА_4 залишити територію держави з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Шодо ризику п.2 ч.1 ст. 177 КПК України.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що на даний час досудове розслідування триває та не встановлено всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також усіх осіб, причетних до функціонування протиправної схеми незаконного одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішень щодо оформлення груп інвалідності. Крім того, органом досудового розслідування не вилучено всі документи, які стосуються незаконного оформлення інвалідності, зокрема медичну документацію, матеріали медико-експертних справ, документи щодо проходження оглядів, чорнові записи, електронні носії інформації, засоби зв`язку та інші речі, які можуть містити відомості про обставини кримінального правопорушення, його учасників, розмір отриманої неправомірної вигоди та інших осіб, які скористалися зазначеною протиправною схемою.

При цьому зібраними доказами встановлено, що кримінальне правопорушення вчинялося за попередньою змовою групою осіб, діяльність яких була припинена лише внаслідок проведення правоохоронними органами комплексу слідчих (розшукових) дій. З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, наявність у підозрюваного зв`язків з іншими його учасниками, обізнаність щодо місця зберігання документів та інших носіїв інформації, а також усвідомлення невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний може особисто або за сприяння інших співучасників знищити, приховати чи спотворити речі й документи, які на цей час не виявлені та не вилучені органом досудового розслідування, чим унеможливить встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та притягнення до відповідальності всіх причетних осіб.

При цьому слід звернути увагу, що предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні також є підроблені медичні документи (виписки з історій хвороб, консультативні висновки, рішення експертних команд/МСЕК). Зважаючи на те, що за місцем проживання ОСОБА_4 та інших співучасників зберігалися фіктивні медичні документи, перебуваючи на волі, підозрюваний матиме можливість знищити, приховати або спотворити оригінали та копії медичних документів, електронні носії інформації та чорнові записи, які ще не вилучені органом досудового розслідування.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що досудове розслідування триває, а органом досудового розслідування наразі не встановлено та не допитано всіх осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема осіб, які за сприяння підозрюваного та інших співучасників незаконно оформлювали групи інвалідності, а також інших осіб, причетних до функціонування протиправної схеми. Крім того, у кримінальному провадженні наявні інші підозрювані показання яких мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, наявність у підозрюваного тривалих професійних та особистих зв`язків з іншими учасниками кримінального провадження, обізнаність щодо їх місця проживання, роботи, засобів зв`язку та інших персональних даних, існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він матиме реальну можливість особисто або через інших осіб впливати на свідків, інших підозрюваних шляхом переконання, умовлянь, узгодження позицій, схиляння до відмови від надання показань, надання завідомо неправдивих показань або зміни вже наданих показань, що може істотно перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду або які отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них. Отже, ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження існує не лише на стадії досудового розслідування під час збирання доказів, а й зберігається до моменту безпосереднього допиту таких осіб судом та дослідження їх показань під час судового розгляду.

При цьому слід врахувати той факт, що ОСОБА_4 , у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе чинити на психологічний тиск на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , а також на інших осіб яким надавались послуги щодо визнання їх непридатними до військової служби та узгоджувати з ними завідомо неправдиві показання чи схиляти до відмови від дачі показань для уникнення відповідальності.

Щодо ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що досудове розслідування триває, органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також не проведено весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Водночас матеріали кримінального провадження свідчать про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, між якими існували стійкі зв`язки та узгодженість дій.

Перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість підтримувати контакти з невстановленими співучасниками, координувати з ними подальшу поведінку, попередити їх про хід досудового розслідування, надати поради щодо приховування слідів кримінального правопорушення, знищення або приховування документів та інших речових доказів, а також узгодити спільну позицію з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, після набуття статусу підозрюваного останньому стали відомі окремі обставини досудового розслідування, що створює можливість використання цієї інформації для координації дій інших учасників злочину, які на даний час не встановлені, а також для створення штучних доказів, підшукування осіб для надання неправдивих показань на підтвердження власної версії захисту чи узгодження такої версії з іншими співучасниками.

Також існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний, використовуючи свої зв`язки та процесуальні можливості, може умисно затягувати проведення досудового розслідування, без поважних причин не з`являтися за викликами слідчого, прокурора чи суду, ухилятися від проведення процесуальних дій, зловживати наданими процесуальними правами, що у своїй сукупності створює реальну загрозу перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та унеможливлює досягнення його завдань.

Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Наявність зазначеного ризику підтверджується характером інкримінованого кримінального правопорушення, способом його вчинення та тривалістю злочинної діяльності. Зібраними під час досудового розслідування доказами встановлено, що підозрюваний, діючи за попередньою змовою з іншими особами, здійснював систематичну протиправну діяльність, пов`язану з одержанням неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішень щодо встановлення груп інвалідності. Злочинна діяльність тривала протягом тривалого часу, починаючи з жовтня 2024 року, мала системний характер та була припинена виключно внаслідок проведення комплексу слідчих (розшукових) дій правоохоронними органами.

Вказані обставини свідчать про стійку протиправну спрямованість дій підозрюваного, наявність сформованих зв`язків з іншими учасниками злочинної діяльності та відсутність наміру добровільно припинити вчинення кримінальних правопорушень. Перебуваючи на волі, підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, використовуючи налагоджені контакти з іншими співучасниками та особами, які звертаються з метою незаконного оформлення інвалідності, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, слідчий суддя не вбачає беззаперечних та обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, який би запобіг встановленим ризикам, а також вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, аналізуючи наведене в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищеназваним ризикам і тому слідчий суддя вважає за необхідне обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням конкретних обставин справи, суспільної небезпечності інкримінованого підозрюваному діяння, даних про сімейний, майновий стан останнього, високий ступінь ризиків, що встановлені в провадженні, вважаю із врахуванням принципів розумності і співмірності, необхідним визначити розмір застави , у розмірі 1000 прожиткових мінімумів, що становить 3 328 000 (три мільйона триста двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, оскільки внесення застави в такому розмірі на переконання слідчого судді буде справедливим та достатнім гарантуванням запобігання ризикам та виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України вважаю необхідним покласти на підозрюваного у разі звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними за кримінальним провадженням перелік яких зобов`язати прокурора довести до відома ОСОБА_4 під підпис;

- здати на зберігання до Головне управління ДМС у Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

- носити електронний засіб контролю.

Ураховуючи наведені мотиви і положення закону, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 1000 прожиткових мінімумів, що становить 3 328 000 (три мільйона триста двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., з одночасним покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених частиною 5 ст. 194 КПК України, у межах строку проведення досудового розслідування, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними за кримінальним провадженням перелік яких зобов`язати прокурора довести до відома ОСОБА_4 під підпис;

- здати на зберігання до Головне управління ДМС у Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА в м. Києві.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;

р/р UA128201720355259002001012089.

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000002211 від 01.11.2024, а саме до 09.09.2026 року, включно.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до частини 6 статті 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення застави ним (або заставодавцями), до нього може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до частини 8 статті 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1