Ухвала суду № 139039310, 21.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46260/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023170500000076, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к в межах кримінального провадження № 12023170500000076 від 05.01.2023, на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи клопотання, власник майна зазначила, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023170500000076 від 05.01.2023 року. Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно - задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно у вигляді позбавлення права відчуження, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .

Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» та ПП «Вектра Плюс» шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.

Як вказано в ухвалі, управитель ПП «Вектра Плюс» ОСОБА_6 у період 16.06.2021 по теперішній час здійснила продаж квартир, розташованих в житлових будинках по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , що належить вищевказаному підприємству, за заниженою ринковою вартістю.

На думку заявника, на даний час відсутня потреба у подальшому застосуванні вказаного арешту та такий арешт є необґрунтованим.

Так, за більш ніж три роки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023170500000076 жодній особі не повідомлено про підозру, за вказаний час будь-яких слідчих (розшукових) та процесуальних дій органом досудового розслідування не здійснювалося.

Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що не має жодного відношення до діяльності ПП «Вектра Плюс» та/або ТОВ «Європабуд» як юридичних осіб, не входить до складу засновників або органів управління зазначених юридичних осіб. Цивільний позов у межах кримінального провадження заявлено до ПП «Вектра Плюс» та ТОВ «Європабуд», при цьому жодних вимог до заявника у вказаному цивільному позові не заявлено. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого та є добросовісним набувачем майна.

ОСОБА_3 вказала, що квартира як об`єкт майна в будь-якому випадку не може містити слідів кримінального правопорушення з урахуванням фабули даного кримінального провадження, а перебування її під арештом є безпідставним та обмежує власника у праві розпоряджатися належним йому майном, яке було придбано на підставі правочину, що у встановленому законом порядку недійсним не визнавався та є чинним.

На переконання заявника, у слідчого судді були відсутні підстави для накладення арешту на належне їй нерухоме майно, оскільки в ухвалі від 14.12.2023 не мотивовані підстава та мета накладення арешту та не зазначено, яким чином арешт у вигляді позбавлення права на відчуження належного заявнику об?єкту нерухомості сприятиме швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм ст. 2, ч. 2 ст. 170 КПК України. Ані прокурором у клопотанні про арешт майна, ані слідчим суддею в ухвалі від 14.12.2023 не наведено аргументів на підтвердження можливості використання належного ОСОБА_3 нерухомого майна як доказу у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» та ПП «Вектра Плюс» шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.

Також ОСОБА_3 зазначила, що належних доказів придбання саме квартири заявником за ціною, нижчою за її ринкову вартість, до клопотання не надано, зокрема висновку будівельно-технічної експертизи або звіту про оцінку майна, а слідчим суддею такі докази не досліджувалися. Звернула увагу, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обв?язку продавця (забудовника) погоджувати ціну продажу нерухомого майна (крім покупця) з будь-яким органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи правоохоронними органами, або з будь-якою третьою особою.

Додатково заявник наголосила на тому, що в межах даного кримінального провадження Київським апеляційним судом у складі різних колегій суддів розглянуто велику кількість апеляційних скарг власників нерухомого майна, яке розташоване у будинку АДРЕСА_4 , що знаходяться в місті Кременчук Полтавської області. За результатами розгляду апеляційних скарг вищевказаних осіб апеляційним судом постановлено ряд судових рішень, якими були скасовані ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва та постановлені нові ухвали про відмову у задоволенні клопотань прокурора про накладення арешту на нерухоме майно, зокрема ухвала Київського апеляційного суду від 14.05.2024 у справі № 757/56747/23-к, ухвала Київського апеляційного суду від 18.07.2024 у справі № 757/19386/24-к, ухвала Київського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі № 757/56747/23-к, ухвала Київського апеляційного суду від 10.09.2024 у справі № 757/28479/24-к, ухвала Київського апеляційного суду від 07.11.2024 у справі № 757/28479/24-к, ухвала Київського апеляційного суду від 16.01.2025 у справі № 757/19386/24-к.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просить скасувати арешт на належне їй майно.

Представником власника майна ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_7 до матеріалів справи долучено копії ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 року щодо квартир інших власників, на які було накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к, а саме від 13.08.2025 у справі № 757/35278-25-к, від 19.08.2025 у справі № 757/35777-25-к, від 26.08.2025 у справі № 757/35499-25-к, від 26.08.2025 у справі № 757/35506-25-к.

Крім того, представником власника майна - адвокатом ОСОБА_8 подано письмові пояснення, відповідно до яких остання стверджує, що арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки не містить відомостей, що можуть мати значення для кримінального провадження № 12023170500000076 від 05.01.2023 в межах якого накладено арешт. Також адвокат зазначила, що з моменту накладення арешту на майно, орган досудового розслідування мав достатній та об?єктивно необхідний період часу для проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій та прийняття всіх необхідних процесуальних рішень у разі наявності такої потреби. Відсутність руху кримінального провадження та результату досудового розслідування за такий значний проміжок часу свідчить про відсутність фактичної необхідності у подальшому утриманні майна під арештом. На переконання представника власника майна, наразі немає потреби в подальшому арешті майна у зв?язку зі спливом значного проміжку часу.

Представник власника майна зазначила, що з огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, а саме за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України, санкції зазначених статей не передбачають покарання у виді конфіскації майна. На думку представника власника майна, наведене також свідчить про відсутність необхідності у подальшому застосуванні арешту до об`єкта нерухомого майна.

Адвокат ОСОБА_8 просила здійснювати розгляд клопотання за її відсутності, доводи, викладені в ньому, підтримала в повному обсязі та просила задовольнити клопотання.

Прокурор, слідчий у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про місце, дату та час розгляду клопотання у спосіб, що відповідає вимогам ст. 135 КПК України.

Разом з тим, прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подано до суду заперечення на клопотання ОСОБА_3 , в яких прокурор зазначив, що клопотання про скасування арешту майна є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Аналогічні вимоги, які містяться у клопотанні вже були предметом дослідження Київського апеляційного суду. Так, 29.08.2024 Київським апеляційним судом у справі № 11-сс/824/1344/2024 постановлено ухвалу, якою ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 про накладення арешту на майно залишено без змін, а апеляційну скаргу, зокрема ОСОБА_3 про скасування арешту майна - без задоволення.

Крім цього, окремо за зверненням одного із власників майна у цьому будинку Київським апеляційним судом повторно розглянуто питання щодо скасування накладеного арешту на майно.

Однак 04.02.2025 Київським апеляційним судом (№ 11-сс/824/353/2025) постановлено ухвалу, якою ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 про накладення арешту на майно залишено без змін, а апеляційну скаргу, зокрема ОСОБА_10 , про скасування арешту майна - без задоволення.

Таким чином, на переконання сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції двічі надав правову оцінку законності ухвали про накладення арешту на майно та обґрунтованості застосування такого заходу.

Також прокурор зазначив, що 15.07.2025 за результатами розгляду аналогічного клопотання ОСОБА_3 Печерським районним судом м. Києва (№ 757/31837/25-к) винесено ухвалу, якою клопотання власника майна залишено без задоволення.

Крім цього, за результатами неодноразових розглядів ідентичних клопотань власників майна, а саме квартир по АДРЕСА_3 , 05.03.2025 Печерським районним судом м. Києва (№ 757/6534/25-к, № 757/6546/25-к, № 757/6538/25-к, № 757/6545/25-к, № 757/6558/25-к) винесено ряд ухвал, якими у задоволенні клопотань власників майна відмовлено.

Прокурор вказав, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України. Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюють прокурори Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за час життя не склав заповіт. Відповідно до закону спадкоємцями ОСОБА_11 є його: брат - ОСОБА_12 ; син - ОСОБА_13 ; дружина - ОСОБА_6 , та неповнолітні діти: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Після смерті ОСОБА_11 його корпоративні права залишились в управлінні ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

16.06.2021 року його дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ОСОБА_6 ), подано письмову заяву до приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_17 про охорону спадкового права, що потребує управління, яка була задоволена та нотаріусом відкрито спадкову справу за № 48/2021, із числа спадкоємців, ОСОБА_6 призначено для управління корпоративними правами юридичних осіб, а саме ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

Повноваження управителя спадщини ОСОБА_6 мають тривати до отримання свідоцтва про право на спадщину на корпоративні права всіма спадкоємцями. ОСОБА_6 була попереджена про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 197 КК України за невиконання або неналежне виконання своїх обов?язків як управителя спадковим майном.

15.07.2021 року, ОСОБА_6 прийнято одноосібне рішення про призначення себе на посаду виконуючого обов?язки директора ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714), та 22.07.2021 про призначення себе на посаду директора ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).

У подальшому, в період часу з кінця 2021 року та впродовж всього 2022 року, ОСОБА_6 , будучи керівником ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769) здійснила продаж рухомого (транспортних засобів) та нерухомого майна (квартир) цих підприємств за цінами, що нижчі за ринкові та таким чином порушила виконання своїх обов?язків з приводу охорони спадкового майна.

З?ясовано, що управитель ПП «Вектра Плюс» та ТОВ «Європабуд» ОСОБА_6 у період з 16.06.2021 по теперішній час здійснила продаж квартир, розташованих в житлових будинків по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , що належать вищевказаним підприємствам, за заниженою ринковою вартістю від 4000 до 6000 гривень за один квадратний метр.

Крім того, згідно свідчень брата померлого - ОСОБА_12 , ОСОБА_6 уклала договори купівлі-продажу майнових прав на квартири датовані 2017-2021 роком від імені померлого чоловіка - ОСОБА_11 , в результаті чого здійснила підроблення його підпису, тобто здійснила підробку документів, та після уклала з покупцями акти прийому-передачі квартир датовані 2022 роком, тобто вже після смерті ОСОБА_11 , та наразі вже реалізувала 68 квартир за двома адресами, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки ріелторської компанії нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП « ОСОБА_18 » середня вартість квадратного метра квартири новобудови за адресою:

-АДРЕСА_3 складає: - у 2022 році від 600-700 доларів США, у 2021 році від 650-680 доларів США, у 2019 році від 650-680 доларів США;

-АДРЕСА_2 складає: у 2022 році від 700-780 доларів США, у 2021 році від 750-800 доларів США, у 2019 році від 750-850 доларів США.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 65.1 кв.м.

Таким чином, вартість 1 кв.м. за квартиру АДРЕСА_1 становила 4 608,29 грн.

Прокурор зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що наразі продано ряд нерухомого майна, зокрема квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .

Вказане нерухоме майно постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_19 від 07.12.2023 визнано речовим доказом.

На переконання прокурора, наведені в клопотанні доводи про накладення арешту у вигляді позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з?ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор наголосив, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 , відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Враховуючи вказане, прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання та здійснювати розгляд клопотання без його участі.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, письмові пояснення, а також долучені прокурором письмові заперечення з додатками, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

В межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к накладено арешт на ряд нерухомого майна у вигляді позбавлення права на відчуження, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що нерухоме майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналізуючи наявність на даній стадії провадження підстав для арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (арешт з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

З матеріалів клопотання про скасування арешту майна вбачається, що з дати постановлення ухвали про накладення арешту на майно по сьогоднішній день минуло понад 31 місяць, про підозру у вказаному кримінальному провадженні так нікому і не повідомлено.

Строк, протягом якого здійснюватиметься досудове розслідування кримінального провадження № 12023170500000076, на даний час чітко не окреслено, оскільки до повідомлення особі про підозру такий строк може неодноразово продовжуватись.

За вказаний проміжок часу слідчому судді не надано жодної інформації про те, що після накладення оскаржуваного арешту в ході досудового розслідування здобуто будь-які додаткові матеріали, які б обґрунтовували необхідність подальшого арешту належного ОСОБА_3 майна.

Також прокурором не надано будь-якого документального підтвердження того, що саме зазначене нерухоме майно реалізовано за ціною, нижчою за її ринкову вартість.

Отже, в ході розгляду даного клопотання не встановлено, що належне ОСОБА_3 майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя наголошує, що сам по собі факт визнання певного майна речовим доказом у кримінальному провадженні не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягнути (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначений арешт зумовлює перешкоди власнику ОСОБА_3 у розпорядженні належним їй майном, що гарантується ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та таке втручання в право власності особи, з огляду на його тривалість, перестало бути пропорційнім завданням кримінального провадження та не переслідує легітимної мети.

З огляду на викладене, арешт слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 392 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56731/23-к, на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1