Рішення № 139039241, 17.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

17.08.2026 Справа № 756/13685/25

Унікальний номер справи 756/13685/25

Номер провадження 2/756/1149/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Венгерський В.М.,

за участі позивача -

представника позивача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агроспецсервіс», третя особа Фонд Державного майна України, про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Агроспецсервіс» в якому просить зобов`язати ДП «Агроспецсервіс» видати йому належним чином оформлену трудову книжку та стягнути середній заробіток в розмірі 681 651,72 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у 2019 році позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Агроспецсервіс». В порушення ст.47, ч.5 ст.235 КЗпП України після звільнення в квітні 2019 року трудова книжка йому повернута не була. Неодноразово позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення належним чином оформленої трудової книжки, проте відповідач вимогу залишив без виконання. Позивач звертався до Державної служби України з питань праці зі скаргою на бездіяльність роботодавця. Посилаючись на положення ч.5 ст.233 КЗпП України, що відсутність оригіналу трудової книжки позбавляє позивача належного захисту його прав, він не може довести трудової стаж, з метою призначення пенсії, просить також стягнути з відповідача середній заробіток станом на 31 серпня 2025 рік в сумі 681651,72 грн.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 15 жовтня 2025 року.

Ухвалю суду від 27 листопада 2025 року за клопотанням представника позивача залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи Фонд державного майна України, як засновника ДП «Агроспецсервіс».

Від Фонду державного майна України 23 грудня 2025 року надійшли письмові пояснення, в яких просить суд розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника. В обґрунтування пояснень представник зазначив, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління ДП «Агроспецсервіс». Фонд є уповноваженим органом управління майном ДП «Агроспецсервіс» з 20 грудня 2019 року. Відповіно до опису додатків до акту приймання-передачі від 20 грудня 2019 року інформація стосовно працівників підприємства не передавалась. Статутом підприємства, який затверджений наказом Фонду від 25 вересня 2019 року №1697, встановлено, що управління підприємством здійснює його директор.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2026 року у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, справу передано для розгляду судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 серпня 2026 року справу прийнято до провадження судді Шролик І.С.

В судовому засіданні 11 серпня 2026 року позивач та його представник підтримали заявлені вимог з підстав та мотивів викладених у позовній заяві. Просили долучити до матеріалів справи копію трудової книжки, яка завірена печаткою ДП «Агроспецсервіс», без підпису уповноваженого представника, як доказ перебування оригіналу трудової книжки у відповідача. Також долучив довідки про працевлаштування позивача. В яких зазначено, що оригінал трудової книжки працівником при прийнятті на роботу не надавався.

В судове засідання 11 серпня 2026 року представник відповідача ДП «Агроспецсервіс» не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, що доводиться довідками.

Представник третьої особи не з`явився про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Заслухавши позицію позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено що з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також відомостей, які містяться в копії трудової книжки, яка надана в судовому засадні позивачем, ОСОБА_1 згідно наказу №8-к від 29 травня 2018 року прийнятий з 01 червня 2018 року на посаду провідного експерта в ДП «Агроспецсервіс» (запис 35).

З довідки Пенсійного фонду України реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), судом встановлено, що в період з червня 2018 року по квітень 2019 рік, ОСОБА_1 отримував дохід в ДП «Агроспецсервіс»

Вперше 27 лютого 2024 року позивач звернувся до ДП «Агроспецсервіс» зі заявою про надання інформації про працевлаштування, розмір отриманого доходу та докази повернення йому трудової книжки при звільненні.

Вдруге 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 знову звернувся до ДП «Агроспецсервіс» із вимогою про видачу копії наказів про прийом на роботу та звільнення, а також відомості про отримання трудової книжки та особової карти працівника.

У жовтні 2024 року позивач звертався до Державної служби України з питань праці зі скаргою на бездіяльність ДП «Агроспецсервіс» з приводу не видачи йому трудової книжки після звільнення.

13 листопада 2024 року Центарльне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надало ОСОБА_1 роз`яснення про право звернення до суду задля захисту порушеного права.

Як встановлено з пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням.

З розрахунку позивача, який зазначений в позовній заяві, за період з 26 січня 2021 року по 31 серпня 2025 року, з розрахунку середньоденного заробітку 292,68 грн, середні заробіток за 2329дня становить 681651,72 грн.

Між сторонами виник спір стосовно обов`язку відповідача при звільненні видати працівнику трудову книжку, й стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Частиною 5статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 (провадження № 61-429св21) зазначено: «Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №712/12727/19, від 14 липня 2021 року у справі №569/6979/20.У даних постановах зазначено, оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що відповідач видав в день звільнення позивачу ОСОБА_1 його трудову книжку.

Також матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач направляв позивачу поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки в разі, якщо ОСОБА_1 в день звільнення трудову книжку не отримав, був відсутній на роботі, відмовлявся отримувати трудову книжку тощо.

В той же час, матеріали справи містять копії двох звернень, з якими ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогою видати трудову книжку. Одне зі звернень було отримано уповноваженою особою.

Отже, суд приходить до переконання, що відповідач не видав позивачу трудову книжку в день звільнення.

Щодо визначеного позивачем розміру середнього заробітку, суд не може із ним погодитися в повному обсязі, з наступних підстав.

Як вбачається з наданої позивачем Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачені доходів та утриманих податків, з 21 квітня 2025 року позивач працевлаштований та отримував заробітну плату в ДП «Центральна лабораторія з аналізу якості лікарських засобів і медичної продукції».

При цьому з довідки про працевлаштування вбачається, що при прийомі на роботу та оформленні трудових відносин ОСОБА_1 трудову книжку не подавав.

Отже, суд приходить до висновку про те що у зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно не видав трудову книжку, позивач був позбавлений права працевлаштуватися в період з 01 травня 2019 року по 21 квітня 2025 рік, що складає 1526 робочих днів в проміжку між звільненням позивача та працевлаштуванням.

Суд погоджується із наведеним позивачем розрахунком середньоденного заробітку в розмірі 292,68 грн, який відповідачем не спростований. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 446629,68 грн.

Встановлені у справі обставини свідчать про (бездіяльність) роботодавця у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України.

Реалізація передбаченого статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права працівника отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21).

Суд звертає увагу, що з часу звільнення до звернення позивача до відповідача зі заявою про видачу трудової книжки пройшов значний проміжок часу - майже п`ять років з квітня 2019 по лютий 2024 рік.

Будучи обізнаним про своє звільнення, із заявою щодо отримання трудової книжки позивач звернувся до відповідача вперше лише у лютому 2024 року та до цього часу не проявляв ініціативи в отриманні трудової книжки та не намагався самостійно отримати трудову книжку, наполягаючи натомість на оплаті «вимушеного прогулу» за період понад шість років.

Така бездяльність позивача спричинила збільшення періоду нарахування компенсації, тому з врахуванням принципу справедливості, з урахуванням поведінки учасників трудових правовідносин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача частину середнього заробітку в розмірі 200000,00 грн. Визначення компенсації середнього заробітку у більшому розмірі, на переконання суду призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача, що суперечить меті компенсаційної виплати.

Щодо стягнення судових витрат

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач не сплачував судовий збір.

На підставі ст. 141 ЦК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за дві вимоги в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 47, 48, 235, 236 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агроспецсервіс», третя особа Фонд Державного майна України, про витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку,- задовольнити частково.

Зобов`язати Державне підприємство «Агроспецсервіс» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 200000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Агроспецсервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Державне підприємство «Агроспецсервіс», ЄДРПО 34532280, місце розташування Київська область, м.Біла Церква, площа Торгова, 8.

Повний текст судового рішення складений 17 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик