Ухвала суду № 139039144, 05.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/1801/26

Справа № 754/14571/26

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Деснянського районного суду м. Києві клопотання старшого слідчого СВ відділу № 2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024170030005033 від 11.12.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , уродженця м. Бобровиця Чернігівської області, громадянина України, з середньоюосвітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата ВЧ НОМЕР_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого ОСОБА_6 погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 62024170030005033 від 11.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те що, 18.03.2024 військовозобов`язаного ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 18.03.2024 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2024 № 132 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду, номер обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 , приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 18.09.2024 у солдата ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення місця тимчасового розташування 44 запасної роти військової частини НОМЕР_1 (населений пункт АДРЕСА_2 ) з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 19.09.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у населеному пункті АДРЕСА_2 , має чіткі межі (периметр, огорожу, КПП), після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості та по даний час до військової частини НОМЕР_1 не повернувся.

03.08.2026 солдата ОСОБА_4 затримано працівниками Деснянського УП ГУ НП у м. Києві в порядку ст. 208 КПК України о 16 годині 30 хвилин.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема :

-розслідування матеріалами, зокрема:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

-актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 ;

-протоколом допиту свідка;

-протоколом допиту свідка;

-іншими матеріалами кримінального провадження;

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так при визначенні обґрунтованості підозри необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, а саме у рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» та « Фокс», Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, Європейський суд з прав людини зазначив/, що термін « обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконувати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставини справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою.

У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Слідчий суддя дослідивши матеріали, долучені до клопотання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, приходить до висновку про обгрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглянувши питання існуючих ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризик переховування від правосуддя слідчий суддя оцінює у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_4 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, в сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.

Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на значний строк, яке може бути призначене ОСОБА_4 у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності ризику того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання доказів у кримінальному провадженні.

За таких обставин, ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на всій стадії досудового розслідування до моменту безпосереднього направлення обвинувального акту до суду.

Вказане доводить, що можливість впливати на свідків є досить ймовірною.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 будучи достовірно обізнаним про наявність кримінального провадження щодо нього, тривалий час перебував в розшуку та до слідчого не з`являвся, таким чином своїми діями перешкоджав пороведенню досудового розслідування у кримінальному проваджені.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, слідчий суддя не вбачає беззаперечних та обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, який би запобіг встановленим ризикам, а також вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, аналізуючи наведене в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищеназваним ризикам і тому слідчий суддя вважає за необхідне обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.

Задовольняючи клопотання прокурор про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею враховуються вимоги ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Розмір застави у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкокого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, на даному етапі лише такий вид запобіжного заходу зможе дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим та прокурором, з визначенням застави, що перевищує визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір, і є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, що виключає собою можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 193-198, 395, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ відділу № 2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024170030005033 від 11.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів,в межах досудового розслідування, тобто до 02.10.2026 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 256 720 грн. 00 коп. (двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот двадцять гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк Державна казначейська служба України в м. Києві, рахунок UA128201720355259002001012089.

У разі внесення застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому ж кримінальному провадженні;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разівнесення заставивстановити строкдії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків до 02.10.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1