Рішення № 139038456, 30.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/30503/25

Провадження № 2/686/3830/26

Рішення

Іменем України

30 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді - Хараджі Н.В., при секретарі судових засідань Мельник А.А., за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про припинення стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та звільнення від сплати заборгованості по аліментах,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з 03.07.2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09.05.2023 року у справі №686/5125/23 шлюб між нами було розірвано.

У шлюбі у них народилося троє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13.09.2021 року Відповідачка одночасно звернулася до Хмельницького міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (справа №686/21823/21) та з позовом про розірвання шлюбу (справа №686/21825/21).

Судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів його заробітку (доходу) було видано 01.10.2021 року.

На час подання заяви про розірвання шлюбу та заяви про видачу судового наказу вони проживали разом із Відповідачкою та нашими дітьми. Одразу після подання заяви про розірвання шлюбу, сторони примирилися та продовжили спільне проживання однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок примирення Відповідачка подала заяву про залишення її позову про розірвання шлюбу без розгляду, що було задоволено ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.01.2022 року у справі №686/21825/21.

З 2021 року по березень 2025 року їхня родина проживала разом.

Вказаний факт посвідчується відповідним актом та може бути підтверджений свідками та синами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Протягом усього цього періоду позивач повністю виконував свій батьківський обов`язок, брав участь у спільних сімейних витратах та утримував усіх трьох дітей: забезпечував їх харчуванням, одягом, лікуванням, оплачував навчання, гуртки та дозвілля. Тобто, у Відповідачки не було потреби стягувати аліменти примусово, оскільки діти перебували на спільному утриманні обох батьків.

Про існування судового наказу від 01.10.2021 року позивач не знав, оскільки його копію не отримував, а Відповідачка не повідомляла позивача про його наявність, оскільки сторони жили разом.

Той факт, що Відповідачка не розглядала цей наказ як чинний і необхідний для стягнення аліментів, підтверджується тим, що у лютому 2023 року вона повторно звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, у чому їй було відмовлено ухвалою від 01.03.2023 року у справі №686/5123/23 саме через наявність попереднього наказу.

Лише після фактичного припинення сімейних відносин у березні 2025 року, Відповідачка пред`явила дублікат судового наказу від 01.10.2021 року, його до примусового виконання у липні 2025 року. Внаслідок цього державним виконавцем було нараховано заборгованість за аліментами за період з 01.09.2021 року у розмірі 317749,50 грн.

Крім того, після припинення спільного проживання, двоє синів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - за їх власним бажанням та за спільною згодою батьків залишилися проживати позивачем. На даний час вони перебувають на позивача повному утриманні. З відповідачкою залишився проживати син ОСОБА_6 .

У зв`язку з викладеним позивач просить суд:

Звільнити ОСОБА_1 , повністю від сплати заборгованості за аліментами, нарахованої державним виконавцем на підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 01.10.2021 року у справі 686/21823/21 за період з 01.09.2021 року по 01.09.2025 року.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 , аліментів на утриманні неповнолітніх синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 01.10.2021 року у справі 686/21823/21.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 року визначено головуючого суддю Хараджу Н.В.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.11.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26 січня 2026 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву від ОСОБА_4 , в яких зазначено, що у листопаді 2025 році позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

З даним позовом відповідачка та її представник із заявленим позовом не погоджуються, вважають що такий є надуманим безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Обставини справи:

З 03.07.2010 по 09.05.2023 роки Відповідач перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 . Від шлюбу у подружжя народилося троє синів: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_3 звернулася із позовом до суду про стягнення аліментів на утримання 3-х неповнолітніх дітей, так як такі проживали із нею. В подальшому ОСОБА_3 звернулася із виконавчим листом до ДВС м.Хмельницького щодо стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 у примусовому порядку. Однак позивач жодним чином не виконує рішення суду та не сплачує аліменти на утримання трьох дітей, тож станом на сьогодні виникла заборгованість зі сплати аліментів понад 300 тисяч гривень.

Причина звернення позивача ОСОБА_1 до суду із зазначеним позовом дуже банальна у позивача утворилася заборгованість за рішенням суду щодо сплати аліментів і щоб уникнути відповідальності та взагалі не сплачувати аліменти такий вирішив звернутися до суду із позовною заявою та паралельно силоміць викрадати дітей зі школи та змушувати проживати разом із ним, щоб в подальшому не сплачувати ні аліменти ні заборгованість по таких.

Однак, дана правова позиція позивача грубо порушує права 3-х неповнолітніх дітей.

Сімейний кодекс України встановлює обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180). Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду, якщо це не визначено домовленістю між батьками, аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору судом.

Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із доходу, який він одержує. Якщо платник аліментів не працював і не працює, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів (стаття 164 ККУ).

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) аліментів. Це дії чи бездіяльність, що фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку: пряма відмова від сплати встановлених судом аліментів, приховування доходу, що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміна місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо.

Ухилення від сплати аліментів на неповнолітніх або непрацездатних дітей є злочином лише у випадку, коло воно є злісним. Поняття злісності визначається в кожному конкретному випадку. Визнання судом ухилення злісним повинно бути належним чином умотивовано у вироку. Про злісний характер ухилення можуть свідчити тривалість ухилення, продовження ухилення після попередження про необхідність виконання свого обов`язку та можливість кримінальної відповідальності з боку судді чи державного виконавця, неодноразові звернення потерпілого чи інших осіб до винної особи з цього приводу тощо.

У даному випадку ухилення позивача від сплати аліментів носять саме злісний характер, адже з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів пройшло більше 4-х років.

Разом з тим, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла в зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред`явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Звертають увагу суду, що жодних належних та допустимих доказів для звільнення боржника від сплати заборгованості по аліментах позивачем до свого позову не додано та такі відсутні в матеріалах справи.

Виконання судових рішень про стягнення аліментів здійснюють державні та приватні виконавці у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

На сьогодні в умовах воєнного стану виконання судових рішень про стягнення аліментів мають першочергове значення та забезпечується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 182 цього Кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, положеннями законодавства визначено систему заходів у разі невиконання рішень про стягнення аліментів.

Як видно з доданих до позову документів (копія виконавчого листа щодо стягнення аліментів з відповідача), батько дітей нехтує своїми батьківськими обов`язками і взагалі не піклується про неповнолітніх дітей адже за рішенням суду до сьогодні не сплатив жодної гривні щодо погашення заборгованості по аліментах, яка є чималою.

Натомість позивач ОСОБА_3 витрачає власні кошти на утримання 3-х дітей, так як постійно купує дітям одяг, взуття та необхідне шкільне приладдя, а також приймає активну участь у шкільному житті дітей, що підтверджується довідками із навчальних закладів. Діти доглянуті, нормально розвиваються, виявляють прихильність до матері, яка опікується ними: відводить та забирає зі школи, з дитячих спортивних гуртків, опікується станом здоров`я дітей.

Разом з тим, звертають увагу суду, що станом на дату із зверненням позивача із данним позовом до суду не існувало та не існує рішення суду яким би було встановлення місце проживання 3-х неповнолітніх дітей з одним із батьків.

Натомість позивач ОСОБА_1 не витрачає жодних коштів на утримання 3-х дітей про що свідчить заборгованість по аліментах.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та звільнення від сплати заборгованості по аліментах в повному об`ємі.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та пояснила, що сторони перебували у шлюбі з 2010 року. За час перебування у шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спільне життя сторін не склалося. Між ними часто виникали конфлікти та сварки, у тому числі в період перебування у шлюбі. Крім того, відповідач належним чином не забезпечував утримання дітей. Позивачка працювала щодня та самостійно несла основні витрати, пов`язані з утриманням дітей.

Водночас відповідачка не заперечує, що батько дітей здійснював окремі додаткові витрати на них: купував подарунки, продукти харчування, іноді оплачував участь дітей у різноманітних заходах тощо.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо утримання дітей у 2021 році позивачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Вона помилково вважала, що після видачі судового наказу його виконання буде здійснюватися автоматично, у зв`язку з чим фактично не отримувала аліментних платежів.

Згодом позивачка звернулася за юридичною допомогою до адвоката, який роз`яснив їй порядок пред`явлення судового наказу до виконання. Після з`ясування обставин щодо невиконання судового наказу у 2025 році вона звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, після отримання якого пред`явила його до примусового виконання.

У 2023 році шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна. У спільній власності сторін перебував таунхаус, у якому вони проживали. У процесі врегулювання майнових питань відповідач придбав позивачці квартиру як спосіб розподілу спільного майна. Починаючи з 2024 року позивачка здійснювала ремонт у зазначеній квартирі, який завершила навесні 2025 року.

Після того як колишній чоловік дізнався про наявність у позивачки власного житла, він почав наполягати на тому, щоб вона якомога швидше виїхала з таунхауса. У березні 2025 року між сторонами відбулася чергова сварка, після якої позивачка разом із дітьми залишила таунхаус та спочатку переїхала до своєї матері, оскільки ремонт у квартирі ще не був завершений.

У цей період діти час від часу перебували у батька по декілька днів. Після завершення ремонту у травні 2025 року позивачка остаточно переїхала до своєї квартири. Водночас діти періодично проживали то з матір`ю, то з батьком.

Позивачка зазначає, що під час перебування дітей із батьком він налаштовував їх проти матері, унаслідок чого, починаючи з травня 2025 року, у неї почали погіршуватися стосунки зі старшим та молодшим синами.

Починаючи з липня 2025 року старший син, ОСОБА_5 , та молодший син, ОСОБА_7 , фактично залишилися проживати з батьком та перебували на його утриманні. При цьому позивачка продовжувала брати участь у їхньому утриманні: оплачувала певні розваги та гуртки, надавала дітям кошти на особисті потреби та загалом витрачала на них орієнтовно 34 тисячі гривень.

Фактично з липня 2025 року зазначені діти перестали спілкуватися з матір`ю, не відповідали на її телефонні дзвінки. На думку позивачки, така поведінка дітей пов`язана з тим, що батько налаштовував їх проти неї, зокрема у зв`язку зі спором щодо сплати аліментів.

Позивачка вважає, що відсутні передбачені законом підстави для звільнення відповідача від сплати заборгованості за аліментами, а також для припинення стягнення аліментів. Вона зазначає, що протягом відповідного періоду діти фактично перебували на її утриманні, а відповідач не виконував належним чином свого обов`язку щодо їх матеріального забезпечення.

Крім того, позивачка вказує, що відповідач у зазначений період набував майно та мав можливість виконувати свій обов`язок зі сплати аліментів, тоді як вона власні кошти переважно витрачала на забезпечення потреб дітей.

З огляду на викладене позивачка вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні також заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи Першого відділу державної виконавчої служби Маріанна Дячок у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначили, що пояснити, яким чином,в якому обсязі та ким здійснювалося утримання дітей сторін не можуть.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що знає, що між позивачем та відповідачем часто відбувалися сварки. Знає, що відповідач часто купувала речі для дому та для дітей, та відповідач іноді купував речі для дітей, проте детально розповісти яким чином, в якому обсязі та ким здійснювалося утримання дітей сторін не змогла.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, надані сторонами, та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 липня 2010 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 травня 2023 року у справі № 686/5125/23 шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають трьох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

01 жовтня 2021 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у справі № 686/21823/21 видано судовий наказ, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 13 вересня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем, за ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2021 року по 01 вересня 2025 року обліковується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 317 749,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у визначеному судом розмірі.

Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, визначений судовим рішенням обов`язок зі сплати аліментів не є незмінним та за наявності передбачених законом обставин може бути змінений судом.

При вирішенні питання щодо подальшого стягнення аліментів суд має враховувати не лише факт існування судового наказу, а й фактичні обставини проживання дітей, порядок здійснення батьками обов`язку щодо їх утримання та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Щодо припинення стягнення аліментів.

Судом встановлено та сторонами фактично не заперечується, що починаючи з липня 2025 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 фактично проживають разом із батьком ОСОБА_1 .

Відповідачка у судовому засіданні підтвердила, що з липня 2025 року старший та молодший сини фактично залишилися проживати з батьком та перебувають на його утриманні. Водночас вона зазначила, що продовжує брати участь у їх утриманні, зокрема надає їм кошти на особисті потреби, оплачує окремі розваги та гуртки.

Однак сам по собі факт здійснення матір`ю окремих витрат на дітей не спростовує встановленої судом обставини їх фактичного проживання з батьком та перебування на його утриманні.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини дитині, яка здатна сформулювати власні погляди, має бути забезпечена можливість висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, а її думці має приділятися належна увага.

Разом з тим у цій справі вирішальне значення має не формальне визначення місця проживання дітей, а встановлення фактичних обставин їх проживання та утримання на час розгляду справи.

Судом встановлено, що починаючи з липня 2025 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 постійно проживають разом із батьком, який безпосередньо забезпечує їх повсякденні потреби, харчування, проживання, одяг та інші витрати, пов`язані з їх утриманням.

Отже, з липня 2025 року фактично змінився порядок виконання батьками своїх обов`язків щодо утримання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 : діти проживають з батьком, а їх безпосереднє матеріальне забезпечення здійснюється ним.

За таких обставин подальше стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не відповідає фактичним сімейним відносинам, які склалися після зміни місця проживання дітей.

При цьому суд звертає увагу, що припинення стягнення аліментів на користь матері щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не означає припинення батьківського обов`язку ОСОБА_1 щодо їх утримання, встановленого статтею 180 СК України. Такий обов`язок фактично продовжує виконуватися ним безпосередньо як батьком, з яким діти проживають.

Водночас щодо ОСОБА_6 підстав для припинення стягнення аліментів суд не встановив, оскільки відповідно до встановлених обставин він проживає разом із матір`ю.

Таким чином, позовна вимога про припинення стягнення аліментів на утримання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підлягає задоволенню.

Щодо звільнення від заборгованості за аліментами.

Вирішуючи позовну вимогу про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, суд виходить із положень частини другої статті 197 Сімейного кодексу України, відповідно до якої за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З наведеного вбачається, що звільнення від заборгованості є правом суду, а не автоматичним наслідком наявності будь-яких обставин, на які посилається платник аліментів. При цьому суд повинен встановити наявність обставини, яка має істотне значення, та оцінити її вплив на виникнення заборгованості.

Позивач посилається на те, що у період з 2021 року по березень 2025 року сторони фактично проживали однією сім`єю, а він брав участь у витратах на утримання дітей, купував їм продукти харчування, одяг, оплачував лікування, навчання, гуртки та дозвілля.

Однак суд не може погодитися з доводами позивача про те, що здійснення ним таких витрат саме по собі свідчить про виконання обов`язку зі сплати аліментів, визначеного судовим наказом.

Відповідно до статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним або приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Здійснення батьком окремих витрат на дитину без зазначення того, що відповідні кошти сплачуються саме як аліменти та в рахунок виконання судового наказу, не дає підстав автоматично зарахувати такі витрати до погашення заборгованості.

При цьому суд враховує, що сама відповідачка не заперечувала факту здійснення позивачем окремих витрат на дітей. Однак вона зазначала, що основний обсяг витрат на їх утримання здійснювала самостійно.

Отже, суд не встановив достатніх правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості, яка виникла за період з вересня 2021 року по червень 2025 року.

Посилання позивача на те, що судовий наказ тривалий час не пред`являвся відповідачкою до примусового виконання, також не є підставою для повного звільнення від заборгованості.

Чинна редакція частини другої статті 197 СК України не передбачає саме непред`явлення виконавчого документа до виконання як самостійну підставу для звільнення платника від заборгованості. Частину третю статті 197 СК України, яка раніше передбачала таку можливість, виключено Законом України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Разом з тим судом встановлено істотну зміну обставин, яка настала з липня 2025 року.

Саме з цього часу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 фактично проживають разом із батьком та перебувають на його безпосередньому утриманні.

Згідно з розрахунком державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів на 3-х дітей за липень 2025 року становить 6 496,50 грн., за серпень 2025 року 6 496,50 грн. та вересень 2025 року 6 496,50 грн.,, а всього 19489,5 грн.

Суд вважає, що встановлені обставини фактичного проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з батьком та перебування їх на його утриманні у зазначений період є іншою обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України.

Протягом липня, серпня та вересня 2025 року позивач фактично самостійно забезпечував потреби двох дітей, на утримання яких за судовим наказом продовжували нараховуватися аліменти на користь матері.

За таких обставин стягнення з позивача аліментів за цей період на користь відповідачки фактично призвело б до покладення на нього обов`язку сплачувати кошти на утримання двох дітей, які у цей самий період проживали з ним та безпосередньо ним утримувалися.

Тому суд приходить до висновку, що наявні передбачені частиною другою статті 197 СК України підстави для часткового звільнення позивача від сплати заборгованості за липень,серпень та вересень 2025 року на двох дітей в розмірі 12 993 грн. (19489,5 грн: 3х2).

При цьому суд бере до уваги, що як до липня 2025 року, так після нього одна дитина - ОСОБА_13 знаходилась та продовжує знаходитись на утриманні матері.

Водночас підстав для звільнення від заборгованості за попередній період та щодо однієї дитини ОСОБА_13 , суд не встановив.

Належними та допустимими доказами не підтверджено, що у період з вересня 2021 року по червень 2025 року діти постійно проживали з позивачем та перебували виключно на його утриманні.

Факт спільного проживання сторін у певний період також не свідчить про припинення чи виконання встановленого судовим наказом обов`язку зі сплати аліментів, оскільки сам по собі факт проживання батьків однією сім`єю не змінює судового наказу та не припиняє визначеного ним обов`язку без відповідного судового рішення.

Суд також бере до уваги положення статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України щодо змагальності сторін, обов`язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, та оцінки доказів судом за внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, наявні правові підстави для припинення стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у зв`язку зі зміною фактичного місця їх проживання та переходом на утримання до батька.

Також наявні підстави для часткового звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 12 993 грн., що відповідає сумі заборгованості, нарахованої за липеньвересень 2025 року на двох дітей ОСОБА_14 , період, протягом якого двоє дітей фактично проживали з позивачем та перебували на його утриманні.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258259, 263265, 268 ЦПК України, статтями 180, 181, 192, 195, 197 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , частково від сплати заборгованості за аліментами, нарахованої державним виконавцем на підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 01.10.2021 року по справі 686/21823/21 за період з 01.09.2021 року по 01.09.2025 року, на суму 12993 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на утриманні неповнолітніх синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду від 01.10.2021 року по справі 686/21823/21.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 14.08.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа