Ухвала суду № 139037523, 17.08.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/887/26

пров. № 2/544/707/2026

Номер рядка звіту 38

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

17 серпня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря Киричевської В.М.,

представника позивача адвоката Синиченко Д.В.,

представника відповідачки адвоката Ковтуна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пирятин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №Z06.21783.004656185 від 18.12.2018 в сумі 195320,91грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 69723,92грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 49364,98грн, заборгованості за комісіями 76231,98грн.

Позивач на позові наполягає.

Представник відповідачки зазначив, що з позовом відповідачка не згодна, надала суду відзив, в якому зазначила наступне. 14.12.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z06.21783.004656185 (Далі Договір № Z06.21783.004656185, Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74999,00грн. Відповідно до п.1.2. Договору Банк надав кредит у день підписання даного Договору строком на 60 місяців. На виконання умов договору Позичальник ОСОБА_1 сплатила наступні суми, які Кредитор розподілив наступним чином. Всього за період з 14.01.2019 по 03.11.2020 за договором сплачено 74556,83грн, з яких 5277,05грн в рахунок погашення тіла кредиту, 23410,78грн в рахунок погашення відсотків, 45901грн в рахунок погашення комісії.

Відповідачка з посиланням на норми права та судову практику вважає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Як вбачається з п.1.11 Договору позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором - 125215,34грн за весь період дії кредитного договору. Проте, у вищевказаному пункті договору не уточнено систематичності запиту вказаної інформації споживачем з оплатою наданих послуг. Таким чином, відповідачці фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору про обов`язкову щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Звертає увагу, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання послуг, зміст яких є незрозумілим споживачу, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Враховуючи наведене, оскільки відповідачеві було встановлено щомісячну плату за такі супутні послуги банку, які за законом повинні надаватися йому безоплатно, пункт 1.11 Договору є несправедливим, містить дисбаланс обов`язків на шкоду позичальника та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому оплата комісійної винагороди є необґрунтованою. Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 та в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Така ж позиція висловлена Полтавським апеляційним судом у цивільній справі №544/1439/22. За таких обставин сплачені відповідачем кошти у розмірі 45901грн, які зараховані кредитором на сплату комісії, слід зарахувати на погашення заборгованості зі сплати тіла кредиту, а тому відповідачем на погашення заборгованості за тілом кредиту внесено 51178,05грн (5277,05грн + 45901грн). Як убачається з детального розрахунку заборгованості, відповідачем на погашення заборгованості за відсотками по кредиту внесено 23410,78грн. При ухваленні рішення у даній справі просить врахувати вищевикладені обставини.

У судовому засіданні 11.08.2026 представником відповідачки було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Об`єднаною палатою КЦС ВС справи № 552/672/23 (провадження № 6І-4595сво25), оскільки вважає, що неможливо розглянути дану справу до отримання висновків у справі № 552/672/23. Сторона відповідача вважає умови договору, якими встановлено сплату комісії, несправедливими. Об`єднаною палатою КЦС ВС у справі № 552/672/23 буде вирішуватись питання, чи повинен відповідач подавати позов для визнання певних умов договору недійними у разі, якщо вважає такі умови договору несправедливими, чи для цього достатньо пояснень відповідача і немає необхідності подавати відповідачу позов.

Представниця позивача заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачкою пропущений строк на подачу зустрічного позову.

Суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, з`ясувавши думки представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, дійшов наступного.

Згідно з п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, ухвалою від 04 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 552/672/23 (провадження № 6І-4595сво25) на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61- 92св24). Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що суд не вправі давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України. За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року справу № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) прийнято та призначено до розгляду.

В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року по справі № 552/672/23 вказано наступне:

«Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду і від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у справі, що переглядається, предметом розгляду є стягнення грошових коштів за кредитним договором, укладеним в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та статті 1055 ЦК України, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду підтвердження.

Скасувавши рішення першої інстанції в частині стягнення з боржника процентів за кредитним договором, суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованість за процентами за договором про надання фінансових послуг № 2113342522488 «Стандартний» у розмірі 51 594,72 грн. Рішення районного суду в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 4800грн залишив без змін.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_2 погоджується зі стягненням з нього тіла кредиту, але, зокрема, вказує на надмірний розмір нарахованих кредитором відсотків у порівнянні з розміром кредиту, який відповідає статті 625 ЦК України, і може бути зменшений або з урахуванням в Україні воєнного стану списаний кредитодавцем.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24), предметом розгляду якої були подібні правовідносини, дійшов, зокрема, таких висновків:

«Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_3 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усупереч вимогами частини першої статті 382 ЦПК України щодо зазначення мотивів відхилення аргументів відповідача про непропорційно велику суму компенсації, апеляційний суд на ці аргументи заявника не відповів, на зазначив, чи відповідає заявлений до стягнення розмір боргу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.».

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (на яку, в контексті несправедливих умов правочину послалася колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

При передачі справи на розгляд об`єднаної колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила також із того, що відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а також вирішення проблем правозастосування забезпечують наряду з Великою Палатою Верховного Суду, також й усі касаційні суди Верховного Суду (див.: ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 201/2485/17, провадження № 14-94цс22)».

Отже, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати КЦС у справі № 552/672/23 буде вирішуватись, в тому числі, питання, чи необхідно споживачу для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем звертатись з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо, чи відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідачка в даній справі вважає несправедливими умови кредитного договору, що укладений між нею та АТ «Ідея Банк» та на підставі якого позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість, в частині нарахування комісії, при цьому зустрічного позову нею не подано, а заявлено про це у відзиві на позов, суд уважає неможливим продовження розгляду даної справи до отримання висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС у справі №552/672/23, а тому дійшов висновку про необхідність зупинити провадження у справі № 544/887/26 за позовом ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25). При цьому судом враховується, що відповідачка посилається, в тому числі, на несправедливість умов кредитного договору в частині нарахування комісії.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що об`єктивно неможливо розглядати справу № 544/887/26 без отримання висновків перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), суд уважає доцільним зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 552/672/23, а тому клопотання представника відповідачки підлягає задоволенню.

Керуючись ст.252, 253, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Ковтуна М.В. про зупинення провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала складена та підписана суддею 17.08.2026.

Суддя Н.В.Нагорна