Рішення № 139037243, 12.08.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/551/26

Провадження № 2/553/946/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.08.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/551/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості в якому просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 1919300 від 03.11.2024 у розмірі 63 225,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1919300 від 03.11.2024 року в межах якого надав відповідачу кредит у гривні, відповідач в свою чергу зобов`язувався одержати і повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені кредитним договором.

Укладення договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснювалась при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок взяв на себе зобов`язання з забезпечення та оплати технічних, програмних комунікаційних ресурсів, необхідних для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Так, 16 липня 2025 року, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 1607-25, у відповідності до умов якого ТОВ « ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта з плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту) плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту .

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі відповідно до Реєстру боржників згідно Додатку №2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржника стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує перехід клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - Додатку №1 до Договору факторингу № 1607-25 від 16.07.2025 р., ТОВ «ФК`ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 63 225,00 грн., з яких:15 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 40725,00 грн сума заборгованості за відсотками; 7500,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір 3328,00 грн.

24.02.2026 року ухвалою Подільського районного суду міста Полтави прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

19.05.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сидоренко І.О. подано відзив на позовну заяву, в якому прохала відмовити у задоволенні позовних вимог у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2 наданого стороною позивача договору про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 03.11.2024 року, на умовах, встановлених договором, Товариство надало споживчий кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.4 договору, визначено, що кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами , згідно п. 2.1 договору.

Проте, як стверджувалось стороною відповідача всупереч умовам договору № 1919300, до матеріалів справи не надано докази того, що ТОВ «Слон Кредит перерахувало відповідач у ОСОБА_1 на рахунок, вказаний у п.2.1 договору, кошти на виконання його умов. Відсутні також докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Позивачем не надано первинних документів, оформлених у відповідності до вимог ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». Натомість, позовні вимоги грунтуються на здійсненому позивачем розрахунку заборгованості та листі ТОВ «Пейтек» від 11.08.2025 року №20250811-1573, що адресований ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», по змісту якого вказується на те, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на суму 15 000,00 грн. Подані позивачем докази на обгрунтування заявлених вимог на думку сторони відповідача не є належними і допустимими доказами спірних правовідносин, так як лист ТОВ «Пейтек» від 11.08.2025 року № 20250811-1573 не містить відомостей та даних клієнта, якому було здійснено переказ, ані посилання на реквізити кредитного договору, на виконання якого було здійснено перерахування коштів, що повністю унеможливлює ідентифікацію даного переказу, як перерахування коштів саме відповідачу. В обгрунтування даного твердження стороною відповідача у відзиві зазначалось про те, що саме за умовами договору № 1919300 визначено обов`язок перерахування коштів споживачеві ТОВ «СЛОГ КРЕДИТ» ( п.п.2.1, 2.2, 2.4 договору), а не третіми особами. Натомість, матеріали справи не містять обгрунтування підстав здійснення перерахування коштів на виконання умов договору № 1919300, саме ТОВ «Пейтек». У відзиві зазначено, що станом на 03.11.2024 року здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 163. У відповідності до Іструкції зазначеної вище, стороною відповідача зазначалось про те, що листи платіжних систем, зокрема ТОВ «Пейтек», не є належним доказом надання грошових коштів ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» ОСОБА_1 ..

У відзиві зазначалось про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, тому на думку сторони відповідача не є належним доказом наявності заборгованості. Так як, зазначений розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_1 зазначалось, що позивачем в порушення вимог ст. 83 ЦПК України, не надано належних, допустимих, достатніх і переконливих доказів, вичерпний перелік яких визначений законодавством, на підтвердження факту перерахування відповідачці коштів на виконання умов договору № 1919300, що в свою чергу спростовує аргументи позивача про укладення вказаного договору та наявності у ОСОБА_1 заборгованості по ньому, та, відповідно, виключає підстави і можливості стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором.

Поряд з цим, відповідачем не визнавався заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 63 225,00 грн.

Так, як при нарахуванні пені, стороною позивача не враховано положення п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, так як пеня нарахована позивачем у період дії на Україні правового режиму воєнного стану, то відповідач на підставі п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов`язку її сплатити на користь позивача, нарахована пеня підлягає списанню кредитодавцем, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надати інформацію про належність ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по рахунку за номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період з 03.11.2024 року по 08.11.2024 року, з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів.

17.06.2026 року на адресу суду представником позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подано додаткові пояснення у справі. В яких стороною позивача щодо укладення договору відповідачем зазначалось, що кредитний договір № 1919300 від 03.11.20247 року, відповідно до якого ОСОБА_1 уклала з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» Договір про надання споживчого кредиту № 1919300 від 03.11.2024 року. У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладенні договору.

Стороною позивача зазначалось про те, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втулюється в електронному документі.

Представником позивача зверталась увага на те, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Для укладення вищевказаного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних формі на сайті товариств позичальником власноруч. Таким чином, у відповідності до умов договору, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладенні договору.

У відповідності до умов укладення договору, вказано, що Договором оферти зазначено, що клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на утримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені у заявці, як обов`язкові до заповнення. Таким чином, укладення угоди без заповнення заявки клієнтом є неможливим так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено, що і є доказом фактичного підписання оригіналу кредитного договору та надання йому примірника оригіналу договору.

Таким чином, на думку сторони позивача доведено факт укладення вищевказаного договору відповідачем в електронній формі, що в свою чергу спростовує твердження сторони відповідача.

Поряд з цим, стороною позивача зазначалось про те, що згідно ЗУ «Про електронні довірчі послуги», «Про електронну торгівлю» різниця між одноразовим ідентифікатором та ЕЦП полягає лише у способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису, але юридично вони мають однакову силу.

Укладення договору в електронній формі через інформаційно комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Представником позивача зазначалось, що договір між сторонами укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісним кредитором було надіслано позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який було використано відповідачем для підтвердження підписання договору.

Стороною позивача зверталась увага на те, що верифікація та ідентифікація позичальника здійснювалась через ІТС первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно комунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

В свою чергу, стороною відповідача не спростовано презумпцію правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину, за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, підлягають виконанню.

Таким чином, кредитний договір який укладений в електронній формі, є укладеним у відповідності до встановлених вимог закону.

У відзиві зазначалось, що перерахування коштів на платіжні картки відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн послуг платіжні інфраструктури, які не здійснюють операції з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму перказу не складаються. Також, умовами угод з банками екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти дока переказу, передбачено надходження від крмпанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв`язку з цим виділення транзакцій як окремого платежу із зазначенням у банківській виписці не можливим.

Представником позивача вказувалось про те, що ТОВ «ФК «ЄПБ» не є стороною при укладенні кредитного договору , та не здійснювало безпосереднє перерахування коштів на рахунок відповідача, тому надати оригінал позбавлено можливості надати оригінал первинних документів банку.

З приводу нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором позики № 1919300 від 03.11.2024 р., що відсотки нараховані у відповідності до розділ 3, Договору та Правил, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином, сторонами було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк. Умови кредитування та нарахування відсотків у зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У відзиві стороною позивача з приводу повідомлення боржника про відступлення права вимоги вказувалось, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Зокрема, відповідно до договорів факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов`язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору. При цьому, стороною позивача наголошувалось на тому, що дані листи не змінюють умов кредитних договорів, а носять інформаційний характер.

З приводу відступлення права вимоги, стороною позивача у відзиві вказувалось, що Договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ «ЄАПБ» укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, яке діяло на момент укладення цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача у справі. Документи, які додані до матеріалів справи, подані у відповідності до вимог ч.1 ст. 43, ч.4 ст. 179, ч.8 ст. 279 ЦПК України, що в свою чергу підтверджують законність та обгрунтованість позовних вимог заявлених позивачем.

11.08.2026 року представником відповідача адвокатом Сидоренко І.О. подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначалось, що витребувана судом інформація з АТ КБ «ПриватБанк», а саме виписка по рахунку ОСОБА_1 не підтверджує здійснення перерахування коштів на виконання умов договору № 1919300 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 03.11.2024 року, оскільки відображені у виписці операції по надходженню коштів не містять інформації про платника, призначення платежів та інформації щодо рахунків відправників.

Стороною відповідача вказувалось, що матеріали справи в їх сукупності не містять доказів виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» умов договору № 1919300 про надання споживчого кредиту по продукту від 03.11.2024 року, укладеного з ОСОБА_1 , з надання їй грошових коштів в сумі 15 00,00 грн на умовах договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 ..

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сидоренко І.О. в судове засідання не з`явилась, але надав на адресу суду заяву, в якій прохала проводити слухання справи у її відсутність та відсутність відповідача ОСОБА_1 .. Позовні вимоги не визнають в повному обсязі та прохала відмовити в їх задоволенні, в зв`язку з безпідтавністю та необгрунтованістю.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.11.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1919300 від 03.11.2024 року в межах якого надав відповідачу кредит у гривні, відповідач в свою чергу зобов`язувався одержати і повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені кредитним договором.

Укладення договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснювалась при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок взяв на себе зобов`язання з забезпечення та оплати технічних, програмних комунікаційних ресурсів, необхідних для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Так, 16 липня 2025 року, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 1607-25, у відповідності до умов якого ТОВ « ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта з плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту) плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту .

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому - передачі відповідно до Реєстру боржників згідно Додатку №2 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржника стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує перехід клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - Додатку №1 до Договору факторингу № 1607-25 від 16.07.2025 р., ТОВ «ФК`ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 63 225,00 грн., з яких:15 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 40725,00 грн сума заборгованості за відсотками; 7500,00 грн - сума заборгованості за пенею.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1919300 від 03.11.2024 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.08.2025 складає 63 225,00 грн.

За правилами статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ч. 1 ст. 641 ЦК України встановлено що, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Під час укладення вищевказаних кредитних договорів сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладені між сторонами договори є обов`язковим до виконання.

Такі договори, укладені у формі електронних документів, підписані ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до наданої на вимогу суду інформації з АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_2 . Відповідно до наданої інформації, вбачається, що відповідач у період з 03.11.2024 року по 08.11.2024 року активно користувалась коштами, які були зараховані на її картковий рахунок.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, сторонами було узгоджено розмір кредиту, шгошову одинию, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить наявність волі у відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підптсання догвоору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, який укладався у електронній формі, надані докази про отримання відповідачкою у день укладання договору на її банківську картку грошових коштів сумі 15000,00 грн. За принципом презумпції правочину вказаний правочин є дійсним. В свою чергу, відповідач не надав доказів суду про визнання цього правочину недійсними чи його окремих положень.

В порушення умов кредитних договорів, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка свої зобов`язання не виконала, оскільки не здійснила погашення заборгованості за кредитами у встановленому договорами порядку та в строки, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, який містить інформацію про відповідачку (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Згідно ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з п. 1.3. Договору факторингу Клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Відповідно до п.18 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 1919300 від 03.11.2024 року, пені у сумі 7500,00 грн, слід відмовити.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 1919300 від 03.11.2024 року у сумі 55 725,00 грн, яка складається з : 15 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 40 725,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, а оскільки позов задоволено частково, тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 933,22 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 512, 514, 525, 611, 612, 623-625, 1049, 1050, 1077, 1078, 1082 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова,2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у AT «ТАСкомбанк») заборгованість за Кредитним договором № 1919300 від 03.11.2024 року в загальному розмірі 55 725,00 грн (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул. Лісова,2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у AT «ТАСкомбанк»), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № № НОМЕР_4 у AT «ТАСкомбанк») судовий збір в розмірі 2 933,22 грн. (дві тисячі дев`ятсот тридцять три грн. 22 коп.)

В іншій частині позовних відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 17.08.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна