Рішення № 139037241, 17.08.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/2024/26

Провадження № 2/553/1609/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

17.08.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участі: секретаря судових засідань Макаренка Я.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача

Від приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки у розмірі 15 812,65 грн, інфляційні збитки та 3 % річних у розмірі 3 418,25 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 688,00 грн.

На обґрунтування позовної заяви зазначено, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування наземного транспорту № ЕР 218666432. Предметом цього договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом ІЖ 27175, д.н.з. НОМЕР_1 .

07.07.2024 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ІЖ 27175, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу NISSAN д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

До Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа і товариство здійснило виплату страхового відшкодування згідно із страховим актом у розмірі 15812,65 грн відповідно до ліміту відповідальності.

Представник позивача вказує, що оскільки страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо останній після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню вищевказана сума страхового відшкодування разом з інфляційними збитками та 3% річних, на які має право позивач у зв`язку із тим, що відповідач добровільно не відшкодував останньому завдану шкоду та прострочив виконання свого зобов`язання.

З урахуванням вищенаведеного позивач прохав стягнути із відповідача на свою користь завдані збитки в сумі 15 812,65 грн, інфляційні збитки та 3 % річних у розмірі 3 418,25 грн, а також понесені судові витрати.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 25.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 09:15 год 07.07.2026.

07.07.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено.

10.08.2026 учасники справи повторно на судовий розгляд не з`явилися.

Представник позивача Гусєв П.В. у позовній заяві прохав проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток за його зареєстрованим місцем проживання, проте в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 02.08.2024 у справі №553/2288/24, яка набрала законної сили 13.08.2024, встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи належним ОСОБА_3 автомобілем ІЖ 27175, реєстраційний номер НОМЕР_1 , навпроти буд. 2В по вул. Чураївни в м. Полтаві, на порушення вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці даного маневру, та скоїв наїзд на припаркований автомобіль NISSAN NOTE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , після чого, на порушення п. 2.10А Правил дорожнього руху, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказаною постановою було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Ураховуючи наявність договору страхування №ЕР 218666432 від 28.12.2023, який діє до 28.12.2024, власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу NISSAN NOTE, ОСОБА_4 , 11.09.2024 звернулася до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" із заявою про страхове відшкодування.

Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" був проведений огляд застрахованого транспортного засобу NISSAN NOTE, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складений акт огляду.

Відповідно до копії ремонтної калькуляції № 92415721 від 10.07.2024, вартість ремонту автомобіля Nissan Note, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 19015,65 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" 15.07.2024 було складено страховий акт №16448/63/924 на суму 15815,65 грн. Згідно розрахунку страхового відшкодування матеріальний збиток становить 19015,65 грн, франшиза 3200,00 грн, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 15815,65 грн.

Виплату страхового відшкодування здійснено на рахунок ОСОБА_5 , ФОП, що підтверджується копією платіжної інструкції № 425861 від 16.07.2024, призначення платежу: страхове відшкодування по договору №ЕР218666432 від 28.12.2023 за ремонт транспортного засобу Nissan Note, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власник ОСОБА_4 .

03.04.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до відповідача ОСОБА_1 з письмовою претензією про виплату страхового відшкодування, а саме коштів в сумі 15812,65 грн, яку надіслано засобами пошти за місцем реєстрації останнього. Однак, відповідач добровільно не виконав зобов`язання та не відшкодував завдану шкоду.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки суду за результатами розгляду справи.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного Кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталася з вини відповідача, а отже, саме ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1188 ЦК України зобов`язаний відшкодувати збитки, спричинені внаслідок пошкодження автомобіля NISSAN NOTE, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору, оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься в ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Підставою заявлених позивачем вимог є положення ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як установлено судом, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" визнало зазначене ДТП страховим випадком, виплатило кошти власнику пошкодженого автомобіля та звернулось до суду з вказаним позовом з вимогами щодо відшкодування за рахунок відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 15815,65 грн, що підтверджено відповідними платіжними документами та іншими письмовими доказами, дослідженими судом.

Тому, аналізуючи зазначені норми законодавства, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 15815,65 грн з відповідача, який на момент ДТП керував автомобілем та своїми діями завдав шкоди іншому транспортному засобу, після чого залишив місце пригоди, до якої був причетний, а отже у цій частині позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків і 3% річних у загальному розмірі 3418,25 грн, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Основою для розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат є сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню, та не покривається полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (зокрема, у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц), що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, у тому числі на ті, що виникають з деліктних відносин (завдання шкоди), після того як суд визначив розмір такої шкоди у грошовому еквіваленті. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15.

Оскільки обов`язок із відшкодування позивачеві завданої шкоди, а саме добровільного відшкодування розміру сплаченого потерпілому страхового відшкодування, не виконувався відповідачем з 07.07.2024 по 18.05.2026, таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01 06/928/2012).

Позивачем надано розрахунок інфляційних збитків і 3% річних у загальному розмірі 3418,25 грн, з яким суд погоджується. Відповідачем такий розрахунок не спростований, альтернативного обрахунку не надано.

З урахуванням обставин справи та вищевикладеного, суд доходить висновку, що вказана сума нарахована позивачем відповідно до норм чинного законодавства та підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" слід задовольнити повністю.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесено судові витрати в розмірі 2662,40 грн по сплаті судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 89083 від 19.05.2026.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Також представник позивача прохав стягнути із відповідача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2688,00 грн. Щодо їх стягнення суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі до суду позивачем подано: копію Договору про надання правничої допомоги № 1/2026 від 19.03.2026, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "ІНС.ЛОУ.ГРУП", додаткової угоди № 2 від 18.05.2026 до нього з додатком №1 з переліком справ та розміром гонорару адвоката, копію довіреності №ГО-26/1005 від 26.03.2026, витяг з єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ №1115499 про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Гусєвим П.В.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат та їх розмір. Клопотання про неспівмірність цих витрат відповідачем не надано, їх розмір не заперечувався.

Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2688,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України ''Про страхування'', ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 15 812 грн. 65 к., інфляційні збитки та 3% річних у розмірі 3 418 грн. 25 к., а всього 19 230 (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять) грн 90 к.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 к. та 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Подільським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", юридична адреса: 03117, м. Київ, пр. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243;

відповідач ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 17.08.2026.

Головуюча Ю.М. Подмаркова