Рішення № 139035857, 17.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/176/26

Провадження №2/367/3675/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ірпені в порядку спрощеного позовного цивільну справу № 367/176/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

В грудні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказує, що 21 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №34609829 у формі електронного документа з використанням електронного підпису FNSX-4279. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, котрі є невід`ємною частиною кредитного договору. Після того добровільно, без примусу чи тиску ОСОБА_1 заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відразу після вчинених дій відповідача, 21.08.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 5 300,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що ОСОБА_1 прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

01.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/2. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №б/н від 01.10.2024 року до Договору факторингу №МВ-ТП/2 від 01.10.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 10 123,00 грн.

28.05.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №28/0525-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 28.05.2025 року до Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 14 469,00 грн.

16.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до умов котрого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 16.07.2025 за Договором факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 14 469,00 грн., з яких: 5 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6 519,00 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, 2 650,00 грн пеня/штрафи.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №346098297 від 21.08.2024 року становить 14 469,00 грн., з яких: 5 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6 519,00 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, 2 650,00 грн пеня/штрафи.

Відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню.

З урахуванням наведеного, представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №346098297 від 21.08.2024 року у розмірі 14 469,00 грн., з котрих: 5 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6 519,00 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказує, що в період з 22.05.2008 р. до березня 2022 року ОСОБА_1 , користувався мобільним телефоном NOKIA Model: 6080, туре: RM-166, № НОМЕР_2 , оператор Life № +380638243027. Вказаний номер був закріплений як фінансовий в АТКБ «Приватбанк». В наслідок збройної агресії Російської Федерації ОСОБА_1 , разом з дружиною, вирішили евакуюватися з с. Ворзель, Бучанського району до Італії. Під час евакуації з Ворзеля 9 березня 2022 року, власник поклав вказаний телефон в рюкзак і по дорозі ним не користувався. Виїжджали сформованою колоною автотранспорту до м. Києва, потім до Львова, де була пересадка на автобус до м. Мукачеве Закарпатської області. Потім автобусом до кордону з Угорщиною, надалі їхали до м. Торрелья провінції Падова, Італія. Прибувши до м.Торрелья, встановили, що захворіли на Ковід. Майже 3 тижні перебували на карантині без можливості вільного пересування поза межами виділеної нам кімнати. Після виліковування ОСОБА_1 виявив, що мобільний телефон NOKIA Model: 6080, туре: НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 був викрадений при невідомих обставинах. Знаходячись тривалий час за межами України, відповідну заяву про злочин до поліції не подавав. 30 серпня 2022 року, ОСОБА_1 з дружиною повернулися в Україну, і зміг отримати у банкоматі АТ КБ «Приватбанк» тільки 1/4 пенсійної виплати за жовтень місяць 2024 року. Звернувшись за поясненнями до фінансової установи АТ КБ «Приватбанк» м. Буча отримав інформацію, що невстановлені особи скористались його колишнім телефоном для отримання кредиту, зняття коштів із валютного (євро) депозитного рахунку та пенсії. ОСОБА_1 повідомив оператора АТ КБ «Приватбанк», що ніколи ніяких кредитів фізично не брав, документи не підписував, адже мобільний телефон NOKIA Model: 6080, туре: НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 був викрадений. 14 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся в Бучанський РУП Київської області з заявою про злочин і на наступний день отримав Витяг з реєстру досудових розслідувань по кримінальному впровадженню порушеному за ч.4 ст.185 КК України №12024111420000352 від 15.10.2024 р., відповідальність за який передбачено за ст.190 КК України, по якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим. Згідно відповіді Бучанської обласної прокуратури від 30.01.2026 р. вих. № 53-73-1026 вих-26 на даний час слідчому надані процесуальні вказівки і досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024111420000352 від 15.10.2024 р. - триває. Також, 18.10.2024 року подано Скаргу до Національного Банку України на дії співробітників АТ КБ «Приватбанк» щодо видачі кредиту невстановленим особам незаконного кредиту з використанням викраденого телефону, здійснення безпідставного щоденного терору дзвінками з різних номерів на телефонний номер ОСОБА_1 , та безпідставне припинення АТ КБ «Приватбанк» страховки «Захист на кожен день». Отже, орієнтовано в серпні 2024 року невідома особа в невідомий для відповідача спосіб отримала персональні дані відповідача по даній справі та намагалася або отримувала кредити в декількох установах або не отримувала, а тільки підписувала кредитні договори у вказаний період. Достеменно відповідачу дана обставина невідома. Імовірно, хто-небудь міг підписати та укласти «Кредитний Договір надання позики N2346098297 підписано Кредитодавием, підписано Позичальником, електронним цифровим підписом одноразовим ідентифіктором в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавия.» Але, відповідач по справі ОСОБА_1 точно не підписував даний договір та не отримувала кошти в розмірі 5300.00 грн. Квитанція про переказ коштів не підтверджує укладення договору позики; доводить надання суми позики позичальнику після складення розписки чи договору позики, якщо містить вказівку на договір.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц. висловив наступну правову позицію щодо документу, який підтверджує отримання коштів.

Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документу оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарські операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

ВС підкреслив, що пунктом 5. б Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року М 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.».

Позивач надав суду на підтвердження перерахування коштів відповідачу Квитанцію про перерахування 21.08.2024 року грошових коштів в сумі 5300 на картку номер № НОМЕР_4 , безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer. Призначення платежу: Переказ коштів згідно Договору № 346098297 від 21.08.2024 р..

Представник відповідача зауважує, що відповідач ОСОБА_1 - Договір № 346098297 від 21.08.2024 р. не підписував, грошові кошти в сумі - 5300 грн. 21.08.2024 року не отримував, ніколи не мав маску карту з номером НОМЕР_4 в системі Moneyveo SFD Visa Transfer і взагалі не був підключений до системи Moneyveo SFD Visa Transfer, а його викрадений кнопковий телефон NOKIA Model: 6080 навіть немає такі технічні можливості.

Крім того, квитанція від 21.08.2024 року не є доказом первинного перерахування коштів, ОСОБА_1 та навіть не є доказом списання коштів з рахунку ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога» на рахунок ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Позивач на підтвердження перерахування коштів не надав первинного фінансового документу на підтвердження перерахування коштів та навіть не надав доказу, що в ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога» списувалися кошти на рахунок саме ОСОБА_1 та що у ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога» коли-небудь був рахунок в будь-якій установі з якого було списано кошти 21.08.2024 року.

Також слід зауважити, що Позивач відправив позов за адресою АДРЕСА_1 за адресою яка є вигаданою позивачем або невстановленими особами, які використали персональні дані ОСОБА_1 , оскільки він за вказаною адресою ніколи не проживав і йому вона взагалі невідома.

Отже, позивачем не додано належного та допустимого доказу про перерахування коштів відповідачу 21.08.2024 року або банківської виписки з рахунку ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога» за 21.08.2024 року, яка підтверджує перерахування даних коштів відповідачу за Договором №346098297 від 21.08.2024.

2. Щодо стоку нарахування відсотків за кредитом.

Згідно «Кредитного Договору від 21.08,2024р. на надання позики, в тому числі і на умовах споживчого кредиту №2346098297 від 21.08.2024.», який надав позивач, «кредит в сумі 5300 видається на 100 днів.

Відповідно до Позову загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить:

5300,00 грн.- заборгованість по тілу кредиту;

6519,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування;

2650,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями

Таким чином, навіть, якщо припустити, що відповідач брав даний кредит, взагалі не зрозуміло яким чином сформована ціна позову.

Відповідно до висновків Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При застосуванні норм права в подібних правовідносинах Верховний суд висловив правову позицію, а саме. Велика Палата Верховного суду в постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 сформувала наступний правовий висновок. Згідно пункту 54 та 55 вказаної постанови,- «54. Враховуючи викладене. Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

55. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.»

Розглядаючи вказану справу. Велика Палата Верховного Суду відійшла від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.12.2015 р. у справі №6-249цс15, в якому суд вказував, що проценти за кредитом і пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності, обчисленої за З роки (для процентів) й рік (для пені) до дня звернення до суду.

Таким чином, підлягають стягненню проценти від суми кредиту відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за наданий кредит, а за період після закінчення строку кредитування підлягають стягненню виплати передбачені ч,2 ст. 625 ЦК України.Стосовно виплат передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв ні правових підстав для їх нарахування, ні позовної вимоги про їх стягнення, таким чином ці виплати в межах заявленого позову розглядатися не можуть. Строк кредитування визначений в договорі є 1 826 днів. Нарахування відсотків поза межами строку кредитування є незаконним. При цьому, строк кредитування погоджений сторонами та строк дії кредитного договору не є тотожними поняттями. Також, позивачем не виконано жодної вимоги ст. 513-517 ЦК України, для того, щоб до нього перейшло право вимоги за кредитом відповідача, який відповідач не брав у первісного кредитора. Позивач не надав підтверджуючого первинного документа про перерахування коштів. Замість первинного документу, позивач надав сумнівну квитанцію від 21.08.2024 року про перерахування коштів невідомій особі з невідомого рахунку. Отже, у первісного кредитору ніколи не існувало право вимоги до відповідача. Також, жодним пунктом договору, який було укладено з первісним кредитором, не погоджувалося продовження строку нарахування відсотків за кредитом більше ніж 23 дні і з жодними діями направленими на пролонгацію кредиту відповідач ніколи не був ознайомлений. Враховуючи викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що представник відповідача зазначаючи у відзиві на позовну заяву, заявляє про те, що відповідач звернувся в Бучанський РУП Київської області з відповідною заявою на наступний день отримав Витяг з реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню порушеному за ч. 4 ст. 185 КК України № 12024111420000352 від 15.10.2024 року. Проте, представником відповідача не додано обвинувального вироку, який набрав законної сили, у якому суд встановив би, що зобов`язання відповідача переносяться на іншу людину., яка протиправним шляхом уклала від імені ОСОБА_1 кредитний договір і заволоділа таким чином коштами, також про закінчення досудових розслідувань та результат не повідомлено. Позивач доведено порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. Надані позивачем докази є достовірними та достатніми за своїм обсягом для повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. З аналізу кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками, тобто виходячи з умов кредитного договору нараховані відповідача проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Виходячи з наведених матеріалів справи та правової позиції Верховного Суду, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види - проценти, порядок сплати яких врегульовано ст. 1048 ЦК України та проценти - за неправомірне користування чужими грошовими коштами, які підлягають стягненню на підставі ст. 625 ЦК України. Враховуючи викладене просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що відповідно до кредитного договору №346098297 від 21.08.2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у сумі 5 300,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 . Кредитний договір був підписаний з використанням електронного підпису FNSX-4279.

Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5 300,00 грн. з кінцевою датою повернення кредиту 20.09.2029 року ( п. 2.3, 7.3 кредитного договору).

Кожен окремий транш за кредитним договором надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5375-41хх-хххх-8318 ( п.5.1 кредитного договору).

Проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахованої відповідно до правил цього договору. Після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4,7.4.1,7.4.2 кредитного договору).

Згідно платіжного доручення від 28.01.2024 року ТОв « МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було перераховано на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5375-41хх-хххх-8318 грошові кошти згідно кредитного договору № 346098297 від 21.08.2024 року у сумі 5 300,00 грн ( а.с.7).

Згідно листа АТ «Універсал Банк» надано на адресу суду відповідно ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 13 січня 2026 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 ) банком емітовано картку № НОМЕР_6 та у період з 21.08.2024 року по 26.08.2024 року на вказану вище картку дійсно надійшло зарахування коштів у сумі 5 300,00 грн, також банком надано виписку про рух коштів по вказаній вище картці.

Враховуючи викладене, суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що відповідач не підписував кредитний договір № 346098297 від 21.08.2024 р., грошові кошти в сумі - 5300 грн. 21.08.2024 року не отримував, ніколи не мав маску карту з номером НОМЕР_4 в системі Moneyveo SFD Visa Transfer і взагалі не був підключений до системи Moneyveo SFD Visa Transfer, а його викрадений кнопковий телефон NOKIA Model: 6080 навіть немає такої технічні можливості, оскільки вказане спростовується листом АТ «Універсал Банк».

01.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/2. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №б/н від 01.10.2024 року до Договору факторингу №МВ-ТП/2 від 01.10.2024 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 10 123,00 грн.

28.05.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №28/0525-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 28.05.2025 року до Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 14 469,00 грн.

16.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №16/07/25-Е, відповідно до умов котрого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 16.07.2025 за Договором факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 14 469,00 грн., з яких: 5 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6 519,00 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, 2 650,00 грн пеня/штрафи.

04 листопада 2025 року ТОВ « ФК « ЕЙС» було надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач, вказуючи на порушення його законних прав та інтересів, звернувся до суду за захистом таких з позовом про стягнення заборгованості.

При вирішенні спору по суті суд керується наступними нормами права.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Ураховуючи викладені обставини, суддів приходить до висновку, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий кредитором на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Основоположним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, який закріплений положеннями статей 12, 81 ЦПК України, та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Кредитний договір, укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 у електронній формі відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, комісії, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Також, позивачем доведено факт виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» обов`язку щодо перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача на виконання умов договору.

Позивачем доведено наявність правових підстав для набуття права вимоги за вказаним кредитним договором відповідно до договорів факторингу із доданими до них документами.

Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору Цивільного кодексу України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

На підтвердження розміру заборгованості за договорами позивачем долучено розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростовано.

Відтак позивачем доведено порушення його майнових прав відповідачем.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Фінансова компанія « ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню в частині стягнення: заборгованості за основним боргом 5 300,00 грн. та заборгованості за процентами 6 519,00 грн., що на загальну суму 11 819,00 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити з підстав недоведеності вказаних вимог представником позивача.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню із відповідача на користь позивача в розмірі 2 442,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Наявність витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими документами: договір про надання правничої допомоги №20/08/2025 від 20.08.2025, укладений між Адвокатським бюро « СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ФК «ЕЙС», додатковою угодою № 25771069593 від 11 вересня 09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Атом прийому передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року (а.с.54-57) та складає 7000 грн (складання позовної заяви 5000 грн, вивчення матеріалів справи 1000 грн, підготовка адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів по 500 грн за кожне) (а.с.41).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих сторонами документів, суд вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 7000 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги, складність справи, затрачений час на надання таких послуг.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №346098297 від 21.08.2024 року у розмірі 11 819 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованості за основним боргом 5 300,00 грн. та заборгованості за процентами 6 519,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40коп.та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, будинок 19 офіс 205;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М.П. Одарюк