Рішення № 139035708, 17.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

17.08.2026 Справа № 363/1082/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом - 18.02.2026), директором ТОВ «ФК ЕЙС» - Поляковим О.В подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №165870368 від 15.01.2022 у розмірі 20110,35 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 15.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії №165870368. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV96CG7, направленого на номер мобільного телефону, зазначений нею при оформленні заявки. За умовами договору кредитний ліміт становив 10 000,00 грн, перший транш -

8 050,00 грн. У подальшому відповідач збільшила суму кредиту ще на 1 950,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума фактично наданого кредиту склала 10 000,00 грн. Позивач посилається на те, що відповідач отримані кошти у визначені договором строки не повернула та проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатила. Також позивач зазначив, що право вимоги за кредитним договором послідовно переходило від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а надалі - до ТОВ «ФК «ЕЙС». За даними позивача, на момент звернення до суду заборгованість становить

20 110,35 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та

10 110,35 грн - заборгованість за процентами. Штрафні санкції до стягнення не заявлені.

Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 27.02.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи та призначено до розгляду на 05.05.2026 о 14:00, про що повідомлено учасників провадження.

Також, вказаним судовим рішення, за клопотання представника позивача, у порядку статті 84 ЦПК України, витребувано у у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності відповідачці платіжної картки з маскою НОМЕР_5, пов`язаного з нею рахунку та фінансового номера телефону, а також щодо зарахування на цю картку 8 050,00 грн у період з 15.01.2022 по 20.01.2022 і 1 950,00 грн у період з 22.01.2022 по 27.01.2022 та документи, що підтверджують відповідні операції.

22.05.2026 до суду, засобами поштового зв`язку та на виконання ухвали суду, від АТ «Універсал Банк» надійшла відповідь та рух коштів за рахунком відповідачки. Банком підтверджено, що платіжна картка з маскою НОМЕР_5 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером за цією карткою та містився в її анкетних даних. Також банк підтвердив зарахування на відповідний рахунок 15.01.2022 коштів у сумі 8 050,00 грн та 22.01.2022 коштів у сумі 1 950,00 грн і надав виписку про рух коштів за рахунком за відповідний період.

У судові засідання, призначені на 05.05.2026 та 14.07.2026, учасники провадження, буду належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явились. Водночас, 14.07.2026, до початку розгляду справи по суті, відповідачка ОСОБА_1 особисто подала до суду письмову заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала повністю та зазначила, що проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до абзацу шостого пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що визнання відповідачем позову є чітким, безумовним і добровільним, стосується її власних прав та обов`язків у цій справі, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. При цьому заявлені позовні вимоги узгоджуються з письмовими та електронними доказами, наявними у матеріалах справи. За таких обставин суд приймає визнання позову відповідачкою.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися та подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 15.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №165870368. За пунктом 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 10 000,00 грн, а позичальниця - повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним.

Відповідно до пунктів 1.3-1.7 договору перший транш становив 8 050,00 грн, кредитна лінія надавалася на 22 дні, до 06.02.2022, а протягом дисконтного періоду позичальниця мала право отримувати наступні транші в межах установленого кредитного ліміту. Загальна сума кредиту за договором визначалася як сума фактично отриманих траншів.

Пунктами 1.9-1.13 договору визначено порядок нарахування та сплати процентів залежно від періоду користування кредитом, у тому числі у разі продовження користування коштами після закінчення дисконтного періоду. Обов`язок повернути кредит та сплатити проценти відповідачка прийняла на себе під час укладення договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заявка на кредит подана 15.01.2022 о 09:44, одноразовий ідентифікатор MNV96CG7 направлено на номер телефону НОМЕР_2 о 09:45:50, а введено позичальником 15.01.2022 о 09:46:40. Після цього кредитні кошти були ініційовані до перерахування позичальнику. Ці ж відомості відображені у договорі та заявці на отримання кредиту.

У заявці від 15.01.2022 ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані, РНОКПП НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_2 , електронну адресу та реквізити платіжної картки з маскою НОМЕР_5, на яку бажала отримати кредитні кошти.

Факт надання кредиту підтверджується платіжними дорученнями первісного кредитодавця, з яких убачається підтвердження ініціювання 15.01.2022 переказу 8 050,00 грн та 22.01.2022 переказу 1 950,00 грн на картку, зазначену відповідачем у заявці, з призначенням платежу за договором №165870368 від 15.01.2022.

АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду підтвердило, що вказана платіжна картка та рахунок належали саме ОСОБА_1 , а номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером цього рахунку. З наданого банком руху коштів убачається зарахування 15.01.2022 о 09:46:43 суми 8 050,00 грн та 22.01.2022 о 08:21:47 суми 1 950,00 грн. Виписка також відображає подальше використання коштів з рахунку. Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 10 000,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що 09.02.2022 за договором враховано платіж у сумі 5,00 грн. Інших платежів відповідача на погашення кредиту матеріали справи не містять.

05.05.2022 на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №165870368. У Реєстрі ОСОБА_1 зазначена за порядковим №12436, а розмір переданої вимоги становив

20 054,35 грн, з яких 10 000,00 грн - основний борг та 10 054,35 грн - проценти. Акт звірки та протокол узгодження предмета факторингової операції підтверджують виконання сторонами розрахунків за відповідним Реєстром.

З розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» убачається, що після набуття права вимоги загальний розмір заборгованості за договором склав 20 110,35 грн, з яких 10 000,00 грн - основний борг та 10 110,35 грн - проценти.

30.05.2023 на виконання договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача. У Реєстрі прав вимоги №9 від 30.05.2023 ОСОБА_1 зазначена за порядковим №16332, розмір вимоги -

20 110,35 грн, з яких 10 000,00 грн - основний борг та 10 110,35 грн - проценти. Передання прав вимоги за цим Реєстром та проведення фінансування підтверджуються протоколом узгодження предмета факторингової операції та платіжною інструкцією.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е. Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 14.07.2025 та відповідним Реєстром підтверджено перехід до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за договором №165870368 у загальному розмірі 20 110,35 грн, у тому числі 10 000,00 грн основного боргу та 10 110,35 грн процентів. Виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджується наданими платіжними інструкціями.

Випискою з особового рахунку за кредитним договором, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025, підтверджено, що після набуття позивачем права вимоги додаткові нарахування не здійснювалися, а заборгованість у розмірі 20 110,35 грн залишалася непогашеною.

Відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 626, 628, 629 та 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, у письмовій (електронній) формі, а письмова форма вважається додержаною, якщо зміст правочину зафіксований в електронному документі та воля сторони виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом направлення оферти та її акцепту в інформаційно-комунікаційній системі, а також підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Надані у справі заявка, договір кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, правила кредитування, відомості інформаційної системи про направлення та введення одноразового ідентифікатора, а також отримана безпосередньо від банку інформація про належність відповідачу картки, фінансового номера телефону і фактичне зарахування коштів узгоджуються між собою та підтверджують укладення відповідачем договору і отримання нею кредиту.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а невиконання або неналежне виконання зобов`язання у встановлений строк є його порушенням.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав; заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи, а предметом такого договору може бути як наявна грошова вимога, так і вимога, що виникне в майбутньому.

Договори факторингу, реєстри прав вимоги, акти приймання-передачі, протоколи узгодження та платіжні документи в сукупності належним чином індивідуалізують відповідача, кредитний договір і розмір переданої вимоги та підтверджують безперервний перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Доказів погашення відповідачем заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять. Відповідач розмір боргу не оспорила, позов визнала повністю.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, фактичне надання відповідачу

10 000,00 грн, порушення нею обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів, наявність заборгованості у заявленому розмірі та набуття позивачем права вимоги до відповідача. Ураховуючи також повне визнання позову відповідачем, позовні вимоги про стягнення 20 110,35 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №37422 від 12.02.2026.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету

50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки письмова заява ОСОБА_1 про повне визнання позову надійшла до суду 14.07.2026 до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1 331,20 грн. Інші 50 відсотків судового збору у сумі 1 331,20 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження їх розміру суду надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду №25770895845 від 01.09.2025 до цього договору, протокол погодження вартості послуг та акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025.

З акта прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 вбачається, що в межах надання правничої допомоги у цій справі адвокатським бюро виконано: складання позовної заяви -

2 години, вартістю 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи - 2 години, вартістю 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година, вартістю 500,00 грн; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година, вартістю 500,00 грн. Загальна вартість зазначених послуг визначена сторонами у сумі 7 000,00 грн.

Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду та збір доказів, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також дії щодо досудового врегулювання спору та стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такий правовий підхід викладений, зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додатковій ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20 та додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Суд враховує, що відповідачем окремого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявлено. Разом із тим необхідно розмежовувати зменшення розміру витрат за критеріями співмірності, передбаченими частиною четвертою статті 137 ЦПК України, що відповідно до частини п`ятої цієї статті здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення судом питання про розподіл судових витрат за правилами частини третьої статті 141 ЦПК України.

Під час такого розподілу суд оцінює пов`язаність витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору і може не покладати на іншу сторону всі понесені витрати, якщо їх розмір не відповідає цим критеріям. Таке вирішення питання про розподіл витрат не змінює розміру гонорару, погодженого між адвокатом та клієнтом, а визначає лише ту частину витрат, яка підлягає компенсації за рахунок іншої сторони.

Вирішуючи питання про розподіл заявлених витрат у цій справі, суд враховує предмет та ціну позову - 20 110,35 грн, характер спірних правовідносин, зміст позовної заяви та доданих до неї доказів, а також обсяг фактично виконаних адвокатом робіт.

Спір виник із типових кредитних правовідносин, правове регулювання яких є усталеним; справа є малозначною, не містить складних чи нових правових питань та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву не подавала, заперечень по суті спору не заявляла, а до початку розгляду справи по суті позов визнала повністю та просила розглянути справу за її відсутності.

Представник позивача також просив здійснювати розгляд справи без його участі, фактичної участі адвоката у судових засіданнях матеріали справи не підтверджують.

Суд також бере до уваги, що підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування банківської інформації були пов`язані з необхідністю підтвердження факту зарахування кредитних коштів, однак їх вартість у сукупності визначена сторонами договору про правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Основну частину заявлених витрат - 6 000,00 грн - становлять складання позовної заяви та вивчення матеріалів справи.

При цьому позовна заява стосується поширеної категорії спорів про стягнення заборгованості за електронним кредитним договором, фактичні обставини підтверджуються переважно типовими документами кредитодавця та договорами відступлення права вимоги, а правова позиція позивача ґрунтується на усталених положеннях цивільного законодавства та Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на зазначене, а також на ціну позову, обсяг виконаної роботи, відсутність спору з боку відповідача та повне визнання нею позову, покладення на відповідача усієї суми

7 000,00 грн витрат на правничу допомогу матиме надмірний характер та не відповідатиме критеріям розумності, необхідності і пропорційності.

За таких обставин, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її незначної складності, обсягу та характеру виконаних адвокатом робіт, часу, зазначеного в акті, ціни позову та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є покладення на відповідачку витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Саме такий розмір відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат і є співмірним зі складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг.

Керуючись статтями 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 12, 13, 49, 76-82, 89, 133, 137, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії №165870368 від 15.01.2022 у розмірі 20 110,35 грн з яких: 10 000, 00 грн - заборгованість по основному боргу; 10 110,35 грн - заборгованість по відсоткам, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а всього разом із заборгованістю стягнути 24 441 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок одну) гривню 55 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» з державного бюджету 50 відсотків судового збору - 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривню 20 копійок, сплаченого за подання позовної заяви згідно з платіжною інструкцією №37422 від 12.02.2026 у загальному розмірі 2 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ,

вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок: НОМЕР_4 а АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Лукач