Постанова № 1390354, 28.08.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

28.08.07 Справа № 6/174

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ № 56658/10-039 від 25.12.2006 року (далі ДПІ в м. Івано-Франківську)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2006 року

у справі № 6/174

за позовом: ДПІ в м. Івано-Франківську

до відповідача 1: Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ (далі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест –Брок», с. Коцюри (далі ТзОВ «Вест –Брок», с. Коцюри)

про визнання недійсним договору

За участю представників:

від позивача –Бабій Т.С. –головний державний податковий інспектор, Федорців О.О. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу

від відповідача 1 –Білий З.Р. - представник

від відповідача 2 – не з’явився

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2006 року у справі № 6/174 відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання недійсним договору комісії б/н від 22.08.2003 року, укладеного між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ та ТзОВ «Вест – Брок»і майново –господарських зобов’язань, що виникли на його підставі та у застосуванні наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що недоведеність позивачем існування матеріальних підстав недійсності договору відповідно до принципу змагальності не може бути підставою для покладення тягаря доказування на відповідача; подані позивачем докази не дають підстав для висновку щодо спрямованості дій сторін угоди на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, зокрема приховування від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою; позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому підстав для їх задоволення із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України немає.

ДПІ в м. Івано-Франківську подано апеляційну скаргу № 56658/10-039 від 25.12.2006 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати та задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті рішення господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, норми Господарського кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача і відповідача 1, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

ДПІ в м. Івано-Франківську проведено документальну перевірку ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.07.2002 року по 01.11.2003 року, про що складено акт перевірки № 179/23-1-03346058 від 20.02.2004 року. Перевіркою встановлено, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТзОВ «Вест-Брок», а саме між вказаними суб’єктами підприємницької діяльності було укладено договір комісії б/н від 22.08.2003 року.

Згідно вказаного договору ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»в якості комітента реалізовує через ТзОВ «Вест-Брок», як комісіонера за межі митної території України провід з манганінового сплаву d=0,12 mm на загальну суму 4509668,40 грн.. Відповідно до акту прийому-передачі № 1 від 22.08.2003 року, наданого при перевірці ДМП «Івано-Франківськтепло-комуненерго»відображено факт прийому-передачі проводу на вищезгадану суму від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»до ТзОВ «Вест-Брок». Дана господарська операція відображена в податковій звітності, вартість проводу віднесено до валових витрат і про цей факт зазначено в акті перевірки.

У своїх доводах позивач посилається та той факт, що при укладенні договору ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»керувалося метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме, як вбачається з листа ТзОВ «Вест-Брок»№ 1/04 від 15.01.2004 року, наданого на запит МГВПМ Ковельської ОДПІ, в період з 01.01.2003 року по 01.12.2003 року ТзОВ «Вест-Брок»договорів з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»не укладало і жодних взаєморозрахунків з вказаним підприємством не проводило.

При прийнятті постанови, апеляційний господарський суд виходив з того, що 01 серпня 2003 року між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»та ТзОВ «EUREKA»укладено договір купівлі - продажу № 2 проводу манганінового сплаву на суму 5399989,20 грн.

ДПІ в м. Івано-Франківську, вважаючи даний договір суперечним інтересам держави, подано позов про визнання недійсним договору купівлі –продажу № 2 від 01.08.2003 року, укладеного між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»та ТзОВ «EUREKA».

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2004 року у справі № 8/83 за позовом ДПІ в м. Івано-Франківську до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»та ТзОВ «EUREKA», за участю третьої особи ТзОВ «Вест-Брок»про визнання недійсною угоди купівлі продажу та майново-господарських зобов’язань, що виникли на її підставі, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2005 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2004 року у справі № 8/83 змінено, а саме: позов задоволено частково –визнано недійсним договір купівлі - продажу № 2 від 01.08.2003 року укладений між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»та ТзОВ «EUREKA». В решті позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний договір був укладений свідомо обома сторонами з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, направленою на отримання з державного бюджету відшкодування податку на додану вартість, встановлено, що даний договір носить безтоварний характер. Крім цього, апеляційним судом зазначено, що не має доказової сили договір від 22.08.2003 року, укладений між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»та фірмою у формі ТзОВ «Вест-Брок»та акт прийому – передачі від 22.08.2003 року, оскільки, як випливає із договору зберігання № 1 від 01.08.2003 року провід манганінового сплаву, за твердженням ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», знаходився на зберіганні в ПКФДП «Юніком-Юг», а отже, не міг бути переданий на комісію ТзОВ «Вест-Брок»без відома підприємства, де нібито знаходився на зберіганні спірний провід.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2005 року у справі № 8/83 колегія суддів прийшла до висновку про визнання недійсним договору комісії від 22.08.2003 року.

Щодо вимоги позивача про застосування наслідків визначених ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, якою визначено, що при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави, то судова колегія зазначає, оскільки спірний договір носив безтоварний характер і жодні господарські операції по його реальному виконанню не були здійснені, відсутні підстави для застосування правових наслідків передбачених ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Однак, слід зазначити, що при винесенні рішення господарським судом застосовано норми Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції помилково застосовано норми Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2006 року слід скасувати повністю, позовні вимоги задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 207, 208 ГК України, ст.ст. 69, 71, 86, 198, 201, 205, 207 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2006 року у даній справі.

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір комісії від 22.08.2003 року, укладений між відповідачами.

В решті позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.