Ухвала суду № 139035062, 17.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7880/21

Провадження № 6/357/642/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в м. Біла Церква подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: АТ «СЕНС БАНК» про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей І.М. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Подання обґрунтовується тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М. перебуває виконавче провадження № 77954544 від 01.05.2025 року з примусового виконання виконавчого листа № 357/7880/21 від 03.02.2022 року, що видав Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), в солідарному порядку, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 11394613000 від 16.09.2008 року в розмірі 239 415 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень). Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства АТ «Альфа-Банк» судові витрати по справі в сумі 3588 грн. 71 коп, тобто по 1794,35 грн, з кожного відповідача. Боржником за виконавчими документами є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . За заявою АТ «СЕНС БАНК» (після зміни найменування АТ «Альфа-Банк») № 18353-56.2/2025 від 15.04.2026 про примусове виконання виконавчого листа № 357/7880/21 від 03.02.2022 року керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Мойсеєм І.М. 01.05.2025 року відкрито виконавче провадження № 77954544 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, про що винесено відповідні постанови. Приватним виконавцем у відповідності до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено рекомендованим поштовим відправленням № 0601141617706 постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.05.2025 року разом з іншими документами виконавчих проваджень боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 01.05.2025 від 01.05.2025 року. Таким чином, боржник обізнаний про відкриті виконавчі провадження. Для забезпечення реального виконання судового рішення, постановою приватного виконавця від 01.05.2025 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома. Крім цього, приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, про що винесено відповідну постанову від 01.05.2025 року. Копії постанови направлено на виконання до ряду банківських установ. Також приватним виконавцем направлено запити до 59 банківських установ України, а також до інших надавачів платіжних послуг щодо виявлення коштів боржника, на які можливо звернути стягнення. Іншого нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, сільськогосподарської техніки та іншого рухомого майна, зареєстрованого за боржником, приватним виконавцем не виявлено. Отже, приватним виконавцем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, вжито вичерпних заходів, направлених на примусове виконання виконавчого листа № 357/7880/21 від 03.02.2022 року, що видав Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Водночас у ході примусового виконання приватним виконавцем встановлено, що у боржника наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 24232986). Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2013 року у справі № 357/2857/13-ц визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на нежитлове підвальне приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про право власності боржника ОСОБА_1 на вищезазначений об`єкт нерухомого майна. Таким чином, право власності боржника на вказане нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку не зареєстровано у встановленому законом порядку. При цьому звернення стягнення на вказане нежитлове приміщення в житловому будинку є єдиним можливим законним способом виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/7880/21 від 03.02.2022 року та захисту інтересів стягувача. Узагальнюючи викладене приватний виконавець просив суд задовольнити подання та звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на: нежитлове приміщення в житловому будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 24232986) з метою примусового виконання виконавчого листа № 357/7880/21 від 03.02.2022 року, що видав Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

За змістом ч. 11 ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

У судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей І.М. не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, неявка приватного виконавця не перешкоджає розгляду даного подання.

Суд, перевіривши подання та матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За приписами ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз норми статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі №755/3390/16-ц.

Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов`язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 року у справі № 916/675/15.

Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись із відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (див. постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц).

Під час розгляду подання, судом встановлено, що за боржником ОСОБА_1 відсутні зареєстровані будь-які транспортні засоби; боржник не отримує доходи; на поточних рахунках відсутні грошові кошти; відомостей про об`єкти інтелектуальної власності, що зареєстровані за боржником або подані ним заявки на реєстрацію об`єктів права інтелектуальної власності не виявлено; відомості щодо зареєстрованих суден, власником або судновласником яких є/був боржник відсутні; інформація про власника пакетів голосуючих акцій боржника відсутня.

При цьому із Інформаційної довідки № 486378391 від 17.07.2026 установлено, що нежитлове підвальне приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,7 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2008 року належало ОСОБА_2 одноособово.

Однак, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2013 у справі ЄУН 357/2857/13-ц провадження № 2/357/1573/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове підвальне приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв.м..

Тому право власності за ОСОБА_2 було закрито у зв`язку з відчуженням її долі (1/1).

Відомості про реєстрацію права власності на вказане нежитлове підвальне приміщення за ОСОБА_1 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, - відсутні.

Таким чином, наведене свідчить про те, що за боржником ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове підвальне приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,7 кв.м. і яке не зареєстроване в установленому порядку. Обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а доказів щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення приватного виконавця з даним поданням -відсутні, тому приватний виконавець, зважаючи на положення Закону України «Про виконавче провадження», правомірно звернувся до суду з відповідним поданням.

Враховуючи наведене, подання приватного виконавця підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 355, 440 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: АТ «СЕНС БАНК» про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на: нежитлове приміщення в житловому будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 24232986) з метою примусового виконання виконавчого листа № 357/7880/21 від 03.02.2022, що видав Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.08.2026.

Суддя О. Я. Ярмола