Постанова № 139034870, 17.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/770/26

3/290/255/26

17 серпня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов Андрій Вікторович, за участі секретаря судового засідання Кліменчук Світлани Володимирівни, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Озюменка Євгена Юрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

І. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08 липня 2026 року о 13 год. 10 хв на автодорозі Романів Залужне, км 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки NISSAN QASHQAI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у місці зупинки та лікувальному закладі відмовився чим порушив п. 2.5. ПДР. Відповідальність, за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Про даний факт старшим сержантом поліції Бондарем О.С. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 713915 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

ІІ. ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ

ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що алкоголь вживав напередодні, а в день складення протоколу був тверезим. Стверджував, що не відмовлявся від огляду в медичному закладі, проте на пропозицію суду не зміг вказати конкретний момент (тайм-код) відеозапису, який підтверджував би його згоду. Просив закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував.

Захисник адвокат Озюменко Є.Ю. просив закрити провадження, посилаючись на такі доводи: на відеозаписі відсутня фіксація моменту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; у протоколі не зазначено підстав (причини) зупинки транспортного засобу; порушено право на захист, не роз`яснено порядку проведення огляду та наслідків відмови від нього; протокол серії ЕПР1 № 713915 не вручено особисто ОСОБА_1 , поліція не вживала активних заходів для його вручення; не складено направлення до найближчого закладу охорони

здоров`я для проходження огляду; порушено вимоги Інструкції № 1452/735 при складенні акта огляду та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395; Конституційним Судом України відкрито провадження щодо конституційності положення ч. 1 ст. 130 КУпАП у частині відповідальності за відмову від проходження огляду; у разі визнання вини просив застосувати ст. 22 КУпАП, врахувавши, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю внаслідок війни.

Свідок ОСОБА_2 , яка перебувала в транспортному засобі, показала, що сама в той день перебувала у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим у салоні автомобіля відчувався запах алкоголю. Підтвердила, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці, проте, за її твердженням, висловлював бажання пройти огляд у медичному закладі.

Свідок ОСОБА_3 , поліцейський, підтвердив обставини, викладені у протоколі. Пояснив, що прибув на місце події за повідомленням, отриманим через лінію «102», виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, неодноразово пропонував пройти огляд на місці та в закладі охорони здоров`я, однак отримав категоричну відмову. На запитання захисника про відсутність у матеріалах справи направлення на огляд до закладу охорони здоров`я пояснив, що не складав його, оскільки особа відмовилася від огляду в будь-якій формі, у тому числі від поїздки до медичного закладу.

ІІІ. ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ ТА ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Ця норма містить декілька самостійних складів правопорушення. У цій справі ОСОБА_1 інкриміновано саме відмову від проходження огляду, а не керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Звідси випливає ключовий для цієї справи висновок щодо предмета доказування:

Стан алкогольного сп`яніння водія не належить до обов`язкових елементів складу правопорушення у формі відмови від огляду. Об`єктивною стороною є сам факт відмови. Доведенню підлягають три обставини: особа керувала транспортним засобом; у поліцейського були достатні підстави вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 4 Інструкції № 1452/735); особі було запропоновано пройти огляд у встановленому порядку, і вона від нього відмовилася.

Наявність або відсутність у крові ОСОБА_1 алкоголю на момент події юридичного значення для кваліфікації не має. Тому доводи особи, яка притягується до відповідальності, про те, що вона була тверезою, є такими, що не стосуються предмета доказування, і не спростовують складу правопорушення. Ознаки сп`яніння в цій справі мають значення виключно як правова підстава для пропозиції огляду, а не як елемент складу.

ІV. ОЦІНКА ДОКАЗІВ

1. Щодо факту керування транспортним засобом

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом NISSAN QASHQAI, р.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 713915; рапортом поліцейського Бондаря О.С. від 09.07.2026; рапортом інспектора чергового відділення поліції № 2 Медвєдюка В.А. з відомостями про надходження повідомлення на лінію «102» та виїзд на місце події; довідкою про належність транспортного засобу та довідкою про отримання посвідчення водія, підписаними майором поліції Якобчук Т.В.; показаннями свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні; показаннями свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила, що перебувала в автомобілі як пасажирка та підтвердила, що ОСОБА_1 керував автомобілем; розпискою про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом за ст. 266 КУпАП, складення якої за

визначенням передбачає керування; відеозаписом з нагрудного портативного відеореєстратора № 857265, на якому ОСОБА_1 перебуває на водійському сидінні за кермом; ОСОБА_1 у розмові з поліцейським підтверджує, що керував автомобілем.

Довід захисту про те, що на відеозаписі не зафіксовано моменту руху транспортного засобу, суд відхиляє. Чинне законодавство не вимагає відеофіксації саме моменту руху як єдиного допустимого доказу керування. За ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, і жоден доказ не має наперед встановленої сили. Факт керування може бути встановлений сукупністю доказів, що й має місце у цій справі.

Суд додатково враховує, що сам ОСОБА_1 , послідовно заперечуючи стан сп`яніння, факту керування транспортним засобом не заперечував ані на місці події, ані в судовому засіданні, а будував захист виключно на твердженні про власну тверезість.

2. Щодо достатніх підстав для проведення огляду

Згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП особа, яка керує транспортним засобом і щодо якої є достатні підстави вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння, підлягає відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння. Пункт 4 Інструкції № 1452/735 відносить до ознак сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, причому наявності будь-якої однієї з перелічених ознак достатньо.

Такі підстави в цій справі існували в сукупності: повідомлення на лінію «102» про можливе керування транспортним засобом особою у стані сп`яніння, зафіксоване рапортом чергового; безпосередньо виявлений поліцейським різкий запах алкоголю з порожнини рота водія, що зафіксовано у протоколі та в акті огляду.

Версію захисту про те, що запах алкоголю в салоні походив від пасажирки ОСОБА_2 , суд оцінює як таку, що не має правового значення для кваліфікації. По-перше, як зазначено в розділі ІІІ, стан сп`яніння водія не є елементом інкримінованого складу. По-друге, для виникнення обов`язку пройти огляд достатньо обґрунтованої підозри поліцейського, а не доведеного факту сп`яніння; така підозра ґрунтувалася на двох незалежних джерелах повідомленні на «102» та безпосередньо сприйнятій ознаці. По-третє, водій мав у своєму розпорядженні простий і законний спосіб спростувати підозру пройти огляд, від чого свідомо відмовився.

3. Щодо процедури огляду та відсутності направлення до закладу охорони здоров`я

Захист посилається на відсутність у матеріалах справи направлення до закладу охорони здоров`я за формою додатка 1 до Інструкції № 1452/735.

Суд виходить з такого.

Пункт 7 розділу І Інструкції № 1452/735 передбачає, що у разі відмови водія від огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Пункти 8, 9 розділу ІІ регламентують складення направлення та доставку особи до закладу охорони здоров`я.

Однак наведені норми регулюють порядок фактичного проведення огляду в закладі охорони здоров`я і за своїм призначенням застосовуються тоді, коли особа погоджується на такий огляд. Направлення є документом, який вручається особі, що прямує до медичного закладу, і слугує підставою для проведення огляду лікарем. Воно не є доказом складу правопорушення і не має самостійного значення в разі, коли особа відмовилася від огляду в будь-якій формі.

Юридично значущим є те, чи було особі реально запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я і чи відмовилася вона від цієї пропозиції. Обидві ці обставини достовірно встановлені відеозаписом: поліцейський ОСОБА_3 неодноразово, у різних формулюваннях, пропонував ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, а ОСОБА_1 так само неодноразово відмовився.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим у момент

відмови особи від огляду. Складення після цього моменту направлення, яке особа відмовилася б отримувати і за яким відмовилася б їхати, було б позбавленим будь-якого практичного змісту формальним актом і не вплинуло б ані на обсяг прав ОСОБА_1 , ані на доказування.

Суд наголошує: процесуальне порушення тягне за собою наслідки лише тоді, коли воно вплинуло або могло вплинути на права особи чи на правильність висновків у справі. Захист не навів, а суд не встановив, у чому саме відсутність направлення обмежила права ОСОБА_1 , який сам відмовився від огляду до того, як питання про направлення могло постати.

Матеріали справи містять акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2 до Інструкції № 1452/735), складений старшим сержантом поліції Бондарем О.С., в якому зафіксовано відмову Преса О.М. від огляду та від підпису документа. Ця ж відмова зафіксована відеозаписом.

Аналогічна позиції міститься у постановах Житомирського апеляційного суду у справах № 279/7972/25 від 01.04.2026 та № 295/18299/25 від 27.07.2026.

4. Оцінка відеозапису з нагрудного відеореєстратора № 857265

Судом безпосередньо, у повному обсязі, досліджено відеозапис з нагрудного портативного відеореєстратора № 857265 поліцейського Бондаря О.С. Запис розпочинається 08 липня 2026 року о 13 год. 17 хв. 04 сек. та закінчується о 13 год. 42 хв. 29 сек.; загальна тривалість 25 хвилин 25 секунд. Запис є безперервним, ознак монтажу, редагування чи втрати фрагментів не виявлено. Відеозапис долучено до матеріалів справи та відповідає вимогам ст. 251 КУпАП щодо належності та допустимості доказів.

Зі змісту запису судом встановлено таке.

4.1. З початку запису зафіксовано наближення поліцейського ОСОБА_3 до транспортного засобу NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , та його звернення до ОСОБА_1 , який перебуває на водійському сидінні, тримає руки на кермі.

4.2. На початку контакту поліцейський чітко повідомляє водієві підставу свого прибуття та проведення огляду: надходження повідомлення на лінію «102» про те, що водій зазначеного транспортного засобу може перебувати у стані алкогольного сп`яніння.

4.3. Безпосередньо після цього поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Drager» або в найближчому закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження будь-якого огляду. Відмова є однозначною та беззаперечною.

4.4. Протягом усього запису поліцейський не менше трьох разі у різних формулюваннях повторював пропозицію пройти огляд як технічним засобом на місці, так і в закладі охорони здоров`я. Жодного разу ОСОБА_1 не дав позитивної відповіді та не виявив готовності пройти огляд. Судом достовірно встановлено, що згоди на проходження огляду в жодній формі водієм надано не було.

4.5. Суд окремо перевірив довід захисту про те, що на відеозаписі нібито зафіксовано прохання ОСОБА_1 відвезти його до медичного закладу. Дослідивши запис у повному обсязі, суд відхиляє цей довід як спростований змістом запису. Звернення ОСОБА_1 та пасажирки ОСОБА_2 щодо «відвезення» стосувалися виключно їх особистого переміщення додому та транспортування автомобіля з місця зупинки. За змістом, контекстом і послідовністю ці звернення не є і не можуть тлумачитися як згода на медичний огляд.

Суд враховує також, що ані захисник, ані ОСОБА_1 у судовому засіданні не змогли вказати конкретний тайм-код, на якому нібито зафіксовано таке прохання, попри те, що запис досліджувався в судовому засіданні і сторони мали можливість це зробити.

4.6. З відеозапису вбачається, що поліцейський зачитав ОСОБА_1 вголос положення розписки про роз`яснення вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, а також права та обов`язки, передбачені

статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП. Від підписання обох розписок ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано записом. Таким чином, довід захисту про порушення права на захист і не роз`яснення порядку огляду та наслідків відмови спростовується матеріалами справи.

4.7. Також зафіксовано момент пред`явлення протоколу ОСОБА_1 та його відмови від ознайомлення й отримання його.

5. Оцінка показань свідка ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_2 показала, що ОСОБА_1 відмовлявся від огляду на місці, але «хотів пройти огляд у медичному закладі». Суд оцінює ці показання критично.

По-перше, вони прямо суперечать змісту відеозапису, дослідженого судом у повному обсязі. Запис не фіксує жодного моменту, де ОСОБА_1 погоджується пройти медичний огляд. Звернення, на які, вочевидь, посилається свідок, за змістом стосувалися транспортування осіб та автомобіля.

По-друге, свідок перебувала в автомобілі разом із ОСОБА_1 і сама визнала, що на момент події перебувала у стані алкогольного сп`яніння, що об`єктивно позначається на повноті та точності сприйняття й відтворення обставин.

По-третє, за наявності безперервного, автентичного та неспростованого відеозапису події показання очевидців підлягають оцінці на предмет їх відповідності зафіксованому на записі. У цій справі така відповідність відсутня.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю; жоден доказ не має наперед встановленої сили.

6. Щодо доводу про незазначення в протоколі підстав зупинки

Дохід відхиляється. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення визначено ст. 256 КУпАП, яка не відносить підстави зупинки транспортного засобу до обов`язкових реквізитів протоколу. Протокол фіксує обставини вчинення правопорушення. Підстави прибуття наряду та проведення огляду відображені в рапорті поліцейського ОСОБА_3 , рапорті інспектора чергового ОСОБА_4 , підтверджені показаннями свідка ОСОБА_3 і, головне, зафіксовані на відеозаписі, де поліцейський повідомляє їх водієві вголос.

7. Щодо вручення протоколу

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи від підписання протоколу в ньому робиться відповідний запис.

Матеріали справи містять два примірники протоколу серії ЕПР1 № 713915, на другому аркуші якого (розділ 18) зафіксовано відмову ОСОБА_1 ознайомлюватися з протоколом та отримувати його.

Відмова особи від отримання протоколу за наявності належного фіксування такої відмови прирівнюється до належного вручення і не порушує права особи. Суд додатково враховує, що ОСОБА_1 реалізував право на захист у повному обсязі: він був присутній у судовому засіданні, скористався правовою допомогою захисника, ознайомився з матеріалами справи, давав пояснення, ставив запитання свідкам і брав участь у дослідженні відеозапису. Жодних обмежень його процесуальних прав не встановлено.

8. Щодо провадження у Конституційному Суді України

Відкриття Конституційним Судом України провадження за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України положення ч. 1 ст. 130 КУпАП не є підставою для зупинення або закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Закони та інші нормативно-правові акти зберігають чинність і підлягають застосуванню до моменту набрання чинності відповідним рішенням Конституційного Суду України. КУпАП не передбачає такої підстави для зупинення провадження. Суд застосовує закон у чинній редакції.

9. Висновок

Оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд визнає доведеним, що 08 липня 2026 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом NISSAN QASHQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , за наявності у поліцейського достатніх підстав вважати його таким, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Дії ОСОБА_1 утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правопорушення вчинене умисно: ОСОБА_1 усвідомлював зміст висунутої до нього законної вимоги, розумів наслідки відмови, і, попри неодноразові пропозиції, свідомо відмовився від огляду.

Суд, керуючись ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатує, що зібрані у справі докази є достатніми для висновку про винуватість, а обґрунтованих сумнівів, які підлягали б тлумаченню на користь особи, у справі не залишилося.

V. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ст. 22 КУпАП

Захисник просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення, посилаючись на його статус учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни.

Суд не вбачає підстав для застосування ст. 22 КУпАП.

Малозначність передбачає таке діяння, яке за характером і наслідками не становить істотної суспільної шкоди. Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, безпосередньо посягає на безпеку дорожнього руху та створює реальну загрозу життю і здоров`ю невизначеного кола осіб. Відмова від огляду є умисним ухиленням від виконання прямого законодавчого обов`язку та унеможливлює встановлення дійсного стану водія саме тому законодавець прирівняв її за наслідками до керування у стані сп`яніння, встановивши тотожну санкцію. Діяння такого характеру за своєю правовою природою не може визнаватися малозначним.

Статус учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни заслуговує на повагу, однак не звільняє від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху і не є підставою для застосування ст. 22 КУпАП. Ці обставини враховуються судом як такі, що пом`якшують відповідальність.

VI. ЩОДО ПРИЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення накладається з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом`якшують відповідальність. Перелік, наведений у ст. 34 КУпАП, не є вичерпним. Суд визнає такими, що пом`якшують відповідальність, статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни.

Обставини, що обтяжують відповідальність, передбачені ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

Щодо неможливості пом`якшення стягнення. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є абсолютно визначеною та безальтернативною: вона передбачає обов`язкове одночасне накладення штрафу у фіксованому розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн) та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Ця санкція не містить ані альтернативних видів стягнення, ані діапазону розмірів. Відтак наявність обставин, що пом`якшують відповідальність, врахована судом, однак не надає суду дискреції щодо зменшення

розміру штрафу або незастосування додаткового стягнення. КУпАП не передбачає механізму призначення стягнення нижче від встановленого санкцією.

Щодо застосування позбавлення права керування до особи з інвалідністю. Суд окремо зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами у зв`язку з інвалідністю, за винятком, зокрема, випадків ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Оскільки ОСОБА_1 визнається винним саме у відмові (ухиленні) від проходження огляду на стан сп`яніння, зазначене обмеження в цій справі не застосовується, і додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами підлягає накладенню незалежно від наявності у нього інвалідності.

Щодо судового збору. Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення в разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року (3 328 грн), тобто 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 30, 33, 34, 35, 38, 40-1, 130 (частина перша), 245, 251, 252, 254, 256, 266, 268, 278, 280, 283, 284 (пункт 1 частини першої), 294, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу: Отримувач: ГУК у Житомирській обл./Житомирська обл./21081300 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37976485 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок (IBAN): UA368999980313060149000006001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300 Призначення платежу: *;21081300;ЕПР1;713915;*

3. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок (IBAN): UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що: відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови, а в разі оскарження не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення; відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби; у порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу; документ, що підтверджує сплату штрафу, надсилається до суду строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислюється з дня набрання цією постановою законної сили.

5. Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ