Рішення № 139034855, 17.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/637/26

2/290/737/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Шакалова А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ: 43561872, вул. Львівська, 23, оф. 703, м. Київ до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Описова частина

1. Рух справи.

1.1. Представник позивача звернувся з позовною заявою до суду у червні 2026 року.

1.2. Ухвалою судді Романівського районного суду від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали направлено сторонам по справі.

1.3. Відповідач повідомлений належним чином. До суду з електронної пошти відповідача надійшли копії таких документів: Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 про зарахування до складу вказаної військової частини, Довідку до акта огляду МСЕК та Висновок про умови та характер праці. Проте будь-яких заяв до вказаних копій документів суду не надано. Зазначені документи надійшли до суду з електронної пошти відповідача, однак будь-якої заяви, клопотання чи іншого процесуального документа, в якому відповідач просив би суд долучити їх до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи, до суду не подано. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити процесуальну мету подання вказаних документів та підстави, з яких відповідач просить їх врахувати. Саме лише надсилання копій документів на електронну адресу суду без відповідної заяви чи клопотання не є належним процесуальним способом подання доказів. Відтак, з огляду на відсутність відповідної заяви або клопотання відповідача, суд не бере зазначені документи до уваги при вирішенні справи.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2.Позиція сторін.

2.1. 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

2.2. Свої зобов`язання відповідач за вищевказаним кредитним договором не виконав, а тому станом на дату подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 7592,00 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2592,00 грн. Послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн.

2.3. Також представником позивача було подано до суду заяву про відшкодування /розподіл/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи.

2.6. Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Обставини справи, встановлені судом

1.1. Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

1.2. 26.07.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 287137 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

1.3. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

1.4. Кредитний договір було підписано одноразовим електронним ідентифікатором.

1.5. Факт переказу коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Профіт Гід» про успішний переказ котів на рахунок відповідача в сумі 4000 грн. 26.07.2025 року, що міститься в матеріалах справи.

1.6. Свої зобов`язання відповідач за вищевказаним кредитним договором не виконав, а тому станом на дату подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 7592 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за відсотками 2592 грн. заборгованість за комісією 1000 грн.

1.7. Вказані вище суми підтверджуються розрахунками заборгованості, що є додатками до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

1.8. 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі Первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

2. Законодавство, що регулює спірні правовідносини.

2.1. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

2.2. Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

2.3. Зобов`язання, згідно зі ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

2.4. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

2.6. Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

2.7. З наданої інформаційної довідки ТОВ «Профіт Гід» достовірно встановлено переказ первісним кредитором на рахунок відповідача в сумі 4000 грн. 26.07.2025 року. Виходячи із вказаного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. підлягає стягненню, оскільки це підтверджується належними та допустимими доказами.

2.8. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

2.9. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

2.10. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

2.11. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

2.12. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

2.13. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України).

2.14. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

2.16. За погодженими сторонами умовами договору кредитор мав право нараховувати відсотки за договором протягом 90 днів за ставкою 0,72%, проценти за користування кредитом, в додатках до позовної заяви додано детальний розрахунок заборгованості за договором, суд, дослідивши матеріали позовної заяви і додатки до неї, вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2592 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

2.17. Щодо переходу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» прав первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» у кредитних зобов`язаннях суд зазначає наступне.

2.18. Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

2.19. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.20. Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.21. Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

2.22. Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

2.23. Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

2.24. Таким чином, згідно зі ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2.25. Таким чином, позивач правомірно набув права вимоги до відповідача щодо виконання зобов`язання.

2.26. Щодо вимог в частині стягнення заборгованості по комісії.

2.27. Стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже банк не може стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

2.28. Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 (справа № 363/1834/17) та постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 (справа № 496/3134/19). Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.33).

2.29. Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

2.30. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1000 грн.

3. Висновки суду

3.1. Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором від 26.07.2025.

3.2. Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований.

3.3. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором від 26.07.2026 в частині тіла кредиту в розмірі 4000 грн та відсотків в розмірі 2592 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4. Розподіл судових витрат

4.1. На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2311,70 грн.

4.2. Також позивач просить стягнути на свою корить суму витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн.

4.3. Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та є співмірним із виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 526, 527, 1049,1050,1054, 1077 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1. Рішення суду.

1.1. Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

1.2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (ЄДРПОУ: 43561872, вул. Львівська, 23, оф. 703, м. Київ) заборгованість за кредитним договором у сумі 6592 грн.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір в сумі 2311,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ