Рішення № 139034831, 17.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/639/26

2/290/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Шакалова А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Описова частина

1. Рух справи.

1.1. Представник позивача звернувся з позовною заявою до суду у червні 2026 року.

1.2. Ухвалою судді Романівського районного суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Копію ухвали направлено сторонам по справі.

1.3. Відповідач повідомлений в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

1.4. З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

2. Позиція сторін.

2.1. 29.02.2020 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 1971394 (надалі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 5300 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

2.2. 29.12.2020 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020 р.

2.3. Позивач зазначає, що на підтвердження факту видачі Відповідачу кредитних коштів ним подано, серед іншого, копію платіжного доручення про перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача, а також клопотання про витребування судом відповідних відомостей у АТ КБ «ПриватБанк».

2.4. Свої зобов`язання відповідач за вищевказаним кредитним договором не виконав, а тому станом на дату подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 17490 грн, відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5300 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 11130 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1060 грн.

2.5. Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило.

Мотивувальна частина

1. Обставини справи, встановлені судом.

1.1. Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, дійшов наступного висновку.

1.2. 29.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 1971394.

1.3. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5300 грн на умовах, визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

1.4. Кредитний договір було підписано одноразовим електронним ідентифікатором. Факт вчинення правочину в електронній формі та факт його підписання Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора сторонами по суті не оспорюється і не є предметом спору. Предметом дослідження суду є не факт укладення договору, а факт реального виконання Кредитодавцем свого зустрічного зобов`язання передачі грошових коштів позичальнику, оскільки відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України кредитний договір (як різновид договору позики за правилами § 1 глави 71 ЦК України) є реальним правочином і права та обов`язки сторін виникають саме з моменту фактичної передачі коштів, а не з моменту підписання договору.

1.5. На підтвердження факту переказу кредитних коштів позивач у позовній заяві та в переліку доданих до неї документів послався на копію платіжного доручення про перерахування коштів на користь Відповідача. Разом із тим, судом встановлено, що документ під такою назвою до системи «Електронний суд» разом із позовною заявою в матеріалах справи фактично відсутній: перелік вкладень, що надійшли до суду, та зміст поданих файлів такого платіжного доручення не містять. Отже, посилання позивача на цей доказ у тексті позовної заяви не підтверджене його фактичним долученням до матеріалів справи, а тому зазначена обставина не може вважатися доведеною відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, згідно з якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

1.6. Суд звертає увагу на внутрішню суперечність позиції позивача: одночасно з посиланням на платіжне доручення як на доказ видачі коштів, позивач в тій самій позовній заяві обґрунтовує необхідність витребування судом доказів у банківської установи тим, що сам не має доступу до інформації, яка становить банківську таємницю, і не може самостійно підтвердити факт перерахування коштів Відповідачу. Такі твердження є взаємовиключними: якщо факт видачі кредиту вже підтверджений наявним у позивача платіжним документом, необхідність у витребуванні судом додаткових банківських відомостей об`єктивно відпадає; і навпаки, заявлена потреба у витребуванні доказів через відсутність власного доступу до інформації узгоджується з

тим, що саме по собі належне платіжне доручення в розпорядженні позивача відсутнє. Ця суперечність додатково підтверджує висновок суду, викладений у п. 1.5 цієї мотивувальної частини.

1.7. На підтвердження факту переказу кредитних коштів позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк». Клопотання було задоволено, відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла до суду 30.06.2026 року.

1.8. Дослідивши надану банком відповідь, суд встановив, що з наданої інформації не вбачається, що кредитні кошти у розмірі 5300 грн за договором № 1971394 від 29.02.2020 були фактично перераховані на рахунок відповідача: банківська відповідь не містить ані підтвердження проведення відповідної видаткової операції з рахунку кредитодавця, ані підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача. Відтак, наданий банком доказ так само не підтверджує факту видачі кредитних коштів.

1.9. Таким чином, оцінивши в сукупності: (а) відсутність у матеріалах справи заявленого позивачем платіжного доручення; (б) зміст відповіді АТ КБ «ПриватБанк», яка не підтверджує факту переказу коштів; (в) відсутність будь-яких інших первинних банківських або платіжних документів, які б з достовірністю підтверджували рух коштів від кредитодавця до відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено виконання Кредитодавцем свого зобов`язання з надання кредитних коштів, а отже не доведено виникнення у Відповідача кореспондуючого обов`язку з їх повернення.

1.10. Свої зобов`язання відповідач за вищевказаним кредитним договором не виконав, а тому, за розрахунком позивача, станом на дату подачі позовної заяви загальний розмір заборгованості становить 17490 грн, відповідно до Виписки з особового рахунка. Проте зазначений розрахунок є похідним від факту видачі кредиту та за встановлених судом обставин не може братися до уваги як підстава для стягнення.

1.11. Вказані вище суми підтверджуються розрахунками заборгованості, що є додатками до позовної заяви та містяться в матеріалах справи; втім самі по собі розрахунки заборгованості не є доказом факту видачі кредитних коштів, а є похідним документом, що ґрунтується на обліковій системі кредитодавця.

1.12. 29.12.2020 року між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020 р., за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1971394 від 29.02.2020 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України). Однак дійсність та обсяг набутого позивачем права вимоги є похідними від дійсності та обсягу первісного зобов`язання Відповідача, яке, своєю чергою, не виникає за відсутності доведеного факту видачі кредиту.

2. Законодавство, що регулює спірні правовідносини.

2.1. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

2.2. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2.3. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

2.4. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2.5. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

2.6. Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

2.7. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

2.8. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

2.9. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

2.10. Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

2.11. З огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

2.12. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

2.13. Вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

2.14. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2.15. Відповідно до частини четвертої ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Якщо кредитодавець, відповідно до умов договору про споживчий кредит, вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

2.16. Частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 ЦК України.

2.17. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який був підписаний сторонами.

2.18. Кредитний договір, як і договір позики, є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

2.19. З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було підписано Договір № 1971394, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 5300 гривень. Проте, як встановлено судом у пп. 1.51.9 цієї мотивувальної частини, ані заявлене позивачем платіжне доручення, ані відповідь АТ КБ «ПриватБанк», отримана судом за результатом задоволеного клопотання про витребування доказів, не підтверджують фактичного перерахування зазначених коштів на рахунок відповідача.

2.20. З урахуванням викладеного вище, дослідивши позовну заяву та додані до неї докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не надано належного, допустимого та достатнього підтвердження факту грошового переказу кредитних коштів на рахунок відповідача відповідно до умов договору.

3. Висновок суду.

3.1. Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1971394 від 29.02.2020 у зв`язку з недоведеністю позивачем факту видачі кредитних коштів.

3.2. При ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 25, 7681, 89, 141, 259, 263265, 273, 352, 354 ЦПК України.

Резолютивна частина

1. Рішення суду.

1.1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1971394 від 29.02.2020.

2. Процедура набрання рішенням законної сили та процедури оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ