Рішення № 139034451, 18.05.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3099/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д.С., розглянувши цивільну справу за позовом Приватного підприємства "Злагода Плюс" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Злагода Плюс» звернулось до суду із позовною заявою про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.07.2021 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу, яким керував відповідач ОСОБА_1 . Згідно вироку від 28.10.2021 Житомирським районним судом Житомирської області ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Внаслідок ДТП автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав значні механічні пошкодження, внаслідок чого було нанесені значні матеріальні збитки ПП «Злагода Плюс» як власнику транспортного засобу.

Відповідно до ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 06.07.2021 на транспортний засіб накладено арешт до вирішення питання про звернення стягнення на це майно при виконанні вироку суду. 09.05.2024 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира знято арешт з транспортного засобу. Вищевказаний транспортний засіб переданий з майданчика для зберігання затриманих засобів УЛ МТЗ ГУНП представнику ПП «Злагода Плюс». На дату подання позову стан об`єкту не змінювався з дати дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди заподіяної механічним пошкодження транспортного засобу, який встановлений висновком автомобільно-товарознавчої експертизи у сумі 495140,00 грн з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.140-143)

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 38).

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити клопотання про призначення судової атовтоварознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року задоволено клопотання представника позивача про призначення автотоварознавчої експертизи (а.с 47-48).

На виконання вимог ухвали суду 28.11.2024 надійшов висновок експерта №СЕ-19/106-24/16342-АВ від 12.11.2024 року (а.с. 55-76).

Ухвалою суду від 09.12.2024 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 79).

24.02.2025 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Могильницького В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі з огляду на наступне. На момент вчинення ДТП страхова відповідальність власника транспортного засобу «VOLKSWAGEN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «УПСК» договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/9066103. Згідно зазначеного договору страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров`я на одного потерпілого становить 260000,00 грн та 130000,00 грн за шкоду майну. Проте з поданих позивачем документів взагалі не вбачається, що остання зверталась до ПАТ «УПСК» для отримання страхового відшкодування, у тому числі щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди. Тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач був зобов`язаний попередньо звернутися до ПАТ «УПСК» та отримати відшкодування у межах лімітів страхового полісу (а.с. 97-107).

У судовому засіданні представник позивача - Джала Г.Ю. просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стверджувала, що відповідач на підприємстві не працював.

Представник відповідача - адвокат Могильницький В.Ю. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, 1 липня 2021 року близько 22 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по 167 км +550 м автодороги М-21 «Виступовичі Житомир Могилів-Подільський» по вул. Л. Ступницького с. Оліївка Житомирського району Житомирської області в районі перехрестя з вул. Вишпільською у напрямку м. Житомир. Рухаючись у вказаний день, час та місці, водій ОСОБА_1 у порушення вимог пунктів 2.3 б, 12,3 та 12.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого скоїв зіткнення з мотоциклом марки «Loncin» без реєстраційного номеру, який рухався попереду в попутному напрямку.

Згідно вироку Житомирського районного суду Житомирської області відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб. Вироком суду встановлено обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення та призначено покарання у межах санкції вказаної статті. Вирок набрав законної сили та є обов`язковим для суду у частині встановлення факту вчинення відповідних дій та особи, яка їх вчинила (а.с. 5-8).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/106-24/16342-АВ від 12.11.2024 ринкова вартість автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 01.07.2021 становить 305820,00 грн, а вартість матеріального збитку завдана власнику автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату проведення експертизи 12.11.2024 становить 495140,00 грн (а.с. 55-75).

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що вказаний автомобільний транспорт належить ПП "Злагода Плюс" (а.с. 23).

Згідно з полісом №АР 9066103 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ "УПСК", страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, визначена у сумі 260000,00 грн, за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн. При цьому розмір франшизи за договором страхування становить - 0 грн (а.с. 100). Отже визначений умовами договору страховий ліміт охоплює заявлений у цій справі розмір майнової шкоди, а підстав для зменшення суми страхового відшкодування на розмір франшизи не встановлено.

Судом враховано, що обставини, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 01.07.2021 року, а також питання цивільно-правової відповідальності за завдану нею шкоду неодноразово були предметом судового розгляду. Зокрема, вироком Житомирського районного суду встановлено обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв`язок між його діями та наслідками у вигляді загибелі потерпілих. У подальшому ухвалою суду апеляційної інстанції вирок у частині вирішення цивільного позову було скасовано із направленням відповідних вимог на новий розгляд у порядку цивільного судочинства, що зумовило необхідність окремого вирішення питання щодо цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду.

Під час нового розгляду цивільної справи судами першої та апеляційної інстанції було детально досліджено всі обставини, пов`язані з визначенням належного суб`єкта відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, судами надано оцінку доводам сторін щодо правових підстав покладення відповідальності на власника транспортного засобу, страховика та безпосереднього заподіювача шкоди, досліджено питання наявності чи відсутності трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ПП "Злагода Плюс" на момент дорожньо-транспортної пригоди, а також проаналізовано докази, подані на підтвердження зазначених обставин.

Наведені судові рішення мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки містять правову оцінку тих самих фактичних обставин, які є предметом дослідження у цьому провадженні, а також висновки щодо належного суб`єкта цивільно-правової відповідальності, характеру правовідносин між ОСОБА_1 та ПП "Злагода Плюс", обсягу відповідальності кожного із учасників спірних правовідносин та застосування норм матеріального права до встановлених обставин. Зазначені висновки є важливими для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, оцінки поданих сторонами доказів та правильного застосування норм права під час ухвалення рішення у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ч. 2 п. 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожно-транспортної пригоди, чи до місця вірно здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із абзацом 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі №14-176цс18 виклала правовий висновок про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

У спірних правовідносинах, відповідно до ст. 41 вказаного Закону, позивач здійснює регламентні виплати за водіїв, цивільно-правова відповідальність яких не застрахована.

Судом також враховано обставини, встановлені рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29.06.2022 року у справі №278/235/22 відповідно до якого на підставі показань свідків встановлено той факт, що відповідач на момент скоєння ДТП перебував у фактичних трудових відносинах із ПП "Злагода Плюс". Зазначені обставини були предметом перевірки судом касаційної інстанції та знайшли своє підтвердження за результатами касаційного перегляду судового рішення.

Як роз`яснено в пунктах 4, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», за правилами статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, відшкодування шкоди заподіяної працівником підприємству врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18).

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Наведене узгоджується із висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 760/15085/18.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими частково.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову на суму 365140,00 грн з огляду на той факт, що позивач, на думку суду, має право альтернативного звернення із позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди безпосередньо як до винуватця спричинення такої шкоди, так і до страхової компанії на суму 130000,00 грн (з урахуванням умов договору страхування).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "Злагода Плюс" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Злагода Плюс" матеріальну шкоду, заподіяну механічним пошкодженням транспортного засобу, у сумі 365140,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: Приватне підприємство "Злагода Плюс", юридична адреса: Житомирський район, житомирська область, с. Зороків, вул. Перемоги, 57А, ЄДРПОУ: 39689108.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: у матеріалах справи відсутній.

Суддя О. М. Дубовік