Рішення № 139032984, 11.08.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1890/25

Провадження № 2/515/234/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інтереси якого представляє Кудіна Анастасія Вячеславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціною позову 25 048,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані таким.

02 січня 2025 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») електронний Договір про надання коштів у кредит №73949439, за умовами якого відповідач отримав фінансовий кредит, зі сплатою відсотків та інших платежів за користування кредитними коштами.

Відповідно до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 6 від 27 травня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором про надання коштів у кредит № 73949439 від 02 січня 2025 року в сумі 25 048,05 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 1 348,05 грн - сума заборгованості по відсоткам; 7 200,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 1 500,00 грн комісія за надання кредиту.

Вказану заборгованість за кредитним договором відповідач не погасив, чим допустив порушення договірного зобов`язання по поверненню кредиту.

На підставі зазначеного, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 25 048,05 грн та судові витрати у сумі 3 028,00грн.

23 січня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на таке. Кредитний договір з додатками позивачем надані у копіях. Договір не був укладений ні в паперовій, ні в електронній формі, оскільки відсутні підписані сторонами у дату укладання оригінали, яких у даній суду редакції не існує в природі. Такі відсутні й у позивача та первісного стягувача. Не підписані відповідачем умови кредитування не можуть бути засновані до правовідносин сторін. Первісний кредитор коштів по Договору не переказував. Позивачем не доведено факту видачі позики первісним кредитором, а відтак у нього не виникло прав, які він міг передати позивачу. Набуття права вимоги позивача до відповідача по ланцюгу кредиторів не є доведеним (вх. № 491/26 23.01. 2026).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Згідно з ухвалою судді від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 06 січня 2026 року постановлено про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання.

18 лютого 2026 року згідно з ухвалою суду за клопотанням відповідача витребувано у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Перший міжнародний банк України» докази на підтвердження факту перерахування коштів ОСОБА_1 на умовах Договору про надання кредиту № 73949439 від 02 травня 2025 року, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первинний бухгалтерський документ, Виписку з банківського рахунку).

26 березня 2026 року від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшла заява на виконання ухвали суду (вх. № 2324/26-Вх 26.03.2026).

Згідно з ухвалою суду від 29 червня 2026 року за клопотання сторони позивача витребувано у АТ «Перший Український міжнародний банк»: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_1 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період з 02 січня 2025 року по 04 січня 2025 року з відображенням часу зарахування коштів, призначення платежу та відправника коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 02 січня 2025 року по 04 січня 2025 року.

15 липня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація (вх. №5227/26-Вх. 15.07.2026).

Позивач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином та завчасно повідомленим про день, час та місце розгляду справи. У позові сторона позивача просила справу слухати у відсутність представника позивача.

Судом ухвалено про слухання справи у відсутність сторони позивача.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 02 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було підписано Договір про надання коштів у кредит (за комісією за надання кредиту) № 73949439, який вчинено із використанням електронного підпису відповідачки (а.с. 6-14).

За умовами договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кошти в сумі 15 000,00 грн, на банківський картковий рахунок, а останній зобов`язався повернути отриманий кредит в строк, визначений умовами договору, а саме 19 днів (строк кредитування/строк договору), тобто до 20 січня 2025 року, на визначені договором реквізити позикодавця, зі сплатою відсотків: процентна ставка/день 0,473 % (фіксована); проценти за понадстрокове користування позикою за день 4,00%.

Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що за цим Договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Комісія за надання кредиту становить 10,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 1 500,00 грн (п.п.2.2.4. п.2.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору, позичальник до моменту підписання Договору ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить у т.ч. проект Договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в т.ч. і на сайті кредитодавця.

Пунктом 7.1. Договору, позичальник має право ініціювати укладення Додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором (Пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 16376, який відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми (а.с.12-зворот).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачці, а у відповідачки виникло зобов`язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений Договором строк.

Даний Договір містить персональні дані відповідача, зокрема, його прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти - № НОМЕР_1 , а також адресу, номер телефону та адресу електронної пошти відповідача (а.с. 12-зворот).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором позики, 02 січня 2025 року відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, шляхом здійснення онлайн транзакції на банківську карту, вказану у Договорі, № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» за вих. №КД-000075753/ТНПП від 04 листопада 2025 року, номер платежу: е9b8f371-c600-415d-8dd8-8602c15ca472 (а.с. 16).

27 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №27/03/25, Додаткову угоду № 4 від 27 квітня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 (а.с. 21-29).

Згідно з п.1.2. Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників, згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню дол. Боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості невід`ємною частиною Договору.

27 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписано та скріплено печатками сторін Акт прийому-передачі відповідного Реєстру боржників № 6 від 27 травня 2025 року за Договором факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року (а.с. 27).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог № 6 від 27 травня 2025 року до Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 25 048,05 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 1 348,00 грн - сума заборгованості по відсоткам; 7 200,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 1 500,00 грн комісія за надання кредиту (а.с. 30).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строки, передбачені Договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит № 73949439 від 02 січня 2025 року станом на 27 травня 2025 року становить 25 048,05 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 1 348,00 грн - сума заборгованості по відсоткам; 7 200,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 1 500,00 грн комісія за надання кредиту (а.с. 17-19).

Даний розрахунок заборгованості по сумі боргу та її складових відповідають заборгованості, що зазначена у реєстрі боржників № 6 від 27 травня 2025 року до Договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором.

Разом з тим, згідно з п.п.10.5.1. п.10.5. Розділу 10 Договору «Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів» сторони передбачили, що у разі, якщо сума кредиту, що надається позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Тобто, вказані проценти за неправомірне користування кредитом/її частиною позикодавцем визначені саме як міра відповідальності позичальника за Договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за неправомірне користування позикою Товариством нараховувалися з 21 січня 2025 року по 01 лютого 2025 року включно.

У постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої ч.2 ст.625 ЦК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Дійсно, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлялися, однак останнє не позбавлене можливості скористатися таким правом у майбутньому.

Відповідно до положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що нарахована відповідачеві заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом у розмірі 7200,00 грн за період з 21.01. 2025 по 01.02.2025 є мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання в силу ст. 625 ЦК України, яка нарахована як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання за весь час прострочення. Таким чином, заборгованість відповідача за відсотками, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, у сумі 7200,00 грн підлягає списанню позивачем, а тому у цій частині вимоги позивача безпідставні.

Щодо нарахованої позивачем комісії.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюється, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Керуючись положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), в якій суд касаційної інстанції зауважив, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п.31.25 постанови).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що пунктом 2.2.4 спірного кредитного договору встановлено сплату комісії, пов`язаної з наданням Кредиту 10,00% від суми Кредиту, що у грошовому виразі складає 1500,00 гривень. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого кредиту у день видачі кредиту.

Однак, кредитором в Договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачу встановлена комісія.

Оскільки позивач встановив плату за вказані вище послуги, але не надав їх переліку і погодження зі споживачем при укладенні Договору, суд вважає, що положення щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 1500 грн. є нікчемними відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, посилання відповідача ОСОБА_2 на обставини, викладені у відзиві на позову заяву, не заслуговують на увагу, оскільки спростовані у ході судового розгляду справи наданими позивачем доказами. Крім того, факт отримання коштів відповідачем не заперечується, що не викликає й у суду сумнівів в такому.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 16348,05 грн, з яких: 15 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 1 348,05 грн відсотки за користування кредитом.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовними вимогам.

Керуючись ст. 4,13,81,141,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73949439 від 02 січня 2025 року у розмірі 16348,05 грн (шістнадцять тисяч триста сорок вісім грн. 05к.), з яких: 15 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 1 348,05 грн відсотки за користування кредитом та 1581,02 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна грн 02к.) судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17 серпня 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк