Постанова № 139032751, 14.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/6697/26

Провадження 3/522/2838/26

ПОСТАНОВА

14.08.2026 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з УПП в Одеській області стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

12.04.2026 о 01:22 в м. Одеса, вул. Базарна, 45, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом Jet, без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

ОСОБА_1 у встановленому порядку повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, на розгляд не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду - не надходило.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за участі захисників Губської Х.Ю., ОСОБА_2 .

Так, захисник Губська Х.Ю. подали письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та у судовому засіданні клопотали про закриття провадження у справі на підставі п. 1. ч.1 ст. 247 КУпАП, вважаючи, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що 12 квітня 2026 року близько 01 год. 22 хв. біля будинку № 45 по вул. Базарній у м. Одесі ОСОБА_1 керував електросамокатом JET, як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

За твердженням захисника, фактичні обставини події не відповідають відомостям, викладеним працівниками поліції у протоколі. Вона зазначила, що 11 квітня 2026 року ОСОБА_1 перебував на зустрічі з друзями з нагоди святкування Великодня. Близько 01 год. 00 хв. 12 квітня 2026 року він разом із товаришем вирушив пішки додому. Під час руху ними було помічено електросамокат синього кольору, який знаходився біля проїжджої частини. ОСОБА_1 висловив намір скористатися цим електросамокатом, однак реалізувати цей намір не зміг.

Як зазначає захисник, близько 01 год. 26 хв., у момент спроби товариша ОСОБА_1 активувати електросамокат, до них підійшов екіпаж поліції. При цьому з відеозапису з портативного відеореєстратора, на думку захисту, вбачається, що працівники поліції особисто переконалися та зафіксували, що обидва чоловіки не здійснювали руху на електросамокатах і на момент підходу поліцейських перебували поруч із ними.

Захисник звернула увагу на розмову працівників поліції із ОСОБА_1 та його товаришем, зафіксовану на відеозаписі з ПВР № 474872. Зокрема, після перевірки документів працівники поліції залишили чоловіків на місці, не висловивши щодо них жодних претензій. Надалі, як зазначено у поясненнях захисника, близько 01 год. 34 хв. той самий екіпаж поліції повторно зупинив ОСОБА_1 та його товариша, мотивуючи це необхідністю складання звіту щодо порушення комендантської години.

При цьому захисник посилалася на зміст подальшої розмови поліцейських, зафіксованої на відеозаписі, з якої, на її думку, вбачається, що працівники поліції самі не мали достовірної інформації щодо того, чи рухалися ОСОБА_1 та його товариш на електросамокатах. Зокрема, захисник звернула увагу на висловлювання працівника поліції про те, що вони могли їхати раніше, а також на подальше обговорення поліцейськими обставин їхнього можливого руху.

На думку захисника, наведене свідчить про те, що безпосереднього факту керування ОСОБА_1 електросамокатом працівники поліції не зафіксували, а згодом фактично намагалися відтворити обставини події на підставі власних припущень. Захисник наголосила, що поліцейські не мали реальних підстав для висновку про керування ОСОБА_1 електросамокатом, а тому службова особа фактично здійснила моделювання обставин події та вигадування безпідставних версій з метою їх подальшого обґрунтування.

Захисник також зазначила, що після цього працівники поліції почали пропонувати ОСОБА_1 та його товаришу пройти огляд на стан сп`яніння, посилаючись на наявність певного «відеодоказу», зі змістом якого, за твердженням захисту, їм фактично не було надано можливості ознайомитися.

Окремо захисник звернула увагу на розмову працівників поліції, зафіксовану на ПВР № 471640, з якої, на її думку, вбачається, що самі працівники поліції не мали впевненості у факті керування ОСОБА_1 електросамокатом. На підтвердження цього вона послалася на діалог, у якому один із працівників поліції зазначав про необхідність з`ясування того, чи їхали особи, тоді як інший допускав лише припущення, що вони могли їхати раніше.

Таким чином, захисник вважала, що жоден із працівників поліції безпосередньо не спостерігав факту керування ОСОБА_1 електросамокатом та не зафіксував такого факту за допомогою технічних засобів. На її думку, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, ґрунтуються переважно на відеозаписі невідомого походження, на якому зафіксовано рух двох невстановлених осіб на електросамокатах у невстановленому місці, що, як вважає захист, не дозволяє достовірно ідентифікувати особу водія, транспортний засіб та місце події.

Захисник також наголосила на відсутності доказів того, що ОСОБА_1 перебував за кермом або здійснював будь-які дії з метою приведення електросамоката в рух. На її переконання, саме перебування особи поблизу електросамоката або навіть намір скористатися ним не є тотожним факту керування транспортним засобом.

Щодо наданих працівниками поліції відеозаписів захисник зазначила, що до матеріалів справи долучено відеозапис із портативного відеореєстратора № 474872 за часовий проміжок з 01:26:22 до 01:28:57 та з 01:34:32 до 02:14:28. Вона звернула увагу на те, що відповідно до протоколу час вчинення адміністративного правопорушення визначений як 01 год. 22 хв., тоді як відеозапис із ПВР № 474872 розпочинається приблизно через чотири хвилини після зазначеного у протоколі часу.

Захисник зазначила, що після перевірки документів поліцейські залишили місце події, не висунувши ОСОБА_1 жодних претензій щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння, та продовжили виконання своїх службових обов`язків.

Окремо захисник звернула увагу на технічні дані відеозапису, зазначивши, що координати, відображені на відеозаписі, відповідно до картографічних даних не відповідають території м. Одеси або навіть території України. У зв`язку з цим захист ставила під сумнів достовірність та допустимість відповідного відеозапису як доказу.

Щодо другого фрагмента відеозапису з ПВР № 474872, зафіксованого з 01:34:32 до 02:14:28, захисник зазначила, що відповідно до наведених координат подія відбувається вже в іншому місці у м. Одесі біля Привокзальної площі. При цьому працівники поліції знову підходять до ОСОБА_1 та його товариша, які, за твердженням захисту, є пішоходами.

Захисник наголосила, що в момент цієї зупинки, а також протягом усього подальшого спілкування із ОСОБА_1 , у зоні видимості камер чи безпосередньо біля осіб не було електросамоката, який міг би підтверджувати факт його попереднього керування.

Також захисник звернула увагу, що значну частину часу ОСОБА_1 перебуває поза межами кадру, що, на її думку, унеможливлює об`єктивну оцінку його поведінки та реакції на дії правоохоронців. На переконання захисту, відеофіксація не забезпечує повного та всебічного дослідження обставин події.

Щодо відеозапису з ПВР № 471640 захисник зазначила, що він охоплює часовий проміжок з 01:26:25 до 03:15:18, однак у період з 01:26:25 до 02:02:02 працівники поліції перебували у службовому транспортному засобі та не фіксували події за участю ОСОБА_1 та його товариша.

Захисник наголосила, що жоден із наданих працівниками поліції відеозаписів не фіксує факту керування ОСОБА_1 електросамокатом 12 квітня 2026 року близько 01 год. 22 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 45.

Окремо захисник поставила під сумнів доказове значення відеозапису з камери системи «Безпечне місто», долученого до матеріалів справи. За її твердженням, зазначений відеозапис має тривалість близько 28 секунд та являє собою запис із монітора комп`ютера, на якому відтворюється інший відеозапис. На думку захисту, такий спосіб фіксації порушує вимоги щодо автентичності електронних доказів, оскільки не дає можливості перевірити цілісність відповідного файлу, відсутність монтажу та відповідність відеозапису оригінальним даним.

Захисник також зазначила, що вказаний фрагмент не містить достатніх ідентифікуючих ознак. Незважаючи на відображення на моніторі часу з 01:21:48 до 01:22:37 12 квітня 2026 року, на відеозаписі зафіксовано дві особи на електросамокатах, однак, за твердженням захисту, неможливо встановити, що однією з них був саме ОСОБА_1 . Так само характеристики відеозапису, на думку захисника, не дають можливості встановити його точне місце події та зіставити його з адресою, зазначеною у протоколі.

Таким чином, захисник вважала, що факт керування ОСОБА_1 електросамокатом фактично намагаються довести за допомогою відеозапису невідомого походження, на якому зафіксовано рух невстановлених осіб на електросамокатах у невстановленому місці, без можливості достовірної ідентифікації особи та місця події.

Крім того, захисник зазначила, що нею було скеровано адвокатські запити до всіх сервісів, які надають послуги з оренди електросамокатів у м. Одесі, з метою встановлення факту використання та активації оренди електросамоката за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 45, близько 01 год. 22 хв. 12 квітня 2026 року.

За результатами такого звернення, як зазначила захисник, ТОВ «Джет Райдс» повідомило, що відповідна поїздка, яка розпочалася о 01 год. 15 хв., завершилася о 01 год. 39 хв. Водночас ТОВ «Е-Вінгс» повідомило, що активних поїздок за вказаною адресою у зазначений час не відбувалося, а оренда самокатів у нічний час у м. Одесі була недоступною. ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА» не змогла знайти відомості щодо поїздок, які б відповідали часу та місцю події.

У частині правомірності вимоги працівників поліції про проходження огляду на стан сп`яніння захисник посилалася на п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас захисник наголосила, що така вимога адресована саме водієві, тобто особі, яка здійснює керування транспортним засобом. Посилаючись на положення п. 1.10 ПДР, вона зазначила, що вимога працівника поліції про проходження огляду не може бути правомірною щодо будь-якої особи, яка перебуває поблизу транспортного засобу, якщо не встановлено факт її керування.

Захисник також посилалася на ч. 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, відповідно до якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

На думку захисника, однією з головних умов проведення огляду є не лише наявність достатніх підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, але й встановлення того, що відповідна особа є водієм та фактично керувала транспортним засобом.

Окремим аргументом захисту було зазначено неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 638381 від 12 квітня 2026 року. Захисник вказала, що протокол складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року.

Зокрема, захисник звернула увагу на невідповідність змісту протоколу вимогам щодо зазначення суті адміністративного правопорушення. На її думку, сутність адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП.

Крім того, на думку захисника, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, зазначені у протоколі, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Захисник Прокопцев С.В. також подав клопотання про закриття провадження у справі на підтаві п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаючи, що у діянні ОСОБА_1 відсутні склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування позиції захисник зазначив, що адміністративний протокол складено з порушенням вимог законодавства, оскільки в ньому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак порядок проведення такого огляду працівниками поліції дотриманий не був.

Посилався на положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, ст. 266 КУпАП, а також положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. На думку захисника, після виникнення підстав для проведення огляду працівники поліції повинні були дотриматися передбаченої законом процедури, у тому числі провести огляд на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу із забезпеченням відповідної відеофіксації або за участю двох свідків, а у разі відмови від огляду на місці чи незгоди з його результатами направити водія до відповідного закладу охорони здоров`я.

Захисник стверджував, що ОСОБА_1 фактично не було належним чином відсторонено від керування транспортним засобом, у матеріалах справи відсутні відповідні розписки, акти чи інші документи щодо вилучення транспортного засобу або його передачі іншій особі. Також, за твердженням захисника, працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд у встановленому законом порядку та не забезпечили належного проведення огляду в закладі охорони здоров`я. При цьому, як зазначив захисник, під час проведення відповідних процесуальних дій були відсутні свідки.

Захисник Прокопцев С.В. також вказував на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, крім того зазначав про неналежну якість та неповноту відеофіксації. Посилався на те, що відповідно до вимог нормативних актів щодо застосування працівниками поліції технічних засобів відеозапису спілкування та відповідні процесуальні дії мають фіксуватися безперервно, тоді як наданий до матеріалів справи відеозапис, за твердженням захисника, містить перерви. При цьому інших належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , окрім зазначеного відеозапису, до протоколу, на думку захисника, не додано.

Захисник також звертав увагу на те, що з відеозапису вбачається, що після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки, працівники поліції не запропонували останньому пройти огляд у закладі охорони здоров`я.

За сукупністю наведених обставин захисник вважав, що працівниками поліції допущено істотні порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а наданий відеозапис не забезпечує належного та повного підтвердження обставин події. На його переконання, зазначені недоліки виключають можливість визнання відповідних доказів належними та допустимими і не дають підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (далі - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 3 розділу І Інструкції визначені ознаки алкогольного сп`яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, серед яких запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

В ході розгляду справи встановлено, що доводи сторони захисту спростовуються, а вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 638381 від 12.04.2026, підтверджується даними наступних досліджених під час розгляду справи документів:

- письмового направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за встановленою Інструкцією №1452/735 формою від 12.04.2026;

- доданих відеозаписів події на оптичному носії, на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу.

Досліджені докази у повній мірі узгоджуються між собою та є достатніми для підтвердження встановлених судом обставин.

Доводи захисників про те, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом є неспроможними оскільки, з досліджених відеозаписів вбачається, що під час безпосереднього спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування електросамокатом. Суд враховує зазначену обставину при оцінці доводів захисту, не розцінюючи її як самостійне визнання вини, а оцінюючи у сукупності з іншими доказами у справі. За таких обставин твердження про те, що ОСОБА_1 лише перебував поблизу електросамоката та не здійснював його керування, не узгоджуються з дослідженими відеозаписами, його поведінкою під час безпосереднього спілкування з працівниками поліції та іншими матеріалами справи.

Твердження захисту про те, що працівники поліції лише припускали можливість попереднього руху ОСОБА_1 на електросамокаті, також не спростовує фактичних даних, покладених судом в основу постанови. Окремі висловлювання працівників поліції під час первинного з`ясування обставин події не можуть розглядатися ізольовано від усіх інших доказів у справі.

Суд оцінює не окремі фрагменти розмови працівників поліції, вирвані з контексту, а зміст доказів у їх сукупності. При цьому матеріали справи містять відеозаписи, які були досліджені безпосередньо судом, а також документи, складені працівниками поліції у зв`язку з виявленням правопорушення. Сукупність цих доказів узгоджується щодо істотних для справи обставин.

Не приймає суд і доводи про те, що надані відеозаписи не фіксують безпосередньо момент керування ОСОБА_1 саме о 01 год. 22 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 45. Відеозаписи є одним із джерел доказів та підлягають оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи. Сам по собі факт, що окремий відеозапис розпочинається після часу, зазначеного у протоколі, не свідчить про недостовірність відомостей протоколу або про відсутність події правопорушення.

Не погоджується суд і з твердженнями про неналежне походження відеозаписів та неможливість перевірки їх автентичності. Сам по собі спосіб долучення відеозапису або його відтворення не свідчить про його недопустимість. Вирішальним є зміст доказу, його зв`язок із предметом доказування та узгодженість з іншими матеріалами справи.

Доводи про те, що на відеозаписі із системи «Безпечне місто» неможливо достовірно ідентифікувати ОСОБА_1 , також не спростовують висновків суду, оскільки цей відеозапис не оцінюється ізольовано та не є єдиним доказом вини особи. Його доказове значення визначається у сукупності з іншими матеріалами справи.

Посилання захисту на відповіді суб`єктів, які надають послуги з оренди електросамокатів, також не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема, інформація про відсутність або наявність поїздок у конкретному сервісі сама по собі не встановлює, яким саме електросамокатом користувався ОСОБА_1 . Відтак зазначені відповіді не мають доказового значення, достатнього для спростування сукупності доказів, наявних у справі.

Довід захисту про те, що вимога про проходження огляду не могла бути адресована ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю факту керування, суд відхиляє, оскільки факт керування ним електросамокатом встановлений судом на підставі сукупності досліджених доказів.

Посилання захисту на те, що після відмови ОСОБА_1 від огляду на місці працівники поліції не запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я, саме по собі не спростовує встановленого факту відмови від огляду на місці та не усуває відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не є підставою для закриття провадження і доводи про відсутність належного відсторонення від керування, оформлення документів щодо вилучення транспортного засобу, роз`яснення обов`язку пройти огляд чи залучення свідків. Сам по собі факт відсутності окремого документа не спростовує інших доказів, якими підтверджуються обставини правопорушення. При цьому ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду, а в разі неможливості їх застосування проведення огляду у присутності двох свідків. У даному випадку матеріали справи містять відеозаписи, які були досліджені судом.

Доводи захисту щодо наявності перерв у відеозаписах також не свідчать про їх недопустимість. Захистом не наведено об`єктивних даних, які б свідчили, що такі перерви стосуються істотних для справи процесуальних дій, призвели до втрати інформації, яка має значення для встановлення обставин справи, або були наслідком монтажу чи іншої зміни змісту відеозапису.

Щодо доводів про неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення суд зазначає, що протокол серії ЕПР1 № 638381 від 12.04.2026 містить необхідні відомості про особу, дату, час, місце та суть адміністративного правопорушення. Викладені в ньому обставини узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Отже, підстав вважати, що недоліки його оформлення перешкоджають встановленню обставин справи або виключають можливість використання протоколу як доказу, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, які є взаємопов`язаними та у своїй сукупності достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення. Підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд не вбачає.

Згідно з довідками, наданими уповноваженим особами ВАП УПП в Одеській області станом на 12.04.2026 ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП та не отримував посвідчення водія.

Відповідно до положень п. 1.10 Правил дорожнього руху:

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

Згідно з пп.б) п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (зі змінами) (далі - Положення)транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;Т - трамваї та тролейбуси.

Виходячи із аналізу зазначених положень нормативно правових актів: 1) пристрої з електродвигуном будь-якої потужності підпадають під нормативно правове визначення - транспортний засіб; 2) в розрізі транспортних засобів з електродвигуном, посвідчення водія повинна мати особа, яка керує трамваєм, тролейбусом або транспортним засобом з потужністю електродвигуна понад 3 кВт; 3) особи, які керують транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт не повинні мати посвідчення водія жодної з передбачених категорій та не підпадають під нормативно-правове визначення поняття - водій.

Разом з цим, ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким видом транспортного засобу у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, як водія, так і іншої особи, яка не підпадає під поняття водій, проте керує транспортним засобом.

Таким чином, приймаючи до уваги доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з урахуванням характеру правопорушення, даних про особу, ступінь вини, інші обставини справи приходжу до висновку про наявність підстав для накладення на порушника адміністративного стягнення, згідно із санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку із винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, ч.2 ст.130, 252, 268, 280, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.

Суддя К.В. Іоніді