Рішення № 139030890, 17.08.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/944/26

Провадження 2/681/999/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У липні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» (далі - Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за договором №630554337 від 03.02.2017 у розмірі 13 214,01 грн, а також судові витрати.

03.02.2017 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір №630554337, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 200 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 03.02.2020 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26,00%.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальниці кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. Згідно з умовами Договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит у строки, передбачені Договором.

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2 відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 від 03.02.2017.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №18-05/21 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором №630554337.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023, права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №630554337 від 03.02.2017, що підлягає стягненню з позичальниці станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13 214,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 9 235,65 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 967,08 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 2 418,78 грн; інфляційні збитки 490,03 грн; нараховані 3% річних -102,47 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вищевказаним договором та судові витрати.

Згідно з ухвалою судді від 03 липня 2026 року відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

Відповідачці копія позовної заяви з доданими документами надіслана позивачем 25.06.2026 листом.

ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження у справі, надсилались судом за зареєстрованою адресою місця проживання, конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з довідкою відділення АТ «Укрпошта» від 03.08.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою, однак, відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відправлення вважається врученим адресату. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та згідно зі ст. 280 ЦПК України за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 03 лютого 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630554337 шляхом підписання відповідачкою оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа Банк», паспорта споживчого кредиту.

Згідно з вищевказаною офертою ОСОБА_1 запропонувала банку відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та випустити міжнародну платіжну карту МС DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску. За умовами оферти ліміт відновлювальної кредитної лінії становив 200000 грн, сума яка є доступною клієнту 2 000 грн, процентна ставка за користування кредитною лінією при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою - 26,00 % річних, тип процентної ставки фіксована, обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн, на строк 12 місяців з можливістю пролонгації.

В анкеті-заяві ОСОБА_1 вказала свої особисті дані, місце проживання, щомісячний дохід, номер телефону, контактну особу, а також підтвердила, що анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» є її згодою на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», з умовами договору та діючими тарифами ознайомлена, згідна і зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, підписавши вказаний договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору і відповідачка погодилася виконувати його умови.

Угодою від 03 лютого 2017 року підтверджено погодження між сторонами використання аналогу власноручного підпису клієнтки.

Отримання та користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується також інформацією, наданою АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, зокрема, із виписки про рух коштів за рахунком, відкритим на підставі кредитного договору № 630554337 від 03.02.2017, за період з 03.02.2017 по 17.05.2021 вбачається, що 06.02.2017 відповідачці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн, який у подальшому змінювався, а рух коштів за рахунком свідчить про використання відповідачкою кредитних коштів.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» був укладений договір факторингу №2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до боржників.

Згідно з додатком 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 та витягом з додатку 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 до фактора ТОВ «ФК «Флексіс» перейшло право вимоги за договором № CCNG-630554337 від 03.02.2017 щодо ОСОБА_1 на загальну суму 11 654,43 грн.

18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт капітал» був укладений договір факторингу № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до боржників.

Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 до фактора ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги за договором № CCNG-630554337 від 03.02.2017 щодо ОСОБА_1 на загальну суму 11 654,43 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» був укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за договорами кредиту до позичальників.

Згідно з витягом з додатку № 3 до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, реєстром боржників, до нового кредитора ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги за договором № CCNG-630554337 від 03.02.2017 щодо ОСОБА_1 в загальній сумі 13 214,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9 235,65 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 967,08 грн, пеня/штраф 2 418,78 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно з ст. 625 ЦК України 592,5 грн.

Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «Вердикт капітал» станом на 10.01.2023 і ТОВ «Коллект центр» станом на 29.06.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 13 214,01 грн, яка складається із заборгованості за кредитом 9 235,65 грн, заборгованості за нарахованими процентами 9 67,08 грн, пеня 2 418,78 грн, інфляційні збитки 490,03 грн, 3 % річних 102,47 грн.

Вирішуючи відповідність заявлених позовних вимог законодавчим нормам суд зазначає про таке.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від АТ «Альфа Банк» до ТОВ «Коллект Центр» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідачка не спростувала.

Встановлено, що оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк», Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 власноруч.

Оферта та акцепт на укладення кредитного договору містять персональні дані відповідачки, зокрема, дату та місце народження, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, місце роботи.

Сторонами визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів.

Перерахування кредитних коштів у сумі 2 000 грн на рахунок відповідачки підтверджено випискою по рахунку.

Відповідачка уклала договір добровільно, з власної волі та підтвердивши, що умови договору є їй зрозумілими.

ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на спростування обставин отримання від позивача кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на її банківський рахунок, користування кредитними коштами та наявності заборгованості за договором.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо строку дії кредитного договору суд зазначає наступне.

За умовами угоди відповідачці випущено міжнародну платіжну картку МС Debit World строком дії 3 (три) з моменту випуску.

З даних виписки вбачається, що датою випуску міжнародної платіжної картки, зазначеної в угоді, укладеній між відповідачкою та АТ «Альфа-Банк», є 06.02.2017. Відповідно, строк дії картки закінчився 06.02.2020.

Із виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що після 14.12.2019 відповідачка платіжною карткою не користувалася. При цьому позивачем не надано доказів продовження строку дії кредитного договору або видачі відповідачці нової платіжної картки.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Отже, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню, суд виходить із заборгованості, що існувала станом на дату закінчення строку дії платіжної картки 06.02.2020. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим АТ «Сенс Банк», станом на 06.02.2020 заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становила 6 047,7 грн, з яких 1 503,73 грн прострочене тіло кредиту та 4 543,97 грн тіло кредиту, заборгованість за процентами становила 130,73 грн, заборгованість за неустойкою 996,27 грн.

Суд зазначає, що правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 неустойки відсутні.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (частини 1, 2 статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати, серед іншого, неустойки.

Зі змісту оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та анкети-заяви, які підписані ОСОБА_1 , вбачається, що в них відсутні умови щодо сплати неустойки (штрафу).

Тому підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату неустойки (штрафу) у разі порушення боржницею зобов`язання, немає.

З огляду на викладене неустойка в сумі 996,27 грн не підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Відповідно до даних розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачка здійснювала погашення кредитної заборгованості, частину з якої в сумі 2 853,73 грн було зараховано в погашення неустойки (штрафу), що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, оскільки порядок погашення заборгованості сторонами не визначений.

Сплачена відповідачкою неустойка (штраф) в сумі 2 853,73 грн підлягає зарахуванню в погашення кредиту та процентів за користуванням ним.

Отже заборгованість за договором, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 3 324,7 грн, що є залишком заборгованості за тілом кредиту.

Згідно зі складеним ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунком, відповідачці за кредитним договором № 630554337 нараховані за період з 12.10.2021 по 23.02.2022 три відсотки річних у розмірі 102,47 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2021 по лютий 2022 у розмірі 490,03 грн, що вирахувані із суми заборгованості 9 235,65 грн.

Оскільки суд встановив, що заборгованість за договором становить 3 324,70 грн, здійснивши розрахунок заборгованості, суд встановив, що заборгованість відповідачки на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України за договором № 630554337, в межах заявленого періоду нарахування, становить: 3% річних за період з 12.10.2021 по 23.02.2022 36,89 грн, інфляційні втрати з жовтня 2021 року по лютий 2022 року 176,41 грн, які й підлягають стягненню з відповідачки.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення в розмірі 3 324,75 грн - заборгованість за тілом кредиту, 176,41 грн інфляційні витрати та 36,89 грн 3% річних, що в загальному розмірі становить 3 538 грн.

Виходячи з часткового задоволення позовних вимог на 26,8% відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 713,5 грн.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 01 липня 2024 року між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, зокрема:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів в судах загальної юрисдикції тощо.

Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків.

Позивачем також надано прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», в якому визначено види юридичних послуг та їх вартість.

Як вбачається з заявки на надання юридичної допомоги №2121 від 01.05.2026 позивач та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів вартістю 3 000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартістю 6 000 грн.

Згідно з витягом з акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 сторони погодили надання послуг за позовом до ОСОБА_1 в розмірі 9 000 грн.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18).

Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено, неспівмірність таких витрат не доведено.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 26,8% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 2 412 грн (9000 грн х 26,8%/100%) документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №630554337 від 03.02.2017, яка складається з: 3 324,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 176,41 грн інфляційних втрат та 36,89 грн 3% річних, а всього 3 538 (три тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 713 (сімсот тринадцять) грн 50 коп. та на правову допомогу в розмірі 2 412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн 00 коп.

Відповідачкою може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачкою не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306 м. Київ поштовий індекс 01133.

Відповідачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар