Вирок № 139030283, 17.08.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/127/26

Провадження № 1-кп/455/115/2026

ВИРОК

Іменем України

17 серпня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Старий Самбір кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142330000112 від 31.10.2024 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Губичі, Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, з корисливих мотивів, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, з метою її самовільного використання у власних цілях, діючи всупереч ст. ст. 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням, в жовтні 2015 року точна дата органом досудового розслідування не встановлено, всупереч цільовому призначенню земельної ділянки, вчинив самовільне захоплення земельної ділянки загальною площею 0,0493 га із земель водного фонду (прибережна смуга р.Бібіска), поряд із земельною ділянкою із кадастровим номером 4625184900:08:002:0021, не маючи відповідних дозвільних документів, де в подальшому облаштував ставок для власного використання загальною площею 0,1623 га, тобто самовільно зайнята земельна ділянка, згідно ст. ст. 58, 59, 60, 61 Земельного Кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України належить до земель водного фонду та перебуває у комунальній власності Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області та з 17.12.2020 року її правонаступника - Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області в селі Губичі Самбірського району Львівської області, чим спричинив Добромильській міській раді Самбірського району Львівської області матеріальну шкоду на загальну суму 269,41 грн.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

14.08.2026 між прокурором Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з умовами даної угоди, ОСОБА_4 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони угоди погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст. 197-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. Крім того зазначив, що цілком розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, та надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Стверджував, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та надати згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання.

Захисник адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні вказаної угоди.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив угоду затвердити та призначити узгоджене сторонами покарання.

Представник потерпілого Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області - ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні не заперечив проти затвердження угоди та призначення узгодженого сторонами покарання, зазначає, що матеріальну шкоду, завдану потерпілому кримінальним правопорушенням, обвинуваченим відшкодовано.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Як відомо із змісту п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно п.1 ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до абз.5 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років, отже кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.197-1 КК України відповідно до класифікації, наведеної у ст.12 КК України, є нетяжким злочином, відтак щодо такого відповідно до п.1 ч.4 ст.469 КПК України передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості.

Судом також встановлено, що у кримінальному провадженні потерпілою стороною є Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, якій вказаним кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди в сумі 269,41 гривень, яку обвинувачений ОСОБА_4 повністю відшкодував в ході досудового розслідування, що підтверджується копією квитанції АТ «Ощадбанк» №8 від 21.01.2026.

Як вбачається із матеріалів справи, письмовою заявою від 14.08.2026 представник потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_6 надав згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_4 та прокурором.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав беззастережно та надав суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про визнання винуватості покарання. Стверджував, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 , цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст.476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку, та те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Суд також переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.

Перевіряючи питання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд також враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК, є триваючим (зокрема, постанова ВС від 05.06.2024 у справі № 743/2194/19), а також висновок, що викладений в постанові ВС від 09.09.2024 у справі № 353/999/23, згідно якому днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.

Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, в тому числі щодо змісту та порядку її укладення, та Кримінального Кодексу України, в тому числі щодо узгодженої міри покарання.

Зокрема, встановлено, що при укладенні угоди прокурором враховано вимоги ст.470 КПК України, зміст угоди відповідає вимогам, передбаченим ст.472 КПК України, угода укладалася за участі захисника, відповідно до вимог ст.52 КПК України.

Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, обвинувачений реально може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Перевіряючи узгоджене сторонами угоди покарання за ч.2 ст.197-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк один рік, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України, на відповідність його вимогам Кримінального Кодексу України, судом встановлено, що таке покарання визначене у межах, установлених санкцією ч.2 ст.197-1 КК України, із врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, наявності обставин, що пом`якшують покарання щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільного відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, на думку суду, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, та за своїм видом та мірою відповідає, визначеній у ст.50 КК України, меті покарання.

При цьому, можливість узгодження сторонами угоди звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачено у ст.471 КПК України та ч.2 ст.75 КК України.

Так, згідно ч.2 ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що угоду про визнання винуватості, укладену 14.08.2026 року між прокурором Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання за ч.2 ст.197-1 КК України та визначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України.

Відповідно до положень ст.75 КК України , враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік із покладенням на нього обов`язків, регламентованих ч.1 ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Матеріальну шкоду в сумі 269,41 гривень повністю відшкодовано.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373-376, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42024142330000112 від 31.10.2024, укладену 14.08.2026 року між прокурором Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, а саме: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1