Рішення № 139030094, 13.08.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/2399/26

Провадження № 2/463/1457/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Мармаш В. Я.

з участю секретаря судового засідання - Цебрик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №2001994 від 23.01.2015 у розмірі 35107,25 грн, а також 2 662,40 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат професійної правничої допомоги з підстав та мотивів викладених письмово у позові. Просив поновити строк позовної давності для подання позову.

Ухвалою судді від 16.04.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та у випадку повторної неявки відповідача в судове засідання відносно ухвалення заочного рішення не заперечує.

28.04.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів та підстав, викладених у ньому. Зазначив, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, відступлення прав грошової вимоги, а також наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Зокрема зазначив, що позивачем було пропущено строк позовної давності, а тому просив застосувати наслідки його пропущення, а витрати на правничу допомогу вважає завищеними.

28.04.2026 від представника відповідача в судове засідання надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Сторона позивача правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.01.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду у формі заяви (оферти) №200199450 про відкриття поточного рахунку, відповідно до умов якої останній запропонував ПАТ «Банк Михайлівський» відкрити рахунок № НОМЕР_1 , що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, та надати йому кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту.

23 січня 2015 року ОСОБА_1 підписав: анкету №1170534, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (строк, сума додаткових послуг). Також віповідач ознайомився з тарифами продукту «Ощадний рахунок».

Надалі, 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ (далі Договір №7_БМ), відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТзОВ «Діджи Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

Відповідно до п.2 Договору №7_БМ ТзОВ «Діджи Фінанс» набуває всі права кредитора за кредитними договорами в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору.

На виконання вимог п. 4 Договору № 7_БМ ТзОВ «Діджи Фінанс» сплатило на користь ПАТ «Банк Михайлівський» ціну договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону) - № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, переможцем яких стало ТзОВ «Діджи Фінанс», у розмірі 5 307 308,39 грн.

З копії Витягу реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ встановлено, що до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за Кредитним договором 200199450, укладеним 15.01.2015 із ОСОБА_1 , де загальний залишок заборгованості (без урахування штрафів та пені) 8875,03 грн, 17953,44 грн -заборгованість за тілом креду, 26828,47 грн - заборгованість за доходами.

Згідно із розрахунком суми заборгованості за кредитним договором №200199450 від 23.01.2015, наведеного у позовній заяві, інфляційних втрат та 3% річних, заборгованість за договором складає 26828,47 грн, інфляційні витрати становлять 5 866,43грн, та 3% річних за період з становить 2412,35 грн, що в загальному становить 35107,25 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 в справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу ТзОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТзОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТзОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 №1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 №1, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТзОВ «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язано ТзОВ «Фінансова компанія «Фагор» передати ТзОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТзОВ «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 №1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням, зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Факт набуття позивачем на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої ТЗОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами відступленими згідно Договору № 7_БМ від 20.07.2020.

Позивачем в позовній заяві вказано, що оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UAEA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року - то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Додаток 1 до Договору (реєстр відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 №7_БМ) містить відомості щодо 109642 кредитних договорів, укладених із ПАТ «Банк Михайлівський», у якому відображена інформація про фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить закону України «Про інформацію», відтак до позовної заяви долучено витяг з реєстру щодо відповідача ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, позивачем доведено факт заміни кредитора на ТзОВ «Діджи Фінанс» в кредитному договорі №200199450 від 23.01.2015, а відтак доводи представника відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.

Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що позивачем не доведено належними доказами наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 як перед ПАТ «Банк Михайлівськи» станом на 20.07.2020, так і перед новим кредитором ТзОВ «Діджи Фінанс» за вказаним кредитним договором з огляду на таке.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав виписку по особовим рахунками за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, зокрема за рахунками № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які сформовані з 09.12.2025, а не з часу укладення кредитного договору (23.01.2015), а тому з`ясувати суму наданого кредиту та дату початку строку кредитування є неможливим.

Окрім цього, у виписці зазначений номер рахунку, який не відповідає рахунку № НОМЕР_2 , що вказаний у заяві (оферті) №200199450 від 23.01.2015. Доказів того, що вказані у виписці рахунки відкриті на виконання кредитного договору №200199450 від 23.01.2015 матеріали справи не містять.

Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Враховуючи наведене, а також оскільки позивачем не надано інших доказів на підтвердження заборгованості відповідача, відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №200199450 від 23.01.2015 в загальному розмірі 35 107,25 грн, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо поданого представником позивача клопотання про витребування доказів суд приходить до висновку про те, що таке до задоволення не підлягає, оскільки в порушення вимог п.2 ч.2 ст.84 ЦПК України в такому не зазначено обставин, які можуть підтвердити зазначені у клопотанні докази, або аргументи, які вони можуть спростувати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 17.08.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07405, Київська область, м. Бровари, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя: Мармаш В. Я.