Ухвала суду № 139029244, 07.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14013/25

1-кс/308/3131/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на дії прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №62025140160000340, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою в якій просить: визнати дії процесуального керівника-прокурора у кримінальному провадженні №62025140160000340 про допит потерпілого ОСОБА_3 як свідка протиправними.

В обґрунтування скарги зазначив, що 08.01.2025 ним та захисником ОСОБА_4 , з якою укладена угода від 03.06. 2016 і діє до цього часу, та згідно наданої ним довіреності від 17.01.2024 року, до Державного бюро розслідувань на ім`я директора ОСОБА_5 було подано повідомлення про злочин по факту притягнення завідомо невинного ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів зі штучним створенням доказів та фальсифікацією процесуальних документів кримінальної справи № 9311202 органом досудового слідства прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яке прийняте ДБР та зареєстроване за № 61зкп від 08.01.2025.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення викладені у повідомленні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 08.01.2025, було зобов`язано внести до ЄРДР ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2025, які внесені ТУ ДБР у м.Львові до ЄРДР від 22.03.2025 за ч.2 ст. 372 КК України та розпочато досудове розслідування.

01.04.2026 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області була розглянута та задоволена скарга на постанову старшого слідчого відділу (з дислокацією в м.Ужгороді) ТУ ДБР у м.Львові ОСОБА_6 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025 за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст. 372 КК України.

07.04.2026 через адміністрацію установи ВП№9 отримав повний текст ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.04.2026, якою скасовано постанову старшого слідчого ОСОБА_6 про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025.

09.04.2026 під кинець робочого дня о 16-й годині до камери №58 УВП-9 до його утримують, прийшов оперуповноважений установи і в коридорі примушував надати йому показання і вручив для цього пустий бланк протоколу допиту свідка, щоб він власноручно його заповнив та підписав.

При цьому, оперуповноважений УВП-9 своє прізвище не назвав і вручив для ознайомлення доручення процесуального керівника-прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури у кримінальному провадженні кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025 за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.372 КК України, яким даного працівника УВП-9 уповноважено в законному порядку проводити допит його як свідка після скасування судом постанови старшого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_6 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному проваджені кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025 за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.372 КК України.

Таким чином, процесуальний керівник прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 62025140160000340 від 22.03.20025, який жодного разу його не відвідував, прізвище якого не вказано у незаповненому протоколі допиту свідка, врученого 09.04.2026 працівником УВП-9, своїми діями навмисно, з попередньо обдуманим задумом ігнорує права потерпілого ОСОБА_3 на участь у кримінальному провадженні, які відровідно до ч.2 ст. 55 КПК України виникли з моменту прийняття ДБР України повідомлення про злочин від 08.01.2025 та скасування 01.04.2026 судом завідомо незаконної постанови старшого слідчого ОСОБА_6 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 , чим позбавляє останнього права потерпілого на отримання відшкодування завданої значної моральної та матеріальної шкоди за притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності з позбавленням волі довічно за штучно створеними доказами та фальсифікацією процесуальних документів кримінальної справи №9311202 органом досудового слідства прокуратури Тячівського району Закарпатської області, яка знаходиться в архіві Закарпатського апеляційного суду.

У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив задовольнити скаргу, з наведених у такій підстав.

Слідчий ТУ ДБР у м. Львові в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений, причини неявки суду не відомі. Разом з тим, надав матеріали кримінального провадження №62025140160000340 від 22.03.2025 за ч.2 ст. 372 КК України.

Згідно з ч.3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали поданої скарги, слідчий суддя доходить наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №62025140160000340 від 22.03.2025 за ч.2 ст. 372 КК України, 22.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2025 внесені відомості до ЄРДР.

Постановою керівника Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгород) ОСОБА_7 від 22.03.2025 створено слідчу групу слідчих у кримінальному провадженні та доручення проведення досудового розслідування.

24.03.2025 направлено повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні.

27.10.2025 ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до Генеральної прокуратури України, в якій просив:

- провести повну та всебічну прокурорську перевірку за його заявами скаргами щодо фальсифікації матеріалів кримінальної справи, бездіяльності слідчого ДБР у м.Львові, а також бездіяльності прокуратури Закарпатської області, яка замість проведення перевірки надає формальні відписки;

- зобов`язати відповідних посадових осіб Генеральної прокуратури України самостійно ініціювати та провести необхідні процесуальні дії для встановлення всіх обставин фальсифікації кримінальної справи, замість перекладання цього обов`язку на нього як засудженого;

- надати належну правову оцінку діям прокурорів Закарпатської області, які маючи інформацію про наявність відкритого провадження за ч.2 ст. 372 КК України (завідомо притягнення невинного до кримінальної відповідальності), фактично не здійснюють процесуального контролю та прикривають злочин посадових осіб органів досудового розслідування;

- перевірити законність дій судових інстанцій, які без належного обґрунтування та без дослідження суті ново виявлених обставин відмовили у перегляді його справи по суті, чим допустили істотні порушення норм кримінального процесуального закону та ст.. 6 Конвенції про справедливий суд та захист прав людини і основоположних свобод;

- вжити заходів дисциплінарного та процесуального реагування до осіб, винних у фальсифікації матеріалів справи, у покриванні злочину та у бездіяльності;

- забезпечити відновлення порушених прав та розгляд його кримінальної справи по суті за ново виявленими обставинами у законному порядку;

- про результати перевірки та прийняття рішення повідомити його особисто у письмовій формі, із зазначенням конкретних осіб, відповідальних за проведення перевірки.

Скарга скерована до старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_8 18.11.2025 прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури.

01.09.2025 ОСОБА_3 звернувся за скаргою до Закарпатської обласної прокуратури, в якій просив:

- вжити дієвих заходів реагування на невиконання службовими особами своїх службових обов`язків у кримінальному провадженні обов`язків у кримінальному провадженні №62025140160000340, прокурор ОСОБА_9 , якого поставили керівником групи в здійсненні та проведенні процесуальних дій, ним не виконано;

- зобов`язати старшого слідчого ОСОБА_10 Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, уповноваженого на розслідування кримінального провадження №62025140160000340, про вручення (пам`ятки потерпілого), та провести згідно в рамках закону, допит потерпілого ОСОБА_3 , взяти покази, розпочати другий етап данного провадження;

- встановити остаточні процесуальні розумні строки про закінчення даного провадження та направити рішення на адресу потерпілого.

30.12.2025 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задоволено частково скаргу ОСОБА_3 та зобов`язано слідчих Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 6202514016000034 від 22.03.2025 року розглянути клопотання ОСОБА_3 в порядку ст. 220 КПК України від 01.09.2025 року, у строк відповідно до вимог передбачених ч.1ст. 220 КПК України, з моменту отримання копії даної ухвали та у встановлений ч.2 ст.220 КПК України спосіб повідомити останнього.

19.01.2026 ОСОБА_3 подано клопотання про вжиття заходів прокурорського реагування, проведення процесуальних дій та забезпечення виконання ухвали слідчого судді від 30.12.2025.

23.01.2026 постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 6202514016000034 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.

31.03.2026 старшим слідчим Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 надано доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.. 40 КПК України.

01.04.2026 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області скаргу ОСОБА_3 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 від 23.01.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025140160000340 від 22.03.2025.

13.04.2026 постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у місті Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 6202514016000034 від 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Відповідно до п.4, п.5 ч 2 ст. 36 КПК України, прокурор здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого прокурора, як полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Разом з тим бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія такими особами в установлений строк не вчинена.

Отже, зазначена норма кримінального процесуального закону дозволяє звернутися до слідчого судді (суду) зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований цим законом, і якщо таку бездіяльність допущено конкретними посадовими особами, а саме слідчим, дізнавачем чи прокурором.

За змістом цієї скарги заявник оскаржує дії прокурора щодо намагання допитати його в якості свідка. Також, зі змісту скарги та матеріалів кримінального провадження, можна прийти до висновку, що заявник фактично оскаржує надання прокурором доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, а саме щодо допиту ОСОБА_3 .

Таким чином, викладені в скарзі обставини не можуть бути оскаржені на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки вони не відповідають визначеним цією нормою обов`язковим ознакам як за суб`єктом, так і за предметом оскарження.

В судовому засіданні ОСОБА_3 не зазначив про наявність поданих ним клопотань в порядку ст. 220 КПК України та судом не встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження клопотань в порядку ст. 220 КПК України, які не були розглянуті прокурором чи слідчим.

На підставі наведеного слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст. 220, 303, 306, 307, 308, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,-

.у х в а л и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури у кримінальному провадженні №62025140160000340, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 372 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали 11.08.2026 об 16-30 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1