Рішення № 139028832, 17.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1012/26

Провадження № 2/302/627/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Бобонич Н. Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області та Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у минулому проживав у селі Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області та був членом колгоспу ім. Кірова села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області.

Згідно з розпорядженням Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25 лютого 1993 року № 74 колгосп ім. Кірова села Нижній Студений було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид».

Позивач зазначає, що на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 за ним було визнано право на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСП «Бескид» розміром 0,71 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

На підтвердження зазначеного права ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042324, зареєстрований 06 січня 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 202.

Як зазначає позивач, на даний час оригінал вказаного сертифіката ним втрачено. У зв`язку з цим у газеті «Верховина» було опубліковано оголошення про втрату сертифіката на право на земельну частку (пай) та про визнання його недійсним.

З метою відновлення документа, що посвідчує право на земельну частку (пай), позивач звертався до Пилипецької сільської ради та Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області. За результатами звернення йому було роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) видати новий сертифікат замість втраченого неможливо, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач вказує, що підтвердження належного йому права на земельну частку (пай) необхідне для подальшої реалізації цього права, зокрема для оформлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснення інших правомочностей, пов`язаних із належною йому земельною часткою (паєм).

У зв`язку з втратою оригіналу сертифіката та неможливістю отримання нового документа в адміністративному порядку позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області розміром 0,71 умовних кадастрових гектарів, яке посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042324, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 06 січня 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 202.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача адвокат Рішко С. І. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Додаткових заяв чи клопотань стороною позивача не заявлено.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у якій зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Від Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, у якому зазначено, що відповідач не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

З огляду на неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.

Як убачається з матеріалів справи, Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області подала письмову заяву, у якій визнала позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечила проти їх задоволення.

Водночас Хустська районна державна адміністрація Закарпатської області подала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, у якому зазначила, що не заперечує проти задоволення позову, однак заяви про визнання позову не подавала.

Враховуючи визнання позову одним із відповідачів, відсутність заперечень з боку іншого відповідача, а також встановлену судом наявність законних підстав для задоволення заявлених вимог, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у справі за результатами підготовчого провадження.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та проживає у місті Берегове Закарпатської області.

ОСОБА_1 був членом колгоспу імені Кірова села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області, який відповідно до розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25 лютого 1993 року № 74 було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид».

На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 за ОСОБА_1 було визнано право на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСП «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області розміром 0,71 умовних кадастрових гектарів без визначення меж у натурі (на місцевості). На підтвердження цього права йому видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042324, який 06 січня 1998 року зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 202. Вартість земельної частки (паю) на момент видачі сертифіката становила 621,00 грн.

Зазначені обставини підтверджуються листом архівного відділу Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області від 28 жовтня 2024 року № 163/01-24 та листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 28 травня 2026 року № 29-7-0.31-3257/2-26.

Судом також установлено, що оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042324 було втрачено, у зв`язку з чим у газеті «Верховина» опубліковано оголошення про визнання втраченого сертифіката недійсним.

З метою відновлення правовстановлюючого документа позивач звернувся до Хустської районної державної адміністрації районної військової адміністрації, однак листом від 22 січня 2025 року № 01-27/150 йому повідомлено про неможливість видачі нового сертифіката у зв`язку з відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд виходить із того, що право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) виникло на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та було посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданим і зареєстрованим у встановленому законом порядку. Відомості про видачу зазначеного сертифіката містяться у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), а тому належність спірного права позивачу підтверджується належними та допустимими доказами.

Втрата оригіналу сертифіката не припинила належного позивачу права на земельну частку (пай), однак унеможливила його реалізацію на підставі цього документа. При цьому судом установлено, що отримати новий сертифікат замість утраченого позивач фактично не має можливості, оскільки Хустська районна державна адміністрація районна військова адміністрація повідомила про неможливість його видачі у зв`язку з відсутністю відповідних бланків та рекомендувала звернутися до суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Згідно зі статтями 321, 328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання свого права у випадках, передбачених цією нормою, зокрема у разі втрати документа, який посвідчує таке право.

Спеціальне регулювання щодо земельних часток (паїв) міститься у статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відповідно до якої основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат, а документом, що також посвідчує таке право, є рішення суду про його визнання.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує вже набуте у встановленому порядку право на земельну частку (пай). Тому втрата такого документа сама по собі не свідчить про припинення посвідченого ним права, однак за відсутності передбаченого законодавством механізму видачі нового сертифіката унеможливлює реалізацію цього права в адміністративному порядку. За таких обставин звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) є належним та ефективним способом судового захисту.

Будь-яких доказів припинення права позивача на земельну частку (пай), виділення відповідної земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі іншого правовстановлюючого документа або набуття цього права іншою особою матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру порушеного права, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7682, 89, 200, 206, 258, 259, 263265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 321, 328, 392 Цивільного кодексу України, статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», суд

ВИРІШИВ:

Визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області прийняти.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Рішко Сергій Іванович, до Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області розміром 0,71 умовних кадастрових гектарів, яке посвідчувалося сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042324, виданим на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 06 січня 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 202.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, передбачених законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.