Рішення № 139028372, 17.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5655/26

Провадження № 2/727/2148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.,

при секретарі Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року в розмірі 34 895,50 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на те, що 17.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4073250, за яким Кредитодавець надав позичальнику кредит на інші споживчі цілі у тимчасове, строкове, платне користування без додаткового забезпечення, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону відповідача, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору. Кредит надано в національній валюті шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника в сумі 5 050,00 грн.

Позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач також зазначив, що 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 41346335) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43385549) укладено Договір факторингу № 29/10-2025, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» право вимоги, у тому числі за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року. У подальшому, 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ 43657029) укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, за яким ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» в свою чергу відступило позивачу право вимоги за вказаним Кредитним договором. Позивач зазначив, що згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося послідовне відступлення права вимоги за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».

Позивач зазначив, що станом на дату подання позовної заяви сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 34 895,50 грн, з яких: 5 050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29 845,50 грн - заборгованість за процентами, заборгованість за комісіями та пенею відсутня.

Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.04.2026 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись судом за адресою місця проживання відповідача повернулись до суду без вручення адресату.

Оскільки судова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою його місця проживання, а відомостей про інше місце фактичного проживання відповідача матеріали справи не містять і відповідачем таких відомостей суду не повідомлено, суд вважає, що обов`язок повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право подати відзив виконано судом належним чином, а неотримання відповідачем судової кореспонденції з причин, що залежали від нього самого, не може вважатися підставою для визнання його неповідомленим про розгляд справи.

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, доказів на спростування позовних вимог не надав, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не заявив.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.10.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4073250, який був укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, вказаний останнім при укладенні кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, згідно з якою електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, а оспорюваний договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами спірним правочином, підтвердженим належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд доходить висновку, що Кредитний договір № 4073250 від 17.10.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений з дотриманням письмової форми правочину, передбаченої ст. 1055 ЦК України, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому є чинним та обов`язковим до виконання його сторонами.

Щодо права позивача на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29/10-2025, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» право вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року, укладеним з ОСОБА_1 . У подальшому, 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, за яким ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило позивачу право вимоги за вказаним Кредитним договором. Факт послідовного відступлення права вимоги за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року на користь позивача підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі документів та витягами з додатків до відповідних договорів факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Постановою Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 роз`яснено, що неповідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише має правовим наслідком право боржника на погашення заборгованості первісному кредитору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на підставі послідовних Договорів факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 року та № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року, а відтак є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правилами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав докази видачі коштів за Кредитним договором № 4073250, відповідно до яких 17.10.2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5 050,00 грн, чим ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі.

Згідно з наданим позивачем деталізованим розрахунком заборгованості за Кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 становить 34 895,50 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 050,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 29 845,50 грн; заборгованість за комісіями та пенею відсутня.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Як убачається з матеріалів справи, свої зобов`язання за Кредитним договором ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перед відповідачем виконало, перерахувавши відповідачу обумовлені договором кошти в повному обсязі, тоді як відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк не виконав.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості (повністю або частково) та про причини несвоєчасного погашення заборгованості у добровільному порядку. Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 617 ЦК України, або про непропорційність чи надмірність нарахованих сум за конкретних обставин справи.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» в повному обсязі, а саме про стягнення з відповідача 5 050,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 29 845,50 грн - заборгованості за процентами, а всього 34 895,50 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн, сплата якого підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього, акт про надання правничої допомоги та детальний опис наданих послуг адвокатом Міньковською А.В. на суму 6 000,00 грн, пов`язаних з підготовкою та поданням позовної заяви і документів у цій справі.

Оцінюючи подані докази, суд враховує складність справи, яка розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично наданих послуг, значення справи для позивача, а також те, що заявлений розмір витрат підтверджений належними доказами, а тому дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн є співмірними з обсягом наданих послуг та відповідають критеріям, встановленим частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 174, 178, 247, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 516, 526, 530, 610-612, 617, 625, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за Кредитним договором № 4073250 від 17.10.2020 року у розмірі 34 895 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 50 коп., з яких: 5 050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29 845,50 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук