Ухвала суду № 139026963, 14.08.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2631/26

Провадження № 2-з/401/26/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л. в залі суду міста Світловодськ, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про захист прав споживачів, скасування кредитних зобов`язань та повернення коштів, вчинених шахрайським шляхом, -

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», в якому просить: визнати недійсними та такими, що не є дозволеними користувачем, транзакції, пов`язані з переказом грошових коштів, що були здійснені 20 лютого 2026 року; визнати кредитні зобов`язання, оформлені 20 лютого 2026 року в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на ім`я ОСОБА_1 припиненими, оскільки здійснені під впливом шахрайських дій; зобов`язати Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відновити стан кредитного рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , до розміру, який існував до проведення недійсних операцій встановлення кредитного ліміту 20 лютого 2026 року; зобов`язати Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» анулювати нараховані у період з 20 лютого 2026 року по день ухвалення рішення суду відсотки, щомісячні платежі та штрафні санкції за користування кредитом за кредитним договором від 20 лютого 2026 року та їх стягнення; зобов`язати Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн, завдану протиправними діями Банку та фактом втрати контролю над фінансовими операціями.

Одночасно із вказаним позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: заборонити АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» нараховувати заборгованість, відсотки та будь-які нарахування за кредитним договором, оформленим на ім`я ОСОБА_1 ; заборонити АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» здійснювати будь-які стягнення з усіх карткових рахунків ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що 20 лютого 2026 року невідомі особи, шляхом обману та шахрайських дій створили умови, за яких в мобільному додатку АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» було встановлено кредитний ліміт на його ім`я, внаслідок чого кошти в розмірі 143 304,00 грн були переведені на рахунок невідомої особи ( ОСОБА_2 ), що завдало йому матеріальну шкоду, а нарахування відсотків та стягнення з нього кредитних коштів в майбутньому, за підрахунками банку, буде становити майже 3 000,00 грн щомісяця, що поставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище.

Відтак, на думку ОСОБА_1 , невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Згідно з п.п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 3 ст. 150 ЦПК України)

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 4 ст. 263 ЦПК України)

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 вказано, зокрема, що забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Спір у справі порушений стосовно кредитних зобов`язань, здійснення нарахування Банком платежів, за наслідком використання кредитних коштів поза волею споживача, як вказує позивач, за наслідком шахрайських дій.

В забезпечення заявлених вимог поставлено вимогу про заборону АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» нараховувати заборгованість, відсотки та будь-які нарахування за кредитним договором, оформленим на ім`я ОСОБА_1 , та здійснювати будь-які стягнення з усіх карткових рахунків ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/19 та у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Зупиняючи виконання прав та обов`язків сторін правочину суд фактично порушує презумпцію правомірності правочину, який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову не визнаний судом недійсним.

Суд також зазначає, що згідно частини першої статті 216 ЦК України Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Більш того, суд зазначає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову фактично є тотожними позовним вимогам, що є неприпустимим та має своїм наслідком необхідності відмови у забезпеченні позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме заборони АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» нараховувати заборгованість, відсотки та будь-які нарахування за кредитним договором, оформленим на ім`я ОСОБА_1 та заборони здійснювати будь-які стягнення з усіх карткових рахунків ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л. Волошина