Ухвала суду № 139026914, 17.08.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/91/25

Провадження № 2/392/82/26

У Х В А Л А

про застосування заходів процесуального примусу

17 серпня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Назаренка К. П., секретар Постолюк А. П., за участі представника позивача адвоката Міхальової В. В. та представника відповідача адвоката Гирі А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву відповідача про відвід судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Маловисківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

УСТАНОВИВ:

Відповідачкою по справі подано заяву про відвід судді. Однак, перед вирішенням питання відводу, суд вважає за необхідне розглянути питання зловживання процесуальними правами стороною відповідача. В іншому випадку, після задоволення відводу, зловживання процесуальними правами може залишитися без належної реакції суду.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема є: верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Зміст цих засад розкритий у статтях 10, 11, 12, 13, 44, 121, 210 ЦПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України»).

Частинами 2, 4 ст. 214 ЦПК України передбачено, що головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав. Тобто реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони.

При цьому такі обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Крім того, у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під назвою «Заборона зловживання правами» передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Суд зауважує, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отже, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають відповідати завданню цивільного судочинства та основним його засадам.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 раніше вже подавала до суду заяву про відвід судді Кавун Т. В., після задоволення якого справа була перерозподілена судді Бадердіновій А. В. Суддя Бадердінова А. В. взяла у справі самовідвід і справа була перерозподілена судді Назаренку К. П. У випадку задоволення чергового відводу справу розглядатиме вже четвертий склад суду. Загальновідомим є факт недоукомплектованості наших судів належною кількістю суддів. Дефіцит суддів призводить до перевантаження судів та порушення строків розгляду справ. Якщо до цього додати систематичну зміну складу суду, строк розгляду справи може дійсно вийти за всі розумні межі.

Стороною відповідача (відповідачкою та її представницею) використано схему маніпулювання процесуальними нормами та позапроцесуальними діями, метою яких є підбір прийнятного для них складу суду та блокування руху справи до кінцевого рішення в ній, якщо є хоч найменші сумніви у позитивному для них висліді.

Відповідна схема має кілька складових. Одною з таких є тактика дрібних доскіпувань. Найменші огріхи в діяльності суду, як вигадані, так і реальні одразу фіксуються та підсвічуються.

Кілька прикладів.

У діяльності суду часто бувають моменти, коли засідання доводиться скасовувати. Накладка справ, відсутність залів, проблеми з відеоконференцзв`язком, перебої з електроживленням тощо. Іноді про таке скасування учасників справи доводиться повідомляти майже перед самим засіданням. Часто про нього відомо завчасно чи можна здогадатися, оскільки інший учасник процесу заявив клопотання про відкладення. Учасники справи, які дотримуються принципу поваги до суду, сприймають такі випадки з розумінням і просто бажають довідатися дату наступного засідання. Адвокат Гиря А. В., хоч їй і відомо, що засідання не відбудеться, виходить на відеоконференцзв`язок, перебуває в стані готовності до початку засідання якийсь час, фіксує це через скріншоти, а потім надсилає їх до суду, з вимогою доєднати до матеріалів справи та заявою, що скасування засідання відбулося з невідомих причин (така заява подається вже нібито особисто відповідачкою). В матеріалах справи наявні такі документи щодо засідань від 29.10.2025 (про анулювання цієї дати було відомо ще 02.10.2025) та 29.07.2025.

18.03.2026 о 11:33 до суду та сторони відповідача надійшло електронне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з 19.03.2026 11:30 на пізніший термін у зв`язку з її участю на цей час у розгляді двох інших цивільних справ у м. Кропивницькому. Якщо досвіченому юристу наслідок подання такого клопотання був би очевидний, і він би просто погодив дату наступного засідання у позапроцесуальний спосіб, то адвоката ОСОБА_3 такий варіант категорично не влаштовував. Спілкуючись через месенджер з секретарем судового засідання вона дала зрозуміти, що вчергове вийде на відеоконференцзв`язок, навіть знаючи що буде єдиною стороною в засіданні. Суду довелося пожертвувати іншими нагальними справами, для того щоб надаремно стратити годину процесуального часу, з єдиним наслідком оголошення чергової перерви. ВКЗ в той день майже не працював, тож більшість цього часу була страчена на чергове очікування відновлення зв`язку. При цьому адвокатом було заявлено (19.03.2026 12:15:08), що вона мусіла відкласти купу судових засідань, щоб взяти участь саме в цьому. На пропозицію суду навести хоча б одне, адвокат не навела жодного, натомість розповіла якусь недоречну історію (19.03.2026 12:21:11) про якісь слідчі дії з багатьма сторонами, одночасний допит, який був погоджений між цими сторонами та слідчими, а вона представляє свідка, у якої дитина-аутист, яка в 5 років не говорить і самостійно не їсть. А для того, щоб вона могла взяти участь у слідчих діях, вона змушена наймати няню для цієї дитини. Тож суд мав зрозуміти, що не погодивши дату даного засідання, він завдав шкоди матері дитини-аутиста та зірвав взаємопогоджену складну слідчу дію. Щоправда, адвокат Гиря так і не пояснила, чому ж вона пожертвувала такою важливою справою заради участі у відкладальному засіданні.

Натомість, до засідання, вона ретельно дослідила справи адвоката протилежної сторони ОСОБА_4 . За результатами відповідного дослідження, зробила висновок, що оскільки ці справи не кримінальні, стосуються «Приватбанку» та аліментів, вони є незначними, а тому Михальова мала б надати пріоритет саме даному засіданню. Оскільки це не так, вона наполягає на продовженні засідання без участі представника іншої сторони. Ці наполягання виглядали особливо недоречно на фоні працюючої абияк системи ВКЗ, що робила марними всі зусилля організувати належний розгляд справи.

Ще одною складовою схеми є спосіб спілкування спрямований на провокацію конфлікту із судом. Практично жоден виступ адвоката Гирі А. В. не обходився без того, щоб не завдати ущипливих коментарів у бік суду. Надмірна тривалість процесу, відсутність ухвали про порядок провадження, утискання її прав на вільне проголошення власної позиції ці, та подібні твердження систематично перекочувалися з виступу у виступ. 19.03.2026 12:15:08 пряма цитата: «У мене теж судові засідання, я їх повідкладала, тому що я вийшла в цю справу. Тому що по цій справі суд призначає судові засідання без погодження з адвокатами». 28.07.2026 14:59:30: «Клопотання представника відповідача не розглядаються взагалі. Суд не заслухав щодо нашого клопотання, сказав, що воно передчасне, про закриття провадження у справі. Тим самим суд надає можливість реагувати на ці клопотання представнику позивача. Я просто вже не знаю як мені поводити себе процесуально, щоб не порушувати норми ЦПК, і щоб суд не ставився якось ... до сторін, щоб ставився з повагою, рівністю. Це дуже дивні зараз засідання відбуваються в цьому суді» - це лише фрагмент з більш обширного виступу на досить просте запитання суду: «Чи на розгляді клопотання про закриття провадження ми зупинилися минулого разу?». 28.07.2026 15:10:04: «Чи на мою думку мало б воно [клопотання про закриття провадження] розглянутися негайно в той час, коли воно було подане? Так Ваша честь, мало. Тому що воно має пряме значення і відношення до справи. Воно спростило б, мабуть, виклик свідків і збирання інших доказів. Замість цього збираються докази з Прикордонної служби і є ще ряд нерозглянутих клопотань. Чому це відбувається в Маловисківському районному суді мені невідомо. В жодній справі у жодній практиці в мене справи ще так довго не розглядалися. Зазвичай весь склад суду дотримується норм ЦПК щодо строків розгляду справ» - а це фрагмент відповіді на запитання суду «Чи не залишав суд без розгляду як передчасне клопотання про закриття провадження?».

Врешті, коли ця тактика почала переходити всякі межі, а замість відповідей по суті на прямі запитання звучали лише подібні коментарі, суд був змушений зробити зауваження і попередити, що наступним кроком буде застосування заходів процесуального примусу. Що врешті і сталося 31.07.2026 суд відповідною ухвалою застосував до адвоката Гирі А. В. попередження.

На жаль, сторона відповідача не зробила належних висновків, та лише активізувала свої дії з реалізації згаданої схеми.

04.08.2026 нібито відповідачкою подано «Повідомлення про відсутність матеріалів (протоколу та технічного запису/відеозапису) судового засідання від 28.07.2026 року, що унеможливлює реалізацію процесуальних прав та обмеження доступу до правосуддя», «Заяву (повідомлення) про відсутність протоколу та технічного запису (відеозапису) судового засідання від 19.03.2026 року, унеможливлення реалізації процесуальних прав та обмеження доступу до правосуддя», «Заяву щодо порушення судом порядку постановлення та підписання судового рішення (ст. 259 ЦПК України) та унеможливлення реалізації процесуальних прав», 05.08.2026 дисциплінарну скаргу на суддю до ВРП, 06.08.2026 «Заяву про відвід судді». Суд критично ставиться до заяви представника відповідача (06.08.2026 15:03:41), що їй навіть не було відомо про ці документи і відповідачка персонально та самостійно їх склала і направила, перебуваючи у Польщі. Очевидним є те, що відповідні дії є взаємопогодженими, документи подавалися у спільній щільній співпраці з певною узгодженою метою. Адвокат Гиря А. В. 28.07.2026 15:11:41, 15:20:05 в судовому засіданні, у відповідь на зауваження і попередження щодо можливого застосування заходів процесуального примусу прямо пообіцяла подати дисциплінарну скаргу до ВРП.

За браком часу та можливостей суд не може зупинятися на аналізі кожного з цих документів. Однак констатує, що система їх подання, логіка та послідовність цілковито вкладаються у вищезгадану схему.

Не можна оминути увагою політику введення суду в оману, яку представник відповідача не замислюючись застосовує при кожній зручній нагоді. Так 19.03.2026 12:15:08 ОСОБА_3 було заявлено, що вона мусіла відкласти судові засідання, щоб вийти в цю справу. На пропозицію суду навести хоча б одне (19.03.2026 12:21:11), адвокат не навела жодного. 19.03.2026 12:17:00 вказала, що суд в минулому засіданні запропонував саме їй, як адвокату відповідача, написати «заяву без участі», а отже виходячи з принципів рівності та пропорційності таку заяву могла б написати і інша сторона, хоча це не відповідає дійсності. Суд дійсно запропонував представнику відповідача написати заяву, якщо будуть поважні причини, але не «без участі» а клопотання про перенесення (13.01.2026 12:13:00).

28.07.2026 14:59:34, 15:08:12 ствердила, що 13.01.2026 суд не заслухав її клопотання про закриття провадження як передчасне, що не відповідає дійсності. Суд тоді (13.01.2026 11:42:35), ще на початку засідання попередив учасників, що у зв`язку з військовою агресією в суді мають місце перебої з електроживленням, тож засідання бажано завершити до 11:55 і час дуже обмежений. Окрім того, клопотання було подано менш як за добу перед засіданням, тож на прохання протилежної сторони його розгляд був відкладений, як з підстав браку часу на такий розгляд, так і з огляду на право сторони позивача належно з ним ознайомитися та сформувати правову позицію. Про жодну передчасність та відмову від розгляду цього клопотання не йшлося.

У своїх чисельних виступах (зокрема 28.07.2026 14:57:15, 15:04:38, 15:05:17, 15:10:45) та письмових заявах сторона відповідача неодноразово заявляла що суд створив якусь «правову невизначеність» бо їм невідомо в якому порядку (спрощеному чи загальному) слухається справа. 13.01.2026 12:10:24 - ОСОБА_3 у дискусії з адвокатом протилежної сторони демонструє, чудову обізнаність у цьому питанні: «Так у нас спрощене провадження, у нас вже по суті. У нас ця справа в спрощеному порядку провадження розглядається».

Метою спільних дій відповідачки та її представника під час реалізації згаданої схеми, суд вбачає набір можливих причин для майбутнього заявлення відводу складу суду, що врешті знайшло своє підтвердження. З метою уникнення негативних наслідків саме для адвоката, «незручні» процесуальні документи (зауваження, заяви про відсутність матеріалів, вимоги, відводи) подаються нібито безпосередньо відповідачкою. Однак суд вважає вказані дії взаємно узгодженими, вчиненими у спільній взаємодії, тож і відповідальність має бути спільною.

Суд, вважає, що сторона відповідача зловживає процесуальними правами, створює психологічний тиск на суд внаслідок чого, виникають сумніви в неупередженості суду та вчиняє протиправні перешкоди у здійсненні судочинства. Такі дії не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, є недобросовісною поведінкою, явним зловживанням відповідним процесуальним правом і проявом неповаги до суду.

За приписами ч.4 ст. 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів у разі виявлення зловживання процесуальними правами.

Статтею 143 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Для запобігання зловживанню процесуальними правами, суд є повноважним застосовувати певний захід процесуального примусу, зокрема й стягнення в дохід державного бюджету з особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 4 ст. 44, п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (ч. 9 ст. 19 ЦПК України).

Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня становить 3328 грн.

Оскільки сторона відповідача (відповідачка і її представник) допустила зловживання процесуальним правом, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 148 ЦПК України стягнути із обох у дохід Державного бюджету України штраф по 0,6009615 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2000 грн.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (ч. 5 ст. 148 ЦПК).

Керуючись: ст.ст. 43, 44, 143-145, 214, 216, 259-261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , у дохід Державного бюджету України, штраф, як захід процесуального примусу у розмірі 2000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , у дохід Державного бюджету України штраф, як захід процесуального примусу у розмірі 2000 грн.

Надіслати учасникам справи та Державній судовій адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021) копію цієї ухвали.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя К. П. НАЗАРЕНКО