Рішення № 139026859, 10.08.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/9751/24

Номер провадження 2/404/2678/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Фортечний районний суд міста Кроп ивницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», у жовтні 2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу заборгованості за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року в загальній сумі 284237,51 грн, яка станом на 19.12.2023 року складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 111687,42 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 40837,78 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 131712,31 грн. Позов мотивований тим, що 31 січня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладений кредитний договір № Z07.21782.006280887, за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 112000,00 грн, з відсотковою ставкою 12,00 % річних від залишкової суми кредиту, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Однак позичальник належними чином свої зобов`язання не виконує. 19 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року. 22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року. Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року належним чином не виконав та відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальній сумі 284237,51 грн, яка станом на 19.12.2023 року складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 111687,42 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 40837,78 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 131712,31 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 60).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив, про розгляд справи за відсутності представника позивача, та підтримання позовних вимог. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с. 1-3).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 117), причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань та відзиву на позов до суду не подавав.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачу направлялась повістка про виклик до суду на адресу, зазначену в позовній заяві, та є адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, а також відповідача про розгляд справи було повідомлено в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 31 січня 2020 року укладено договір кредиту та страхування Z07.21782.006280887 (а.с.5).

За умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договір кредиту та страхування № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року банк надав позичальнику цільовий акційний кредит в сумі 112000,00 грн, процентна ставка та тип % річних 11,99 змінювана; строк кредиту, місців 60.

Дата повернення кредиту 31.01.2025 року (пункт 1.6 договору).

Підтвердження видачі кредитнх коштів відповідачу також підтверджується ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 31.01.2020 року (а.с.8).

Між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» 19 грудня 2023 року укладено договір факторингу № 19/12-2023. За умовами пункту 2.1 якого за цим договором Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги, та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах визначених цим Договором. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників (Додаток № 2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) Клієнтом Фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладанння цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.2 договору факторингу № 19/12-2023) (а.с. 21-27).

Згідно Друкованого Реєстру Боржників № 2 до договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року (а.с.28-30).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» 22 грудня 2023 року укладено договір факторингу № 22/12-2023. За умовами пункту 2.1 якого за цим договором Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги, та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах визначених цим Договором. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників (Додаток № 2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) Клієнтом Фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладанння цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.2 договору факторингу № 22/12-2023) (а.с.33-37).

Згідно Реєстру Боржників № 2 до договору факторингу № 22/12-2023 від 22.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року (а.с.38-40).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року становить в загальній сумі 284237,51 грн, яка станом на 19.12.2023 року складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 111687,42 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 40837,78 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 131712,31 грн (а.с.13), яку і заявив до стягнення позивач.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1082 Цивільного кодексу України, передбачено боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора Акціонерного товариства «Ідея Банк», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України. Однак, відповідачем всупереч вищевказаних вимог не надано до суду доказів підтвердження сплати кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора, Акціонерного товариства «Ідея Банк».

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованості за основною сумою боргу в сумі 111687,42,00 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам в сумі 40837,78 грн.

У відповідності до положень частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та згідно частини першої статті 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Обов`язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно договору кредиту та страхування № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 12,00 % річних. Відповідач ознайомився з даними умовами кредитування, про що засвідчив підписом на вказаному договорі.

Таким чином, оскільки докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов`язань за договором в матеріалах справи відсутні, а також враховуючи, те, що відповідач при оформленні кредиту ознайомлений з відсотковою ставкою по договору кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам в сумі 40837,78 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача комісію в сумі 131712,31 грн.

Пунктом 1.5 договору кредиту та страхування № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 Правління затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» . Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11 , частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.1.2.2 договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від lj.07.2022 у справі №496/3134/19.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У зв`язку з викладеним, відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійно правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1136/18.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року (а.с. 42-44), Додаткову угоду № 1/1 до Договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року (а.с. 45) акт № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 05 вересня 2024 року (а.с. 47), платіжну інструкцію в національній валюті від 05 вересня 2024 року № 918 на суму 182000,00 грн (а.с. 49).

Враховуючи, категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в порядку пункту 1 частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем у справі судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2287,88 грн виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 152525,20 грн, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2287,88 грн (152525,20 грн х 100 % : 284237,51 грн х 4263,56 грн.).

Керуючись статтями 207, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 76-81, 141, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованості за кредитним договором № Z07.21782.006280887 від 31 січня 2020 року в загальній сумі 152525,20 грн, яка станом на 19.12.2023 року складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 111687,42 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 40837,78 грн, а також 2287,88 грн судового збору та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в сумі 131712,31 грн, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, будинок № 8; адреса для листування: 02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок № 23, а/с № 57;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 17.08.2026 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка