Рішення № 139026222, 17.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8968/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження з 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, 01.01.2025 року, з 01.03.2025 року, з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 виплати пенсії максимальним розміром;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року, з 01.03.2025 року, з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року виплату довічної пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану і від 30.12.2025 року №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану до відповідних сум перевищення пенсії на весь час її довічного призначення, з урахуванням виплачених сум;

- визначити порядок виконання рішення суду шляхом зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити в повному обсязі поточні виплати нарахованої мені на підставі рішення суду доплати до пенсії одночасно з виплатою основного розміру моєї пенсії із загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною програмою відповідно до Закону України від 09.04.1992 року N?2262-ХII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, без віднесення її до відокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми боргу присудження виплати з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.01.2025 року, з 01.03.2025 року, з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року довічної пенсії по інвалідності без обмеження виплати пенсії максимальним розміром та без застосування з 01.01.2025 року, з 01.03.2025 року, з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року понижуючих коефіцієнтів згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року N?1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану і від 30.12.2025 року N?1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану до відповідних сум перевищення, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення суду в строк, достатній для його підготовки.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач провів перерахунок пенсії позивача, обмеживши з 01.03.2022. з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 з 01.03.2025, з 01.01.2026 та з 01.03.2026 при цьому суму пенсійної виплати максимальним розміром, що, на переконання позивача, є безпідставним та порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.08.2026 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що обчислення та виплата пенсії проводиться з урахуванням норм чинного законодавства.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач набув право на державне пенсійне забезпечення та отримує з 12.11.2021 пенсію по інвалідності відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що не заперечується сторонами. Розмір пенсії позивача склав 10954,50 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.03.2022 підсумок пенсії (з надбавками) становить 18359,98 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 підсумок пенсії (з надбавками) становить 20264,73 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024 підсумок пенсії (з надбавками) становить 21899,96 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 підсумок пенсії (з надбавками) становить 22264,11 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 підсумок пенсії (з надбавками) становить 24139,11 грн, при цьому до виплати враховано максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 підсумок пенсії (з надбавками) становить 24232,71 грн.

За результатами перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 підсумок пенсії (з надбавками) становить 27033,23 грн, при цьому до виплати враховано максимальний розмір пенсії - 25950,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Тож з урахуванням висновків, сформульованих у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, суд у цій справі формулює власний висновок про те, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною, а тому не підлягає застосуванню у спірних відносинах.

У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як визначено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026, а також ураховуються судом при вирішення цієї справи.

Стосовно наявності у постанові Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 положення про підвищення пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У спірних відносинах згадане положення постанови №209 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

До того ж закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ суд визнає протиправними, оскільки такі вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Зважаючи на факт визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає, що пенсійний орган обмежуючи позивачу виплату пенсії максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.

Суд зазначає, що матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 не містять доказів обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022, 01.03.2023, з 01.03.2024, 01.01.2025 року та з 01.01.2026 року, а відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026, зобов`язавши при цьому пенсійний орган здійснити виплату позивачу пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром.

Щодо позовних вимог щодо перерахунку пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», суд зазначає наступне.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2026 та від 01.03.2026 до розрахунку пенсії позивача не застосовувались обмежувальні коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок і виплату перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2026 та з 01.03.2026 без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" слід відмовити, як передчасних.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вимога позивача про допущення рішення суду до негайного виконання задоволенню не підлягає, оскільки рішення у даній справі не є рішенням суду, яке виконується негайно у розумінні статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням даного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно частин першої та другої до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Приписами частини п`ятої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Згідно з пунктом 4-1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень (відповідачем) в адміністративній справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, в розумінні статей 382, 382-2 та 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що судовий контроль здійснюється шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

Суд наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є диспозитивним правом суду, яке може бути використано в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано суду жодних доказів, які б свідчили про необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, а також про те, що відповідач ухилятиметься від виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення у даній справі.

Поміж іншого, позивачем до суду надано клопотання про визначення порядку виконання рішення суду, а саме визначити порядок виконання рішення суду шляхом зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити в повному обсязі поточні виплати нарахованої мені на підставі рішення суду доплати до пенсії одночасно з виплатою основного розміру моєї пенсії із загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною програмою відповідно до Закону України від 09.04.1992 року N?2262-ХII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, без віднесення її до відокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень.

Щодо такого клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення зазначається порядок і строк його виконання.

Згідно з частиною першою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні, а також на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення його виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що визначення судом способу, порядку та строків виконання рішення є правом суду, яке реалізується виключно у разі наявності об`єктивної необхідності, зокрема коли виконання рішення у загальному порядку є ускладненим або потребує додаткової конкретизації.

Разом з тим, суд зазначає, що на момент розгляду даного клопотання відсутні підстави вважати, що виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача) буде ускладненим або неможливим у загальному порядку, визначеному законодавством.

Крім того, відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а порядок їх виконання визначається, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами. У разі виникнення перешкод чи спорів на стадії виконання рішення позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідними заявами у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, заявлене клопотання фактично спрямоване на врегулювання правовідносин, які можуть виникнути у майбутньому під час виконання судового рішення, та не обґрунтовує необхідності визначення судом спеціального порядку його виконання на даному етапі.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових та фактичних підстав для визначення способу і порядку виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 та з 01.03.2026 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 та з 01.03.2026 без обмеження пенсії максимальним розміром.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання щодо звернення рішення суду у справі №440/8968/26 до негайного виконання відмовити.

У задоволенні клопотання про визначення порядку виконання рішення суду відмовити.

У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко