Рішення № 139024761, 13.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/343/26

(2/199/2524/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

13.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Куземі О.Г.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи орган опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпрі ради, ОСОБА_3 , про визнання батьківства, внесення змін до актових записів про народження,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням подальшого уточнення, послалась на те, що сторони з 31 січня 2019 року проживають у «цивільному шлюбі», мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при реєстрації народження яких відомості про батька внесені у відповідності до ст.135 ч.1 СК України. Біологічним батьком дітей є саме відповідач, який перебуває на військовій службі за мобілізацією. За таких обставин, посилаючись на те, що батьківство відповідача підтверджується долученими до позову доказами, позивач просила суд визнати батьківство відповідача щодо вказаних п`ятьох дітей, зобов`язати відповідний територіальний орган ДРАЦС внести зміни до актових записів про народження дітей, вказавши відповідача батьком дітей, змінивши прізвища та по батькові дітей відповідно до прізвища та ім`я відповідача, а також видати відповідні свідоцтва про народження дітей із змінами.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 10 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення виявлених недоліків позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 24 квітня 2026 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем виявлених недоліків позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 червня 2026 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, правом на подання відзиву не скористався.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Третя особа орган опіки та піклування в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась.

За таких обставин, керуючись нормами ст.ст.211, 223, 240, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання за наведеної явки учасників справи та здійснити розгляд справи по суті в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_4 , матір`ю якої є позивач, а відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, а саме зазначено батьком дитини ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, копією паспорту позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , матір`ю якої є позивач, а відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, а саме зазначено батьком дитини ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, копією паспорту позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_6 , матір`ю якої є позивач, а відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, а саме зазначено батьком дитини ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, копією паспорту позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_9 народилась ОСОБА_4 , матір`ю якої є позивач, а відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, а саме зазначено батьком дитини ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, копією паспорту позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_5 , матір`ю якої є позивач, а відомості про батька дитини записані на підставі ст.135 ч.1 СК України, а саме зазначено батьком дитини ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України, копією паспорту позивача.

Як вбачається зі змісту копії рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15 квітня 2011 року №145, копії свідоцтва про смерть, копії свідоцтва про народження, копії паспорту третя особа у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , має двох братів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Згідно копії висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №50423 від 17 жовтня 2025 року, складеного ТОВ «Мама Папа», ймовірність того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є біологічною тіткою, тобто сестрою батька за обома батьками, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,99%, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 99,96%, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 99,79%, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 91,4%, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 96,91%.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі Правила державної реєстрації), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 (далі Правила внесення змін).

Так, за змістом ст.ст.9, 15, 16 ЦК України, ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Різновидами способів захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення, припинення, зміна правовідношення.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також у випадках, встановлених законом, з рішення суду.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Аналогічні положення викладені в ст.5 СК України.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122, 125 СК України.

Нормою ст.125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Положеннями ст.126 СК України визначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 134 СК України встановлено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Нормою ст.134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у ст.126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно п.20 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

В свою чергу, за змістом пп.2.13.1 п.2.13, пп.2.16.2, 2.16.4, 2.16.7 п.2.16 Правил внесення змін підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану, окрім іншого, є рішення суду про визнання батьківства (материнства), виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. За наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду. На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

За змістом ст.ст.7, 9 Конвенції про права дитини, ст.ст.11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування, проживати разом з батьками. Дитина та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятками, передбаченими законом.

За змістом ст.ст.12, 76, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи на підставі наявних доказів фактичні обставини спірних правовідносин сторін в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року в справі №449/433/22, від 17 лютого 2021 року в справі №373/2257/18, від 21 березня 2018 року в справі №543/738/16-ц виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі №752/13549/22, від 13 вересня 2023 року в справі №552/4291/22 виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Наведені у шести абзацах вище правові висновки знайшли своє подальше застосування у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року по справі №554/10327/20, від 04 грудня 2024 року по справі №583/1549/21, від 29 січня 2025 року по справі №404/2832/24.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то позивач в обґрунтування своїх позовних вимог на підтвердження заявленого факту походження всіх п`ятьох дітей від відповідача (батьківства відповідача) надає суду в якості фактично єдиного доказу копію висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №50423 від 17 жовтня 2025 року, складеного ТОВ «Мама Папа», який, тим не менш, є непрямим доказом, оскільки встановлює напряму біологічну спорідненість дітей не з відповідачем безпосередньо, а з третьою особою у справі ОСОБА_3 , як сестрою батька дітей. В свою чергу, на підставі такого висновку сторона позивача робить висновок, що саме відповідач, як брат вказаної третьої особи, є біологічним батьком усіх п`яти дітей позивача. Однак, матеріали цивільної справи не містять безпосередніх прямих доказів того, що відповідач є повнорідним братом ОСОБА_3 , зокрема матеріали справи не містять ані копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ані копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо народження ОСОБА_3 , в яких би зазначались батьки останньої. Разом з тим, зі змісту копії рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15 квітня 2011 року №145 слідує, що третя особа у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , має двох братів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Таким чином, оскільки зміст згаданої вище копії висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №50423 від 17 жовтня 2025 року встановлює саме через спорідненість із ОСОБА_3 вірогідність біологічного походження всіх п`яти дітей позивача від повнорідного брата ОСОБА_3 , а остання має двох братів, будь-які інші докази батьківства, прямі чи непрямі, в матеріалах справи відсутні, то в суду немає достатніх підстав вважати, що саме відповідач, а не його брат, є біологічним батьком усіх або когось із п`яти дітей позивача.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, а отже і відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи, відшкодуванню їй не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.3, 7, 9 Конвенції про права дитини, ст.ст.9, 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст.5, 7, 18, 121, 125, 126, 128, 134, 135, 141 СК України, п.20 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації, пп.2.13.1 п.2.13, пп.2.16.2, 2.16.4, 2.16.7 п.2.16 Правил внесення змін, ст.ст.8, 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи орган опіки та піклування в особі управління-служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпрі ради (ЄДРПОУ 34655399; адреса місцезнаходження: 49023, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 31), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), про визнання батьківства, внесення змін до актових записів про народження відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 14 серпня 2026 року.

Суддя А.М. Авраменко