Рішення № 139024758, 12.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1242/26

(2/199/2974/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 23.04.2021 р. відповідач підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Надалі 27.07.2024 р. відповідач ознайомилася з актуальними умовами кредитування та підписав паспорт кредиту, а також кредитний договір б/н про надання строкового кредиту у розмірі 68 400,00 грн. На строк 36 місяців зі ставкою 31% річних та графік кредиту за допомогою простого електронного підпису.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті.

На підставі укладеного договору відповідач отримав послугу «кредит готівкою» шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 14.01.2026 р. становить 65 341,24 грн., яка складається з наступного: 55 292,95 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 048,29 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Представник позивача в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, 27.07.2024 р. відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та уклала кредитний договір, погодивши наступні умови:

тип кредиту та розмір кредиту: строковий кредит у сумі 68 400,00 грн.;

тип кредитної карти / спосіб надання: безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 );

строк кредитування: 36 місяців;

процентна ставка, відсотків річних: 31 % річних (фіксована);

кількість та розмір платежів, періодичність: сплачуються щомісяця рівними частинами згідно з графіком платежів (за ануїтетним графіком);

орієнтовна загальна вартість кредиту: 106 588.30 грн. (у т.ч. тіло кредиту 68 400.00 грн. та загальні витрати за кредитом 38 188.30 грн.);

Договір, графік та паспорт споживчого кредиту підписано позичальником (відповідачем) простим електронним підписом / цифровим власноручним підписом.

На підставі укладеного договору № б/н від 27 липня 2024 р. відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 68 400,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 року, є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 14.01.2026 р. за підрахунком позивача становить 65 341,24 грн., яка складається з наступного:

55 292,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

10 048,29 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору) та регулюються ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 3 ст. 14, ч. 1 та ч. 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 633, ст.ст. 634, 638, 526, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції банком було надано виписку за договором б/н за період 27.07.2024 16.01.2026 р.р. та розрахунок заборгованості.

Як встановлено судом на підставі письмових доказів, наданих позивачем, відповідач активно користувалася отриманою кредитною карткою та частково погашала утворену заборгованість, що у свою чергу свідчить про отримання відповідачем кредитної картки.

Разом з тим, в анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, звертаючись до суду першої інстанції із позовом банк просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

В обґрунтування цих позовних вимог банк зазначає, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.07.2024 р.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги щодо доказів визначені у ст.ст. 76 80 ЦПК України, зокрема, відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, позивач виконав обов`язок доказування, надав докази у відповідності до ст.ст. 76 80 ЦПК України, на підставі яких судом встановлено порушення прав позивача з боку відповідача, через що позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, то станом на 14.01.2026 р. розмір заборгованості за кредитним договором становить 65 341,24 грн., яка складається з наступного: 55 292,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 048,29 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Щодо розподілу судових витрат.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України: при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на корить позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 27.07.2024 року у розмірі 65 341 (шістдесят п`ять тисяч триста сорок одна) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Дата виготовлення повного судового рішення 17.08.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї