Рішення № 139024572, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/24920/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.11.2025р. №262140010353 щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 28.10.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно записів трудової книжки Серії НОМЕР_1 та довідки виданої Громадською організацією «Сумська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» від 10.12.2024 № 132_ з 23.06.1992 по 20.11.1996 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що 14.11.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, проте оскаржуваним рішенням їй відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи з 23.06.1992 по 20.11.1996 у Сумській обласній раді Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України, який підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідкою цієї організації від 10.12.2024 №132. Наголошує, що трудова книжка заповнена належним чином, містить чіткі та розбірливі записи про прийняття, переведення і звільнення, без підчисток і виправлень, а відповідальність за правильність ведення трудової книжки покладається на роботодавця, а не на працівника. Вказує, що зміна дівочого прізвища підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . Стверджує, що зарахування спірного періоду (4 роки 4 місяці 28 днів) до наявного страхового стажу є достатнім для набуття права на пенсію за віком. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Москаля Р.М. від 25.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 04.03.2026 справу прийнято до провадження судді Андрусів У.Б.; цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що з 1 квітня 2021 року впроваджено технологію екстериторіального призначення (перерахунку) пенсії, за якою документи позивача розглядалися та рішення про відмову ухвалено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Наголошує, що умови набуття права на пенсію за віком та порядок обчислення страхового стажу визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів у порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше. Стверджує, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати документи та перевіряти обґрунтованість їх видачі й достовірність поданих відомостей. Вказує, що дії відповідача ґрунтуються на Конституції та законах України, а вимоги позивачки є безпідставними, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа правом подати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог не скористалася.

Частиною 5 ст.262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка, ОСОБА_1 , є громадянкою України, досягла віку 63 роки, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

14.11.2025 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яку зареєстровано за №26234.

За принципом екстериторіальності розгляд поданих документів здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 21.11.2025 №262140010353 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що вік заявниці становить 63 роки 17 днів, а страховий стаж особи - 18 років 11 місяців 01 день. Згідно з долученим до рішення розрахунком стажу (форма РС-право) до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 23.06.1992 по 20.11.1996 у Сумській обласній раді Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України.

Судом установлено, що на підтвердження спірного періоду роботи позивачка подала дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , у якому містяться такі записи: №5 - 23.06.1992 прийнята на посаду прибиральниці фізкультурно-оздоровчого комплексу «Динамо» (наказ №73 від 23.06.1992); №6 - 01.07.1992 переведена на посаду гардеробниці (наказ №77 від 30.06.1992); №7 - 18.11.1992 переведена на посаду медичної сестри та 0,5 ставки лаборанта плавбасейну (наказ №154 від 17.11.1992); №8 - 20.11.1996 звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ №60 від 20.11.1996).

Крім того, факт роботи позивачки у зазначений період підтверджується довідкою Громадської організації «Сумська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» від 10.12.2024 №132, у якій зазначено, що ОСОБА_2 дійсно працювала в Сумській обласній раді Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України на посаді прибиральниці з 23.06.1992 (наказ №73 від 23.06.1992), з 01.07.1992 переведена на посаду гардеробниці (наказ №77 від 30.06.1992), з 18.11.1992 переведена на посаду медичної сестри і 0,5 ставки лаборанта плавбасейну (наказ №154 від 17.11.1992), працювала до 20.11.1996 та наказом №60 від 20.11.1996 звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Зазначена довідка від 10.12.2024 №132 є виправленою довідкою, надісланою на заміну раніше виданої довідки від 23.02.2005 №68, що підтверджується супровідним листом Громадської організації «Сумська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» від 10.12.2024 №133, яким на виконання звернення про виправлення помилки направлено виправлену довідку №132 від 10.12.2024 та копію наказу №60 від 20.11.1996.

Зміну прізвища позивачки з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » підтверджує свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , згідно з яким шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, актовий запис №1271 від 09.12.2006, після чого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Не погодившись із рішенням від 21.11.2025 №262140010353, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 3 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій в Україні регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті особи - члени її сім`ї.

Умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 Закону №1058-IV. Згідно з ч.1 цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною 2 ст.26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. За відсутності такого стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 1 січня 2004 року порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок регламентовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п.2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладено на керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до впровадження системи персоніфікованого обліку, а обов`язок належного ведення та оформлення трудової книжки покладено на роботодавця.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як установлено судом, спірний період роботи позивачки з 23.06.1992 по 20.11.1996 у Сумській обласній раді Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України підтверджується записами №5-8 дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідкою від 10.12.2024 №132, виданою роботодавцем. Записи у трудовій книжці є послідовними, містять відомості про прийняття на роботу, переведення та звільнення із зазначенням дат, номерів наказів і посилання на ст.38 КЗпП України, засвідчені печаткою організації, є чіткими, розбірливими та не містять підчисток чи виправлень. Зміст цих записів узгоджується з відомостями довідки роботодавця від 10.12.2024 №132.

Належність позивачці трудової книжки та довідки, виданих на прізвище « ОСОБА_3 », підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , згідно з яким після розірвання шлюбу колишній дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ». Отже, розбіжність у прізвищі зумовлена його зміною внаслідок розірвання шлюбу та не спростовує факту роботи позивача у спірний період.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що спірний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу, з огляду на таке. Право особи на пенсійне забезпечення пов`язується з фактом здійснення нею трудової діяльності, а не з дотриманням роботодавцем усіх формальних вимог до оформлення трудової книжки. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу, оскільки відповідальність за правильність ведення та заповнення трудової книжки покладено безпосередньо на роботодавця, а не на працівника, який не має можливості впливати на її оформлення та не повинен нести негативних наслідків допущених роботодавцем порушень.

Крім того, на працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці. Наявність у відповідача сумнівів щодо коректності записів чи документів могла бути лише підставою для перевірки, однак не звільняла орган Пенсійного фонду від обов`язку встановити право особи на пенсію на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд враховує, що раніше видана довідка роботодавця від 23.02.2005 №68 містила розбіжність між датою наказу про звільнення та датою звільнення, на що орган Пенсійного фонду посилався в попередніх рішеннях про відмову. Разом з тим ця розбіжність усунута роботодавцем шляхом видачі виправленої довідки від 10.12.2024 №132 та надання копії наказу №60 від 20.11.1996, за змістом яких позивачку звільнено 20.11.1996 наказом від 20.11.1996 №60. Отже, зазначена розбіжність станом на час звернення позивачки із заявою від 14.11.2025 та ухвалення оскаржуваного рішення була відсутня.

Наведені висновки узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду. Так, Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 11.05.2022 у справі №120/1089/19 та від 17.09.2024 у справі №440/4164/23 сформулював правову позицію, згідно з якою на працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці, а неналежне оформлення трудової книжки з вини роботодавця не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу та позбавлення особи права на пенсійне забезпечення. Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зауважив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а, від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, у яких Верховний Суд наголосив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії; формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що період роботи позивачки з 23.06.1992 по 20.11.1996 у Сумській обласній раді Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України підтверджений належними та допустимими доказами, а тому підлягав зарахуванню до її страхового стажу. Тривалість цього періоду становить 4 роки 4 місяці 28 днів.

Оскільки страховий стаж позивачки, обчислений відповідачем, становить 18 років 11 місяців 01 день, то з урахуванням спірного періоду роботи (4 роки 4 місяці 28 днів) сукупна тривалість страхового стажу позивачки перевищує 22 роки, тобто відповідає вимозі, встановленій ч.2 ст.26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачка, будучи громадянкою України, яка досягла віку 63 роки та має необхідний страховий стаж, набула права на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV, а відмова відповідача у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу та у призначенні пенсії є протиправною. З огляду на викладене оскаржуване рішення від 21.11.2025 №262140010353 не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо дати, з якої підлягає призначенню пенсія, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення за нею.

Судом установлено, що позивачка досягла віку 63 роки 28.10.2025, а з заявою про призначення пенсії звернулася 14.11.2025, тобто у межах трьох місяців з дня досягнення відповідного віку. За таких обставин пенсія за віком підлягає призначенню з 28.10.2025.

Разом з тим суд враховує таке. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому суд не втручається у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України. Водночас у правовідносинах щодо призначення пенсійних виплат органи Пенсійного фонду не наділені дискреційними повноваженнями, оскільки зобов`язані прийняти одне з рішень (про призначення пенсії або про відмову у призначенні), яке відповідає закону, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, порушене право позивачки підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.10.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.06.1992 по 20.11.1996.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За подання цього позову позивачка сплатила судовий збір, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.11.2025 №262140010353 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.10.2025, зарахувавши до страхового стажу період роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки, виданої Громадською організацією «Сумська обласна організація Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» від 10.12.2024 №132, з 23.06.1992 до 20.11.1996.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд.10, м.Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м.Київ, 04053; ЄДРПОУ 42098368).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна