Рішення № 139024561, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/11640/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Львівській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача податковий борг до бюджету в розмірі 18180,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг, який складається із заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 17024,12 грн (у тому числі основний платіж та пеня) та з земельного податку з фізичних осіб у сумі 1156,50 грн. Наведений борг виник унаслідок несплати відповідачем узгоджених грошових зобов`язань, визначених низкою податкових повідомлень-рішень за податкові періоди 2021, 2022 та 2023 роки. Позивач наголошує, що суми податкових зобов`язань є узгодженими, у встановлені строки до бюджету не сплачені, відповідачу надіслано податкову вимогу від 02.09.2021 №0078360-1308-1310, а вжиті контролюючим органом заходи до погашення податкового боргу не призвели, у зв`язку із чим просить стягнути податковий борг у судовому порядку.

Ухвалою судді від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково. Проти стягнення податкового боргу в частині зобов`язань за 2021 рік у загальній сумі 4770,80 грн заперечив, посилаючись на те, що відповідні податкові повідомлення-рішення від 02.09.2022 не були надіслані йому контролюючим органом у строк, визначений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а з моменту їх невручення сплив строк, установлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу, унаслідок чого такий борг є безнадійним та підлягає списанню. Крім того, відповідач заперечив проти стягнення 196,51 грн за податковим повідомленням-рішенням №2085420-2415-1310 від 28.04.2023, зазначивши, що цю суму ним сплачено 15.09.2024. У решті борг у сумі 13213,31 грн відповідач визнав та зазначив про готовність його сплатити, у зв`язку із чим просив відмовити у стягненні 4967,31 грн та скоригувати суму боргу до 13213,31 грн.

Частиною 5 ст.262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області та є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і земельного податку з фізичних осіб як власник об`єктів нерухомого майна.

Згідно з довідкою про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) від 04.06.2025 №6148/5/13-01-13-08-07 станом на 03.06.2025 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 18180,62 грн, до стягнення - 18180,62 грн, у тому числі: податок на нерухоме майно - 17024,12 грн, земельний податок з фізичних осіб - 1156,50 грн.

Заявлений до стягнення податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 17024,12 грн виник унаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями (форма «Ф») від 02.09.2022 №№1193875-2415-1310, 1193878-2415-1310, 1193879-2415-1310, 1193880-2415-1310, 1193881-2415-1310, 1193882-2415-1310, 1193883-2415-1310, 1193885-2415-1310, 1193886-2415-1310 (за 2021 рік), від 17.03.2023 №№0059818-2415-1310, 0059821-2415-1310, 0059822-2415-1310, 0059823-2415-1310, 0059824-2415-1310, 0059825-2415-1310, 0059826-2415-1310, 0059827-2415-1310, 0059828-2415-1310 (за 2022 рік), від 15.02.2024 №№0981606-2415-1310, 0981607-2415-1310, 0981609-2415-1310, 0981610-2415-1310, 0981611-2415-1310, 0981612-2415-1310, 0981613-2415-1310, 0981615-2415-1310, 0981616-2415-1310 та від 26.03.2024 №1691338-2415-1310 (за 2023 рік), а також пені, нарахованої в порядку ст.129 Податкового кодексу України, у сумі 63,98 грн.

Заявлений до стягнення земельний податок з фізичних осіб у сумі 1156,50 грн виник унаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №№527700-2415-1310 від 03.08.2022, 531268-2415-1310 від 07.04.2023, 570176-2415-1310 від 13.02.2024, 2085420-2415-1310 від 28.04.2023, 6570149-2415-1310 від 07.06.2024, а також пені, нарахованої в порядку ст.129 Податкового кодексу України, у сумі 35,22 грн.

Судом установлено, що податкові повідомлення-рішення за 2021 рік, а саме №№1193875-2415-1310, 1193878-2415-1310, 1193879-2415-1310, 1193880-2415-1310, 1193881-2415-1310, 1193882-2415-1310, 1193883-2415-1310, 1193885-2415-1310, 1193886-2415-1310 від 02.09.2022 на загальну суму 4770,80 грн вручені відповідачу особисто 02.09.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи корінцями податкових повідомлень-рішень із підписом відповідача та не заперечується сторонами. Строк сплати грошових зобов`язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями - 01.11.2022, а сам податковий борг за ними виник 01.11.2022.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу від 02.09.2021 №0078360-1308-1310, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 15.09.2024 сплатив 196,51 грн з призначенням платежу « 101 Земельний податок з фізичних осіб за 09.2024», що підтверджується платіжною інструкцією від 15.09.2024, копію якої надано відповідачем.

Не погодившись частково з вимогами позивача, відповідач подав відзив, у якому визнав борг у сумі 13213,31 грн та заперечив проти стягнення 4967,31 грн (4770,80 грн - зобов`язання за 2021 рік та 196,51 грн - зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №2085420-2415-1310).

Змістом спірних правовідносин є наявність підстав для стягнення з відповідача заявленого до стягнення податкового боргу у сумі 18180,62 грн.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За приписами підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 54.1 та 54.3 ст.54 ПК України визначено підстави та порядок обчислення суми податкових зобов`язань платником податків самостійно та контролюючим органом. Відповідно до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку, є контролюючий орган.

Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.1, 95.2 ст.95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Питання предмета доказування у справах про стягнення податкового боргу неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Так, за усталеною позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 19.02.2019 у справі №807/495/17, від 03.02.2022 у справі №560/4343/19, від 14.02.2022 у справі №826/9711/17, від 11.11.2025 у справі №320/659/23, предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі №160/15166/22 сформував висновок про те, що у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Наведені висновки Верховного Суду застосовні до обставин справи, що розглядається.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для відмови у стягненні податкового боргу за 2021 рік у сумі 4770,80 грн суд зазначає таке.

Заперечуючи проти стягнення цієї частини боргу, відповідач посилається, по-перше, на те, що податкові повідомлення-рішення від 02.09.2022 не були надіслані йому у строк, установлений підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, а по-друге, на сплив строку, визначеного п.102.4 ст.102 ПК України, унаслідок чого такий борг, на переконання відповідача, є безнадійним та підлягає списанню.

Стосовно доводу про несвоєчасне надіслання податкових повідомлень-рішень суд враховує, що предметом цього спору є стягнення податкового боргу, а не перевірка правомірності нарахування грошових зобов`язань. Як зазначено вище, у межах справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань. Підпунктами 54.3, 56.1, 56.18 ПК України платнику податків надано право оскаржити рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання в адміністративному або судовому порядку. Обставини, на які покликається відповідач (недотримання строку надіслання податкового повідомлення-рішення), стосуються саме правомірності нарахування грошового зобов`язання та могли бути перевірені судом виключно у справі за позовом про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень. Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень від 02.09.2022 в адміністративному чи судовому порядку, а відтак визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими. За таких обставин доводи відповідача про несвоєчасне надіслання податкових повідомлень-рішень не є предметом дослідження у цій справі та не можуть бути підставою для відмови у стягненні податкового боргу.

Стосовно доводу про сплив строку, визначеного п.102.4 ст.102 ПК України, та безнадійність боргу суд зазначає таке.

Пунктом 101.1 ст.101 ПК України визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Відповідно до підп.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений п.102.4 ст.102 цього Кодексу.

Пунктом 102.4 ст.102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім п.59.1 ст.59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У постанові від 21.05.2024 у справі №160/15166/22 Верховний Суд сформував висновок про те, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу; в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Разом з тим, застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до обставин справи, суд встановив, що податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями від 02.09.2022 за 2021 рік виник 01.11.2022 (наступного дня після спливу граничного строку сплати грошових зобов`язань). Позивач звернувся до суду з цим позовом 10.06.2025. Отже, з дня виникнення податкового боргу (01.11.2022) до дня звернення контролюючого органу до суду (10.06.2025) сплив строк тривалістю 952 календарних дні, тобто менший за 1095 календарних днів, установлений п.102.4 ст.102 ПК України. За таких обставин підстав вважати цей борг безнадійним у розумінні підп.101.2.3 п.101.2 ст.101 та п.102.4 ст.102 ПК України немає.

Крім того, суд враховує, що перебіг строків, визначених ст.102 ПК України, у спірний період зупинявся. Так, згідно з п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинявся перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу. Крім того, згідно з п.102.9 ст.102 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З урахуванням наведеного зупинення перебігу строків давності строк, установлений п.102.4 ст.102 ПК України, на день звернення контролюючого органу до суду не сплив.

Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду. За таких обставин заперечення відповідача проти стягнення податкового боргу за 2021 рік у сумі 4770,80 грн є безпідставними, а відповідні грошові зобов`язання є узгодженими, у встановлений законом строк не сплаченими та підлягають стягненню.

Щодо доводів відповідача про сплату 196,51 грн за податковим повідомленням-рішенням №2085420-2415-1310 від 28.04.2023 суд зазначає таке.

На підтвердження сплати цієї суми відповідач надав платіжну інструкцію від 15.09.2024 про сплату 196,51 грн. Дослідивши цей доказ, суд встановив, що призначенням платежу за платіжною інструкцією від 15.09.2024 є « 101 Земельний податок з фізичних осіб за 09.2024». Водночас за даними інтегрованої картки платника податків та довідки про наявність заборгованості від 04.06.2025 №6148/5/13-01-13-08-07 грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №2085420-2415-1310 від 28.04.2023 (за 2023 рік) за відповідачем рахується як несплачене у сумі 169,35 грн, тоді як заявлений до стягнення земельний податок з фізичних осіб становить 1156,50 грн.

Суд враховує, що відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Отже, сплачена відповідачем 15.09.2024 сума 196,51 грн підлягала зарахуванню контролюючим органом у рахунок погашення податкового боргу відповідача з земельного податку згідно з черговістю його виникнення.

Матеріали справи не містять відомостей про врахування позивачем цього платежу при формуванні заявленої до стягнення суми боргу з земельного податку. За таких обставин, оскільки факт сплати відповідачем 15.09.2024 суми 196,51 грн у рахунок погашення заборгованості з земельного податку з фізичних осіб підтверджується належним доказом - платіжною інструкцією - та позивачем не спростований, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення податковий борг з земельного податку з фізичних осіб підлягає зменшенню на 196,51 грн. Відтак у стягненні податкового боргу в цій частині слід відмовити.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання є узгодженими, у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, набули статусу податкового боргу; контролюючим органом сформовано та вручено відповідачу податкову вимогу від 02.09.2021 №0078360-1308-1310; строк, установлений п.102.4 ст.102 ПК України, на день звернення до суду не сплив. Разом з тим, судом встановлено сплату відповідачем 15.09.2024 суми 196,51 грн, яка підлягала зарахуванню в рахунок погашення заборгованості з земельного податку та не була врахована позивачем при визначенні суми боргу.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу підлягають частковому задоволенню - у сумі 17984,11 грн (18180,62 грн - 196,51 грн), а у стягненні 196,51 грн слід відмовити.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

В силу приписів ч.2 ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягає.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 17984 (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 11 копійок.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна