Рішення № 139022399, 17.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 серпня 2026 р. Справа № 120/16279/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Агрономічної сільської ради (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23227)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Агрономічної сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.04.2025 №3521, яким відмовлено в переданні позивачеві в оренду земельної ділянки; зобов`язання відповідача надати позивачеві в оренду терміном на 20 років земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га, для городництва, із кадастровим номером 0520680200:01:005:0263.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 29.04.2025 відповідачем прийнято рішення №3521, яким йому відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, для відведення земельної ділянки в оренду на 20 (двадцять) років, для ведення городництва, площею 0,06 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.11.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того цією ухвалою у відповідача витребувано докази надсилання та отримання позивачем рішення №3521 від 29.04.2025.

11.12.2025 за вх.№77936/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що згідно з Планом зонування території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (зонінг) земельна ділянка, щодо якої позивачем подано заяву про її поділ, знаходиться в Зоні Ж-1.2 садибна забудова (до зони відносяться квартали перспективної садибної забудови; зона призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках), що, в свою чергу, є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Враховуючи наведене відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №120/12479/24 відповідач повторно розглянув клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років під городництво площею 0,06 га, що розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

За результатами розгляду клопотання позивача, відповідачем 29.04.2025 рішенням №3521 відмовлено у передачу земельної ділянки в оренду, адже згідно з Планом зонування території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (зонінг) слідує, що земельна ділянка, щодо якої позивачем подано заяву про її поділ, знаходиться в Зоні Ж-1.2 садибна забудова, яка призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках та не передбачено для ведення городництва, що є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також враховано висновки постійної комісії.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Ч. 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм висновується, що передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений ст. 123 ЗК України.

У свою чергу частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що підставою для відмови в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду слугувало те, що земельна ділянка, щодо якої позивачем подано клопотання, знаходиться в Зоні Ж-1.2 садибна забудова, яка призначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 3 поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках та не передбачено для ведення городництва, що є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому відповідач здійснює посилання саме на рішення Агрономічної сільської ради №106 від 18.05.2016, яким затверджено план зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

Водночас суд зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 128/2833/17, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 та постановою Верховного Суду від 27.03.2024, визнано протиправним та нечинним рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.08.2015 "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

На переконання суду, визнання в судовому порядку нечинним рішення, яким затверджено генеральний план села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, саме по собі призводить до втрати чинності рішенням цього ж органу місцевого самоврядування, яким затверджено план зонування території, оскільки план зонування території є складовою генерального плану та розробляється в складі такого генерального плану.

Тобто, з набранням законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2021 у справі № 128/2833/17, яким визнано нечинним рішення Агрономічної сільської ради від 21.08.2015 "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області", втрачає чинність і рішення Агрономічної сільської ради від 18.05.2016 № 106 "Про затвердження плану зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

Отже, на момент прийняття рішення №3521 від 29.04.2025 план зонування території не був чинним нормативним актом, а тому не міг бути правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів затвердження іншого генерального плану чи плану зонування території села Агрономічне, який би був чинним станом на дату прийняття оскаржуваного рішення. Матеріали справи не містять відомостей про наявність будь-якої іншої містобудівної документації, яка у встановленому законом порядку визначала б функціональне призначення відповідної території та могла б слугувати законною підставою для відмови позивачу.

За таких обставин, суд констатує протиправність рішення відповідача від 29.04.2025 №3521 не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, відповідно, є необґрунтованим та протиправним, отже, позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то варто наголосити, що суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання йому в оренду терміном на 20 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, для городництва, із кадастровим номером 0520680200:01:005:0263, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому такі судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 132, 139, 143, 245, 246, 255, 293, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради від 29.04.2025 №3521.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому в оренду терміном на 20 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, для городництва, із кадастровим номером 0520680200:01:005:0263, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23227, код ЄДРПОУ 04525998)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.08.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна