Ухвала суду № 139022269, 17.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

17 серпня 2026 р. Справа № 120/11173/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску цього строку, а такоє докази сплати судового збору.

10.08.2026 року позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви та заяву про поновлення процесуального строку.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на сукупність об`єктивних обставин, зокрема тривале проходження військової служби, виконання службових обов`язків в умовах воєнного стану та повномасштабної збройної агресії, наявність статусу учасника бойових дій, звільнення з військової служби 23 жовтня 2024 року, необхідність адаптації до цивільного життя та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною, батько якої продовжує проходити військову службу. Також позивач зазначає про пов`язане з проходженням служби тривале психоемоційне навантаження та необхідність відновлення після звільнення. На думку позивача, зазначені обставини об`єктивно ускладнили своєчасне звернення до суду, а після стабілізації життєвих обставин вона без невиправданого зволікання звернулася за правовою допомогою, зібрала необхідні документи та подала позов.

Щодо поданого клопотання з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд вказує наступне.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, остаточний розрахунок з нею проведено 27.04.2026, отже місячний строк звернення до суду з цим позовом обраховується з 27.04.2026. Водночас до суду позивач звернулася 16.07.2026, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Наведені позивачкою у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини самі по собі не містять конкретного обґрунтування того, яким саме чином вони об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду у межах встановленого законом строку або в розумний строк після того, як їй стало відомо про порушення її прав. Позивачем також не конкретизовано період, протягом якого такі обставини фактично унеможливлювали звернення до суду, та не наведено належного обґрунтування причин, з яких звернення до суду не могло бути здійснене раніше.

Посилання позивача на проходження військової служби, звільнення з військової служби, необхідність догляду за неповнолітньою дитиною, адаптацію до цивільного життя та загальне психоемоційне навантаження не звільняють від обов`язку довести наявність об`єктивних, непереборних обставин, які безпосередньо унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Зокрема, позивачем вказано, що після звільнення зі служби їй необхідний був тривалий час для фізичного та психологічного відновлення, однак, суд звертає увагу, що позивача звільнено зі служби ще 23.10.2024 року. Після звільнення нею вже було подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду, зокрема в справі №120/676/25 на виконання якого їй виплачено кошти у сумі 390368,43 грн та виконання якого слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».

Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Окрім того, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на поведінку скаржника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку.

Отже наведені позивачем доводи не дають суду підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку.

При цьому суд зазначає, що оцінка наведеним позивачем обставинам та доводам щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду вже надавалася в ухвалі суду від 27.07.2026 про залишення позовної заяви без руху. Зазначеною ухвалою позивачу було вказано на необхідність належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та надання доказів на підтвердження відповідних обставин.

Однак, на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2026 позивачем не усунуто вказаний недолік, оскільки повторно наведено обставини, яким суд уже надав оцінку, без зазначення конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та без надання належних доказів на їх підтвердження.

Відтак вимоги ухвали суду від 27.07.2026 у цій частині залишилися позивачем невиконаними.

Щодо посилань позивача на наявні підстави звільнення її від сплати судового збору, як учасницю бойових дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо відшкодування середнього розміру грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Враховуючи, що виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов`язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI. Тому судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 по справі № 240/934/20.

Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд в ухвалі від 22.04.2025 по справі №420/21015/23 зазначив, що ураховуючи предмет спору, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.

Разом з тим, досліджуючи питання застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», Суд дійшов висновку, що хоча указана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 200/9942/25 (ухвала від 09.03.2026).

Таким чином, враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі, а саме виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні доходжу висновку, що судовий збір за звернення з цим позовом належить сплаті на загальних підставах.

Дослідивши подану позивачкою заяву та клопотання, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 27.07.2026 про залишення позовної заяви без руху позивачкою у повному обсязі не виконано.

Частиною 2 статті 121 КАС України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на це, суд вважає необхідним продовжити строк для усунення недоліків позову, повторно запропонувавши позивачу подати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, із зазначенням підстав для поновлення строку та наданням відповідних доказів та докази сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви у справі № 120/11173/26 на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Чернюк Алла Юріївна