Ухвала суду № 139021871, 13.08.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/1670/24

Провадження № 1-кп/734/48/26

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Козелецького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження № 12023270350000434 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в:

І. Суть питання, що вирішується.

В провадженні Козелецького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 12023270350000434 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та продовжено обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернігівській слідчий ізолятор» з правом внесення застави до 22 серпня 2026 року.

За станом на 13 серпня 2026 року застава обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_9 чи іншою особою не внесена.

Відповідно до листа від ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» 31 липня 2026 року ОСОБА_8 був звільнений з під-варти під заставу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, а ОСОБА_8 продовжити обов`язки, покладені при звільненні з-під варти під заставу, в даному судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою з визначенням застави, а щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовження виконання обов`язків.

ІІ. Позиція учасників судового провадження.

1.Клопотання прокурора.

Прокурором подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання обґрунтоване тим, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: ризик переховування від суду; незаконного впливу на експертів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченим протиправного діяння, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинувачених, тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов`язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк тримання їх під вартою на шістдесят днів з визначенням застави в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурором також подано клопотання про продовження ОСОБА_8 строку виконання обов`язків, визначених раніше. В судовому засіданні прокурор повідомив, що ОСОБА_8 наразі проходить військову службу, тому обов`язку на нього слід покласти з урахуванням цього факту.

2. Позиція сторін щодо заявленого клопотання прокурора.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив суд їх задовольнити.

Адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечували проти продовження обов`язків, однак з урахуванням факту проходження військової служби ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки його підзахисний має місці соціальні зв`язки, батьків, які хворіють. Адвокат ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_7 повинен бути змінений запобіжний захід і наголоси на тому, що визначений раніше судом розмір застави є непомірним для його підзахисного. Разом з тим, адвокатом не було висловлено своє бачення стосовно розміру застави, яка повинна бути визначена ОСОБА_7 з відповідним обґрунтуванням такого розміру.

Адвокат ОСОБА_5 подав заперечення на клопотання прокурора, просив суд відмовити в його задоволенні, змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на більш м`який цілодобовий домашній арешт. У протилежному випадку призначити його визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.

ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.

ІV. Висновки та мотиви суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши подані клопотання прокурора, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їх у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.

На переконання суду, ймовірна можливість переховування обвинувачених від суду підтверджується тим, що одне з кримінальних правопорушень, у вчиненні якого вони обвинувачуються, ч. 3 ст. 307 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду. Хоча такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

На думку суду, вказана обставина є передумовою та можливістю для переховування обвинувачених з метою ухилення від кримінальної відповідальності та суду. Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкі кримінальні правопорушення у найближчій перспективі свідчить про актуальність зазначеного ризику.

При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження протиправної поведінки.

При цьому, прокурором не обґрунтовано такий ризик як можливість впливу на експертів.

З огляду на зазначене, враховуючи дані про особу обвинувачених, обставини кримінального правопорушення, суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні, є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 має бути продовжений.

Окремо слід зазначити, що враховуючи потреби кримінального провадження, які полягають у повному та неупередженому здійсненні судового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу (його зміну), не пов`язаного з триманням під вартою, про що клопотали захисники, суд не вбачає.

Даних щодо неможливості застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Вимогами ч.4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Стосовно визначення застави обвинуваченим, суд враховує наступне.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2026 року ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року про продовження обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 строку тримання під вартою, скасовано; продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 26 червня 2026 року з подальшим їх утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор»; визначено обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 суму застави в межах 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в подальшому Козелецьким районним судом Чернігівської області заставу було визначено в розмірі 450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються особи, обставини його вчинення, дані про осіб обвинувачених, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При вирішення питання стосовно можливості визначення альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , суд враховує позицію суду апеляційної інстанції та з метою дотримання принципу правової визначеності, вважає за необхідне визначити ОСОБА_7 , ОСОБА_9 суму застави в межах 450 (чотириста п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає: 450 х 3 328,00 грн = 1 497 600 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень. Враховуючи, що розмір застави визначений судом раніше, для його зменшення повинні бути підстави. Однак сторона захисту не навела вагомих аргументів для зменшення розміру застави, пославшись лише на загальні фрази про її непомірність.

В рішення Конституційного Суду України, на яке посилається сторона захисту, серед іншого, іде мова про те, що розмір застави повинен бути таким, який сприятиме особі утримуватися від будь-яких дій, які посилюватимуть ризики, передбачені КПК України. Стороною захисту не надано в межах розгляду заявлених клопотань будь-яких даних стосовно майнового стану обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (відомості про отримані раніше доходи, інформацію стосовно наявності/відсутності рухомого/нерухомого майна тощо), які давали суду можливість дійти висновків про наявність підстав для зменшення розміру застави.

Вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, визначених ОСОБА_8 суд виходить з того, що обвинувачений наразі проходить військову службу, тому перелік обов`язків повинен бути змінений з урахування виконання військового обов`язку обвинуваченим ОСОБА_8 і продовжений на строк 2 місяці.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 12 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_7 розмір застави у межах 450 (чотириста п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 497 600 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень, яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У разі сплати суми застави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з-під варти та покласти такі обов`язки:

1) прибувати до суду за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами та іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі «Чернігівській слідчий ізолятор» до 12 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_9 застави у межах 450 (чотириста п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 497 600 (один мільйон чотириста дев`яносто сім тисяч шістсот) гривень, яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

У разі сплати суми застави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з-під варти та покласти такі обов`язки:

1) прибувати до суду за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, де він зареєстрований, а саме за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами та іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії обов`язків на 60 діб, а саме:

1) прибувати до суду за викликом;

2) повідомляти прокурора та суд про зміну місця проходження військової служби або звільнення з неї;

3) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами та іншими учасниками у даному кримінальному провадженні..

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення (обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали).

Повний текст ухвали буде проголошений 17 серпня 2026 року о 13.00 год.

Суддя ОСОБА_10