Рішення № 139021161, 06.08.2026, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1120/25

Провадж.№ 2/481/170/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

при секретарі Юхименко Т.М.,

за участю відповідача 2 ОСОБА_1 ,

представника відповідача 2 Павлова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новий Буг в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа ФОП ОСОБА_3 , про витребування частини земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

25.07.2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовом до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області та ОСОБА_4 , в якому просив визнати незаконним та скасувати п.3 та п.4 Рішення Новобузької міської ради Миколаївської області від 23.07.2024 № 896 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення ділянки у власність громадянам».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03.06.1983, виданого виконавчим комітетом Новобузької міської ради, є власником житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він зареєстрований з 25.04.1984 року та постійно проживає по теперішній час. За схемою розташування будівель та споруд технічного паспорту, складеного ММБТІ станом на 2004 рік конфігурація земельної ділянки за вказаною адресою визначена у вигляді чотирикутника. Згідно первісних документів, які не змінювались до 2024 року, його право на володіння земельною ділянкою було визначено на підставі рішення членів колгоспу №1 від 20.02.1981 про виділення йому ( ОСОБА_2 ) з земель колгоспу ім. Чкалова, під забудову його домоволодіння ділянки в обсязі 0,14 га. У вересні 2024 він замовив технічну документацію із землеустрою на власне домоволодіння, після складання якої йому стало відомо, що належна йому земельна ділянка вже була предметом поділу на підставі заяви сусідки ОСОБА_1 . За результатами складання на замовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою, були змінені площа та конфігурація належної йому земельної ділянки. Зокрема, площу зменшено з 0,14 га до 0,1 га, а конфігурація з чотирикутника змінена на дев`ятикутник, а саме, пряму лінію межі, що незмінно існувала між домоволодіннями з 1981 року було вигнуто в бік його ділянки у трьох точках 4, 5, 6, через що він фактично позбавлений доступу до стін будівель на спірній межі. Вказаний проект землеустрою (поділу) ділянки був затверджений рішенням Новобузької міської ради Миколаївської області від 23.07.2024 № 896 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення ділянки у власність громадянам», про яке він дізнався в червні 2025. Поділ земельної ділянки був проведений без погодження з ним. Вважає, що його право, як користувача земельної ділянки, є порушеним, оскільки без його згоди було змінено конфігурацію межі його земельної ділянки, що фактично унеможливило безперешкодне обслуговування належних йому будівель та споруд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Уманську О.В.

Ухвалою судді Уманської О.В. від 04.08.2025 року провадження у справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

21.08.2025 на електронну адресу суду від представника відповідача Новобузької міської ради Миколаївської області Лагодієнка М.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Новобузька міська рада не є належним відповідачем по даній справі, оскільки оскаржувана земельна ділянка вже є у приватній власності ОСОБА_1 , а отже у даній ситуації міська рада має бути залучена, як третя особа. Адже оскаржуване рішення є похідним від заяви ОСОБА_1 про затвердження технічної документації на земельну ділянку, оскільки немає жодних доказів того що земельна документація є недійсною, то й скасовувати п. 3 рішення сесії міської ради від 23.07.2024 року № 896 немає підстав.

Ухвалою суду від 09.09.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Ю.В. про відвід головуючої судді Уманської О.В. у цивільній справі задоволено, як обґрунтовану. Матеріали справи передано до канцелярії суду для визначення головуючого судді у порядку визначеному ст.33 ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 року головуючим суддею з розгляду справи визначено суддю Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 17.09.2025 справу прийнято до свого провадження та призначено вказану справу в порядку загального позовного провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 13.10.2025 о 10:00 годині.

13.10.2025 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому останній просив витребувати з Новобузького ММБТІ інвентарні справи на домоволодіння, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 ; витребувати з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївськй області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 13.10.2025 клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів по справі задоволено. Витребувано: з Новобузької філії Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» інвентарні справи на домоволодіння, розташовані за адресами: АДРЕСА_2 ; з Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Миколаївській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

25.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Ю.В. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просив долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме, матеріали фотозйомки.

26.11.2025 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому останній просив витребувати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 27.11.2025 в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів по справі відмовлено. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Юрія Володимировича про долучення доказів по справі, задоволено. Поновлено строк та прийнято письмовий доказ до справи, а саме, матеріали фотозйомки від 24.11.2025.

08.12.2025 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому останній просив витребувати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 08.12.2025 клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів по справі залишено без задоволення.

09.12.2025 року від представника відповідача Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області Лагодієнка М.О. до суду надійшла заява, в якій останній просив: залучити до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_3 інженера землевпорядника.

Ухвалою суду від 11.12.2025 клопотання представника відповідача Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області Лагодієнка Максима Олександровича про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по справі задоволено. Залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 інженера землевпорядника.У зв`язку із залученням третьої особи в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.

24.12.2025 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_3 , у яких останній зазначив, що гр. ОСОБА_1 звернулась до нього як до інженера-землевпорядника, з метою розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшим зверненням для безоплатної приватизації в межах норм, передбачених ст. 118 ЗК України до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, уповноваженого передавати земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до ст. 122 ЗК України. За результатами геодезичних вимірювань встановлено, що фактична площа земельної ділянки, яка використовується замовником, становить 0,1744 га, що підтверджується матеріалами топографо-геодезичних робіт. На прохання замовника було враховано необхідність формування рівної та логічної межі із суміжною територією, якою фактично користується ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , з метою недопущення проникнень на територію користування замовника та запобігання хаотичній забудові в зоні обслуговування існуючих будівель. За результатами топографо-геодезичних робіт встановлено, що формування прямої лінії між точками 25 та 66 є неможливим, оскільки проєктна лінія перетинається з об`єктом поточного будівництва (цоколь) та є дотичною до точки 34, яка є одним із кутів житлового будинку, що перебуває у власності замовника. У зв`язку з цим було прийнято рішення сформувати межу земельної ділянки таким чином, щоб біля житлового будинку залишалась відстань, необхідна для обслуговування нерухомого майна, а штучний лінійний рубіж (цоколь) виконував функцію межового елемента між суміжними територіями. Вважає, що формування межі земельної ділянки по зовнішньому контуру стіни існуючої господарської будівлі відповідає ст. 79-1 ЗК України, узгоджується зі ст. 120 ЦК України, не суперечить вимогам будівельних норм та не порушує прав суміжних землекористувачів. Щодо погодження меж земельної ділянки пояснив, що відповідно до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» погодження меж здійснюється виключно з власниками або землекористувачами суміжних сформованих земельних ділянок. Відповідно до ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою лише після визначення її меж, присвоєння кадастрового номера та внесення відомостей до Державного земельного кадастру. На момент розроблення землевпорядної документації суміжна земельна ділянка не була сформована, кадастровий номер відсутній, відомості до Державного земельного кадастру не внесені. За таких обставин юридично не існувало об`єкта суміжної земельної ділянки та суб`єкта, з яким підлягало б погодження меж.

07.01.2026 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому останній просив долучити до матеріалів справи письмовий доказ, а саме кадастровий план виготовлений інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_5 щодо накладення земельних ділянок між домоволодіннями будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 , а також просив поновити строк для подання такого доказу.

Ухвалою суду від 05.03.2026 клопотання позивача ОСОБА_2 про долучення доказів по справі задоволено. Поновлено строк та прийнято письмовий доказ до справи, а саме, кадастровий план виготовлений інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_5 щодо накладення земельних ділянок між домоволодіннями будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 .

17.02.2026 на електронну адресу суду від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив предмет позову про визнання незаконними та скасування пункту третього та пункту четвертого рішення Новобузької міської ради Миколаївської області від 23.07.2024 року № 896 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення ділянки у власність громадянам» змінити на наступну вимогу: витребувати від ОСОБА_1 , власника земельної ділянки кадастровий номер: 4824510100:25:024:0023, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , користувача суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , частину від земельної ділянки кадастровий номер: 4824510100:25:024:0023, сформовану шляхом з`єднання між собою поворотних точок № 5 з №6 з №7 з №8 з №5; №8 з №9 з №10 з №8, координати яких, межі та дані про їх прив`язку до пунктів державної геодезичної мережі були визначені та ідентифіковані технічною документацією із землеустрою, затвердженою пунктом третім та пунктом четвертим рішення Новобузької міської ради Миколаївської області від 23 липня 2024 року № 896 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення ділянки у власність громадянам».

Ухвалою суду від 05.03.2026 року заяву позивача ОСОБА_2 про зміну предмету позову залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

19.03.2026 року від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про усунення недоліків заяви про зміну предмету позову із додатками до неї.

Згідно наказу № 40-аг від 17.03.2026 року суддя Вжещ С.І. приймала участь у тренінгу для суддів місцевих загальних судів 19.03.2026 року.

Згідно наказу № 31-аг від 25.02.2026 року суддя Вжещ С.І. перебувала у відпустці з 20.03.2026 року по 24.03.2026 року включно.

Згідно наказу № 43-аг від 23.03.2026 року суддя Вжещ С.І. приймала участь у вебінарі для суддів місцевих загальних та апеляційних судів 25.03.2026 року та 26.03.2026 року.

Згідно наказу № 44-аг від 24.03.2026 року суддя Вжещ С.І. приймала участь у тренінгу для суддів місцевих загальних судів 27.03.2026 року.

Ухвалою судді від 01.04.2026 заяву позивача ОСОБА_2 про прийняття заяви про зміну предмета позову по справі задоволено. Прийнято заяву позивача ОСОБА_2 про зміну предмета позову по справі. Ухвалено у подальшому розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Надано відповідачам строк до 13.04.2026 для подання до суду відзиву на заяву про зміну предмета позову. Надано позивачу строк до 16.04.2026 для подання відповіді на відзив відповідачів.

24.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Ю.В. до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просив долучити до матеріалів справи в якості письмового доказу, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 4824510100:25:024:0023, виготовлений 23.02.2026 інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 31.03.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Юрія Володимировича про долучення доказів по справі задоволено. Поновлено строк та прийнято письмовий доказ до справи, а саме, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 4824510100:25:024:0023, виготовлений 23.02.2026 інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3

10.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Ю.В. до суду надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову, в якому останній просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_1 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4824510100:25:024:0023, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , власником якої є остання, на користь ОСОБА_2 , посилаючись на те що позивач вважає, що частина земельної ділянки ОСОБА_1 накладається на суміжну земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні з 1981 року, що порушує його права та інтереси. Поряд із зміною предмета позову, який тепер стосується виключно ОСОБА_1 , не внесено змін щодо складу відповідачів по справі. Вважає вимоги до ОСОБА_1 безпідставними. Частиною 1 статті 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Серед матеріалів справи відсутні письмові докази, зокрема, правовстановлюючі документи, які б вказували на наявність права ОСОБА_2 на частину земельної ділянки ОСОБА_1 , яку він вимагає витребувати у останньої. Отже, права та інтереси позивача не порушено. Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується із межею земельної ділянки, встановленою під час розроблення документації із землеустрою, замовником якої є він. Проте, у відомості про встановлені межові знаки із даної документації, копія якої додана до позовної заяви, ним погоджено межі земельної ділянки згідно з кресленням, що підтверджується його підписом. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до Новобузької міської ради щодо спірної межі земельної ділянки. Так само не надано рішення даного органу місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду спору щодо межі земельної ділянки.

Ухвалою суду від 16.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 30.04.2026 о 11:00 год.

21.04.2026 від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову, в якій останній просив аргументи викладені у відзиві на змінений предмет позову відхилити, як такі, що спростовуються доданою землевпорядною документацією складеною на замовлення ОСОБА_1 ; позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі; позовні вимоги до відповідача Новобузької міської ради Миколаївської області залишити без розгляду, посилаючись на те, що предметом спору у справі є захист права володіння на певну частину земельної ділянки відведеної відповідачці рішенням міськради від 23.07.2024 № 896, що накладається на суміжну земельну ділянку, яка незмінно та безперервно перебуває у користуванні позивача з 1981 року, як нерозривна частина будинку належного позивачу на праві власності. Отже, сам по собі факт відсутності реєстрації права власності на земельну ділянку приналежну до будинку позивача, не означає відсутність підстав на захист права володіння, яке здійснюється позивачем з 1981 року відповідно до конфігурації спірної межі у вигляді прямої лінії відображеної в документах БТІ, що підтверджується фактично. З пояснень третьої особи ОСОБА_3 підтверджується факт, що під час розроблення землевпорядної документації ним було змінено конфігурацію межі з прямої лінії на вигнуту у бік позивача через неможливість формування прямої лінії, оскільки проектна лінія має точку дотику з одним із кутів (цоколем) житлового будинку, що перебуває у власності замовника ( ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим було прийнято рішення сформувати межу земельної ділянки таким чином, щоб біля житлового будинку відповідачки залишалася відстань, необхідна для обслуговування нерухомого майна, а штучний лінійний рубіж (цоколь) виконував функцію межового елемента між суміжними територіями. Крім того, у наданих поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що змінена ним конфігурація межі не погоджувалась з власником сусіднього домоволодіння ОСОБА_2 , оскільки останній не є суб`єктом, з яким підлягало б погодження меж. Поясненнями третьої особи та матеріалами землевпорядної документації, складеної на замовлення ОСОБА_1 , підтверджено можливість формування рівної та логічної межі із суміжною територією, якою фактично користується ОСОБА_2 , але цього зроблено не було, а конфігурацію прямої межі було змінено без відповідної правової підстави. Вважає, що ОСОБА_1 незаконно заволоділа спірною частиною земельної ділянки, відтак, право власності на цю частину і надалі належатиме позивачу, як дійсному володільцю, отже, він має право витребувати це майно з незаконного володіння ОСОБА_1 , за якою воно зареєстроване на праві власності без відповідної правової підстави.

29.04.2026 представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Павлов Ю.В. звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити строк для подання заперечення на відповідь ОСОБА_2 від 18.04.2026 на відзив на змінений предмет позову.

Ухвалою судді від 30.04.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Юрія Володимировича, про надання строку для подання заперечення на відповідь на відзив у справі задоволено. Надано відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали, для подання до суду заперечення.

11.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлова Ю.В. до суду надійшло заперечення на відповідь ОСОБА_2 від 18.04.2026 на відзив на змінений предмет позову, у якому останній заперечував проти прийняття судом відповіді позивача від 18.04.2026 на відзив на змінений предмет позову, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на подачу даної відповіді на відзив. Крім того, як слідує з відповіді на відзив, до даного документу додано землевпорядну документацію, складену на замовлення ОСОБА_1 , проте, у поштовому відправленні АТ «Укрпошта» № 5402900178815, яким позивач надіслав свою відповідь на відзив відповідачу 2 , такий додаток до відповіді на відзив був відсутній. Таким чином, при поданні до суду відповіді від 18.04.2026 на змінений предмет позову, позивач допустив недотримання вимог п.2 ч.5 ст.178 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив справу слухати без його участі.

Представник відповідача Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області Шевченко Ю.В. в судове засідання не з`явилась, про час ті місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву, в якій просила справу слухати без участі представника Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Павлов Ю.В., в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Третя особа ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, разом з письмовими поясненнями подав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Павлова Ю.В., вивчивши доводи позовної заяви з урахуванням заяви про зміну предмета позов, відзиву на позов, письмових пояснень третьої особи, та дослідивши додані письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03.06.1983, виданого виконавчим комітетом Новобузької міської ради, позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на цей житловий будинок зареєстроване за позивачем 04.09.2024 (а.с.111 т.2).

З технічного паспорта на вказане домоволодіння вбачається, що житловий будинок був побудований в 1983 році. Також вбачається, що технічна інвентаризація будівель в цьому домоволодінні проводилась у 2014 році, де виявлено приміщення, яке збудоване позаду житлового будинку, позначене літерою Г(сарай) з розмірами 4.15х3.3 площею 13.7 кв.м. Коли проводилась інвентаризація будівель у 2024 році, то за її результатами, приміщення позначене літерою Г вже назване гараж та його розміри стали 8х4.50 площею 36 кв.м.

Право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою за позивачем не зареєстроване, земельна ділянка не сформована та не внесена до Державного земельного кадастру, як на час пред`явлення позову так і на теперішній час.

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.1 га, за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 4824510100:25:024:0023. Вказана земельна ділянка була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 08.05.2024 (а.с.25 т.1). Право власності на цю земельну ділянку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 31.07.2024( а.с.109 т.2).

Технічна документація із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , яка виготовлена ФОП ОСОБА_3 , затверджена рішенням ХLI сесії VІІІ скликання Новобузької міської ради Миколаївської області від 23.07.2026.

На замовлення позивача ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 у вересні 2024 року була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 , відомість про встановлення межових знаків по якій надана позивачем суду . Зазначена відомість містить підпис замовника ОСОБА_2 у графі "межі земельної ділянки згідно з кресленням погоджено"( а.с.09 т.1).

Конфігурація, як земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 , так і земельної ділянки за технічною документацією, виготовленою на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 має конфігурацію багатокутника.

Іншої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 чи витягу з неї з кадастровим планом прямокутної форми , як стверджує позивач, останнім не надано.

Разом з цим позивачем ОСОБА_2 надано суду кадастровий план виготовлений інженером-землевпорядником ОСОБА_5 щодо накладання земельних ділянок в результаті зміни конфігурації межі між домоволодіннями будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 .

Нормативне обґрунтування.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до вимог ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.106 ЗК України спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).

Відповідно до статті 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Як видно з доказів наданих суду, межа між сусідніми земельними ділянками проходить по паркану та суміжним спорудам позивача та відповідача.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник внаслідок виявлення, після звернення позивача ОСОБА_2 за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж, багатокутної, замість прямої конфігурації межі між його та суміжною земельними ділянками. При цьому, площа земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 (0,1 га) відповідала встановленій площі у правовстановлюючому документі, а площа земельної ділянки позивача ( 0,1 га) також не була меншою згідно технічної документації, виготовленої ФОП ОСОБА_3 , а також кадастрового плану, виготовленого ФОП ОСОБА_6 .

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 285/1018/18 виклав правовий висновок про те, що згідно з чинними нормативно-правовими актами суд не наділений повноваженнями зі встановлення меж земельних ділянок.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зазначає, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками, а тому необхідно відрізняти позовні вимоги про встановлення та про відновлення меж земельної ділянки.

З огляду на зазначені норми матеріального права встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи щодо відновлення меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

У розглядуваній справі існує спір щодо встановлення меж земельних ділянок, при цьому межі земельної ділянки позивача відповідною технічною документацією із землеустрою не визначені.

Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У частині першій статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 791 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Отже, якщо право особи на реєстрацію земельної ділянки обмежене внаслідок вже зареєстрованої суміжної ділянки іншого власника, яка частково накладається на земельну ділянку цієї особи, то обмежене право особи може бути поновлене шляхом приведення меж належної суміжному власнику земельної ділянки у відповідність та внесення відповідних змін щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 127/29339/22,

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Землеустрій забезпечує, зокрема, отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (стаття 2 Закону України «Про землеустрій»).

За змістом приписів статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Отже, встановлення, зокрема, межових знаків земельної ділянки відбувається під час виготовлення технічної документації з землеустрою безпосередньо на місцевості, де знаходиться земельна ділянка.

Згідно зі змістом пункту 6 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки. Одним з орієнтованих вирішуваних питань, які ставляться на вирішення зазначеної експертизи, є встановлення факту порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Зазначені питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з ч.3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У висновках Верховний Суд базується на тому, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі.

Отже, для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

Звідси, належним доказом у справі, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2022 у справі № 619/2766/19, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, або за аналогією - формування однієї земельної ділянки за рахунок іншої, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд матиме можливість встановити наявність чи відсутність порушених речових прав позивача саме визначеними ним відповідачами.

Схожих за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року в справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).

Разом із тим, відповідний експертний висновок позивачем до матеріалів позову не долучено, клопотання про призначення експертизи не заявлялось.

Крім того, для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. Отже, питання, пов`язані з перевіркою обставин на предмет перетину земельних ділянок згідно з відомостями земельного кадастру віднесено законодавцем до компетенції відповідальних осіб, уповноважених на проведення судової земельно-технічної експертизи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц зазначила, що для підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у його власності, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Разом з цим, позивачем суду не надано доказів порушення його права власності на земельну ділянку суміжним власником, оскільки як вбачається з доказів, наданих ним суду, право власності на земельну ділянку позивача не зареєстровано, земельна ділянка, що належить позивачу відсутня в Державному земельному кадастрі, існує декілька варіантів меж земельної ділянки, якою він користується і на теперішній час він знаходиться на стадії формування такої земельної ділянки.

При цьому, позивач має спір з сусіднім власником земельної ділянки щодо її меж, який може бути вирішений в порядку ст.158-161 ЗК України, але, як видно з встановлених обставин ОСОБА_2 до Новобузької міської ради за вирішенням земельного спору не звертався.

Свої позовні вимоги, позивач заявив, виходячи з вже сформованої земельної ділянки відповідача. Разом з тим, позивач не довів своє право на частину земельної ділянки відповідача, яку він просить витребувати, звідси, його позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Вирішуючи позов ОСОБА_2 до Новобузької міської ради про витребування земельної ділянки, суд доходить до такого.

Як зазначалось вище, позивач, до початку розгляду справи по суті, у відповіді на відзив відповідачу 2, просив залишити його позов до Відповідача 1 без розгляду.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача можливості повторно звернутись до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням викладеного, виходячи зі стадії судового процесу, під час якої подана заява про залишення позову без розгляду, така заява, підлягає задоволенню, оскільки цим реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, який полягає у можливості позивача вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами.

Щодо вимог представника відповідача адвоката Павлова Ю.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правової допомоги адвокатом № 33 від 11.08.2025; квитанцію прибуткового касового ордера № 33/2025 від 08.12.2025 на суму 13000,00 гривень.

Позивач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в зв`язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.

Дослідивши подані, на підтвердження надання відповідачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, про задоволення заявлених витрат, тому відповідач ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13000,00 гривень, які підлягають стягненнювідповідно до вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ФОП ОСОБА_3 , про витребування частини земельної ділянки, залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області про витребування частини земельної ділянки залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Новобузька міська рада Баштанського району Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55600, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. вул. Площа Свободи 42, код ЄДРПОУ 04056598.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення виготовлений 16.08.2026 року.

Суддя С.І. Вжещ