№ 139020100, 17.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2035/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гончарук О.В, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ», м. Чернівці

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС», с. Чагор, Чернівецького району, Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання 666000,00 грн

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання у сумі 666000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.07.2026 у справі №926/2035/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання задовольнити частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» заборгованість за договором оренди обладнання у сумі 606 000 (шістсот шість тисяч) грн 00 коп. Провадження у справі № 926/2035/26 в частині позовних вимог про стягнення 60000,00 (шістдесят тисяч грн 00 коп) закрити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» судовий збір у розмірі 9990,00 грн. Повне судове рішення складено 28.07.2026.

04.08.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №3186) у якій просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 5 статті 240 Господарського кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої та третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

Згідно частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Ухвалою суду від 21.05.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У Постанові Верховного суду у справі №922/376/20 від 06.10.2020 зроблено правовий висновок про те, що «оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що заява представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн подана в межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» у справі 926/2035/26 здійснює адвокат Петренко Віталій Олександрович відповідно до ордеру на надання правничої допомоги №1102335 від 15.05.2026.

До заяви про ухвалення додаткового рішення (вх. №3186 від 04.08.2026) представником позивача долучено: рахунок №01/07/26 від 15.07.20 26 на суму 10000,00 грн; лист з найменуванням робіт за юридичні послуги 2020 року на суму 12300,00 грн; платіжну інструкцію №865 від 30.07.2026 (платник ТОВ «ТЕХНО-ІНВЕСТ», а отримувач Петренко В.О) на суму 10000,00 грн, акт виконання робіт (наданих послуг) у справі №9266/2035/2026 на суму 10000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача,

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Частиною п`ятою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Згідно з частинами першою третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За результатами дослідження поданих представником позивача доказів, оцінки вимог і заперечень сторін, з огляду на положення статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника відповідача та присудження до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтоване обставинами не співмірності таких витрат та доведене відповідними контррозрахунками, доказами, тощо, як це передбачено частинами 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 17.07.2026 вирішено виправити описку у п.4 резолютивної частини рішення Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2035/26 від 23.07.2026, у зв`язку з чим, викласти її у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» судовий збір у розмірі 9990,00 грн».

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки, визнання відповідачем позову відбулося 09.07.2026, тобто після початку розгляду справи по суті - підстави для повернення позивачу 50% судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Заяву позивача (вх. №3186 від 04.08.2026) про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (60412, Чернівецька обл, Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Приміська, буд 1а, код 32722761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (58032, Чернівецька обл, м. Черінвці, вул. Головна, буд. 246 б, код 32726326) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. З набранням додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці судове рішення складено 17.08.2026.

Суддя О.В. Гончарук