Рішення № 139019899, 10.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1374/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Базаки А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» (61001, місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 19; код ЄДРПОУ: 14070197),

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЧАНСЬКЕ» (62212, Харківська область, Богодухівський район, село Гур`їв Козачок, вулиця Зарічна, будинок 28; код ЄДРПОУ: 31742305),

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 від 13.01.2022 у загальному розмірі 2 359 965,78 грн, -

за участю представників учасників процесу:

позивача: Здоровка С.Ф.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1374/26 від 22.04.2026) до відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЧАНСЬКЕ», про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 від 13 січня 2022 року з додатковими угодами до нього: № 1 від 01 червня 2022 року і № 2 від 01 березня 2023 року у загальному розмірі 2.359.965,78 грн, з яких: 2.297.923,84 грн. заборгованість по кредиту (основній сумі кредиту, 62.041,94 грн заборгованість по процентах за користування кредитними коштами.

Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 28 319,59 грн.

27.04.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1374/26. Справу № 922/1374/26 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Повідомлено ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЧАНСЬКЕ» на його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України, про наслідки невиконання вказаного обов`язку та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (частина сьома статті 42 ГПК України).

26.05.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, надано позивачу, АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», дозвіл на подання до суду в строк до 08.06.2026 року (включно) письмових пояснень щодо клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. № 12630 від 25.05.2026), а саме: чи збільшує позивач період стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами та зазначити у поясненнях загальний період стягнення цієї заборгованості по процентах; чи збільшує позивач розмір заборгованості по процентах за користування кредитними коштами та зазначити у поясненнях загальну суму заборгованості за користування кредитними коштами; чи збільшує позивач заборгованість по тілу кредиту з 2.297.923,84 грн до 2.941.947,58 грн; правове та фактичне обґрунтування надання до суду розрахунку заборгованості станом на 01.10.2024 за наявності у матеріалах справи (доданий позивачем до позову) розрахунку заборгованості станом на 20.04.2026. Зобов`язано позивача, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ», надати до суду в строк до 08.06.2026 року (включно) докази скерування відповідачу, ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЧАНСЬКЕ», клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. № 12630 від 25.05.2026) з додатками та додаткових пояснень, дозвіл на подання яких наданий цієї ухвалою суду.

10.06.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження від 27.04.2026 відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копію в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено відповідачу засобами оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трек номер R067158203453), який повернувся на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв`язку за датою 01.05.2026 року з причиною: «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Крім того, суд зазначає, що з огляду на місцезнаходження відповідача в зоні бойових дій, а також подальшу неможливість скерування ухвал, про що свідчить акт про неможливість скерування кореспонденції, суд здійснював публікацію ухвал у цій справі на офіційному сайті суду, а також здійснював оголошення про виклик відповідача через сайт Судової влади України.

Також, суд скеровував ухвали про призначення судових засідань і на адресу засновників відповідача, місцезнаходження яких у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено у м. Харкові. Така кореспонденція, направлена на адресу засновників, поверталася до суду з причиною: «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Тобто, суд вживав всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації. Із повідомленням про зміну свого місцезнаходження чи місця перебування відповідач до суду не звертався. У зв`язку із вищевикладеним, судом скеровано ухвалу про відкриття провадження саме на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі №922/1374/26 направлена судом до зазначеного реєстру 27.04.2026 та оприлюднена 28.04.2026 року.

Виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві, а також ухвала опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень, офіційному сайті суду та Судової влади України.

Відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 18.05.2026 року (включно) не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі викладеного, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд констатує про те, що ним дотримані строки розгляду справи, з урахуванням відпустки судді.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, згідно із умовами кредитного договору № 1 від 13 січня 2022 року (надалі «Кредитний договір») укладеного між Акціонерним товариством «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЗАЧАНСЬКЕ» (Позичальник) Банк зобов`язувався відкрити Товариству відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 5 000 000,00 грн на поточні потреби на термін по 20 грудня 2022 року включно зі сплатою 15% річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредитних коштів - 30%. Товариство, як Позичальник, зобов`язувалось прийняти, належним чином використати та повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, а також сплатити відповідні проценти за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання за цим кредитним договором.

01 червня 2022 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, згідно із умовами якої було продовжено строк повернення кредитних коштів по 20 грудня 2024 року включно, зменшено процентну ставку за користування кредитом, яка після зменшення склала 7,5% річних, а при простроченні повернення кредитних коштів 15% річних, а також змінено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами.

01 березня 2023 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, згідно із умовами якої було продовжено строк повернення кредитних коштів по 28 лютого 2026 року включно, зменшено суму максимального загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, яка після зменшення склала 2 941 947,58 грн, зменшено процентну ставку за користування кредитом, яка після зменшення склала 1,0% річних, а при простроченні повернення кредитних коштів 30% річних, а також передбачено графік погашення кредиту за цим кредитним договором, а також змінено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами.

Як зазначено у позові, Банк свої зобов`язання за цим кредитним договором виконав у повному обсязі, фактично переказавши в межах відновлювальної кредитної лінії Позичальнику Товариству, за його заявою на його поточний рахунок IBAN № НОМЕР_1 , відкритий у Банку, з позичкового внутрішньобанківського рахунку Банку IBAN № НОМЕР_2 , грошові кошти у загальній сумі 2 941 947,58 грн, а саме: 22.02.2022 1 515 742,58 грн; 29.06.2022 997 000,00 грн; 28.02.2023 429 205,00 грн.

Розмір кредитних коштів, наданих Позичальнику, в межах вище вказаного кредитного договору, становить 2 941 947,58 грн. Кінцевий строк повернення кредиту 28 лютого 2026 року.

У позові зазначено, що Позичальник, у порушення передбаченого кредитним договором строку, здійснив лише часткове погашення (повернення) отриманого кредиту (основної суми кредиту), наступним чином: 08.01.2025 414 023,74 грн; 21.01.2025 230 000,00 грн, а всього частково погашено кредиту в загальній сумі 644 023,74 грн.

Як стверджує позивач, незважаючи на те, що кінцевий строк повернення ТОВ «КОЗАЧАНСЬКЕ» кредиту згідно із умовами вказаного вище кредитного договору минув ще 28 лютого 2026 року, кредитна заборгованість перед Банком по основній сумі кредиту в розмірі 2 297 923,84 грн залишається і досі не погашеною.

Крім того, пунктом 1.4 Кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця на відповідний рахунок, вказаний в пункті 1.5 цього Договору. Проценти за користування кредитом, що будуть нараховані Банком з 28 лютого 2023 року по вересень 2024 року включно Позичальник сплачує у валюті кредиту рівними частками щомісяця з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця на відповідний рахунок, вказаний в пункті 1.5 цього Договору, починаючи з жовтня 2024 року по кінцевий термін погашення кредиту 28.02.2026 включно. Проценти за користування кредитом, що будуть нараховані Банком з жовтня 2024 року по кінцевий строк повернення кредиту включно Позичальник сплачує щомісяця, що передбачено у абзаці першому цього пункту кредитного договору. При несплаті процентів в такий строк, вони вважаються простроченими з першого дня наступного календарного місяця.

У позові зазначено, що проценти, нараховані Банком частково за період з 31.12.2024 по 30.01.2025 та повністю з 31.01.2025 по 28.02.2026 у загальній сумі 62 041,94 грн, які складаються з частини нарахованих Банком за період з 28.02.2023 по 30.09.2024 і відтермінованих у сплаті умовами кредитного договору та нарахованих Банком за період з 31.01.2025 по 28.02.2026, станом на 20 квітня 2026 року не сплачені зовсім, у зв`язку з чим у Позичальника перед Банком за період з 31.01.2025 по 28.02.2026 (кінцевий термін погашення кредиту) утворилась заборгованість у цьому ж розмірі.

Позивач зазначає, що станом на 20 квітня 2026 року прострочена заборгованість Позичальника (ТОВ «КОЗАЧАНСЬКЕ») перед Банком за кредитним договором № 1 від 13 січня 2022 року з додатковими угодами: № 1 від 01 червня 2022 року і № 2 від 01 березня 2023 року складає загальну суму 2 359 965,78 грн, з них: 2 297 923,84 грн по тілу кредиту та 62 041,94 грн по частині відтермінованих процентів за користування кредитними коштами за період з 28.02.2023 по 30.09.2024 і процентів нарахованих за період з 31.01.2025 по 28.02.2026.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. У силу положень ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 1 від 13 січня 2022 року є кредитним договором, а відтак спірні правовідносини регулюються нормами глави 71 (§ 2 «Кредит») Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 1.1 Кредитного договору Банк на умовах цього Договору зобов`язується відкрити Позичальникові відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 5 000 000,00 грн. (п`ять мільйонів гривень 00 копійок) на термін по 20 (двадцяте) грудня 2022 (дві тисячі двадцять другого) року включно, на поточні потреби, зі сплатою 15% (п`ятнадцять процентів) річних за користування кредитними коштами, а при простроченому поверненні кредитних коштів 30% (тридцять процентів) річних (надалі по тексту „кредит"). Позичальник приймає, зобов`язується належним чином використати отриманий ним кредит у повному обсязі, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов`язання за цим Договором.

Пунктом 1.2. Кредитного договору врегульовано, що кредит надається за письмовою заявою Позичальника після набуття чинності цього Договору та за умови укладення відповідних договорів, вказаних в п.2.1 цього Договору, щодо забезпечення виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором. Кредит (транші) надається шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Банку, вказаного в п.1.5 цього Договору, на відповідний поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, в межах суми, зазначеної в п.1.1 цього Договору. Днем надання кредиту (траншів) вважається день перерахування Позичальнику грошових коштів на відповідний рахунок Позичальника, відкритий в Банку.

Згідно із п. 1.3. Кредитного договору погашення кредиту здійснюється Позичальником шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Позичальника на відповідний рахунок Банку, вказаний у п.1.5 цього Договору, та на інших умовах, визначених цим Договором, у такі розміри та строки: в кінці терміну. Кінцевий строк повернення кредиту 20 грудня 2022 року.

У пункті 1.4. Кредитного договору сторони врегулювали, що позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця на відповідний рахунок, вказаний в п.1.5 цього Договору. При несплаті процентів в такий строк, вони вважаються простроченими з наступного календарного місяця. Нарахування процентів за кредитом здійснюється щомісяця в останній робочий день місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця до останнього робочого дня поточного місяця, виходячи з 360 (триста шістдесяти) днів у році, за фактичний період користування кредитом. У разі порушення Позичальником умов цього Договору в частині строків сплати (повернення) траншів (частин кредиту), а також кінцевого строку повернення кредиту, Позичальник надалі сплачує Банку проценти за користування кредитом по день фактичного повернення відповідної частини або всієї суми кредиту, в порядку та виходячи з процентної ставки, що встановлені цим Договором.

01 червня 2022 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, згідно із умовами якої було продовжено строк повернення кредитних коштів по 20 грудня 2024 року включно, зменшено процентну ставку за користування кредитом, яка після зменшення склала 7,5% річних, а при простроченні повернення кредитних коштів 15% річних, а також змінено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами.

01 березня 2023 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, згідно із умовами якої було продовжено строк повернення кредитних коштів по 28 лютого 2026 року включно, зменшено суму максимального загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, яка після зменшення склала 2 941 947,58 грн, зменшено процентну ставку за користування кредитом, яка після зменшення склала 1,0% річних, а при простроченні повернення кредитних коштів 30% річних, а також передбачено графік погашення кредиту за цим кредитним договором, а також змінено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що на виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти у загальній сумі 2 941 947,58 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: випискою по позичковому внутрішньобанківському рахунку IBAN № НОМЕР_2 за період з 13.01.2022 по 20.04.2026, а також: меморіальним ордером № 5063 від 22.02.2022 на суму 1 515 742,58 грн, меморіальним ордером № 5115 від 29.06.2022 на суму 997 000,00 грн та платіжною інструкцією на переказ в національній валюті № 14474 від 28.02.2023 на суму 429 205,00 грн.

Отже, Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, що відповідачем не спростовано. Позивач належним чином підтвердив наявними у матеріалах справи доказами, що останнім було перераховано Відповідачу кошти в якості кредиту за Кредитним договором.

Натомість Позичальник взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту виконав лише частково, здійснивши погашення основної суми кредиту 08.01.2025 у розмірі 414 023,74 грн та 21.01.2025 у розмірі 230 000,00 грн, а всього на суму 644 023,74 грн, що підтверджується випискою по позичковому внутрішньобанківському рахунку IBAN № НОМЕР_3 за період з 13.01.2022 по 20.04.2026.

Кінцевий строк повернення кредиту, встановлений умовами кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.03.2023), сплив 28 лютого 2026 року, проте станом на дату звернення до суду заборгованість по основній сумі кредиту в розмірі 2 297 923,84 грн Позичальником не погашена, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Позичальником грошового зобов`язання за Відповідачем утворилася заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 62 041,94 грн, нарахованих Банком за визначений умовами кредитного договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами, суд визнає його арифметично правильним та обґрунтованим, таким, що відповідає умовам кредитного договору й вимогам чинного законодавства; відповідачем зазначений розрахунок не спростований, контррозрахунку не надано.

Враховуючи наведене, оскільки факт надання Банком кредитних коштів, а також факт неналежного виконання Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів підтверджені належними та допустимими доказами і відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1 від 13 січня 2022 року у загальному розмірі 2 359 965,78 грн, з яких 2 297 923,84 грн заборгованість по основній сумі кредиту та 62 041,94 грн заборгованість за процентами є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЧАНСЬКЕ» (62212, Харківська область, Богодухівський район, село Гур`їв Козачок, вулиця Зарічна, будинок 28; код ЄДРПОУ: 31742305) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК «ГРАНТ» (61001, місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 19; код ЄДРПОУ: 14070197; рахунок № НОМЕР_4 в АТ «БАНК «ГРАНТ» м. Харків, код банку: 351607) заборгованість за кредитним договором № 1 від 13 січня 2022 року з додатковими угодами до нього: № 1 від 01 червня 2022 року і № 2 від 01 березня 2023 року, а саме заборгованість по кредиту (основній сумі кредиту) у розмірі 2 297 923,84 грн, заборгованість по процентах за користування кредитними коштами у розмірі 62 041,94 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 28 319,59 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026.

СуддяН.А. Новікова