Рішення № 139019884, 17.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2048/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Діджитайл" (01054, м. Київ, вул. О. Кониського, 25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадеон" (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120) про стягнення 23'018,05 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Діджитайл" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадеон", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 18'252 грн, 3% річних у сумі 968,21 грн, інфляційні втрати у сумі 3797,84 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за субліцензійним договором № SLM-24/128 від 26.12.2023.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2026 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 ГПК України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив такі обставини.

26 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старлайт Діджитайл" (далі - Позивач, Ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "телерадіокомпанія Кооператор" (з 23.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вадеон") (далі - Відповідач, Субліцензіат) укладено субліцензійний договір № SLM-24/128 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Ліцензіат на умовах, визначених у Договорі, надає Субліцензіату Субліцензію, а Субліцензіат зобов`язується використовувати надану йому Субліцензію відповідно до умов Договору та додатків до нього і здійснювати оплату роялті за надання Субліцензії в порядку та на умовах визначених у Договорі та додатках до нього.

Відповідно до п. 1.1.13 Договору Субліцензія - видача Ліцензіатом Субліцензіату невиключного майнового права інтелектуальної власності на використання Програм шляхом Ретрансляції.

Відповідно до п. 2.4. Договору факт надання Субліцензії підтверджується підписанням Сторонами двостороннього акту відкриття права на Ретрансляцію, і, за умови підписання Сторонами окремого додатку до Договору, актом відкриття невиключних прав на Право Catch Up та Право Time Shifted TV.

На виконання п. 2.4. Договору, 01.01.2024 Сторони підписали Акт №1 відкриття права на Ретрансляцію, відповідно до якого Ліцензіат видав Субліцензіату Субліцензію (відкрив право) на період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2025 року (включно) на використання Програм Телеканалів (СТБ, ICTV, Новий Канал, ОЦЕ, M1, M2) шляхом Ретрансляції у Телемережі 1 у межах Території 1 за стандартами розповсюдження, визначеними у відповідному Додатку до Договору, та надав Субліцензіату доступ до сигналу, що містить Програми.

Згідно з п. 9 Додатку №1 від 26 грудня 2023 року до Договору (далі - Додаток №1) обов`язок Субліцензіата сплатити роялті виникає з моменту початку (з факту) Ретрансляції у Телемережі 1 у межах Території 1 або з дати, зазначеної в п. 2.4. Договору, залежно від того, що наступило раніше .

Факт підписання між Позивачем та Відповідачем Акту № 1 відкриття права на Ретрансляцію від 01.01.2024 підтверджує виникнення у Відповідача обов`язку сплачувати роялті відповідно до погоджених в Договорі та Додатку № 1 умов.

Відповідно до п. 4.2.9. Договору на Субліцензіата покладено обов`язок в порядку та на умовах визначених у Договорі та додатках до нього здійснювати виплату Ліцензіату роялті за надання Субліцензії.

Згідно з п. 5.1 Договору за використання Програм шляхом Ретрансляції Субліцензіат сплачує Ліцензіату суму річного роялті у розмірі, визначеному у відповідному додатку.

Відповідно до п.8 Додатку № 1 за надання Субліцензії на умовах Додатку №1 Субліцензіат сплачує Ліцензіату суму роялті у розмірі 182'520 грн, за період дії Субліцензії з 01.01.2024 по 31.12.2025, а саме:

- суму річного роялті у розмірі 91'260 грн за період дії Субліцензії з 01.01.2024 по 31.12.2024 (включно);

- суму річного роялті у розмірі 91'260,00 грн за період дії Субліцензії з 01.01.2025 по 31.12.2025.

Позивач зазначив, що у 2024 році розмір роялті змінювався. Позивач у 2024 році надав Відповідачу знижку за Договором у розмірі 3042 грн на місяць. З метою фіксації зазначеної домовленості, Позивачем була підготовлена Додаткова угода №1 від 01.01.2024, підписана та направлена Відповідачу для підписання, проте з невідомих Позивачу причин Відповідач додаткову угоду не підписав. Таким чином, загальний розмір роялті за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням знижки склав 54'756 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору виплата роялті за звітний період здійснюється Субліцензіатом на підставі, у розмірі та відповідно до Договору і додатку (додатків) до Договору шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Ліцензіата, зазначений у Договорі. Виплата роялті вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Ліцензіата.

Згідно з п. 10 Додатку № 1 до Договору виплата роялті здійснюється Субліцензіатом частинами щомісяця (Звітний період), у розмірі 1/24 суми роялті за строк дії Субліцензії з 01.01.2024 по 31.12.2025, що вказана у п. 8 Додатку № 1, не пізніше 10 числа місяця, який йде за Звітним періодом.

Згідно з п. 5.4 Договору Ліцензіат щомісячно складає рахунок (рахунки) та передає його (їх) Субліцензіату. Ліцензіат щоквартально складає Акти використання прав на Ретрансляцію та передає їх Субліцензіату. Субліцензіат зобов`язаний підписати та повернути їх Ліцензіату в строк З (три) робочих дні. У випадку якщо Акт використання прав на Ретрансляцію не буде підписано та повернуто Субліцензіатом у встановлений цим пунктом строк або до Ліцензіата не надійде мотивована відмова від його підписання, такий Акт вважатиметься погодженим та підписаним Сторонами. Не отримання рахунку або Акту використання прав на Ретрансляцію не може бути підставою (причиною) несплати роялті.

26 грудня 2023 року Позивач і Відповідач підписали Додаток №2 до Договору, (далі - Додаток №2), відповідно до якого Сторони врегулювали відносини електронного документообігу при виконанні умов Договору.

Відповідно до п. 1.1. Додатку №2 Сторони домовились, що електронний документообіг між Сторонами буде здійснюватися за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc" або через програмне забезпечення, сумісне з системою "M.E.Doc".

Відповідно до п. 1.2. Додатку №2, Електронні документи (далі - "Е-документи") - належно оформлені документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, які передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.3. Додатку №2, Сторони домовилися, що на виконання умов Договору можуть застосовуватись наступні види електронних документів:

1.3.1. Рахунок на оплату;

1.3.2. Акт використання прав на Ретрансляцію;

1.3.3. Акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 1.4.2. Додатку № 2 Сторони домовилися про те, що починаючи з 01 січня 2024 року, при виконанні умов Договору Сторони можуть здійснювати підписання зазначених в п. 1.3. Додатку документів в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень зазначених в п. 1.1. Додатку.

Відповідно до п. 1.4.3 Додатку №2 починаючи з 01 січня 2024 року, на виконання умов Договору Ліцензіат має право самостійно та на власний розсуд вирішувати у якій формі (письмовій або електронній) складати та надсилати на адресу Субліцензіата вказані у п. 1.3. Додатку документи.

Відповідно до п. 1.4.5 Додатку №2 кожна Сторона зобов`язана щоденно слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій Стороні.

Відповідно до п. 1.4.8 Додатку №2 у випадку якщо протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала отримані Е-документи з нанесеним КЕП та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання Е-документів, такі документи визнаються Сторонами як підписані, а послуги наданими. Мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим надання коментарів про обгрунтовані причини такого відхилення.

Відповідно до п. 1.4.10 Додатку №2 Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені за допомогою ПЗ, визначеного в п. ЕЕ Додатку, та підписані КЕП Сторін мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

Відповідно до п. 1.7. Додатку № 2 Субліцензіат зобов`язаний не пізніше ні за місяць до очікуваної події повідомити Ліцензіата про неможливість подальшого використання системи для обміну Е-документами. програми, тощо.

Відповідно до п. 5.4. Договору та Додатку № 2 Позивач за допомогою програмного забезпечення "M.E.Doc" відправляв Відповідачу для підписання Акти використання прав на Ретрансляцію:

- за перший квартал 2024 року №СД276 від 31.03.2024 на суму 13'689 грн;

- за другий квартал 2024 року №СД895 від 30.06.2024 на суму 13'689 грн;

- за третій квартал 2024 року №СД1416 від 30.09.2024 на суму 13'689 грн; далі - Акти використання прав на Ретрансляцію.

Факт відправлення Відповідачу Актів використання прав на Ретрансляцію підтверджується роздруківками знімків екрану комп`ютера програмного забезпечення "M.E.Doc" з відображенням інформації щодо стану підписання таких Актів.

Позивач вказує, що Відповідач підписав Акт використання прав на Ретрансляцію № СД276 від 31.03.2024, інші Акти використання прав на Ретрансляцію не підписав, мотивованої відмови від підписання таких актів Позивач Відповідачу не надав. Оригінали зазначених актів з накладеними на них кваліфікованими електронними підписами Позивача наявні у Позивача та Відповідача.

Відповідно до п.1.4.8 Додатку №2 у випадку, якщо протягом передбаченого Договором строку, Сторона-одержувач не підписала отримані Е-документи з нанесеним КЕП та не надіслала Стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання Е-документів, такі документи визнаються Сторонами як підписані, а послуги наданими. Мотивована відмова від підписання Е-документів може надсилатися через механізм відхилення Е-документа з обов`язковим надання коментарів про обгрунтовані причини такого відхилення.

Також Позивач зазначає, що Відповідач не заявляв про дострокове розірвання Договору, жодних претензій до Позивача щодо виконання останнім умов Договору від Відповідача не надходило.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі невиконання та/чи порушення Субліцензіатом умов п. 3.1., п.п. 4.2.1.-4.2.9., 4.2.13., п.п. 4.3.1.-4.3.8., п. 5.1-5.3., Розділу 9 Договору, Ліцензіат має право негайно відмовитись від Договору та/або відповідного додатку до Договору, відкликати Субліцензію, в односторонньому порядку шляхом направлення письмового попередження Субліцензіату. У такому випадку, дія Договору вважається припиненою, з дати, вказаної Ліцензіатом у відповідному повідомленні, і не потребує підписання Сторонами будь-яких документів до Договору.

Беручи до уваги невиконання Відповідачем своїх зобов`язань по сплаті роялті, що визначені зокрема п.п. 4.2.9., 5.1. Договору, Позивач скористався своїм правом про відмову від Договору відповідно до п.7.3. Договору та припинив Договір з 10.10.2024 направивши Відповідачу відповідне повідомлення. Вимоги про стягнення роялті за період з 01.10.2024 по 09.10.2024 Позивачем не заявляються.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував щомісячне роялті, що підтверджується витягом з реєстру платежів, які отримані від Відповідача на рахунок Позивача.

На період 17.06.2024 (дата отримання останнього платежу від Відповідача) Відповідачем сплачено роялті за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 (5 місяців х 4563 грн = 22'815 грн). Подальшу оплату роялті за період з 01.06.2024 по 30.09.2024 Відповідач не здійснив.

Таким чином, на дату складання позовної заяви, загальна сума основного боргу Відповідача перед Позивачем по сплаті роялті складає 18'252 грн.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір з додатками за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом, строк оплати за спірним договором є таким, що настав.

Наявність заборгованості у розмірі 18'252 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не спростовані Відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем на користь Позивача 18'252 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми винагороди (роялті) у розмірі 18'252 грн є правомірними та обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та не спростовані відповідачем, отже, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 968,21 грн та інфляційних втрат у сумі 3797,84 грн суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, є обґрунтованим, обчислення здійснено Позивачем арифметично вірно, що має наслідком задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених наданими доказами та не спростованих Відповідачем.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129-130 ГПК України слід відшкодувати за рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадеон" (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 32165379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Діджитайл" (01054, м. Київ, вул. О. Кониського, 25, код ЄДРПОУ 36123396) основну заборгованість у сумі 18'252 грн, 3% річних в сумі 968,21 грн, інфляційні витрати в сумі 3797,84 грн та 3328 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Старлайт Діджитайл" (01054, м. Київ, вул. О. Кониського, 25, код ЄДРПОУ 36123396).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вадеон" (61068, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код ЄДРПОУ 32165379).

СуддяІ.В. Трофімов