Рішення № 139019823, 12.08.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

12 серпня 2026 рокуСправа № 921/278/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Броварський завод Залізобетонних конструкцій", 07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна, 13

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-Ленд", 46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, буд. 1а.

про стягнення 7 010 037,74 грн. заборгованості за договором поставки

За участю сторін, представників:

Позивача: Лисич Юрій Володимирович, адвокат;

Відповідача: Яворський Андрій Васильович, адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Броварський завод Залізобетонних конструкцій" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-ленд" про стягнення 7 010 037,74 грн заборгованості (5 000 000 грн боргу, 804 509,69 грн пені, 961 134,38 грн інфляційних нарахувань, 244 393,67 грн 3% річних).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/278/26 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Броварський завод Залізобетонних конструкцій" задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-Ленд", м.Тернопіль, вул.Білецька, будинок 1А (код 41923921) на користь Приватного акціонерного товариства "Броварський завод залізобетонних конструкцій", Київська область, Броварський район, село Пухівка, вул. Набережна, 13 (код 01273711) 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн. основної заборгованості, 804 509 (вісімсот чотири тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 69 коп. пені, 961 134 (дев`ятсот шістдесят одну тисячу сто тридцять чотири) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 244 393 (двісті сорок чотири тисячі триста дев`яносто три) грн. 67 коп. 3% річних і 84 120 (вісімдесят чотири тисячі сто двадцять) грн. 46 коп. судових витрат.

12.03.2026 представник позивача, адвокат Лисич Ю.В. подав заяву про долучення доказів у справі №921/278/26 (вх.№6088 від 31.07.2026).

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою суду від 03.08.2026 подану представником Приватного акціонерного товариства "Броварський завод Залізобетонних конструкцій" заяву (вх.№8064 від 17.11.2025) призначено до розгляду в судовому засіданні 12.08.2026 та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Лезер-Ленд" надати письмові заперечення щодо заяви.

В судове засідання 12.08.2026 з`явився представник позивача Лисич Ю.В., водночас у нього виникли проблеми з відеозв`язком (відсутнє відеозображення).

Представник відповідача Яворський А.В. в судове засідання 12.08.2026 з`явився, щодо розгляду справи за відсутності відеозобораження у представника позивача не заперечив.

Представник Приватного акціонерного товариства "Броварський завод Залізобетонних конструкцій" Лисич Ю.В. в судовому засіданні 12.08.2025 заяву підтримав у повному обсязі. В обґрунтування заяви зазначив, що сума правової допомоги розрахована в розмірі 5% від суми позову, відповідно до п.4.1. укладеного між сторонами договору про надання професійної правничої допомоги. Відтак вважає її обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення. Також вказав, що на даний час ви трати на правову допомогу позивачем не оплачені, оскільки згідно п.4.2. Договору остання підлягає сплаті не пізніше 6 місяців з моменту проголошення рішення судом. Також зауважив, що саме така сума судових витрат була заявлена позивачем при зверненні до суду.

Відповідач у запереченнях на клопотання (заяву) від 04.08.2026 та його представник в судовому засіданні щодо поданої заяви заперечив.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем зверненні до суду з позовною заявою не було долучено копії Договору про надання професійної правничої допомоги № 07/11/2025 від 07.11.2025 року, на підставі якого позивач у подальшому заявляє вимоги про стягнення 250 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Просить суд врахувати, що у разі якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Оскільки, Договір про надання професійної правничої допомоги № 07/11/2025 був укладений ще 07.11.2025 року, тобто задовго до звернення Позивача до суду із позовною заявою, а тому на момент подання позову зазначений договір вже існував та перебував у позивача, а тому об`єктивних перешкод для його подання разом із позовною заявою не було. Більше того, подаючи зазначений договір лише 31.07.2026 року разом із клопотанням про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, Позивач не навів жодних причин його несвоєчасного подання та не звернувся до суду із заявою про поновлення процесуального строку чи визнання поважними причин неподання такого доказу у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Представник відповідача також просить суд врахувати, що до клопотання (заяви) позивача не долучено доказів які б свідчили реальне понесення відповідних витрат.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що предметом доказування у питаннях розподілу судових витрат є не лише наявність договору та акта виконаних робіт, а й належне підтвердження фактичного понесення таких витрат або існування обов`язку щодо їх сплати. Сам по собі акт приймання-передачі наданих послуг без інших підтверджуючих документів не свідчить про реальність понесених витрат.

Просить суд також звернути увагу на те, що п. 4.1 Договору, відповідно до якого гонорар Адвокатського об`єднання визначений у розмірі 10 % від суми основного боргу, що підлягає стягненню, з яких 5 % стосується представництва у суді першої інстанції, а ще 5 % - представництва у суді апеляційної інстанції у разі оскарження рішення. Таким чином, розмір винагороди поставлений у пряму залежність від результату розгляду спору та суми, що підлягає стягненню, а не від фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу чи конкретного переліку наданих послуг.

Зважаючи на дану обставину, слід вважати заявлену позивачем суму до стягнення "гонораром успіху".

Верховний Суд у постановах від 03.07.2019 року у справі № 757/20995/15-ц та від 10.07.2019 року у справі № 912/2391/16 дійшов висновку, що "гонорар успіху" не є безумовною підставою для його компенсації за рахунок іншої сторони спору, а суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат повинен оцінити їх реальність, необхідність та розумність незалежно від домовленостей між адвокатом і клієнтом.

Просить суд в задоволенні клопотання (заяви) відмовити.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як передбачено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що до закінчення судових дебатів представник позивача заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після проголошення судом рішення, а також враховуючи, що такі докази фактично подано до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" 31.07.2026, тобто до спливу встановленого процесуальним законом п`ятиденного строку, суд дійшов висновку, що відповідну заяву подано у встановлений процесуальним законом строк.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5% від основного боргу по Договору, що становить 250 000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 250 000,00 грн.

На підтвердження таких витрат ним подано до суду:

1) Копію Договору про надання професійної правничої допомоги №07/11/2025 від 07.11.2025 (надалі Договір) укладеного між Приватним акціонерним товариством "Броварський завод Залізобетонних конструкцій" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Право та справедливість", згідно із пунктом 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Як вбачається з п.2.1. укладеного Договору Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання щодо представництва інтересів клієнта в суді першої та апеляційної інстанції з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ "Лезер-Ленд" (Код ЄДРПОУ 41923921), яка виникла на підставі Договору Про виготовлення та поставку товару № 11/03-п від 11 березня 2024.

Гонорар Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги, що визначена в п. 2.1. Договору встановлюються за згодою сторін у розмірі 10 % від суми основного боргу, що підлягає стягненню, з яких 5% від суми основного боргу, за надання правничих послуг в суді першої інстанції та 5% від суми основного боргу в суді апеляційної інстанції (в разі оскарження рішення будь-якою з сторін) (п.4.1. Договору).

Гонорар Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги, що визначена в п. 2.1. Договору, за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, підлягає сплаті не пізніше 6 місяців з моменту проголошення рішення судом першої інстанції (п.4.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання.

2) Копію Акта приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №07/11/2025 від 07.11.2026, відповідно до якого Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв послуги професійної правничої допомоги вартістю 250 000,00 грн.

Позивач зазначає, що оплату вартості послуг Адвоката ще не здійснено.

П. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Разом з тим, як вже зазначалося, згідно п.4.1. Договору гонорар Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги, встановлено у розмірі 10 % від суми основного боргу, що підлягає стягненню, з яких 5% від суми основного боргу, за надання правничих послуг в суді першої інстанції та 5% від суми основного боргу в суді апеляційної інстанції (в разі оскарження рішення будь-якою з сторін) (п.4.1. Договору).

Таким чином, розмір винагороди поставлений у пряму залежність від результату розгляду спору та суми, що підлягає стягненню, а не від фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу чи конкретного переліку наданих послуг.

У зв`язку з наведеним суд розцінює дану винагороду як "Гонорар успіху".

Верховний Суд у постановах від 03.07.2019 року у справі № 757/20995/15-ц та від 10.07.2019 року у справі № 912/2391/16 дійшов висновку, що "гонорар успіху" не є безумовною підставою для його компенсації за рахунок іншої сторони спору, а суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат повинен оцінити їх реальність, необхідність та розумність незалежно від домовленостей між адвокатом і клієнтом.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові вирати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказаний вид гонорару не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг та, відповідно, не може переноситися на іншу сторону (не сторону такого договору).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Суд зазначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 123, 126, 129 ГПК України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягає розподілу між сторонами.

В свою чергу, "гонорар успіху" визначено договором про надання правничої допомоги як гонорар, який не включається у вартість надання послуг з правничої допомоги та виплачується адвокату після ухвалення судового рішення виключно у випадку позитивного вирішення справи для сторони.

Така винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні статті 123 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувавши реальність та необхідність понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу, у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача судових витрат в частині "гонорару успіху" слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 16, 20, 73-86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву залишити без задоволення.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2026 року.

Суддя Ю.О. Чопко