Рішення № 139019439, 12.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа № 914/1317/25(914/124/26)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства «Галичфарм», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед», м. Тбілісі, Грузія

про стягнення 29 262,00 дол. США, що еквівалентно 1 250 072,64 грн

у межах справи №914/1317/25

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент», м. Київ

про банкрутство: Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293)

Представники сторін:

від позивача: Танцюра В.А., Ткачук О.Р. керуючий санацією

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області 05.01.2026 надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Галичфарм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед» стягнення 29 262,00 дол. США.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.01.2026 справу №914/1317/25(914/124/26) передано судді Чорній Л.З., в провадженні якої перебуває справа №914/1317/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм».

Ухвалою суду від 14.05.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай-Девелопмент» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3, ідент. код 43715128) до Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) у розмірі 479 262 055,12 грн, з яких: 479 159 775,12 грн заборгованості (четверта черга), 102 280,00 грн судового збору та авансування грошової винагороди арбітражному керуючому (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293); введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) строком на сто сімдесят календарних днів; призначено розпорядником майна Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 113 від 04.02.2013); офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) у встановленому законодавством порядку, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 16.01.2026 справу №914/1317/25(914/124/26) за позовом Акціонерного товариства «Галичфарм» до відповідача ТОВ «Фармед» про стягнення 29 262,00 дол. США, прийнято до розгляду в межах провадження у справі №914/1317/23 про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм». Розгляд справи призначено на 20.05.2026.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 20.05.2026, розгляд справи відкладено на 12.08.2026.

У судове засідання 12.08.2026 представник позивача з`явився, просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, ухвали суду отримано Нечваль Яном Вадимовичем в його електронний кабінет в системі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного листа. 12.08.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 12.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 листопада 2022 року між АТ «Галичфарм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармед» укладено Контракт № EХР-044/22, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність Покупця на умовах, в обсягах та у порядку, передбаченому цим Контрактом, медикаменти, зокрема, але не виключно, з нанесенням на упаковку знаку для товарів «АРТЕРІУМ» / «ARTERIUM» (далі «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його згідно з цим Контрактом (п.1.1. Контракту). Позивач посилається на те, що Відповідно до умов Контракту та разових Специфікацій АТ «Галичфарм» поставлено Покупцю Товар, а саме: за специфікацією № 96 від 10.07.2025 на суму 21 000,00 дол. США; за специфікацією № 97 від 10.07.2025 на суму 8 262,00 дол. США, в порушення умов Контракту Покупець не виконав своїх зобов`язань і не здійснив оплату за поставлений Товар. Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 29 262,00 дол. США., що згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день подачі позову еквівалентно 1 250 072,64 грн.

12.08.2026 відповідач в системі «Електронний суд» сформував відзив на позовну заяву, в якому просить поновити пропушений строк на подання відзиву (продовжити строк для його подання) та відмовити в позові повністю.

У відзиві посилається на те, що у специфікаціях № 96, 97 вказано, що оплата здійснюється з відтермінуванням платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) в м. Києві. Тобто для того, щоб суд встановив наявність у ТОВ «ФАРМЕД» обов`язку здійснити оплату за вказаними специфікаціями, в матеріалах справи мають бути наявні відповідні міжнародні транспортні накладні, оскільки з датою їх складання пов`язується виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату. Як на підставу наявності у ТОВ «ФАРМЕД» обов`язку здійснити оплату, АТ «ГАЛИЧФАРМ» послалось на дві (CMR) б/н від 17.07.2025. Водночас вказані CMR заповнені англійською мовою, а бланки CMR викладені російською та англійською мовами.

Відповідач зазначає, що позивач до позовної заяви не долучив відповідних перекладів на українську мову двох CMR з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, що свідчить про неналежність та недопустимість вказаних доказів. При цьому відповідні переклади позивач подав до суду 20.05.2026. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази у справі одночасно з поданням позовної заяви. Подання доказів після спливу цього строку допускається лише у випадках, передбачених ч. 8 ст. 80 ГПК України, тобто за умови обґрунтування поважності причин неможливості подання доказу у встановлений строк, які незалежали від позивача. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Тобто з огляду на матеріали справи позивач не виконав вимоги ч. 4 ст. 80 ГПК України та не подав до суду відповідного письмового повідомлення про неможливість подання перекладу CMR одночасно з позовною заявою, не зазначив причин, з яких такий переклад не міг бути поданий у встановлений строк, та не надав доказів вчинення ним усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого перекладу до моменту подання позову. При цьому позивач, подаючи разом з позовною заявою докази, викладені іноземною мовою (CMR), не міг не знати про необхідність забезпечення їх належного перекладу на українську мову з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, оскільки такий обов`язок прямо випливає зокрема зі сталої практики Верховного Суду, зокрема постанов Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21(910/19964/23), у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17 та у постанові від 18.09.2024 у справі № 751/1620/23.

На думку відповідача, на момент подання позовної заяви позивач був обізнаний про те, що подані ним докази іноземною мовою без належного перекладу не можуть вважатися допустимими доказами у справі. Незважаючи на це, позивач не вжив своєчасних заходів для забезпечення перекладу до моменту подання позову та не повідомив суд про обставини, що перешкоджали поданню такого перекладу у встановлений законом строк, як це вимагається ч. 4 ст. 80 ГПК України. За таких обставин, подання перекладу CMR через понад чотири місяці після подання позовної заяви не може вважатися ані поданням доказу у встановлений законом строк, ані поданням доказу з поважних причин після спливу такого строку, оскільки жодних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу отримати переклад вчасно, ним не наведено, а сама необхідність такого перекладу була позивачу заздалегідь відома.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідіч зазначає, що матеріали справи не містять жодного підтвердження надсилання або надання ТОВ «Фармед» копій перекладу CMR. Відповідач вказує на те, що подані до суду переклади CMR не можуть братись судом до уваги. За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені міжнародні транспортні накладні (CMR), зі складанням яких пов`язується обрахунок строку оплати за Контрактом, яку просить стягнути позивач у цій справі. Наведене свідчить про невиконання позивачем свого обов`язку доказування, а саме, виникнення заборгованості у відповідача, що є підставою для відмови в позові.

У відзиві відповідач повідомляє, що у ТОВ «Фармед» електронний кабінет відсутній, у представника наявний.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2022 року між Акціонерним товариством Галичфарм, зареєстрованим відповідно до законодавства України (далі - АТ «Галичфарм», Продавець, Позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармед», зареєстрованим відповідно до законодавства Грузії (далі Покупець, Відповідач), було укладено Контракт № EХР-044/22 (далі - Контракт). Місце укладення Контракту м. Львів, Україна. Відповідно до п.16.3 вище згаданого Контракту сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору, а також з усіх питань, що не передбачені цим Контрактом, Сторони керуватимуться нормами міжнародного права, та нормами права країни місця укладання контракту.

Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Згідно ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України. Відповідно до п.1. ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України. Пунктом 16.2. Контракту Сторони визначили, що у разі, якщо Сторони не дійдуть згоди шляхом переговорів, то суперечка, що виникає за цим Контрактом або у зв`язку з ним, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Господарського суду м. Києва.

14 травня 2025 року Господарський суд Львівської області відкрив провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Галичфарм», ввів процедуру розпорядження майном боржника та призначив розпорядником майна АТ «Галичфарм» арбітражного керуючого Ткачука В.О. (справа №914/1317/25). Відповідно до ч. 2. ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 по справі № 50/311-б). Зокрема, у Постанові ВП ВС від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, зазначено: «…52. Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, зурахуванням особливостей, визначених цією статтею. 53. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства)… …59. Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника. 60. Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справ…».

Відповідно до умов укладеного між АТ «Галичфарм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармед» Контракту № EХР-044/22 від 23.11.2022 Продавець зобов`язується передати у власність Покупця на умовах, в обсягах та у порядку, передбаченому цим Контрактом, медикаменти, зокрема, але не виключно, з нанесенням на упаковку знаку для товарів «АРТЕРІУМ»/«ARTERIUM» (далі «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його згідно з цим Контрактом (п.1.1. Контракту).

Відповідно до п.1.2. Контракту постачання Товару відбувається на підставі Специфікацій, які підписуються уповноваженими представниками Сторін на кожну партію Товару та є невід`ємною частиною цього Контракту (далі «Специфікація»). При цьому Покупець/Одержувач не має права відмовитись від Товару, узгодженого сторонами у Специфікації. Терміни, кількість, ціни, асортимент товару та порядок оплати зазначаються у разових Специфікаціях на кожну окрему поставку Товару (п. 1.4 Контракту).

На виконання вище вказаних умов Контракту Сторонами укладено: Специфікацію №96 від 10.07.2025 року на поставку партії товару вартістю 21 000,00 дол. США (USD); Специфікацію №97 від 10.07.2025 року на поставку партії товару вартістю 8 262,00 дол. США (USD);

Відповідно до п.4.4. Контракту Товар відвантажується Перевізнику в повному обсязі, згідно разової Специфікації, погодженої з Покупцем.

Відповідно до умов Контракту та разових Специфікацій АТ «Галичфарм» поставлено Покупцю Товар: - вартістю 21 000,00 дол. США на підставі специфікації №96 від 10.07.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-96 від 10.07.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 17.07.2025 та митною електронною декларацією 25UA100380630103U3; - вартістю 8 262,00 дол. США на підставі специфікації №97 від 10.07.2025, що підтверджується інвойсом №044/22-97 від 10.07.2025, міжнародною транспортною накладною (CMR) б/н від 17.07.2025 та митною електронною декларацією

25UA100380630108U9.

Згідно п.4.3. Контракту датою поставки Товару, який відвантажується зі складу України, є дата передачі Товару Перевізнику, згідно супровідних товаротранспортних документів.

Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 17.07.2025 товар за інвойсом №044/22-96 від 10.07.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) 17.07.2025 та отримано Покупцем 31.07.2025. Відповідно до даних міжнародної транспортної накладної (CMR) б/н від 17.07.2025 р. товар за інвойсом №044/22-97 від 10.07.2025, передано перевізнику EURO CARGO GROUP LTD (ID 400088506) 17.07.2025 та отримано Покупцем 31.07.2025.

Згідно з п.5.1. Контракту оплата за Товар, що поставляється, здійснюється в доларах США на підставі рахунку Продавця та за реквізитами Продавця в такому порядку: відтермінування платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складання міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві або у м. Львові чи авіатранспортної накладної (Airwaybill) в аеропорту (у разі відвантаження Товару, країною походження якого є Україна) або від дати Акту приймання-передачі Товару у м. Тбілісі (у разі відвантаження Товару, країною походження якого є Хорватія, Італія). Аеропорт відправлення вказується в авіатранспортній накладній (Airwaybill). Конкретний термін оплати вказується у разовій Специфікації.

У колонці «Умови оплати» таблиць, наведених у специфікаціях №96 від 10.07.2025 та №97 від 10.07.2025 зазначено: «Відтермінування платежу до 170 (сто сімдесят) календарних днів від дати складення міжнародної транспортної накладної (CMR) у м. Києві».

Враховуючи наведене, Відповідач за товар, поставлений за специфікацією №96 від 10.07.2025, зобов`язаний здійснити оплату в термін до 03.01.2026; товар, поставлений за специфікацією №97 від 10.07.2025, зобов`язаний здійснити оплату в термін до 03.01.2026. Проте, в порушення умов Контракту Покупець не виконав своїх зобов`язань і не здійснив оплату за поставлений Товар.

Позивач зазначає, що відсутність оплат за поставлений товар підтверджується довідкою АТ «ОТП БАНК» №70-1-1/1098 від 28.11.2025.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач не здійснив оплати за товар поставлений за вказаними специфікаціями. Сума заборгованості за товар поставлений за специфікаціями 29 262,00 дол. доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України еквівалентно 1 250 072,64 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов`язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність; - кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності цього або пов`язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб`єктів або держави, суб`єкти, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі (1-3 абз. ст. 33 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в електронній формі, через підсистему «Електронний суд», таким чином застосуванню підлягає норма ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір в розмірі 15 000,87 грн, з врахуванням пониження відповідного розміру ставки судового збору, відповідно до норм ч. 2 ст. 129 ГПК України, слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки ухвалою суду від 16.01.2026 клопотання Акціонерного товариства «Галичфарм» про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено сплату судового збору позивачу до моменту прийняття рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед» (0112, Республіка Грузія, м. Тбілісі, район старий Тбілісі, вул. Леонідзе2Г/Табідзе 1 (ділянка 74/14) буд. 7, ідентифікаційний код 404558965) на користь Акціонерного товариства «Галичфарм» (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8, ідентифікаційний код 05800293) 29 262,00 дол. доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України еквівалентно 1 250 072,64 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед» (0112, Республіка Грузія, м. Тбілісі, район старий Тбілісі, вул. Леонідзе2Г/Табідзе 1 (ділянка 74/14) буд. 7, ідентифікаційний код 404558965) в дохід Державного бюджету України 15 000,87 грн судового збору.

Накази видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 17.08.2026.

Суддя Чорній Л.З.