Рішення № 139019430, 04.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 Справа № 914/704/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд Строй", м. Львів

про: стягнення збитків в розмірі 166 666,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд Строй" про стягнення збитків в розмірі 166 666,67 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026, справу № 914/704/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено 15.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2026, підготовче судове засідання відкладено на 12.05.2026.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/704/26 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за ініціативою суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2026, підготовче судове засідання призначено на 02.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/704/26 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.06.2026 на 13:00 год.

Проте, судове засідання, призначене на 17.06.2026 на 13:00 год. не відбулося, з незалежних від суду причин, у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області та проведенням евакуаційних заходів, що підтверджується Актом огляду приміщень та прилеглої території від 17.06.2026, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2026, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 04.08.2026.

03.08.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву про участь в судовому засіданні на 04.08.2026 на 09:20 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 21737/26 від 04.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.08.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача про участь в судовому засіданні на 04.08.2026 на 09:20 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 21737/26 від 04.08.2026 з підстав, викладених у даній ухвалі.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи відображено в ухвалах суду, що постановлені судом у даній справі.

04.08.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

04.08.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 16.03.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 04.08.2026 не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79037, місто Львів, вул.Промислова, будинок 60, кімната 1, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, а також на електронну адресу відповідача - prombudstroy@ukr.net.

Ухвали суду у даній справі також скеровувались на адресу керівника відповідача - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернуті на адресу суду з відміткою "За закінченням терміну зберігання" (долучені до матеріалів справи).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/704/26 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/704/26.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником 24.10.2024 укладено п`ять договорів будівельного підряду № 10/24/249, № 10/24/250, № 10/24/251, № 10/24/252 та № 10/24/253 на виконання робіт з капітального ремонту покрівель об`єктів позивача. Роботи прийняті сторонами за актами приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року, а їх вартість позивач оплатив повністю.

Позивач зазначає, що у зв`язку з одержанням оплати, відповідач склав і подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 17, № 18, № 19, № 20 та № 27. Однак у податковій накладній № 17 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024. У податковій накладній № 18 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024. У податковій накладній № 19 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024. У податковій накладній № 20 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024, також помилка в цифрах обсягу постачання та податку на додану вартість: ці суми разом дають 201 145,04 грн., а сума оплати, на яку мала бути складено накладна - 201 145,05 грн.

На думку позивача, помилка у даті складення податкових накладних перешкоджає ідентифікації податкового періоду здійснення господарських операцій, а тому спірні накладні не є належною підставою для формування податкового кредиту.

Позивач зазначає, що відповідач не склав належних розрахунків коригування, не анулював помилкові накладні та не зареєстрував нові податкові накладні правильною датою.

Позивач посилається на подану 17.01.2025 заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних та на індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.02.2026. За змістом цієї консультації, податкова накладна з помилковою датою не відповідає первинним документам і не надає покупцю (позивачу) права на податковий кредит до належного виправлення помилки.

Оскільки загальна вартість оплачених робіт становить 1 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ 166 666,67 грн, позивач вважає цю суму реальними збитками, яких він зазнав внаслідок неналежного виконання відповідачем встановленого податковим законодавством обов`язку. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 166 666,67 грн збитків та покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи, відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 16.03.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79037, місто Львів, вул.Промислова, будинок 60, кімната 1, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, а також на електронну адресу відповідача - prombudstroy@ukr.net.

Ухвали суду у даній справі також скеровувались на адресу керівника відповідача - Піскурьова Сергія Олександровича - пл. Домнобудівників, буд. 2, корпус 1, кв. 839, м. Кривий Ріг, 49000.

Поштові конверти, які направлялись на адресу відповідача повернуті на адресу суду з відміткою "За закінченням терміну зберігання" (долучені до матеріалів справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

24.10.2024 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" як замовником (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд Строй" як підрядником (відповідачем у справі) укладено договори будівельного підряду № 10/24/249, № 10/24/250, № 10/24/251, № 10/24/252 та № 10/24/253.

За договором № 10/24/249 відповідач зобов`язався виконати капітальний ремонт покрівлі будівлі камери переключення майданчика № 1 станції водозабору ДМП ВКГ "ДЗД" за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, 27, інв. № 280/1.

Предметом договору № 10/24/250 був капітальний ремонт покрівлі будівлі хлордозаторної майданчика № 2а ДПМ ВКГ «ДЗД» за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Павлівка, Раївська ТГ, вул. Осіння, 19, інв. № 42/1.

За договором № 10/24/251 відповідач мав виконати капітальний ремонт покрівлі будівлі прохідної майданчика № 8 ДПМ ВКГ «ДЗД» за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дмитрівка, вул. Шахтарська, 1а, інв. № 01309.

За договором № 10/24/252 відповідач зобов`язався виконати капітальний ремонт покрівлі будівлі котельної майданчика № 2а ДПМ ВКГ «ДЗД» за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Павлівка, Раївська ТГ, вул. Осіння, 19, інв. № 44.

Предметом договору № 10/24/253 був капітальний ремонт покрівлі будівлі сторожки майданчика № 5 ДПМ ВКГ «ДЗД» за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, Троїцька ТГ, комплекс будинків та споруд № 5, інв. № 01316.

Виконання робіт за кожним із договорів оформлено підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року. Заперечень щодо обсягу чи якості виконаних робіт матеріали даної справи не містять.

Факт перерахування коштів позивачем на адресу відповідача підтверджується платіжними інструкціями, які долучені позивачем до матеріалів справи, а саме: банківський платіж в розмірі 152 667,55 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3619 від 24.10.2024 на суму 152 667,55 грн; банківський платіж в розмірі 157 512,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3622 від 24.10.2024 на суму 157 512,00 грн; банківський платіж в розмірі 201 145,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3620 від 24.10.2024 на суму 201 145,05 грн; банківський платіж в розмірі 235 147,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3618 від 24.10.2024 на суму 235 147,40 грн; банківський платіж в розмірі 253 528,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3621 від 24.10.2024 на суму 253 528,00 грн. Загальна сума оплати, яка здійснена позивачем на користь відповідача становить 1 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 166 666,67 грн.

Відповідач склав і зареєстрував у ЄРПН податкові накладні № 17, № 18, № 19, № 20 та № 27 за вказаними господарськими операціями. Зі змісту накладних та первинних документів, суд встановив, що у податковій накладній № 17 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024. У податковій накладній № 18 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024. У податковій накладній № 19 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024. У податковій накладній № 20 помилка в даті складання: зазначено 02.12.2024, а має бути дата оплати - 24.10.2024, також помилка в цифрах обсягу постачання та податку на додану вартість: ці суми разом дають 201 145,04 грн., а сума оплати, на яку мала бути складено накладна - 201 145,05 грн.

17.01.2025 позивач подав заяву до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Це звернення зроблено до спливу 365-денного строку реалізації права на податковий кредит.

Позивачем отримана податкова консультація від Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.02.2026, щодо відносин з ТОВ «ПРОМБУД СТРОЙ», в якій викладені наступні тези, а саме:

1) Податкова накладна, складена з помилкою у даті її складання, не може відповідати первинним документам на підставі яких, платник формує показники податкової звітності, та заважає ідентифікувати період здійснення операції.

2) Враховуючи зазначене, покупець не має права на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, в якій допущено помилку в даті складання. При цьому, відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

3) Право на податковий кредит на підставі податкової накладної, складеної з порушенням податкового законодавства, виникає лише після виправлення помилок шляхом складання до такої податкової накладної розрахунку коригування та реєстрації його в ЄРПН, та складення податкової накладної на підставі первинних документів.

4) Враховуючи вищезазначене, право на податковий кредит на підставі податкової накладної, в якій допущено помилку в даті складання, у платника відсутнє.

На час ухвалення рішення у даній справі, доказів складення і реєстрації відповідачем документів, які б належно виправили помилкові податкові накладні та забезпечили позивачу можливість використати податковий кредит в межах установленого законом строку, матеріали даної справи не містять. Відповідач таких доказів суду не подав.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Стаття 16 ЦК України передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди як способи судового захисту. За частинами першою і другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; до збитків належать реальні втрати та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майновим правам юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа звільняється від відшкодування лише тоді, коли доведе відсутність своєї вини. Стаття 1192 ЦК України надає суду право зобов`язати винну особу відшкодувати збитки у повному обсязі.

Отже, для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати збитки необхідно встановити сукупність таких елементів: протиправну поведінку; наявність і розмір майнових втрат; причинний зв`язок між поведінкою та втратами; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність. Такий підхід узгоджується, зокрема, з постановами Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 та від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Судом встановлено, що 24.10.2024 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд Строй" як підрядником укладено договори будівельного підряду № 10/24/249, № 10/24/250, № 10/24/251, № 10/24/252 та № 10/24/253.

За договором № 10/24/249 від 24 жовтня 2024 року відповідач зобов`язався здійснити капітальний ремонт покрівлі будівлі камери переключення майданчику № 1 станції водозабору ДПМ ВКГ «ДЗД» (Позивач), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківській район, с.Воронове, вул. Дніпровська, 27, інв.№ 280/1.

Роботи відповідачем були виконані, що оформлено сторонами договору Актом приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року.

Позивачем, на виконання обов`язку Замовника, здійснено повністю оплату будівельних робіт.

За договором № 10/24/250 від 24 жовтня 2024 року відповідач зобов`язався здійснити капітальний ремонт покрівлі будівлі хлордозаторної майданчику № 2а ДПМ ВКГ «ДЗД» (Позивач), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківській район,

с.Павлівка, Раївська ТГ, вул. Осіння, 19, інв.№42/1.

Роботи відповідачем були виконані, що оформлено сторонами договору Актом приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року.

Позивачем, на виконання обов`язку Замовника, здійснено повністю оплату будівельних робіт.

За договором № 10/24/251 від 24 жовтня 2024 року Відповідач зобов`язався здійснити капітальний ремонт покрівлі будівлі прохідної майданчику № 8 ДПМ ВКГ «ДЗД» (Позивач), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківській район, с.Дмитрівка, вул. Шахтарська, буд.1а, інв.№ 01309.

Роботи Відповідачем були виконані, що оформлено сторонами договору Актом приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року.

Позивачем, на виконання обов`язку Замовника, здійснено повністю оплату будівельних робіт.

За договором № 10/24/252 від 24 жовтня 2024 року відповідач зобов`язався здійснити капітальний ремонт покрівлі будівлі котельної майданчику № 2а ДПМ ВКГ «ДЗД» (Позивач), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківській район, с.Павлівка, Раївська ТГ, вул. Осіння, 19, інв.№ 44.

Роботи відповідачем були виконані, що оформлено сторонами договору Актом приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року.

Позивачем, на виконання обов`язку Замовника, здійснено повністю оплату будівельних робіт.

За договором № 10/24/253 від 24 жовтня 2024 року відповідач зобов`язався здійснити капітальний ремонт покрівлі будівлі сторожки майданчику № 5 ДПМ ВКГ «ДЗД» (Позивач), яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, ТГ Троїцьке, Комплекс будинків та споруд № 5, інв. 01316.

Роботи відповідачем були виконані, що оформлено сторонами договору Актом приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2025 року.

Позивачем, на виконання обов`язку Замовника, здійснено повністю оплату будівельних робіт в загальній сумі 1 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 166 666,67 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи.

Чинне законодавство України передбачає, що реєстрацію податкових накладних у ЄРПН здійснює платник податку - постачальник товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, тому обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд Строй".

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.

Укладені сторонами договори будівельного підряду № 10/24/249, № 10/24/250, № 10/24/251, № 10/24/252 та № 10/24/253 підтверджують реальність господарських операцій, на виконання яких відповідач виконав будівельні роботи, а позивач сплатив їх вартість разом із ПДВ. Саме таке розмежування проведено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24: договірний штраф за порушення приписів податкового законодавства не тотожний відшкодуванню фактично завданих збитків. У цій справі позивач просить не про стягнення договірної неустойки, а про компенсацію конкретної майнової втрати.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Пункти 198.1 і 198.2 статті 198 ПК України пов`язують виникнення такого права, зокрема, з придбанням послуг та з датою події, що відбулася раніше: списанням коштів на оплату або одержанням послуг, якщо спеціальним правилом не встановлено інше.

Пункт 187.1 статті 187 ПК України визначає дату виникнення податкових зобов`язань за правилом першої події. У встановлених судом обставинах такою подією була оплата коштів позивачем 24.10.2024.

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.7 статті 201 ПК України, продавець на цю дату зобов`язаний був скласти податкову накладну на суму отриманих коштів і зареєструвати її в ЄРПН. Дата складення є обов`язковим реквізитом податкової накладної.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України покладає на продавця обов`язок в установлені строки скласти та зареєструвати податкову накладну. Помилки в обов`язкових реквізитах не позбавляють покупця права на податковий кредит лише тоді, коли вони не перешкоджають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов`язань.

Стаття 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця.

Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця, є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН у визначений Законом спосіб, через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій, є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.06.2023 року у справі №916/334/22.

У даній справі № 914/704/26, дата 02.12.2024, у податкових накладних № 17, № 18, № 19, № 20 не відповідає ані даті оплати 24.10.2024, ані первинним документам щодо першої події. Така помилка переносить операцію до іншого податкового періоду, а тому є суттєвою і перешкоджає ідентифікації періоду її здійснення. Розбіжність на одну копійку в податковій накладній № 20, додатково свідчить про невідповідність накладної документам про оплату.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що у разі виправлення помилок у податковій накладній постачальник складає розрахунок коригування. Водночас, пункт 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, не допускає виправлення безпосередньо дати складення та порядкового номера накладної. Помилкова накладна підлягає обнуленню розрахунком коригування, після чого продавець повинен скласти нову накладну правильною датою.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не підтверджені належно зареєстрованими податковими накладними суми ПДВ до податкового кредиту не відносяться. Якщо платник не включив суму ПДВ до кредиту у відповідному звітному періоді, це право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення належної податкової накладної або розрахунку коригування.

Оскільки належні податкові накладні мали бути складені 24.10.2024, можливість реалізувати податковий кредит за ними була обмежена строком, що сплив у жовтні 2025 року. Відповідач у межах цього строку помилки не усунув. На час звернення до суду та ухвалення рішення у даній справі право позивача використати відповідну суму ПДВ для зменшення податкових зобов`язань було втрачено.

Подання покупцем заяви зі скаргою на продавця, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України, саме по собі не є підставою для включення ПДВ до податкового кредиту, а лише може спричинити проведення контролюючим органом перевірки продавця. Цей висновок викладено у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 вказала, що вимога покупця зобов`язати продавця зареєструвати податкову накладну не є належним способом захисту в господарському суді, тоді як відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням продавцем податкового обов`язку, може забезпечити ефективний захист майнового інтересу покупця.

У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що можливість збільшити податковий кредит є майновим інтересом покупця, реалізація якого залежить від дій продавця. Покупець не може замість продавця скласти чи зареєструвати податкову накладну і не має дієвих засобів примусити контролюючий орган провести перевірку за поданою скаргою.

У постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22 сформульовано висновок, за яким господарський суд самостійно оцінює податкові накладні, розрахунки коригування, первинні документи та поведінку сторін; акт податкової перевірки не є єдиним допустимим доказом порушення продавцем податкового законодавства.

У вказаній постанові від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, Верховний Суд наголосив на взаємній добросовісності сторін: покупець, який виявив суттєву помилку, повинен своєчасно відреагувати, а продавець після одержання інформації про неї - невідкладно вчинити дії для належного виправлення. Якщо покупець залишається бездіяльним до втрати права на податковий кредит, наслідки такої бездіяльності не можуть бути перекладені на продавця.

Матеріали даної справи не свідчать про бездіяльність позивача. Заяву про помилки продавця подано 17.01.2025, тобто менш як через три місяці після дати, якою мали бути складені накладні, і більш як за дев`ять місяців до спливу строку використання податкового кредиту. Отже, позивач своєчасно виявив порушення та вжив передбаченого ПК України заходу реагування.

Відповідач як професійний учасник господарського обороту, платник ПДВ та особа, що сформувала спірні накладні, володів договорами, банківськими документами й актами виконаних робіт, а тому мав об`єктивну можливість зіставити дату і суму накладних з первинними документами та виправити розбіжності у межах 365-денного строку. Доказів об`єктивної неможливості такого виправлення чи відсутності вини відповідач не подав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він склав податкові накладні з обов`язковим реквізитом, який не відповідає даті виникнення податкових зобов`язань і суті та не забезпечив належного виправлення до спливу строку, протягом якого позивач міг реалізувати право на податковий кредит.

Збитками є майнова втрата позивача у сумі ПДВ, сплаченій у складі вартості робіт, але не використаній для зменшення його податкових зобов`язань. Ця втрата є реальною та остаточною, оскільки на момент вирішення спору строк реалізації податкового кредиту сплив, а належних податкових накладних у межах цього строку відповідач не зареєстрував.

Причинний зв`язок є прямим: за належного складення відповідачем податкових накладних 24.10.2024, позивач мав би законну підставу включити 166 666,67 грн ПДВ до податкового кредиту. Однак, через помилкові реквізити та їх невиправлення такої можливості він був позбавлений. Інших обставин, які незалежно від поведінки відповідача спричинили б цю втрату, судом не встановлено.

Розмір збитків підтверджується платежами на загальну суму 1 000 000,00 грн. Сума ПДВ, розрахована за ставкою 20 відсотків у складі ціни, становить 166 666,67 грн (1 000 000,00 грн х 20 / 120). Цей розрахунок відповідає податковим і первинним документам та відповідачем не спростований.

Матеріалами справи підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку виправити помилки у податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Таким чином, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Підсумовуючи все наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами доводів позовної заяви, не надав суду доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Таким чином, позивач довів вірогідними доказами протиправність поведінки відповідача, наявність збитків у заявленому розмірі та прямий причинний зв`язок. Відповідач не довів відсутності своєї вини. Сукупність необхідних елементів цивільного правопорушення наявна, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 166 666,67 грн збитків підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 166 666,67 грн., є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі.

Судові витрати.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 233 від 06.03.2026 на суму 2 662,40 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд Строй" (79037, місто Львів, вул.Промислова, будинок 60, кімната 1; код ЄДРПОУ № 43165859) на користь позивача: Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбасс» (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Воронове, вул. Дніпровська, буд 28; код ЄДРПОУ № 03564045) суму збитків в розмірі 166 666,67 грн. та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.08.2026.

Суддя Долінська О.З.