Рішення № 139019427, 10.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Справа № 914/1712/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлень сторін

справу №914/1712/26

За позовом: Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА», м. Львів

про стягнення 42 164, 69 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне підприємство «УХЛ-МАШ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» про стягнення 42 164, 69 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Сторони повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення копії ухвал в їх електронний кабінет та отримали таку 09.06.2026.

24.06.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

29.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.07.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у межах справи № 914/1723/25 уклали мирову угоду, в якій домовились, що з метою погашення заборгованості за договором поставки № 586/6/04/12-1 від 04.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» зобов`язалось сплатити Приватному акціонерному товариству «УХЛ-МАШ» 1 076 888, 02 грн заборгованості по оплаті за поставлений товар не пізніше 01.10.2025. Однак відповідач порушив грошове зобов`язання та остаточно оплатив кошти лише 08.05.2026. Тому позивач заявив до стягнення 9 310, 55 грн 3% річних та 32 854, 14 грн інфляційних втрат за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо позовних вимог та ствердив, що попри відстрочення строку погашення заборгованості такий не зміг вчасно сплатити її у повному обсязі у зв`язку відсутністю вільних обігових коштів; звернув увагу, що позивач уже звертався із позовом у справі № 914/239/26, предметом якої були також вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, однак за його ж клопотанням позов залишено без розгляду; повідомив, що мирова угода пред`являлась для її примусового виконання і з метою збереження ділових відносин між сторонами відповідач здійснив повну оплату; просив врахувати сплату позивачу на 3 000, 00 грн більше у зв`язку з неправильно зазначеною в постанові про відкриття виконавчого провадження суми штрафу та подальшим внесення змін до такої постанови; звернув увагу на 5 пункт мирової угоди, в якому сторони погодили, що позивач відмовляється від покладання на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, водночас, погодивши у пункті 8 спеціальні правові наслідки сплату штрафу та пені; вважає, що порушення строку виконання мирової угоди прямо врегульоване сторонами, а тому додаткове стягнення 3% річних та інфляційних втрат понад погоджений сторонами механізм відповідальності не відповідає змісту та меті мирової угоди.

Позивач у відповіді на відзив ствердив, що застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є встановленим законом правом позивача, яким він скористався та вимоги останнього не підпадають під правове регулювання умовами мирової угоди. Також звернув увагу, що мировою угодою сторони врегулювали спір, який виник у зв`язку з порушенням умов договору поставки №586/6/04/12-1 від 04.12.2024, а внаслідок укладання мирової угоди у відповідача виникло нове грошове зобов`язання, строк виконання якого відповідач порушив. Позивач зазначив, що розрахунки сум відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зроблені позивачем та додані до позовної заяви, не заперечені відповідачем. Окрім цього, зазначив, що правові висновки, наведені відповідачем у відзиві не є релевантними до обставин спору, а тому не мають значення для його вирішення.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач не погодився з доводами, викладеними позивачем та вважає їх такими, що не спростовують правову позицію; ствердив, що позивач ніяк не спростував ключові заперечення відповідача, натомість намагається звузити зміст мирової угоди лише до 7 пункту, ігноруючи пункти 5, 8 та 10 такої. Відповідач зазначив, що сторони не залишили питання відповідальності за порушення строку виконання мирової угоди неврегульованим, а навпаки прямо визначили спеціальний, конкретний та погоджений механізм відповідальності у пункті 8. Також відповідач звернув увагу, що позивач не заперечив факт отримання від відповідача 3 000, 00 грн, які були сплачені понад правильний розмір штрафу. Відповідач вважає, що ним належно виконано умови мирової угоди та сплачено неустойку погоджену між сторонами, тому подальше стягнення 3% річних та інфляційні втрати понад погоджений механізм відповідальності суперечить змісту мирової угоди. Також вважає безпідставними твердження, що відповідач не заперечує розрахунки, оскільки такий заперечує як правові підстави для додаткового стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, так і правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних. Відповідач зазначив, що при розрахунку 3% річних позивач некоректно визначив періоди прострочення, оскільки включив до них дні фактичного здійснення оплати: 03.10.2025, 21.10.2025, 25.11.2025 та 08.05.2026.

Обставини справи.

04 грудня 2024 року Державне підприємство «Львівський Державний завод «ЛОРТА» (надалі покупець) та Приватне акціонерне товариство «УХЛ-МАШ» (надалі постачальник) уклали договір поставки № 586/6/04/12-1, відповідно до пункту 1.2 якого постачальник зобов`язаний поставити покупцю меблі та приспособи різні, код ДК 021:2015 39150000-8 (далі- товар), за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікацій (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець проводить оплату за товар на підставі рахунка фактури на наступних умовах: підпункт 4.1.1 - 50% від суми договору, що становить 1 244 957, 25 грн не пізніше 10-ти робочих днів, наступних за днем отримання рахунка та підпункт 4.1.2 - 50% від суми договору, що становить 1 244 957, 25 грн не пізніше 10-ти робочих днів, наступних за днем з дня підписання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.3 договору строк поставки товару 60 робочих днів з дати підписання договору, тобто останнім днем поставки згідно з договором було 26.02.2025. Проте Приватне акціонерне товариство «УХЛ-МАШ» в повному обсязі здійснило поставку обумовленого договором товару на суму 2 489 914, 50 грн лише 20.05.2025.

Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» мало обов`язок здійснити оплату решти 50% відсотків суми договору (що становить 1 244 957, 25 грн) у строк не пізніше 10 робочих днів, наступних за днем з дня підписання видаткової накладної. Тобто кінцевою датою оплати було 03.06.2025, проте в порушення умов договору Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» оплати не здійснив.

30.05.2025 Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 380 956, 92 пені та штрафу за невиконання умов договору (справа №914/1723/25).

20.06.2025 Приватне акціонерне товариство «УХЛ-МАШ» звернулось з зустрічним позовом про стягнення 1 266 513, 77 грн основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В ході розгляду справи №914/1723/25 сторони уклали мирову угоду, яка затвердження судом 20.08.2025.

У пункті 7 мирової угоди сторони погодили, що з метою погашення заборгованості за договором ДП ЛДЗ ЛОРТА зобов`язується сплатити визначену у п. 6 Мирової угоди суму в розмірі 1 076 888, 02 грн заборгованості по оплаті за поставлений товар не пізніше 01 (першого) жовтня 2025 року.

Крім того, у пункті 8 сторони домовились, що в разі прострочення строку оплати, вказаного в п. 7 цієї Мирової угоди, ДП ЛДЗ ЛОРТА сплачує на користь ПрАТ УХЛ-МАШ неустойку: штраф в розмірі 7% від суми заборгованості та пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення по день фактичного розрахунку без обмеження шестимісячним строком.

Відповідач 03.10.2025 сплатив позивачу 200 000,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 9464; 21.10.2025 сплатив 200 000, 00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 9587; 25.11.2025 сплатив 240 000, 00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 9873.

Тобто несплачений залишок суми основного боргу становив 436 888, 02 грн.

04.03.2026 Приватне акціонерне товариство «УХЛ-МАШ» звернулося до органу виконання судових рішень із заявою про відкриття виконавчого провадження.

09.03.2026 відкрито виконавче провадження №80440847.

08.05.2026 відповідач перерахував позивачу 436 888, 02 грн, що підтверджено платіжною № 922.

Крім того, на виконання мирової угоди відповідач 14.05.2026 сплатив позивачу 78 382, 16 грн штрафу, що підтверджено платіжною інструкцією № 1007, та 84 880, 75 грн пені, що підтверджено платіжною інструкцією № 1008.

Однак, при проведенні перевірки правильності нарахування позивач з`ясував, що загальний розмір пені станом на 08.05.2026 мав би становити 113 278, 48 грн, в той час як фактично сплачено лише 84 880,75 грн, тобто, сума недоплати становила 28 397, 73 грн.

Листом від 21 травня 2026 року № 16/26 представник позивача запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» здійснити доплату суми пені на суму 28 397,73 грн та сплатити 3% річних та інфляційні втрати, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання на суму 42 164, 69 грн.

28.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» здійснило доплату пені на суму 28 397, 73 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1190 та відмовило у сплаті 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача 42 164,69 грн, з яких: 32 854, 14 грн інфляційні втрати та 9 310, 55 грн 3 % річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

04 грудня 2024 року сторони уклали договір поставки № 586/6/04/12-1.

В червні 2025 року сторони звернулись до Господарського суду Львівської області за захистом своїх прав.

В ході розгляду справи сторони уклали мирову угоду, яка затверджена Господарським судом Львівської області 20.08.2025.

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі, на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20).

Мировою угодою сторони врегулювали спір, який виник у зв`язку з порушенням умов договору поставки.

Сторони у мировій угоді погодили обов`язок відповідача сплатити позивачу заборгованість на суму 1 076 888, 02 грн та встановили строк виконання зобов`язання - до 01.10.2025.

Водночас відповідач не виконав умови мирової угоди у строк, який сторони погодили, тому позивач заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На спростування доводів відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне застосувати як приписи чинного законодавства, так і практику Верховного Суду.

Так, у постанові від 27.01.2026 у справі №922/4734/24 Верховний Суд виходив з того, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2026 у справі №910/14299/25, зокрема, у пункті 4.10 зазначено, що наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такі висновки викладені також у постанові від 27.01.2026 у справі №922/4734/24).

Тобто нарахувати 3% річних та інфляційні втрати кредитор має право у зв`язку з порушенням будь-якого грошового зобов`язання, а наявність судового рішення, у даному випадку, ухвали про затвердження мирової угоди не позбавляє права на отримання таких сум.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати боргу на умовах мирової угоди підтверджено також у і постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 910/12927/23 (910/3014/25).

Суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на пункти 5, 8, 10 мирової угоди, оскільки у пункті 5 щодо приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначено про відмову від таких вимог, які були нараховані у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару станом на 04.07.2025, водночас позивач у межах цієї справи нарахував 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 02.10.2025 у зв`язку з невиконанням умов мирової угоди. Погодження сторонами у пункті 8 штрафу та пені за прострочення строку оплати, зазначеного у мировій угоді, жодним чином не позбавляє позивача на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, та на відміну від неустойки, відсутня необхідність передбачати право на таке стягнення у мировій угоді, оскільки воно закріплено безпосередньо у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Щодо пункту 10 мирової угоди, то у ньому передбачено, що з моменту її підписання та у випадку належного її виконання ПрАТ «УХЛ-МАШ» не матиме жодних майнових претензій до ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» з приводу заборгованості за договором, погашення якої є предметом цієї мирової угоди. Тобто умовою відсутності претензій саме з приводу договірної заборгованості є належне виконання умов мирової угоди. Однак суд встановив, що відповідач не виконав своєчасно домовленостей, погоджених сторонами в мировій угоді, що беззаперечно надає позивачу право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставними, необґрунтованими та повністю спростовуються приписами законодавства та послідовною практикою Верховного Суду.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних.

Позивач заявив до стягнення 9 310, 55 грн 3% річних, нарахованих з 02.10.2025 і по дати сплат відповідачем, включивши в розрахунок дні оплат.

Відповідач заперечив щодо правомірності включення днів фактичних оплат в розрахунок, з посиланням на практику Верховного Суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Верховний Суд у численних постановах зазначав, що згідно з положеннями статей 253, 254 Цивільного кодексу України день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення, оскільки у цей день перебіг прострочення припиняється (постанова Верховного Суду від 04.06.2026 у справі №910/8677/25).

Тому суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності включення днів фактичних оплат в розрахунок заборгованості.

Здійснивши власний розрахунок без урахування днів оплат, суд встановив, що позивач підставно заявив до стягнення 9 058, 43 грн 3% річних. У решті заявлених до стягнення 3% річних на суму 252, 12 грн слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Позивач нарахував 32 854,14 грн інфляційних втрат за ті ж періоди, що і 3% річних.

Оскільки інфляційні втрати нараховуються за місяць, включення в періоди нарахування днів оплат не вплинуло на правильність нарахування.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 32 854,14 грн інфляційних втрат.

Щодо прохання відповідача врахувати надмірно сплачені 3 000, 00 грн, то враховуючи відсутність будь-яких заяв про зарахування такої суми, чітке призначення платежу виплата штрафу, надання оцінки переплаті та її зарахування виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 41 912, 57 грн з яких: 9 058,43 грн 3% річних та 32 854,14 грн інфляційних втрат.

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі та сплатив судовий збір на суму 3 328, 00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №3872-7527-3547-8014 від 04.06.2026.

Проте з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні процесуальних документів в електронній формі, до сплати підлягав судовий збір на суму 2 662, 40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір на суму 2 646, 48 грн слід покласти на відповідача. Решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Патона, буд. 1; ідент. код: 30162618) на користь Приватного акціонерного товариства «УХЛМАШ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 66; ідент. код: 14311749) 41 912, 57 грн, з яких: 9 058, 43 грн 3% річних, 32 854, 14 грн інфляційних втрат та 2 646, 48 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.08.2026.

Суддя Никон О.З.