Рішення № 139018934, 23.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4767/25

Провадження № 2/761/1655/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

за участі:

секретаря: Журавльова М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд:

-визнати наказ Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? (надалі по тексту - ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України?, або - відповідач) №327-Л від 31 грудня 2024 року про звільнення незаконним;

-поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації за сумісництвом в ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України?;

-стягнути з ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з ?01? січня 2025 року до дня поновлення на роботі.

В лютому 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову, в якій просив суд:

-визнати наказ ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? №327-Л від 31 грудня 2024 року про звільнення незаконним;

-визнати наказ ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? від 01 січня 2024 року № 3-Л про продовження терміну роботи за сумісництвом до 31 грудня 2024 року незаконним;

-поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації за сумісництвом в ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України?;

-стягнути з ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з ?01 січня 2025 року до дня поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював за сумісництвом (1 день на тиждень) на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації в ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? за строковими трудовими договорами: з серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року (строк дії строкового трудового договору закінчився 31 грудня 2023 року); з 01 січня 2024 року по 02 січня 2025 року (строк дії строкового трудового договору закінчився 31 грудня 2024 року).

Однак, відповідач у день закінчення строкового трудового договору (31 грудня 2024 року) не видав відповідний наказ; не ознайомив з його змістом позивача; письмово не повідомив позивачу про нараховані та виплачені суми при звільненні.

02 січня 2025 року позивач перебував на своєму робочому місці та виконував свої трудові обов`язки. Зокрема, здійснював огляд пацієнта ОСОБА_2 перед операцією та надав йому консультацію, про що зробив запис щодо стану пацієнта в Медичній карті стаціонарного хворого № 2 (форма первинної облікової документації 003/о) в Листі огляду та консультацій спеціалістами, тобто, що свідчить про подальші трудові відносини.

Ближче до обіду, 02 січня 2025 року позивача викликали у відділ кадрів, де йому було повідомлено, що він звільнений 31 грудня 2025 рок, але, наказ про звільнення перебуває ще на підписі у керівника. Лише, після 13-00 год. 02 січня 2025 року позивача було ознайомлено з наказом та станом на сьогодень не повідомлено про нараховані та виплачені суми при звільненні. Керівник відповідача видав та підписав наказ про звільнення лише 02 січня 2025 року. Станом на 02 січня 2025 року позивачу не були нараховані суми при звільненні, зокрема, за 28 календарних днів відпустки (як то вбачається з наказу №327-Л).

У своїй заяві про зміну підстав звільнення позивач зазначив, що наказом №133-Л ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? від 31 липня 2023 року його було прийнято на роботу за сумісництвом.

Із тексту даного наказу вбачається, що прийняття позивача на роботу мало місце на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк. У зв?язку з чим, він змінив підстави позову в частині тверджень, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір.

А тому, позивач зазначає, що його було прийнято на роботу за сумісництвом на умовах трудового договору, укладеного на невизначений термін.

На думку позивача, наказ про звільнення №327-Л від 31 грудня 2025 року, у зв`язку з закінченням строку трудового договору за п.2.ч.1 ст.36 КЗпП України, є неправомірним. Оскільки, сторони не укладали строкового трудового договору і така підстава припинення трудових відносин не може застосовуватись до позивача. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи роботодавця регламентовано ст. 40, ст. 41 КЗпП України і містить інші підстави для його розірвання. Його звільнення відбулося з порушенням норм КЗпП України. А тому, він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-238 від 24 лютого 2026 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2026 року до провадження судді Кондратенко О.О. передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДУ?Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДУ?Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05 травня 2026 року через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов у якому, відповідач не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню. У своєму відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі строкового трудового договору, укладеного відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП України. Закінчення строку дії трудового договору є самостійною підставою для його припинення, згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України та не потребує додаткового волевиявлення сторін. Таким чином, припинення трудових відносин відбулося у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Посилання позивача на відсутність повідомлення про звільнення не може бути підставою для визнання наказу незаконним. Трудове законодавство України не встановлює обов`язку роботодавця попереджати працівника про припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії.

31 грудня 2024 року з позивачем було проведено остаточний розрахунок відповідно до вимог статті 116 КЗпП України. Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, відсутність підстав для поновлення виключає можливість її задоволення.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , частину позовних вимог залишено без розгляду, а саме: визнати наказ ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? від 01 січня 2024 року № 3-Л про продовження терміну роботи за сумісництвом до 31 грудня 2024 року незаконним.

Позивач та його представник в судове засідання не з?явилися; подали заяву про розгляд справи за їх відсутності; на задоволенні позовних вимог наполягали у повному обсязі, а представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі, з підстав, викладених у позові та у заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; направив письмовий відзив на позов; проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору є : закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (п.2 ч.1ст.36 КЗпП України.?

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення ( п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України ).

Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, Наказом №133-Л ДУ ?Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? від 31 липня 2023 року ОСОБА_1 прийнято за сумісництвом з 01 серпня 2023 року на 0, 25 ставки посади лікар-анестезіолог дитячий відділення анестезіології та реанімації клініки, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, виходячи з окладу, згідно штатного розпису. В наказі відсутні відомості про строкове працевлаштування ОСОБА_1 .

Даний наказ було видано на підставі заяви ОСОБА_1 , яка датована 10 липня 2023 року. Із тексту даної заяви не вбачається, що зарахування ОСОБА_1 мало місце на певний період часу (строковий трудовий договір).

Наказом №3-Л ДУ ?Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? від 01 січня 2024 року, ОСОБА_1 продовжено термін роботи за сумісництвом з 01.01. по 31.12.2024 року на 0, 25 ставки посади лікар-анестезіолог дитячий відділення анестезіології та реанімації клініки, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, виходячи з окладу, згідно штатного розпису.

Підставою для видачі даного наказу слугувала заява ОСОБА_1 від 21 грудня 2023 року. З тексту заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив продовжити термін роботи за сумісництвом з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року на 0.25 ставки посади лікар-анестезіолог дитячий відділення анестезіології та реанімації клініки. В даній заяві також відображено графік роботи: четвер та п?ятниця з 09-00 год. до 13-50 год - робочий час на тиждень, всього 09 год. 50 хв..

Наказом №8-Л ДУ ?Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? від 08 січня 2024 року, ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога дитячого відділення анестезіології та реанімації клініки, працюючого за сумісництвом на 0, 25 ставки, з 10 січня 2024 року, за його згодою, перевести за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з оплатою пропорційно до відпрацьованому часу, виходячи з окладу, згідно штатного розпису 7 238, 10 грн.

Графік роботи: четвер з 09-00 год. до 13-50 год. (4 год. 50 хв.) та п?ятниця з 09-00 год. до 13-50 год. (4 год. 50 хв.): всього 9 год. 40 хв. на тиждень.

Даний наказ було видано на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 січня 2024 року, згідно якої, останній, просив перевести його за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з 10 січня 2024 року.

Як вбачається із тексту Наказу №8-Л від 08 січня 2024 року так і заяви ОСОБА_1 від 01 січня 2024 року, вони не містять посилань на строковість трудової діяльності ОСОБА_1 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з 10 січня 2024 року за сумісництвом на 0, 25 ставки.

Наказом №327-Л ДУ ?Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? від 31 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога дитячого відділення анестезіології та реанімації клініки, працюючого за сумісництвом, звільнено 31 грудня 2024 року в зв?язку з закінченням строку трудового договору за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

також зазначено, виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - за 28 календарних дні.

На зворотному боці даного наказу, наявні відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з Наказом про звільнення №237-Л - 02 січня 2025 року о 13-00 год., про що останнім здійснено рукописний запис. Також, ОСОБА_1 зазначено, що даний наказ він вважає сфальсифікованим, так як, дата його видання 02 січня 2025 року.

Підставою для видачі вищезазначеного наказу зазначено: саме закінчення строку трудового договору - 31 грудня 2024 року.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно частини третьої статті 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв?язку із закінченням строку.

У статті 43 КЗпП України передбачені випадки, у яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу проводиться за попередньою згодою виборного органу, зокрема це розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17 зазначено, що ?відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт)?.

Вищезазначене свідчить, що укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що з ОСОБА_1 було укладено саме строковий трудовий договір. Однак, з даним твердженням суд не може погодитись, так як:

Наказ №8-Л від 08 січня 2024 року про переведення ОСОБА_1 з 10 січня 2024 року, за його згодою, за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з оплатою пропорційно до відпрацьованому часу, виходячи з окладу, згідно штатного розпису 7 238, 10 грн.;

заява ОСОБА_1 від 01 січня 2024 року про переведення за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з 10 січня 2024 року - не містять інформації про строковий трудовий договір.

Застосування строковості дії трудового договору, що було передбачено в Наказі №3-Л від 01 січня 2024 року є неправомірним, так як, не стосується посади, яку обіймав ОСОБА_1 під час його звільнення.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не виявив свою волю на укладення строкового трудового договору, коли писав заяву про переведення за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з 10 січне 2024 року. Тобто, не виразив волю на припинення такого трудового договору. А тому, у роботодавця були відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача з займаної посади за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулося з порушення трудового законодавства, а тому, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.

Оскільки, звільнення ОСОБА_1 з роботи судом визнано незаконним, а тому, він підлягає поновленню за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки, з оплатою пропорційно до відпрацьованому часу, виходячи з окладу, згідно штатного розпису, 31 грудня 2024 року.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року " Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати ".

Відповідно до п.3 зазначеної Постанови - в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини

працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно довідки, виданої ДУ ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка НАМН України? від 02 січня 2025 року за № 45, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за 1 робочий день (з 09-00 год. до 13-50 год.) складає - 588, 24 грн. (листопад 2024 року (9 робочих днів) 5 000, 00 грн. + грудень 2023 року (8 робочих днів) 5 000, 00 грн.= 10 000, 00 грн.: 17 робочих днів = 588, 24 грн.)(а.с.11).

Таким чином, з урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2025 року по 23 червня 2026 року, що складає 90 588, 96 грн. ( січень 2025 року - 10 днів, лютий 2025 року - 8 днів, березень 2025 року - 8 днів, квітень 2025 року 8 днів, травень 2025 року - 10 днів, червень 2025 року - 8 днів, липень 2025 року - 9 днів, серпень 2025 року - 9 днів, вересень 2025 року - 8 днів, жовтень 2025 року - 10 днів, листопад 2025 року - 8 днів, грудень 2025 року - 8 днів, січень 2026 року - 10 днів, лютий 2026 року - 8 днів, березень 2026 року - 8 днів, квітень 2026 року - 9 днів, травень 2026 року - 9 днів, червень 2026 року - 6 днів - всього - 154 дні х 588, 24 грн. = 90 588, 96 грн. ), без утримання відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, суд допускає до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі позивача та виплати йому заробітної плати за один місяць (без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 569, 51 грн. (4 844, 80 грн. - судовий збір за дві вимоги немайнового характеру + 724, 71 грн. - судовий збір за позовну вимогу майнового характеру = 5569,51 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст. ст. 5-1, 28, 26, 40, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? (код ЄДРПОУ 02011870, місцезнаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, 3) про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України?, з 31 грудня 2024 року.

Стягнути з Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 588 (дев?яносто тисяч п?ятсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп., без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? на користь держави судовий збір у розмірі 5 569 (п?ять тисяч п?ятсот шістдесят дев?ять) грн. 51 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі за сумісництвом на 0, 25 ставки посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації клініки Державної установи ?Інститут отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка Національної академії медичних наук України? та виплатити йому заробітну плату за один місяць.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: