Рішення № 139018568, 17.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

17.08.2026 Справа № 753/13109/25

Унікальний номер 753/13109/25

Номер провадження 2/756/3789/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ Фінансова компанія «ЙЕС») через свого представника звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33284,78 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 11.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 567969655, згідно умов якого відповідач отримала кредитні кошти у сумі 6450,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 33284,78 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01.

У подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025.

Посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії № 567969655 від 11.02.2023, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а також судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.09.2025 позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

22.01.2026 позовна заява надійшла на адресу Оболонського районного суду м. Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.02.2026 представник відповідача - адвокат Каленський О.І. надіслав до суду відзив на позовну, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування поданого відзиву зазначив, що позивачем не доведено факту відсутплення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

09.02.2026 представник позивача надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 11.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 567969655, відповідно до умов позичальник отримала кредитні кошти в розмірі 6450,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

З наданих позивачем доказів вбачається, що кредитний договір укладений у вигляді електронного документа та підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5U2V5.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 567969655 від 11.02.2023 станом на 05.06.2025 складає 33284,78 грн, з яких: 6449,06 грн - заборгованість за тілом кредиту; 26835,72 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення 11.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Договору кредитної лінії № 567969655.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша - установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вказаних у реєстрі боржників.

В подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткові угоди, якими продовжено строк дії договору Договір факторингу № 28/1118-01 до 21.12.2024 (Додаткова угода № 19 від 28.11.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Додаткова угода № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Додаткова угода № 27 від 31.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Додаткова угода № 31 від 31.12.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Додаткова угода № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018).

Згідно з даними Витягу з Реєстру боржників № 228 від 09.05.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 567969655 від 11.02.2023.

10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Таліон Плюс», вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з даними Витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 567969655 від 11.02.2023.

29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з даними Витягу з Реєстру боржників від 29.05.2025 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 567969655 від 11.02.2023.

Вказані договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 567969655 від 11.02.2023.

Констатуючи даним судовим рішенням факт укладення кредитного договору, що доводиться доказами у справі, суд не може вважати доведеним факт зарахування коштів відповідачу по справі.

Пред`являючи позов про стягнення кредитної заборгованості, кредитор зобов`язаний надати належні та допустимі докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів та невиконання позичальником передбаченого договором обов`язку з їх повернення.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту перерахування кредитних коштів позичальнику позивачем надано платіжне доручення № ea47082d-c035-4f5d-bdf0-335561cc757c від 11.02.2023. Згідно платіжного доручення кредитні кошти у сумі 6450,00 грн надано отримувачу ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 567969655 від 11.02.2023.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «Універсал Банк» надав лист, в якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком не було емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 . За наданими даними картки № 4441-11ХХ-ХХХХ-2128 не вдалося визначити отримувача картки.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідач володіла або користувалася банківською карткою № НОМЕР_1 .

За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В силу вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 в справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені вище обставини, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд убачає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів та користування нею кредитними коштами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 526, 530, 610, 631, 1054, 1077 ст.ст. 9-14, 19, 23, 27, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна