Рішення № 139018153, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2026Справа № 910/5677/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 27) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНІНС" (01000, місто Київ, пр.Бажана Миколи, будинок 10) про стягнення 397 094,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2026 в системі «Електронний суд» представником Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНІНС" про стягнення штрафу за договором купівлі-продажу № 203-К-25 від 04.08.2025 у розмірі 397 094,00 грн. та була передана 14.05.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 18.05.2026 подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 25.05.2026 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 25.05.26 о 17:14 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

04.08.2025 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕлітТорг 2024» ( в подальшому перейменовано на - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОНІНС») (далі - продавець) укладено Договір № 203-К-25 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати і відвантажити ДК 021-2015: 15220000-6 Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Аргентина см, обезголовлена, 200-500г, ДСТУ 4378) (далі - Товар) в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни, визначені у Рознарядці (додаток № 1 до цього договору), а покупець забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору, а саме: Аргентина с/м, обезголовлена, 200-500г, ДСТУ 4378 у кількості 18350,0 кг, ціна за одиницю 108,20 грн, загальною сумою 1 985 470,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 1 985 470,00 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна Договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставка на умовах Договору, передачі, усі податки та збори, що сплачують або мають бути сплачені щодо поставки товару.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунок за цим Договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 90 календарних днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання та підтвердження якості товару відповідно до Протоколу випробувань продукції.

У пункті 4.3 Договору зазначено, що датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог п. 2.5 Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток №1 до цього Договору), при цьому продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 25 серпня 2025 року включно. Після закінчення строку дії Договору, який визначений п. 10.1 Договору, покупець не приймає товар. Оплата за такий товар не здійснюється.

За умовами п. 5.2 Договору продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2010) за адресами, що вказані у Рознарядці (Додаток №1 до цього Договору).

У пункті 5.6 Договору зазначено, що моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця Територіальному уповноваженому представнику покупця.

Підпунктом 6.2.4 п. 6.2Договору покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір у разі, якщо станом на 26 серпня 2025 року поставлено менше 50 % загального обсягу закупівлі, повідомивши про це продавця не менше ніж за 3 (три) календарних дні до розірвання договору. При цьому, у разі дострокового в односторонньому порядку розірвання покупцем Договору, продавець не звільняється від відповідальності, визначеної розділом 7 Договору.

Пунктом 6.3.2 Договору передбачено, що продавець зобов`язаний забезпечити своєчасну поставку товару у відповідному обсязі за адресою згідно з Рознарядкою (Додаток 1 до цього Договору).

У п. 7.1 Договору вказано, що:

- поставкою товару вважається, що продавець поставив покупцю в обумовлений в Договорі термін товар, в обсязі та за цінами, що передбачено умовами цього Договору;

- недопоставка товару вважається не поставка продавцем загального обсягу товару або його частини, який визначено цим Договором, під час строку дії Договору або у випадку розірвання Договору з підстав, визначених п. 6.2.4 Договору, або відмова продавця здійснити поставку товару;

- порушенням строків поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів, визначених в Договорі.

Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому Договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.

Пунктом 10.1 Договору встановлено строк його дії до 25.09.2025 року включно.

Пунктами 11.2., 11.4. Договору передбачено, що під час укладання договору продавець надає покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5 % ціни цього договору у сумі 99273,50 грн шляхом перерахування коштів на рахунок покупця або у вигляді страхової або банківської гарантії (далі - гарантія).

У разі внесення продавцем забезпечення виконання договору у вигляді гарантії, забезпечення виконання умов договору надається продавцем у формі електронної гарантії у вигляді електронного документа, скріпленого КЕП (кваліфікованим електронним підписом) особи, уповноваженої на підписання електронної гарантії, або у вигляді оригіналу гарантії в паперовій формі.

Гарантія має бути безумовною (повинна свідчити про безумовний обов`язок банку/страховика сплатити на користь покупця суму забезпечення виконання договору при виникненні обставин, вказаних у розділі 7 договору).

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що штрафні санкції нараховані відповідно до п. 7.3. Договору частково стягнуті із забезпечення виконання Договору у сумі 99 273,50 гривень.

Відповідно до пункту 5.1. договору Генеральною дирекцією ДКВС України було видано рознарядку на поставку Аргентина с/м, обезголовлена, 200-500г, ДСТУ 4378 у кількості 18350,0 кг, що є додатком № 1 до договору.

Позивач зазначає, що станом на 02.09.2025 за договором продавцем не здійснено постачання товару в повному обсязі, зокрема, продавець не здійснив поставку товару, тому непоставка товару по договору становить 18350,00 кг.

Листом Генеральної дирекції ДКВС України від 02.09.2025 відповідачу було повідомлено про дострокове розірвання договору з 08.09.2025. Також позивачем було зазначено, що таке розірвання договору не звільняє його від відповідальності, визначеної розділом 7 договору.

У подальшому, Генеральна дирекція ДКВС України звернулась до відповідача з листом-претензією від 19.09.2025 №ГД ДКВС-3771/3 ГД/2025 про сплату штрафних санкцій за недопоставку товару, у якому зазначила, що у зв`язку з неналежним виконанням відповдіачем договірних зобов`язань, Генеральною дирекцією ДКВС України нараховано штраф згідно з п. 7.3 договору у розмірі 496367,50 грн, який необхідно перерахувати у добровільному порядку у строк до 03.10.2025 року за вказаними реквізитами, у випадку не перерахування зазначених штрафних санкцій, Генеральною дирекцією ДКВС України буде стягнуто штраф з суми забезпечення виконання договору, у порядку, передбаченому пунктом 11.7. договору.

Однак, вказана претензія не була задоволена, в результаті чого Генеральною дирекцією ДКВС України було стягнуто штраф з суми забезпечення договору у сумі 99 273,50 грн про що було зазначено позивачем у позовній заяві.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено всієї кількості товару, обумовленого договором, у зв`язку з чим має сплатити штраф у розмірі 397094,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 11, 202, 655, 662, 692, Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕлітТорг 2024» ( в подальшому перейменовано на - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОНІНС») взяло на себе зобов`язання за Договором з поставки Державній установі "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" Аргентину с/м, обезголовлена, 200-500г, ДСТУ 4378 у кількості 18350,0 кг, загальною вартістю 1 985 470,00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток №1 до цього Договору), при цьому продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 25 серпня 2025 року включно.

Отже, відповідач повинен був поставити на вказані Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" адреси товар загальною вартістю 1 985 470,00 грн до 25 серпня 2025 року.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕлітТорг 2024» ( в подальшому перейменовано на - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОНІНС») не виконано своїх зобов`язань з поставки товарів за Договором.

За приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України)

Доказів поставки (в тому числі часткової) відповідачем позивачу Аргентину с/м, обезголовлена, 200-500г, ДСТУ 4378 у кількості 18350,0 кг на загальну суму 1 985 470,00 грн, в тому числі з порушенням строку поставки, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено свої зобов`язання за Договором та не було виконано обов`язку із передання Державній установі "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" спірних товарів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому Договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.

За умовами п. 7.1 Договору недопоставка товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини, який визначено цим Договором, під час строку дії Договору або у випадку розірвання Договору з підстав, визначених п. 6.2.4 Договору, або відмова продавця здійснити поставку товару.

Оскільки відповідачем не було виконано свого обов`язку з поставки товару на суму 1 985 470,00 грн, то є правомірним застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлітТорг 2024» ( в подальшому перейменовано на - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОНІНС») передбаченого п. 7.3 Договору штрафу, що складає 397094,00 грн (18 350,00 кг * 108,20 *25% = 496 367,50 грн- 99 273,50 (забезпечення виконання у розмірі 5 % ціни договору)).

Позивач стверджує, а у суду відсутні підстави для сумнівів у таких твердженнях, що Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" частково стягнуті із забезпечення виконання Договору у сумі 99 273,50 грн.

З огляду на викладене, позов Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" підлягає задоволенню повністю.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відтак, судовий збір, згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову повністю.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОНІНС" (01000, місто Київ, пр.Бажана Миколи, будинок 10, код ЄДРПОУ 45721201) на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 27, код ЄДРПОУ 41550556) штраф у розмірі 397 094 (триста дев`яносто сім тисяч дев`яносто чотири) грн. 00 коп та судовий збір у розмірі 4 765 (чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн. 13 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ