Рішення № 139018106, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/4815/26

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в

особі 1. Київської міської ради

2. Київської міської військової адміністрації

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна»

2. Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської

районної у м. Києві державної адміністрації

про визнання недійсним пунктів договору та додаткової угоди, стягнення

482.178,65 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури Куцоконь О.О., прокурор

від позивача-1 Пожар В.М., самопредставництво

від позивача-2 не з`явився

від відповідача-1 Мельникова Л.В., ордер серії АА № 1704857 від 27.04.2026

від відповідача-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

27.04.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та Київської міської військової адміністрації до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» та 2) Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про

- визнання недійсним пункт 4.1 договору про здійснення закупівлі за державні кошти № 25 від 04.11.2025 на виконання будівельних робіт із капітального ремонту (відновлювальних робіт) багатоквартирного житлового будинку по бульв. Академіка Вернадського, 14/11 у Святошинському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок воєнних дій російської федерації, що укладений між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 482.178,65 грн.

- визнання недійсним пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17.12.2025 до договору про здійснення закупівлі за державні кошти № 25 від 04.11.2025, укладену між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 482.178,65 грн.

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 482.178,65 грн, що сплачені за договором про здійснення закупівлі за державні кошти № 25 від 04.11.2025.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що 04.11.2025 між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» укладено договір про здійснення закупівлі за державні кошти № 25 по об`єкту - «Капітальний ремонт (відновлювальні роботи) багатоквартирного житлового будинку по бульв. Академіка Вернадського, 14/11 у Святошинському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок воєнних дій російської федерації», на виконання якого управлінням сплачено на рахунок товариства 2.893.071,92 грн, з них ПДВ 482.178,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 22.12.2025. Відповідно до п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Разом із тим, предметом договору є капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету, то операції за вказаним договором звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Отже, на думку прокуратури, положення договору та додаткової угоди щодо включення ПДВ до вартості робіт суперечать вимогам п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України і підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим підстава для сплати 482.178,65 грн ПДВ за будівельно-монтажні роботи відпала, а зазначені кошти підлягають поверненню на підставі ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, прокуратура звернулась до суду з наведеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/4815/26 від 04.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/4815/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.05.2026.

20.05.2026 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «Рубін-Україна» заперечує проти позову та зазначає, що за п. 197.15 ст. 197 ПК України звільненню від оподаткування підлягає лише вартість власних будівельно-монтажних робіт генпідрядника (433.036,34 грн, ПДВ - 72.172,72 грн). При цьому вартість матеріалів та субпідрядних робіт, оплачених за рахунок приватних коштів з власного рахунку підрядника, підлягає оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку відповідно до Податкового кодексу України та роз`яснень ДПС. Також відповідач-1 вказує на відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки кошти задекларовані та в повному обсязі перераховані до Державного бюджету України.

21.05.2026 від відповідача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської РДА визнає позовні вимоги частково, а саме на суму 72.172,72 грн ПДВ, підтримуючи розрахунок відповідача-1 бази оподаткування та вважаючи, що залучення субпідрядника й закупівля матеріалів виключають пільгування всієї суми договору.

26.05.2026 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзиви, у якій прокурор відхиляє заперечення відповідачів і наголошує, що норми п. 197.15 ст. 197 ПК України є імперативними та поширюються на весь обсяг капітального ремонту житлового будинку за бюджетні кошти в цілому. На думку прокурора, договірна ціна не містить окремого розділу для устаткування, а порядок внутрішніх розрахунків генпідрядника із субпідрядником не звільняє від обов`язку дотримуватися встановленої законом податкової пільги, у зв`язку з чим уся сума ПДВ (482.178,65 грн) підлягає стягненню як безпідставно збережена.

Позивачі у підготовче засідання 26.05.2026 не з`явились.

Відповідач-2 у підготовче засідання 26.05.2026 не з`явився.

26.05.2026 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.06.2026.

12.06.2026 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких ТОВ «Рубін-Україна» наполягає на відмові у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач-1 зазначає, що конструкція статті 1212 ЦК України вимагає обов`язкового встановлення факту безпідставного набуття чи збереження майна (збагачення). Товариство наголошує, що отримана сума ПДВ не стала його доходом і не залишилася на його рахунках, а була задекларована та повністю перерахована до Державного бюджету України, що виключає факт збагачення. Крім того, відповідач-1 підкреслює, що стягнення з добросовісного підрядника суми ПДВ, яка вже була сплачена ним до бюджету, покладе на нього надмірний і подвійний фінансовий тягар, що суперечить фундаментальному принципу пропорційності.

16.06.2026 від прокуратури до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява щодо реквізитів рахунку позивача-1.

Позивач-2 у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився.

Відповідач-2 у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/4815/26 від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.07.2026.

Прокуратура у судовому засіданні 07.07.2026ь позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-1 у судовому засіданні 07.07.2026 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Позивач-2 у судове засідання 07.07.2026 не з`явився.

Відповідач у судовому засіданні 07.07.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-2 у судове засідання 07.07.2026 не з`явився.

07.07.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.08.2026.

22.07.2026 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

Позивач-2 та відповідач-2 у судове засідання 04.08.2026 не з`явились.

04.08.2026 у судовому засіданні у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» (далі - підрядник) укладено договір № 25 про здійснення закупівлі за державні кошти по об`єкту: «Капітальний ремонт (відновлювальні роботи) в багатоквартирному житловому будинку на бульварі Академіка Вернадського, 14/11 у Святошинському районі м. Києва, пошкодженого внаслідок дій військової агресії російської федерації» (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик виконати роботи з капітального ремонту вищевказаного об`єкта, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами даного договору.

Згідно із п. 4.1 договору ціна цього договору на момент підписання визначається договірною ціною (додаток № 1) та становить 2.893.071,92 грн (два мільйона вісімсот дев`яносто три тисячі сімдесят одна грн 92 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 482.178,65 грн.

Договірна ціна за цим договором визначається сторонами як тверда (п. 4.4 договору).

Роботи виконуються та фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету (резервного фонду бюджету міста Києва), виділених згідно з розпорядженням Київської міської військової адміністрації № 982 від 18.09.2025.

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються з підрядником у національній валюті України за фактом виконання після підписання актів виконаних робіт.

Надалі, між сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 від 17.12.2025 до договору № 25, якою було викладено в новій редакції додатки до договору (дефектний акт, кошторисна документація, договірна ціна та підсумкова відомість ресурсів) та підтверджено загальну ціну договору в сумі 2.893.071,92 грн, у тому числі ПДВ 20% - 482.178,65 грн.

На виконання умов договору замовником на розрахунковий рахунок підрядника (ТОВ «Рубін-Україна») перераховано кошти в сумі 2.893.071,92 грн (у тому числі суму ПДВ 482.178,65 грн), що підтверджується платіжною інструкцією № 12 від 22.12.2025.

Київською міською прокуратурою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026100080000565 від 03.03.2026 та у зв`язку з використанням повноважень, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено факт безпідставного включення суми ПДВ до ціни договору за бюджетні кошти.

Позивачі зазначають, що оскільки предметом договору є виконання робіт із капітального ремонту житлового будинку за державні кошти, такі роботи підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

У зв`язку з невжиттям уповноваженими органами (Київською міською радою та Київською міською військовою адміністрацією) заходів реагування на захист інтересів держави, заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до господарського суду з позовом.

Спір виник у зв`язку з тим, що в порушення вимог пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України до ціни договору та платіжних документів було безпідставно включено суму податку на додану вартість, внаслідок чого відповідачами сплачено та утримано кошти місцевого бюджету на суму 482.178,65 грн ПДВ, що підлягають поверненню до бюджету міста Києва відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті (збережені) кошти, а відповідні пункти договору та додаткової угоди підлягають визнанню недійсними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ «Рубін-Україна» договір № 25 від 04.11.2025 про закупівлю робіт є договором будівельного підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1, 3 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

За умовами договору № 25 від 04.11.2025 та розпорядження Київської міської державної адміністрації № 982 від 18.09.2025 роботи виконуються та фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету (резервного фонду бюджету міста Києва).

Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 у справі № 909/753/24 зазначив, що «пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України є чітким, зрозумілим та передбачуваним. При цьому, він визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. До того ж, з пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України вбачається, що застосування пільги розповсюджується на два види операцій з постачання будівельно-монтажних робіт - з будівництва доступного житла та житла за державні кошти».

Таким чином, приписи пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України поширюються на спірні правовідносини, у яких Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації виступає замовником будівництва (капітального ремонту) житла за бюджетні кошти.

Також відповідно до положень пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України виконання робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт (відновлювальні роботи) в багатоквартирному житловому будинку на бульварі Академіка Вернадського, 14/11 у Святошинському районі м. Києва, пошкодженого внаслідок дій військової агресії російської федерації» за рахунок коштів місцевого бюджету, здійснюване на підставі договору підряду, не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість, а включення до вартості цього договору відповідної суми ПДВ суперечить вимогам чинного законодавства.

22.12.2025 платіжною інструкцією № 12 замовником на виконання умов договору № 25 від 04.11.2025 та додаткової угоди № 1 від 17.12.2025 перераховано підряднику кошти в сумі 2.893.071,92 грн, у тому числі суму ПДВ у розмірі 482.178,65 грн.

Включення підрядником у договірній ціні та актах приймання виконаних будівельних робіт до вартості будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за державні (бюджетні) кошти податку на додану вартість суперечить вимогам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що, відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, які виконуються генеральним підрядником та оплачуються за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024, до таких робіт належать роботи з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла.

Разом з тим, у договірній ціні та актах приймання виконаних будівельних робіт вартість виконаних робіт визначена з включенням податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Водночас відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність включення відповідних сум податку до ціни договору та актів виконаних робіт.

Матеріали справи не містять доказів виникнення у підрядника обов`язку щодо нарахування податку на додану вартість за операціями, які відповідно до вимог пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України підлягали звільненню від оподаткування.

Відповідач-1 не підтвердив належними доказами правомірність такого збільшення вартості робіт та не спростував розрахунків прокурора.

Суд відхиляє посилання відповідача-1 на Узагальнюючу податкову консультацію № 397 та Індивідуальну податкову консультацію № 4185/ІПК/99-00-21-03-02 від 20.07.2026 щодо обов`язку замовника компенсувати витрати на сплату ПДВ за товарами, послугами та роботами субпідрядних організацій, оскільки положення п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України мають імперативний характер і не містять виключень щодо будівельно-монтажних робіт з будівництва/капітального ремонту житла за бюджетні кошти, а підзаконні акти чи індивідуальні консультації не можуть змінювати або звужувати обсяг податкових пільг, встановлених законом.

Стосовно доводів відповідачів про те, що вартість матеріалів та залучених субпідрядних робіт не підлягає звільненню від оподаткування ПДВ, суд зазначає, що за умовами договору № 25 предметом закупівлі є єдиний цілісний комплекс робіт з капітального ремонту житлового будинку за бюджетні кошти, ціна якого є твердою та визначена у загальній сумі.

Щодо посилань відповідачів на укладення договорів субпідряду з ТОВ «Українська будівельна компанія «Еліт-Груп», суд наголошує, що внутрішній порядок організації виконання робіт генпідрядником із залученням третіх осіб та спосіб проведення розрахунків між ними не можуть змінювати встановлений імперативною нормою пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України публічно-правовий режим звільнення від оподаткування всієї операції з постачання робіт за рахунок коштів місцевого бюджету.

При цьому суд зазначає, що положення п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України застосовуються до всіх робіт, вартість яких визначається з урахуванням витрат підрядника (включаючи матеріали та субпідряд), а отже, включення до складу вартості робіт за договором податку на додану вартість є таким, що суперечить чинному законодавству, і отримання додаткових коштів у складі вартості таких робіт як податку на додану вартість відповідачем-1 є безпідставним.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).

Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 217 Цивільного кодексу України, які регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин, передбачено, що закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати.

Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Недійсність окремої частини правочину не призводить до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

За викладених обставин, при укладенні договору № 25 від 04.11.2025 та додаткової угоди № 1 від 17.12.2025 сторонами до ціни договору податок на додану вартість на вартість будівельно-монтажних робіт було включено неправомірно, у зв`язку з чим пункт 4.1 договору № 25 та пункт 1 додаткової угоди № 1 підлягають визнанню недійсними.

Стосовно доводів відповідача-1 про те, що отримана сума ПДВ була ним задекларована, включена до податкових зобов`язань та сплачена до Державного бюджету України, суд вказує, що безпідставне нарахування податку у цивільно-правовому договорі та подальша його сплата підрядником у рамках податкового обліку не створюють правових підстав для утримання цих коштів, перерахованих замовником із місцевого бюджету понаднормово.

Щодо тверджень відповідача-1 про відсутність факту його збагачення, суд зазначає, що безпідставне отримання коштів від замовника за відсутності обов`язку нарахування ПДВ свідчить про їх збереження/набуття без належної правової підстави, а питання внутрішніх розрахунків підрядника з податковим органом не є предметом даного спору і регулюється окремими нормами податкового законодавства, зокрема шляхом коригування податкової звітності.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Правомірне застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України до подібних правовідносин підтверджено постановою Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 909/753/24.

Оскільки грошові кошти у розмірі 482.178,65 грн були перераховані замовником на користь підрядника, а правова підстава для їх подальшого утримання відповідачем-1 відпала у зв`язку з визнанням недійсними пунктів договору та додаткової угоди про нарахування ПДВ, у ТОВ «Рубін-Україна» в силу прямої вимоги закону (ст. 1212 ЦК України) виникло кондикційне зобов`язання повернути до бюджету міста Києва безпідставно збережені кошти.

Стосовно тверджень відповідача-1 про порушення принципу пропорційності та покладення на нього надмірного фінансового тягаря, суд зазначає, що захист інтересів держави у сфері ефективного та цільового використання бюджетних коштів має пріоритетне значення, а відновлення становища, яке існувало до вчинення порушення, шляхом повернення безпідставно сплачених коштів ПДВ є належним і пропорційним заходом.

Щодо посилань відповідача-1 на добросовісність своїх дій при виконанні договору, суд підкреслює, що презумпція добросовісності не спростовує факт імперативності податкової пільги, а дотримання вимог закону щодо звільнення від оподаткування ПДВ при здійсненні закупівель за бюджетні кошти робіт із капітального ремонту житла є однаково обов`язковим для всіх учасників процедури закупівлі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відтак, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи та наявні у матеріалах докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про повну доведеність заявлених позовних вимог, а відтак наявні всі правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів порівну.

Частиною 7 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

При виготовленні повного тексту рішення судом виявлено, що під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення судом допущено описку в частині розподілу судового збору та помилково зазначено, що сплачений позивачем судовий збір повністю покладений на відповідача-1.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 4.1 договору про здійснення закупівлі за державні кошти № 25 від 04.11.2025, укладеного між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна», в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 482.178 (чотириста вісімдесят дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 65 коп.

3. Визнати недійсним пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17.12.2025 до договору про здійснення закупівлі за державні кошти № 25 від 04.11.2025, укладеної між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна», в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 482.178 (чотириста вісімдесят дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 65 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» (02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1, літ. І, офіс 2/3; код ЄДРПОУ 21620706) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 22883141) 482.178 (чотириста вісімдесят дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 65 коп безпідставно збережених коштів податку на додану вартість.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-Україна» (02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1, літ. І, офіс 2/3; код ЄДРПОУ 21620706) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 5.555 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 97; код ЄДРПОУ 39408088) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) 5.555 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 17.08.2026.

Суддя В.В.Сівакова