Рішення № 139018053, 12.08.2026, Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026Справа № 910/4914/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» (01030, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 26/4, ідентифікаційний код юридичної особи 33790408) до за участі проКомунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 31108609) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 37405111) стягнення заборгованості у розмірі 1 904 531 грн. 79 коп. та за зустрічним позовом Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 31108609) до проКомунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» (01030, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 26/4, ідентифікаційний код юридичної особи 33790408) звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання

Представники:

від Позивача: Васьковська Г.М. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: Назарець Д.К. (представник на підставі ордеру);

від Третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 904 531 грн. 79 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором оренди № 1099 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, від 11.07.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі № 910/4914/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2026 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача - Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 37405111).

14.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла зустрічна позовна заява до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для звільнення Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від орендної плати за договором оренди № 1099 від 11.07.2024 року на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України за період з 11.07.2024 року до дати ухвалення судового рішення за цим позовом та визнання припиненими зобов`язання Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо сплати орендної плати за договором оренди № 1099 від 11.07.2024 року за період з 11.07.2024 року по дату ухвалення судового рішення за цим позовом.

25.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

27.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

28.05.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 року заяву Комунального підприємства "КИЇВ.ПРОЗОРО" виконавчого органу Київської міської ради про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 року зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Третьої особи про розгляд справи без участі уповноваженого представника, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 04.06.2026 року для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 24.06.2026 року.

05.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача за зустрічним позовом надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 року прийнято зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання об`єднано в одне провадження з первісним позовом Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості у розмірі 1 904 531 грн. 79 коп. по справі №910/4914/26.

18.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

24.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача за первісним позовом про розгляд справи без участі уповноваженого представника, встановлено Позивачу за первісним позовом строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу за первісним позовом строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 15.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, визнано явку представника позивача за первісним позовом обов`язковою, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2026 року.

03.08.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

12.08.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, залишено без розгляду клопотання Відповідача про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12 серпня 2026 року представник Позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Відповідача заперечив проти задоволення первісного позову, підтримав вимоги та доводи зустрічної позовної заяви, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічні позовні вимоги. Представник Третьої особи в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Третьої особи.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 серпня 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.07.2024 року між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Комунальним підприємством «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» (Балансоутримувач) та Комунальним підприємством «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099, відповідно до умов якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування Майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов. (зворотна частина а.с.16-23)

Об`єктом оренди є нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25. (п.4.1 розділу І Змінювані умови Договору)

Згідно з п.8.1 розділу І Змінювані умови Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 80 254 грн. 08 коп. без ПДВ.

Компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю - компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому п.6.6 незмінюваної частини договору або в інший не заборонений спосіб. (п.8.2 розділу І Змінювані умови Договору)

Строк дії Договору 5 років з дати набрання чинності цим Договором. (п.11.1 розділу І Змінювані умови Договору)

Згідно з п.1.2 розділу ІІ Незмінювані умови Договору майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Згідно з п.2.1 розділу ІІ Незмінювані умови Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

У п.3.1 розділу ІІ Незмінювані умови Договору визначено, що орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого Майна (комунальних послуг, послуг з управління об?єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі. фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.6 цього договору.

Нарахування податку на додану вартість на орендну плату, авансовий внесок орендної плати та забезпечувальний депозит, що визначені у підпункті 8.1 п.8, п.9 та 10 Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.2 розділу ІІ Незмінювані умови Договору орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.3 розділу ІІ Незмінювані умови Договору Орендар сплачує орендну плату на рахунок Балансоутримувача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.

У п.3.4 розділу ІІ Незмінювані умови Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1 пункту 8 Умов та пункту 3.2 цього договору оренди.

Додатково до орендної плати, авансового внеску орендної плати та забезпечувального депозиту. зазначених у підпункті 8.1 пункту 8, пунктах 9 та 10 Умов, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою, авансовим внеском та забезпечувальним депозитом.

Фінансово - господарські операції по цьому договору регулюються на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку (МСБО), Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності (МСФЗ) та Податкового кодексу України (ПКУ).

Пунктом 3.8 розділу ІІ Незмінювані умови Договору передбачено, що на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі виникнення заборгованості і за кожний день прострочення.

Пеня сплачується Балансоутримувачу.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за договором становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує Балансоутримувачу штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25, що підтверджується Актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 11.07.2024 року. (а.с.24)

Листом №31/07 від 31.07.2025 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація вимагала від Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сплатити заборгованість за договором оренди, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист від 01.08.2025 р., фіскальних чеків, накладних. (а.с.28-34)

Листом №109-4937 від 08.08.2025 року Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про дострокове припинення договору на підставі п.12.8 договору та просив підписати акт повернення нежитлових приміщень з оренди, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.08.2025 р., фіскального чеку, накладної. (зворотна частина а.с.34-37)

Претензією №03/04 від 03.04.2026 року Третя особа вимагала від Відповідача сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 13.08.2025 р., фіскального чеку, накладної. (зворотна частина а.с.37-40)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 207 462 грн. 09 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пеню у розмірі 579 822 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 58 623 грн. 60 коп. та штраф у розмірі 58 623 грн. 60 коп.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, Відповідач за первісним позовом зазначав, що Позивач при укладенні договору оренди приховав факт придатності приміщення до використання, після огляду якого Відповідач виявив про невідповідність фактичного стану приміщення інформації щодо технічного стану, на підтвердження чого надано звіт з технічного обстеження об`єкту №2-06/09/2024-Б від 24.09.2024 р. А тому відповідач фактично позбавлений можливості користуватися привішенням.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що під час проведення аукціону «Оренда нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 311,9 кв.м розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25» на платформі https://prozorro.sale/ № лоту: 461, ID: LLE001-UA-20240607-43432 Відповідачем не було вказано про непридатний до експлуатації стан Приміщення. Відповідач при укладенні договору оренди приховав факт непридатності Приміщення до використання. У день підписання Сторонами Договору, Приміщення не оглядалося Позивачем. Позивач покладаючись на добросовісність Відповідача, інформацію щодо технічного стану приміщення вказану у Рішенні КМДА від 27.05.2024 № 461, підписав Акт приймання-передачі приміщення без огляду такого. Після того як Позивач оглянув Приміщення ним було виявлено абсолютну невідповідність фактичного стану приміщення інформації щодо технічного стану, що була заявлена відповідачем на аукціоні, у договорі та у Рішенні КМДА від 27.05.2024 № 461, на підтвердження чого надано звіт з технічного обстеження об`єкту «Нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25» № 2-06/09/2024-ОБ від 24.09.2024 р., акт візуального обстеження об`єкта оренди від 08.10.2024 р. Таким чином, факт неможливості використання орендованого майна підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які свідчать про істотні недоліки об`єкта, що унеможливлюють його експлуатацію за цільовим призначенням. За таких підстав, Позивач просить суд звільнити Комунальне підприємство «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від орендної плати за договором оренди № 1099 від 11.07.2024 року на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України за період з 11.07.2024 року до дати ухвалення судового рішення за цим позовом, визнати припиненими зобов`язання Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо сплати орендної плати за договором оренди №1099 від 11.07.2024 року за період з 11.07.2024 року по дату ухвалення судового рішення за цим позовом.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, Відповідач за зустрічним позовом зазначав, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном за цільовим призначенням з незалежних від нього обставин з моменту укладення договору оренди, який був підписаний уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень щодо істотних умов договору. Крім того, Позивач мав всі можливості від дострокового припинення договору оренди до зменшення орендної плати чи зарахування її до витрат на ремонтні роботи, але не використав їх.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Що стосується первісного позову Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ», Суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року Балансоутримувач передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, а саме нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25, що підтверджується Актом приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 11.07.2024 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.24)

Об`єктом оренди є нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25. (п.4.1 розділу І Змінювані умови Договору)

Згідно з п.8.1 розділу І Змінювані умови Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 80 254 грн. 08 коп. без ПДВ.

Компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю - компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому п.6.6 незмінюваної частини договору або в інший не заборонений спосіб. (п.8.2 розділу І Змінювані умови Договору)

У п.3.1 розділу ІІ Незмінювані умови Договору визначено, що орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого Майна (комунальних послуг, послуг з управління об?єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі. фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.6 цього договору.

Нарахування податку на додану вартість на орендну плату, авансовий внесок орендної плати та забезпечувальний депозит, що визначені у підпункті 8.1 п.8, п.9 та 10 Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.2 розділу ІІ Незмінювані умови Договору орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.3 розділу ІІ Незмінювані умови Договору Орендар сплачує орендну плату на рахунок Балансоутримувача щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди за поточний місяць.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року, обов`язок Відповідача по оплаті орендної плати за період вересень 2024 - квітень 2026 року на момент розгляду даної справи настав.

При зверненні з первісним позовом Позивач зазначав, що заборгованість Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перед Комунальним підприємством «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року за період вересень 2024 - квітень 2026 року становить 1 207 462 грн. 09 коп.

В той же час, Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі №910/11721/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2026 року, виселено комунальне підприємство «Київ.Прозоро» з нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., яке знаходиться в будинку № 25 на вулиці Чикаленка Євгена у м. Києві.

У вказаному рішенні суду встановлено, що Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем листа про припинення на адресу орендаря, тобто 18.08.2025.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/11721/25 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт припинення дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року саме 18.08.2025 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2026 у справі №910/11721/25, яке набрало законної сили.

У частині першій статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями статті 782 ЦК України регламентують право наймодавця на відмову від договору, зокрема, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, відмова наймодавця від договору оренди (у разі коли наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд) зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до п. 4.1 Договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Згідно з п.12.12 Договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого майна або складання Балансоутримувачем одностороннього акта про невикористання майна Орендарем.

Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не подано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Комунальним підприємством «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Позивачу за Актом повернення з оренди орендованого майна, а саме нежитлових приміщень другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Враховуючи викладене, вимоги Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» в частині стягнення з Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) орендної плати за час фактичного користування, нарахованої Позивачем відповідно до пункту 3.1 Договору, за період з 19.08.2025 року (наступний день після припинення договору) по квітень 2026 року у розмірі 471 319 грн. 92 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, заборгованість Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перед Комунальним підприємством «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року за період вересень 2024 року по 18.08.2025 року становить 736 142 грн. 27 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Комунальним підприємством «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» по орендній платі за період вересень 2024 року по 18.08.2025 року у розмірі 736 142 грн. 27 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 736 142 грн. 27 коп.. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.09.2024 р. по 28.04.2026 р. у розмірі 58 623 грн. 60 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі за загальний період прострочки з 15.09.2024 р. по 28.04.2026 р. у розмірі 58 623 грн. 60 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та часткового задоволення вимог Позивача в частині періоду нарахування орендної плати, у зв`язку з припиненням дії договору. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 17.09.2024 р. по 28.04.2026 р. у розмірі 22 251 грн. 82 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 15.09.2024 р. по 28.04.2026 р. у розмірі 579 822 грн. 50 коп. та штраф у розмірі 58 623 грн. 60 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин сторін) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Однак, Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

Крім того, Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Пунктом 3.8 розділу ІІ Незмінювані умови Договору передбачено, що на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі виникнення заборгованості і за кожний день прострочення.

Пеня сплачується Балансоутримувачу.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за договором становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує Балансоутримувачу штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 15.09.2024 р. по 28.04.2026 р. у розмірі 579 822 грн. 50 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, часткового задоволення вимог Позивача в частині періоду нарахування орендної плати, у зв`язку з припиненням дії договору та незастосуванням Позивачем вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню пеня за загальний період прострочки з 17.09.2024 р. по 16.02.2026 р. у розмірі 97 141 грн. 44 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% штрафу на підставі п.3.8 розділу ІІ Незмінювані умови Договору у розмірі 58 623 грн. 60 коп., прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 22 084 грн. 27 коп.

Таким чином, з Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 736 142 грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 22 251 грн. 82 коп., пеня у розмірі 97 141 грн. 44 коп. та штраф у розмірі 22 084 грн. 27 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується зустрічного позову Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», Суд зазначає.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України, частина перша статті 283 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. У частині п`ятій цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Враховуючи те, що об`єкт оренди відповідно до наявних у справі матеріалів є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, на правовідносини, що склалися між сторонами за договором, розповсюджуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Абзацом 4 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» врегульовано, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1, ч. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За умовами частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу статті 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 17 цього ж Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Стаття 14 ЦК України унормовує, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується як засобами заохочення, так і відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/599/23.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних або надзвичайних обставин.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №905/1601/17

Таким чином, при оцінці судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а обов`язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається, як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.

Правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/8040/20, № 616/41/20, № 910/14244/20, № 911/1064/21.

Згідно з п.3.12 розділу ІІ Незмінювані умови Договору не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, крім:

3.12.1. Випадків, передбачених пунктами 123, 124 і абзацом третім пункту 191 Порядку.

3.12.2. Внесення до Методики розрахунку орендної плати змін щодо зменшення ставок оренди за договором, який був укладений без проведення аукціону або конкурсу.

3.12.3. Випадку, коли можливість користування Майном істотно зменшилася через обставини, за які орендар не відповідає, включаючи, але не обмежуючись, у разі: а) істотного пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, які настали після підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта, за умови, що відновлення об`єкта до того стану, в якому він перебував до настання таких обставин, потребуватиме капітального ремонту об`єкта оренди; б) припинення забезпечення об`єкта оренди комунальними послугами, якими об`єкт оренди був забезпечений або повинен бути забезпечений відповідно до Умов договору та/або оголошення про передачу майна в оренду, якщо внаслідок такого припинення об`єкт оренди не може бути використаний орендарем; в) здійснення капітального ремонту, реставрації або реконструкції об`єкта оренди з ініціативи Балансоутримувача або його органу управління, якщо під час виконання будівельних робіт використання об`єкта оренди може завдати шкоди життю або здоров`ю людей, що перебувають або можуть перебувати всередині об`єкта оренди; г) інших випадках, обумовлених незалежними від орендаря обставинами.

У такому разі зменшення орендної плати або тимчасове (на період існування обставин, зазначених у підпунктах "а" - "г" підпункту 3.12.3) звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви Орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду, або на підставі комісійного обстеження об`єкта оренди (за участі Сторін цього договору та органу управління Балансоутримувача) з підтвердженням обставин, на які вказує Орендар, відповідно до пункту 10 протоколу № 55/131 від 11.12.2018 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності.

Так, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження звернення Орендаря до Орендодавця та Балансоутримувача з заявою про звільнення від сплати орендної плати, до якої були додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин.

На підтвердження факту неможливості невикористання об`єкту оренди за Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, укладеного за результатами аукціону, №1099 від 11.07.2024 року, Позивачем за зустрічним позовом надано Акт візуального обстеження об`єкта оренди, що належить до комунальної власності від 08.10.2024 року, складений комісією у складі балансоутримувача та орендаря (а.с.67), звіт з технічного обстеження об`єкту «Нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25» № 2-06/09/2024-ОБ від 24.09.2024 р., складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЄКТіЯ». (а.с.70-94)

У звіті з технічного обстеження об`єкту «Нежитлові приміщення другого поверху загальною площею 311,9 кв.м., розташовані за адресою 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, 25» № 2-06/09/2024-ОБ від 24.09.2024 р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЄКТіЯ», зазначено, що технічний стан даних приміщень не дозволяє впроваджувати господарську діяльність та експлуатувати їx як офісні приміщення. Конструкції об`єкту ремонтопридатні, вказані заходи з поліпшення експлуатаційних характеристик, можуть бути реалізовані в ході виконання ремонту по спеціально розробленому проєкту спеціалізованою проєктною організацією. Технічний стан об`єкта в цілому відповідно до ДСТУ - НБ B.1.2- 18:2016-3 непридатний до нормальної експлуатації, так як наявні конструкції категорії Б» з технічним станом категорії « 3».

Відповідно до пункту 10 протоколу № 55/131 від 11.12.2018 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності вирішено застосовувати наступний алгоритм дій: у разі неможливості використання орендарем об`єкта оренди, обумовленими незалежними від орендаря обставинами, створюється комісія за участю орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача для встановлення цього факту. За результатами роботи комісії складається Акт про зупинення виконання сторонами своїх зобов`язань по договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. В Акті зазначається дата, з якої оренда припиняє користування орендованим приміщенням, підприємство - балансоутримувач припиняє нарахування орендної плати; у разі відновлення виконання сторонами своїх зобов`язань по договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, комісія за участю орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача складає Акт про відновлення користування орендарем приміщеннями. В Акті зазначається дата, з якої підприємство - балансоутримувач починає нараховувати орендну плату. Для встановлення факту неможливості використання орендарем об`єкта оренди, до складу комісії можуть бути залучені фахівці інших установ, підприємств, організацій та суб`єкти господарювання.

Проте, всупереч вищезазначеного Комунальним підприємством «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження створення комісії за участю орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача для встановлення факту неможливості використання орендарем об`єкта оренди, обумовленими незалежними від орендаря обставинами, складання Акту про зупинення виконання сторонами своїх зобов`язань по договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Що стосується Акту візуального обстеження об`єкта оренди, що належить до комунальної власності від 08.10.2024 року, Суд зазначає, що всупереч п.3.12 розділу ІІ Незмінювані умови Договору він складений лише за участі балансоутримувача та орендаря, без участі уповноваженого представника Орендодавця. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення уповноваженого представника Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про необхідність бути присутнім під час проведення обстеження об`єкта оренди. За таких підстав, Суд не приймає до уваги Акт візуального обстеження об`єкта оренди, що належить до комунальної власності від 08.10.2024 року в якості належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неможливості використання об`єкта оренди за призначенням.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не було доведено суду наявності виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, що полягають в істотному втручанні у правовідносини сторін договору шляхом звільнення наймача від плати орендних та інших платежів за Договором оренди за весь спірний у даній справі період. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг (у тому числі після укладення договору оренди), виникнення та дію протягом цього періоду обставин непереборної сили тощо.

Отже, зустрічні позовні вимоги Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині звільнення Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від орендної плати за договором оренди № 1099 від 11.07.2024 року на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України за період з 11.07.2024 року до дати ухвалення судового рішення за цим позовом є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Позивача за зустрічним позовом в частині визнання припиненим зобов`язань Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо сплати орендної плати за договором оренди №1099 від 11.07.2024 року за період з 11.07.2024 року по дату ухвалення судового рішення за цим позовом, Суд зазначає.

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством.

Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом про визнання припиненими зобов`язання Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо сплати орендної плати за договором оренди №1099 від 11.07.2024 року за період з 11.07.2024 року по дату ухвалення судового рішення за цим позовом, Позивачем не доведено суду наявність обставин, з якими пов`язується припинення такого зобов`язання відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому вказана частина позовних вимог також не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Первісний позов Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 31108609) на користь Комунального підприємства «БЛАГОУСТРІЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ» (01030, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 26/4, ідентифікаційний код юридичної особи 33790408) заборгованість у розмірі 1 207 462 (один мільйон двісті сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 27 002 (двадцять сім тисяч дві) грн. 55 коп., пеню у розмірі 141 548 (сто сорок одна тисяча п`ятсот сорок вісім) грн. 74 коп., штраф у розмірі 36 223 (тридцять шість тисяч двісті двадцять три) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 85 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «КИЇВ.ПРОЗОРО» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про звільнення від сплати орендної плати та визнання припиненим зобов`язання - відмовити у повному обсязі.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин