Рішення № 139017817, 11.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/547/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндера П. А., секретаря судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ"

про розірвання договору поставки та стягнення коштів в сумі 8 378 127, 54 грн

за участю:

від позивача: Кузь А.П.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ" про розірвання договору поставки та стягнення коштів в сумі 8378 127, 54 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024 щодо поставки обладнання у визначений договором термін, його монтаж та здійснення пусконалагоджувальної роботи, що є порушенням істотних умов договору. За наведеного, позивач просить: - розірвати спірний договір; - стягнути кошти сплачені позивачем у вигляді авансового платежу (попередньої оплати) на підставі договору за обладнання в розмірі 5 976 000, 00 грн; - за порушення зобов`язань щодо виконання робіт просить стягнути неустойку в розмірі 1 845 847,23 грн; - та відшкодувати 556 280,31 грн збитки, понесені позивачем при сплаті відсотків за користування кредитом, які були отримані позивачем в АТ "Креді Агріколь Банк".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд про їх задоволення в повному обсязі. Представник також зазначає, що зі сторони позивача неодноразово вживались заходи для врегулювання спору, як в усному, так і в письмовому порядку, на що відповідач обіцяв повернути сплачені позивачем кошти. Однак, відповідних дій зі сторони відповідача не виконані, як і не виконані зобов`язання по договору щодо поставки обладнання, його монтажу та здійснення пусконалагоджувальної роботи, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення №R 06813 330494 4.

Правом на подання відзиву на позов, встановлений ст. 178 ГПК, не скористався, будь-яких клопотань по справі, в тому числі про відкладення розгляду справи до суду не подав, причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.

19.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ" (по договору - постачальник/по справі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (по договору - замовник/по справі - позивач) укладено Договір поставки №19/08-24 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався своїми силами та засобами за завданням замовника виконати поставку накопичувача електроенергії контейнерного типу відповідно до робочого проекту, Технічного паспорта та передати замовнику готовий до експлуатації предмет поставки (п.2.1. Договору).

Згідно з п.1.1.1. Договору предметом поставки за умовами укладеного Договору є Силова двонаправлена конвертаційна станція для сонячної генерації та роботи в автоматичному режимі підтримки частоти в електромережі потужністю 120 кВт та системою зберігання 235кВт/г моделі Powergo UZE 235 без блоку зв`язку з диспетчером оператора мережі (далі по тексту - Обладнання).

До складу поставки входить обладнання, матеріали та пусконалагоджувальні роботи, обсяг яких наведений в Додатку №1.

Відповідно до п.1.1.2 Договору місцем поставки є майданчик на території підприємства ТОВ "Техмаш", що розташований за адресою: 76494, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, буд. 11.

В силу п.2.2. Договору ТОВ "ПаверЮ" (постачальник) взяло на себе зобов`язання, зокрема, виконати поставку і монтаж обладнання, здійснити пусконалагоджувальні роботи, а також забезпечити випробування змонтованого на об`єкті обладнання, передати замовнику змонтоване обладнання та усю необхідну документацію за відповідним Актом приймання-передачі предмета поставки.

Результатом виконання робіт згідно Договору є змонтована, підключена та придатна до експлуатації система УЗЕ, технічні характеристики та склад якої відповідають Технічному паспорту, вимогам, наведеним в Договорі, державним стандартам і правилам (п.2.3. Договору).

Термін поставки обладнання сторонами погоджено в Додатку №1 до Договору, та становив 60 календарних днів з дати підписання Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024, тобто до 18.10.2024.

Додатковою угодою №1 від 15.10.2024 сторонами продовжено термін поставки до 20.12.2024.

На виконання умов Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024 позивач здійснив оплату у формі авансовго платежу за обладнання в розмірі 5 976 000,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №001/22 від 20.08.2024 на суму 2 988 000,00 грн та №001/22 від 11.09.2024 на суму 2 988 000,00 грн.

Разом з тим, позивач стверджує, що для виконання взятих на себе згідно Договору зобов`язань щодо оплати обладнання, на підставі Договору про надання банківських послуг, укладеному з АТ "Креді Агріколь Банк", позивачем залучено (взято у кредит) кредитні кошти в сумі 5 976 000,00грн, за користування якими позивач щомісячно сплачує на користь АТ "Креді Агріколь Банк" відсотки, сума яких на даний час становить 556 280,31 грн.

В порушення взятих на себе зобов`язань по Договору відповідач не виконав поставку, монтаж, проведення пусконалагоджувальних робіт, випробування змонтованого на об`єкті обладнання, та передачі його ТОВ "Техмаш", у визначений Договором строк.

За наведеного позивач звернувся до відповідача із вимогами №1-29/12/25 від 29.12.2025 та №1-30/01/26 від 30.01.2026, в яких вимагав від відповідача у семиденний термін повернути кошти у розмірі 5 976 000,00 грн, сплачені за обладнання, відшкодувати відсотки сплачені по отриманню кредиту, та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених робіт. Докази направлення вимог долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач вимоги не виконав, як і не виконав зобов`язань щодо поставки обладнання виконання робіт щодо монтажу обладнання пусконалагоджувальної роботи на підставі спірного Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024.

Наведене зумовило звернення позивача із даним позовом до суду.

Предметом спору є розірвання договору поставки та стягнення коштів в сумі 8 378 127, 54 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Відповідно до ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов`язання; - сплата неустойки; - відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1-3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки обладнання у встановлений Договором підряду термін та після отримання авансової (попередньої) оплати за нього оплати є істотним порушенням договору.

Як встановлено судом вище, граничний термін виконання зобов`язання щодо поставки обладнання відповідачем по Договору - 20.12.2024, тобто на момент звернення із позовом до суду сплив та становить більше року.

За наведеного вимога позивача про розірвання Договору є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили ч.3 ст.653 ЦК України).

У зв`язку із розірванням спірного договору в судовому порядку має місце припинення зобов`язань по спірному договору.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати (аванс) товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Разом з тим, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В спірному випадку на підставі п.3.1. Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024 мало місце перерахування замовником (позивачем по справі) попередньої оплати (авансу).

За наведеного, оскільки постачальник у визначені строки зобов`язання щодо поставки обладнання, його монтаж та пусконалагоджувальної роботи не виконав, а договір розірвано в судовому порядку, отримана сума авансу втрачає правову підставу для утримання та підлягає поверненню.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5 976 000,00 грн, сплачених позивачем відповідачу за обладнання згідно Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024 та таких, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 1 845 847,23 грн за невиконання умов договору, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що при порушенні своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та/або чинним законодавством України.

Пунктом 9.2. Договору сторонами обумовлено, що за порушення з власної вини строків виконання робіт, визначених умовами договору, постачальник сплачує замовнику за кожне таке порушення неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості прострочених робіт за кожен день порушення терміну виконання цих робіт.

Судом при розгляді вимоги про розірвання договору поставки встановлено факт прострочення терміну виконання зобов`язань по спірному договору, зокрема: щодо поставки обладнання у визначений договором термін, його монтаж та пусконалагоджувальної роботи. Разом з тим і вимоги про повернення авансового платежу, у зв`язку із невиконанням зобов`язання щодо поставки обладнання.

За наведеного має місце правомірність нарахування позивачем неустойки на підставі зазначеного пункту договору.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку нарахування неустойки за порушення зобов`язання по договору сума такого нарахування складає 1 845 847,23 грн.

Суд здійснивши перевірку нарахування неустойки та з дотриманням приписів ч.2 ст.237 ГПК України вважає такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу 556 280,31 грн збитків ( відсотків сплачених позивачем АТ "Креді Агріколь банк" за користування кредитом, який за твердженням позивачем використаний для здійснення авансового платежу по спірному) договору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до частини 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Суд зазначає, що залучення позивачем кредитних коштів для здійснення передоплати є його власним фінансовим та підприємницьким рішенням. Витрати у вигляді сплати відсотків за банківським кредитом виникли на підставі окремого кредитного договору, укладеного позивачем із банком, та не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням зобов`язання з боку відповідача.

Суд звертає увагу на те, що суб`єкт господарювання не може перекладати тягар своїх фінансових рішень та комерційних ризиків на контрагента.

Крім того, позивачем не доведено суду про відсутність у позивача коштів з причин складного фінансового становища товариства тощо, що зумовило необхідність отримання зазначених коштів в розмірі 5 976 000,00 грн у кредит для здійснення оплати обладнання на підставі Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024.

Наведене спростовує такого елементу складу правопорушення у діях відповідача як причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, у зв`язку із простроченням відповідачем поставки обладнання по Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024 та витратами позивача на обслуговування його кредиту перед АТ "Креді Агріколь Банк".

За наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги в частині стягнення збитків ( відсотків за користування кредитом).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову. Зокрема, розірвати Договір поставки №19/08-24 від 19.08.2024, укладений між сторонами по справі та стягнути з відповідача на користь позивача 5 976 000,00 грн - кошти сплачені за обладнання згідно Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024, 1 845 847,23 грн неустойки за прострочення виконання робіт. В іншій частині позовних вимог - про відшкодування позивачу 556 280,31 грн збитків (відсотків сплачених позивачем АТ "Креді Агріколь банк" за користування кредитом, який за твердженням позивачем використаний для здійснення авансового платежу по спірному) слід відмовити.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено частково) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ" про розірвання договору поставки та стягнення коштів в сумі 8 378 127, 54 грн - задовольнити частково.

Розірвати Договір поставки №19/08-24 від 19.08.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ" (вул. Пшенична (Святошинський район), буд.8, м. Київ, Київська область, 03134, код 45443565) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (вул. Марковецька, буд.11, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код 32605828).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаверЮ" (вул. Пшенична (Святошинський район), буд.8, м. Київ, Київська область, 03134, код 45443565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (вул. Марковецька, буд.11, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код 32605828) 7 821 847,23 грн, з них: 5 976 000,00 грн - кошти сплачені за обладнання згідно Договору поставки №19/08-24 від 19.08.2024, 1 845 847,23 грн неустойки за прострочення виконання робіт; та 96 524,57 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 17.08.2026.

Суддя П. А. Шкіндер